Рішення № 140839452, 22.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Справа № 480/167/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/167/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.01.2026, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.12.2025 № 184150016212 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.12.2025, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 31.03.2000 по 15.09.2001, з 23.05.2008 по 22.06.2020, з 25.09.2001 по 21.05.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 17.12.2025 № 184150016212 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 31.03.2000 по 15.09.2001 та з 23.05.2008 по 22.06.2020 на території російської федерації, а також з 25.09.2001 по 21.05.2007 у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці, припинення дії міжнародних угод не є підставою для незарахування раніше набутого стажу, а відсутність відомостей про сплату страхових внесків не може позбавляти працівника права на пенсійне забезпечення. У зв`язку з цим звернувся до суду з даним позовом.

ГУ ПФУ у Волинській області відзиву на позовну заяву у строк, встановлений ст. 261 КАС України, до суду не подало. Однак, на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2026 ГУ ПФУ в Сумській області подано клопотання про долучення доказів.

Судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано у ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ у Волинській області документи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 11).

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.12.2025 № 184150016212 (а.с. 12) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 16 років 2 місяці 19 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 6 років 5 місяців 13 днів.

За доданими до заяви документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи з 31.03.2000 до 15.09.2001 та з 23.05.2008 до 22.06.2020 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.02.1988 на території російської федерації - у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують зарахування періодів роботи в іноземній державі, з якою не укладено міжнародного договору, відповідно до п. 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562;

- період роботи з 25.09.2001 до 21.05.2007 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 16.02.1988 - у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5).

При цьому у рішенні зазначено, що до пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.

Не погодившись із рішенням ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.12.2025 № 184150016212, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регламентуються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Як передбачено статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, суд зауважує, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів роботи з 31.03.2000 по 15.09.2001 та з 23.05.2008 по 22.06.2020 на території російської федерації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулювалися Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд зазначає, що хоч російська федерація припинила участь російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 однак у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Разом із тим, як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, спірні періоди роботи позивача на території російської федерації з 31.03.2000 до 15.09.2001 та з 23.05.2008 до 22.06.2020 підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 16.02.1988.

Зокрема, відповідно до запису № 16 трудової книжки, позивач 31.03.2000 прийнятий на роботу водієм автомобіля КамАЗ-55111 вахтовим методом до ТОВ "Автомост", м. Сиктивкар, Республіка Комі, російська федерація. Згідно із записом № 17 позивача 15.09.2001 звільнено з роботи за власним бажанням. Віповідно до запису № 20 трудової книжки позивач 23.05.2008 прийнятий на роботу мотористом цементувального агрегату 6-го розряду до ТОВ "КНГ-Сервіс", м. Нягань, Ханти-Мансійський автономний округ, російська федерація. Згідно запису № 23 позивача 22.06.2020 звільнено з роботи за власним бажанням (а.с. 8).

При цьому судом враховується, що запис № 21 трудової книжки про звільнення позивача з ТОВ "КНГ-Сервіс" визнано недійсним записом № 22, після чого внесено запис № 23 про звільнення позивача 22.06.2020 (а.с. 8, зворот. стор.).

Крім того, судом встановлено, що у матеріалах пенсійної справи позивача міститься лист Відділення Пенсійного фонду російської федерації по Ханти-Мансійському автономному округу - Югрі від 12.11.2021 № 340/10, адресований ГУ ПФУ в Сумській області, відповідно до якого позивач зареєстрований у системі обов`язкового пенсійного страхування з 28.04.2012. У зазначеному листі повідомлено, що за період роботи позивача в ТОВ "КНГ-Сервіс" з 01.01.2012 до 31.12.2016 страхові внески нараховувалися та сплачувалися, з 01.01.2017 до 31.03.2019 - нараховувалися та частково сплачувалися, а з 01.04.2019 до 22.06.2020 - нараховувалися, проте їх сплата відсутня (а.с. 75, зворот. стор.).

Таким чином, у матеріалах пенсійної справи позивача наявні не лише записи трудової книжки, що підтверджують періоди його роботи на території російської федерації, але й відомості компетентного органу цієї держави щодо нарахування та сплати страхових внесків за частину спірного періоду роботи.

При цьому суд зауважує, що вказаний лист був отриманий ГУ ПФУ в Сумській області 03.12.2021, тобто під час дії міжнародних угод, які регулювали питання пенсійного забезпечення громадян України та російської федерації.

Враховуючи наведене, спірні періоди роботи позивача на території російської федерації відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 16.02.1988, записи містять необхідні відомості про періоди роботи та оформлені відповідно до вимог Інструкції № 58. При цьому наявне у трудовій книжці виправлення запису № 21 про звільнення позивача шляхом внесення записів № 22 та № 23 не спростовує факту його трудової діяльності. Крім того, період роботи позивача в ТОВ "КНГ-Сервіс" додатково підтверджується відомостями компетентного органу російської федерації, отриманими ГУ ПФУ в Сумській області 03.12.2021.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем відповідачем безпідставно відмовлено у зарахуванні спірних періодів, через що позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 31.03.2000 по 15.09.2001 та з 23.05.2008 по 22.06.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про зобов`язанння відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 25.09.2001 по 21.05.2007, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до положень ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Суд зазначає, що жодних інших підстав для незарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивача в оскаржуваному рішенні не наведено.

У даному випадку спірний період роботи позивача з 25.09.2001 до 21.05.2007 підтверджується записами трудової книжки, достовірність яких відповідачем не спростована.

Так, згідно запису № 18 трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач 25.09.2001 прийнятий на роботу водієм-експедитром Приватного підприємтсва "Партнер-Будапешт". Згідно запису № 19 трудової книжки, позивача звільнено за власним бажанням 21.05.2007.

Суд зазначає, що внаслідок незарахування періоду роботи позивача у Приватному підприємстві "Партнер-Будапешт" з 25.09.2001 до 21.05.2007 з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків позивач фактично позбавлений можливості врахування зазначеного періоду до страхового стажу, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України та відповідальність за їх нарахування і сплату покладені на роботодавця. Відтак неналежне виконання роботодавцем зазначеного обов`язку не може позбавляти працівника права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для призначення пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 482/434/17, відповідно до яких працівник не повинен нести негативних наслідків неналежного виконання роботодавцем обов`язку щодо сплати страхових внесків, а відсутність відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку не може бути самостійною підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та відповідні протоколи до неї, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України свідчить про обов`язковість застосування національними судами України положень Конвенції. Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.06.1995 у справі "Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства" (заява № 18139/91) зазначив, що національний закон повинен відповідати критерію якості, тобто бути доступним та достатньо чітким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування.

Таким чином, враховуючи те, що підставою для незарахування спірного періоду роботи позивача стала виключно відсутність інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, тоді як факт трудової діяльності позивача підтверджується належним чином оформленими записами трудової книжки, достовірність яких відповідачем не спростована, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи у Приватному підприємстві "Партнер-Будапешт" з 25.09.2001 до 21.05.2007.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25.09.2001 до 21.05.2007 у Приватному підприємстві "Партнер-Будапешт" підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Обираючи належний спосіб захисту права позивача, суд, для повного захисту його прав, відповідно до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне визнати визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.12.2025 № 184150016212 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 31.03.2000 до 15.09.2001, з 25.09.2001 до 21.05.2007 та з 23.05.2008 до 22.06.2020 згідно із записами трудової книжки від 16.02.1988 серії НОМЕР_1 , а також, у зв`язку з цим повторно розглянути заяву від 11.12.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням страхового стажу 16 років 02 місяці 19 днів, пільгового стажу 06 років 05 місяців 13 днів та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

Судовий збір на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача області на користь позивача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

За приписами статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Абрамовичем О.В. (а.с. 14); копію додаткової угоди № 1 від 01.01.2026 (а.с. 15); копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.01.2025 (а.с. 16); копію квитанції № 1 на суму 10000,00 грн (а.с. 17), ордер (а.с. 18).

Дослідивши надані позивачем документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, складення позовної заяви не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать її зміст та обсяг. Крім того, справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судові засідання не проводилися, а тому представник позивача участі у судових засіданнях не брав.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.12.2025 № 184150016212 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 31.03.2000 до 15.09.2001, з 25.09.2001 до 21.05.2007 та з 23.05.2008 до 22.06.2020 згідно із записами трудової книжки від 16.02.1988 серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву від 11.12.2025 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком з урахуванням періодів роботи з 31.03.2000 до 15.09.2001, з 25.09.2001 до 21.05.2007 та з 23.05.2008 до 22.06.2020 згідно із записами трудової книжки від 16.02.1988 серії НОМЕР_1 , страхового стажу 16 років 02 місяці 19 днів, пільгового стажу 06 років 05 місяців 13 днів та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) суму судового збору в розмірі 1331,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета