Рішення № 140839134, 22.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 22 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/6814/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу №440/6814/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем - 2002" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тернопільської митниці, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000385/1 від 28.11.2025;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Тернопільської митниці № UA403070/2025/000651 від 28.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. На переконання позивача, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Позивач вважає, що зауваження митного органу були зроблені без будь-якого належного аналізу змісту наданих до митного оформлення документів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Тернопільська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про те, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Так, До митного оформлення декларантом надано страховий поліс №PYIE202537132709E04202 від 03.09.2025, в якому зазначено страхову суму 216 403, 11 доларів США. У листі від страхової фірми (номер та дата якого відсутні) зазначено, що до страхування застосовується коефіцієнт від 104 % до 108 % від страхової суми. Проте, відомостей щодо коефіцієнту, який був застосований до даної фактурної вартості декларантом надано не було, що не дає змогу визначити фактурну вартість застрахованого товару.

Також, до митного оформлення декларантом надано рахунок від 29.10.2025 №TG291025008 на оплату транспортно-експедиторських послуг, виданий експедитором ТОВ «Таніт Груп» для ТОВ «ТАНДЕМ-2002», а не експедитором по Договору ТОВ «ТГЛ Україна». Документів, які б підтверджували наявність укладеного договору про надання транспортно-експедиційних послуг між ТОВ «Тандем-2002» та ТОВ «Таніт Груп» декларантом до митного оформлення надано не було. Окрім цього, кошти, як вбачається із рахунку від 29.10.2025 №TG291025008, мали бути сплачені Позивачем до 03.11.2025. Однак, до митного оформлення (станом на 24.11.2025 день подання даної митної декларації) декларантом не надано жодних платіжних документів (квитанцій) щодо здійсненої оплати за виставленим рахунком від 29.10.2025 №TG291025008. Дані факти вказують про неможливість перевірки всіх числових значень складових частин митної вартості, зокрема, таких як транспортні витрати.

Відповідно до відомостей із поданого до митного оформлення рахунку №TG291025008 від 29.10.2025 до транспортних витрат включено транспортно-експедиційне обслуговування за межами території України 127 977, 07 грн., відшкодування витрат на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом: Гданськ-Польща м/п 338768,96 грн, відшкодування витрат на міжнародне транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом: м/п Тернопіль, Україна, - 132561,77 грн, експедиторська винагорода на території України 31 500, 00 грн. Відповідно до інформації із довідки №1 від 29.10.2025, виданої ТОВ «Таніт Груп» для ТОВ «Тандем-2002», у вартість витрат включені обробка та навантажувально-розвантажувальні роботи на транспортний засіб. Відповідно до даних з відкритих інтернет - джерел: www.searates.com морські контейнери №№ MSKU9954432, MSKU1608388, MSKU1560200, MSKU9936193, CAIU9638404, MRSU5917318, MRKU4581416 прибули до порту призначення Гданськ 29.09.2025.

Згідно із товаро-супровідними документами Т1 від 06.11.2025 №№25PL322080NSXMF5M4, 25PL322080NSXMN0M0, 25PL322080NSXP5IM3, 25PL322080NSXMB8M3, 25PL322080NSXMAKM2, 25PL322080NSXMC9M7, 25PL322080NSXM6KM4 та залізничними накладними №№613265, 613638, 613703, 613745, 613778, 613786, 613794 від 10.11.2025 вантаж завантажено на потяг 10.11.2025. Отже, з наведеного вбачається, що в період з 29.09.2025 до 10.11.2025 вантаж зберігався в порту Гданськ. Однак, відомості та документи, які б підтверджували включення витрат за зберігання вантажу в порту призначення, до митного оформлення декларантом надані не були. У зв`язку з цим неможливо перевірити всі числові значення складових частин митної вартості, які повинні бути сплачені, а саме транспортні витрати.

У відповіді на відзив представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 07.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи № 440/6814/26 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України, судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між Позивачем ТОВ «ТАНДЕМ-2002» (Покупець) та компанією Seres Biotech B.V. (Нідерланди) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № SB-190325 від 19.03.2025 р. (Контракт), за умовами якого продавець продає, а покупець купляє лізин та інші хімічні продукти (Товар) окремими партіями у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків (специфікацій), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до умов Додатку (Специфікації) №3 від 02.09.2025 та рахунку-фактури (комерційного інвойсу) № LCS25M148 від 02.09.2025, Сторонами було узгоджено поставку товару: L-Lysine HCL / L-Лізин HCL (амінокислота, що використовується для балансування раціонів годівлі тварин і птиці) торговельної марки «Fufeng» у кількості 189000 кг (вага нетто) за загальною вартістю 207144,00 доларів США на умовах поставки CIF Гданськ (Польща) згідно з правилами Інкотермс. Виробником товару є компанія Qiqihar Longjiang Fufeng Biotechnologies Co., Ltd (Китай). Термін оплати (Payment term): 100% оплати протягом 30 днів після дати коносаменту (Due date payment: 100% payment 30 days after B/L date).

Продавцем поставлено узгоджену кількість Товару на вказаних умовах, на підтвердження чого, Продавцем було надано оригінал рахунку-фактури (інвойсу) № LCS25M148 від 02.09.2025, оригінал пакувального листа (Packing list) до інвойсу № LCS25M148 від 02.09.2025, оригінал сертифікату аналізу (Certificate of Analysis) від 02.09.2025 (дата виробництва партії: 07.07.2025, термін придатності: 06.07.2027), оригінал ветеринарного сертифікату (Health Certificate) № 225N19090005184001 від 21.08.2025, оригінал сертифікату про походження товару (Certificate of Origin of the People's Republic of China) № 25C223120004/01526 від 23.09.2025, оригінал морського коносаменту (Bill of Lading) морського перевізника Maersk № 258230771 від 02.09.2025.

Для забезпечення наземної доставки та ТЕО вантажу з порту Гданськ (Польща) до пункту доставки у м. Хмельницький (Україна) між Позивачем (Клієнт) та ТОВ «Таніт Груп» (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 01.01.2025/1444-2 ОД від 01.01.2025 та підписано Заявку № 54 від 19.09.2025, якою погоджено перевезення 7х40'HC контейнерів залізничним та автомобільним транспортом.

24.11.2025 представником Позивача подано до Тернопільської митниці електронну митну декларацію № 25UA403070010736U5, у якій для митного оформлення задекларовано вищевказаний товар.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до ст. 58 МК України. Загальна митна вартість партії товару, розрахована декларантом в ЕМД, становила 9 222 142,90 гривень, виходячи з контрактної вартості 207 144,00 USD за офіційним курсом НБУ на дату оформлення - 42,2672 грн за 1 долар США (включаючи фактурну вартість товару CIF Гданськ та понесений Продавцем страховий платіж за полісом PICC № PYIE202537132709E04202 від 03.09.2025 на страхову суму 216 403,11 USD).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом до митного оформлення разом із декларацією № 25UA403070010736U5 від 24.11.2025 надано наступні документи: контракт № SB-190325 від 19.03.2025 та Додаток (специфікацію) № 3 від 02.09.2025, комерційний інвойс № LCS25M148 від 02.09.2025 та пакувальний лист від 02.09.2025, Морський коносамент Maersk № 258230771 від 02.09.2025, сертифікат про походження товару № 25C223120004/01526 від 23.09.2025, страховий поліс компанії PICC № PYIE202537132709E04202 від 03.09.2025, сертифікат аналізу та ветеринарний сертифікат здоров`я від 21.08.2025, Договір ТЕО № 01.01.2025/1444-2 ОД від 01.01.2025 та заявку № 54 від 19.09.2025, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Таніт Груп» № TG291025008 від 29.10.2025 разом з довідкою про транспортні витрати № 1 від 29.10.2025, банківський платіжний документ Позивача № 48 від 02.10.2025, Прейскурант виробника (Комерційну пропозицію) від 02.09.2025, Експертний висновок ДЗІ № б/н від 20.11.2025 та висновок цінового моніторингу FeedInfo від 02.09.2025; супровідні документи 7 декларацій Т1 від 06.11.2025 та 7 залізничних накладних УМВС (SMGS) від 10.11.2025, Договір про надання брокерських послуг № 317 від 30.01.2024. Декларантом додатково надсилався лист до Тернопільської митниці №48 від 13.02.2026 в рамках процедури, передбаченої ч.8 статті 55 Митного кодексу України.

За наслідками розгляду поданих документів, відповідач дійшов висновку, що подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 54 Митного кодексу України.

28.11.2025 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000385/1, згідно з яким митний орган відхилив основний метод, безпідставно застосував шостий (резервний) метод і скоригував вартість товару Позивача з контрактної ціни 1,096 доларів США за кілограм до рівня 1,22 доларів США за кілограм. Таким чином, загальну митну вартість усієї партії товару збільшено до 230580,00 доларів США (що за курсом 42,2672 склало 9745970,98 грн) замість розрахованої декларантом вартості 9222142,90 грн. Товар випущено у вільний обіг на підставі оформленої ЕМД № 25UA403070010952U2 від 28.11.2025, при цьому митницею було надмірно донараховано та стягнуто (що підтверджується графою 47 ЕМД випуску) ввізного мита (код 020) за ставкою 6,5% - 33935,49 гривень, податку на додану вартість (код 028) за ставкою 20% - 111203,98 гривень.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару відповідач видав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403070/2025/000651 від 28.11.2025.

Не погоджуючись із прийнятим митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, ТОВ "Тандем-2002" звернулося до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, суд зазначає наступне.

Щодо зауважень Тернопільської митниці про ненадання до митного оформлення експортної митної декларації, суд погоджується з твердженням представника позивача, відповідно до якого декларантом до митного оформлення було надано 7 примірників супровідних документів (транзитних декларацій) Т1 (25PL322080NSXM6KM4, 25PL322080NSXMAKM2, 25PL322080NSXMB8M3, 25PL322080NSXMC9M7, 25PL322080NSXMF5M4, 25PL322080NSXMN0M0, 25PL322080NSXP5IM3 від 06.11.2025), що підтверджується відповідачем у переліку наведеному у оскаржуваній картці відмови. Вказані декларації Т1 є офіційним, юридично підтвердженим і незалежним джерелом інформації контролюючих органів іноземної держави, які повністю відображають ланцюжок переміщення товару та підтверджують незмінність його характеристик і вартості від моменту відвантаження з Китаю до моменту перетину державного кордону України, що повністю нівелює потребу в наданні внутрішньої експортної декларації Китаю.

Посилання Відповідача на наявність у пункті 3.3 зовнішньоекономічного Контракту № SB-190325 умови про те, що Продавець надає копію експортної декларації разом із партією товару, суперечить статті 53 МК України. Таке посилання є виключно диспозитивним застереженням у межах приватних господарських відносин між двома суб`єктами ЗЕД, та жодним чином не свідчить про недостовірність ціни товару чи наявність розбіжностей у розумінні статті 54 МКУ та не може тлумачитись як обов`язок декларанта перед державним органом у публічно-правових (адміністративних) відносинах.

Верховним Судом сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у ряді постанов, а саме, від 30.01.2018 у справі №804/16980/14, від 06.02.2018 у справі №815/2013/15, від 22.01.2019 у справі №815/6794/17, від 18.12.2019 у справі №160/8775/18, від 17.04.2018 у справі №815/329/17, від 15.06.2021 у справі №804/2584/16, від 15.05.2018 у справі №820/3881/17.

При цьому, суд наголошує, що експортна декларація країни відправлення (EX) не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а відтак не може підтверджувати заявлену позивачем митну вартість товару.

Отже, її відсутність не впливає на повноту визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція щодо безпідставності витребування та посилань на інформацію митної декларації країни відправлення, як на підставу коригування митної вартості, викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2024 у справі №815/5838/17, від 11.09.2023 у справі №815/5414/16.

На спростування твердження відповідача про відсутність точних відомостей щодо конкретного коефіцієнту страхування, застосованого до поточної фактурної вартості, що нібито унеможливлює її перевірку, представником позивача слушно зауважено, що фактурна вартість згідно з інвойсом № LCS25M148 становить 207 144,00 USD, Страхова сума згідно з полісом № PYIE202537132709E04202 становить 216 403,11 USD, простим арифметичним розрахунком (216 403,11/207 144,00 х 100) встановлюється, що застосований коефіцієнт становить 104,469% (~104,47%). В рішенні про коригування митної вартості підтверджується наявність листа від страхової компанії, де вказано діапазон коефіцієнтів від 104% до 108%. Розрахований показник у 104,47% повністю входить у цей діапазон, що виключає будь-які сумніви щодо достовірності заявленої вартості.

Надаючи оцінку зауваженню митного органу стосовно ненадання до митного оформлення договору між ТОВ Тандем-2002 та ТОВ Таніт Груп, суд оцінює його критично, оскільки Договір із ТОВ «Таніт Груп» від 01.01.2025 №1444-2 ОД було надано на адресу митниці під час митного оформлення товарів 28.11.2025, що підтверджується ЕМД 25UA403070010952U2, якою товари розмитнені та випущені у вільний обіг.

Спірне рішення також містить зауваження наступного змісту:

"Відповідно до даних з відкритих інтернет-джерел: www.searates.com морські контейнери №№ MSKU9954432, MSKU1608388, MSKU1560200, MSKU9936193, CAIU9638404, MRSU5917318, MRKU4581416 прибули до порту призначення Гданськ 29.09.2025. Згідно з товаро-супровідними документами Т1 №№ 25PL322080NSXMF5M4, 25PL322080NSXMN0M0, 25PL322080NSXP5IM3, 25PL322080NSXMB8M3, 25PL322080NSXMAKM2, 25PL322080NSXMC9M7, 25PL322080NSXM6KM4 від 06.11.2025 та залізничними накладними №№ 613265, 613638, 613703, 613745, 613778, 613786, 613794 від 10.11.2025 вантаж завантажено на потяг 10.11.2025 Отже, в період з 29.09.2025 до 10.11.2025 вантаж зберігався в порту Гданськ. Відомостей з підтвердженням включення витрат за зберігання вантажу в порту призначення до митного оформлення надано не було".

На спростування викладеного, ТОВ "Тандем-2002" наголошено, що відповідачем невірно встановлено дату прибуття вантажу, адже контейнери прибули в порт Гданськ не 29 вересня 2025 року, як помилково зазначено у рішенні про коригування митної вартості, а 29 жовтня 2025 року, що підтверджується трекінгом сайту морського перевізника контейнерної лінії Maersk. Відтак, період перебування вантажу в порту до моменту його відправлення потягом (10.11.2025) складав значно менший проміжок часу. По-друге, витрати на зберігання вантажу в порту Гданськ у Позивача були відсутні. Доставка вантажу здійснювалася в режимі Carrier Haulage (коли наземне перевезення залізницею організовує безпосередньо лінія Maersk). Відповідно до офіційного роз`яснення та листування зі співробітником лінії Maersk, при обранні варіанту доставки «Поїзд» клієнту надається 10 вільних (безкоштовних) днів від зберігання в порту Гданська. Крім того, умови безкоштовного зберігання узгоджені Позивачем із експедитором в п. 15 Заявки №54 від 19.09.2025 до Договору транспортного експедирування із ТОВ «Таніт Груп», який передбачає, що вартість зберігання контейнера в порту становить «згідно з тарифами порту + 2 дні безкоштовно».

Оскільки офіційні правила лінії Maersk передбачають 10 вільних днів для залізничних відправлень, фактичні витрати на зберігання в межах цього ліміту дорівнювали 0, що також додатково підтверджується Листом-поясненням компанії експедитора ТОВ «Таніт Груп». Враховуючи, що у Позивача не виникло жодних додаткових фінансових зобов`язань чи витрат перед портом або лінією за зберігання вантажу, суд погоджується з доводами позивача, що у декларанта не було ні правових, ні фактичних підстав для включення неіснуючих витрат до декларації чи надання документів про їх оплату.

Щодо зауваження відповідача про те, що митна вартість подібних товарів, оформлених раніше іншими митними органами згідно з базою даних Держмитслужби, є вищою за заявлену Позивачем вартість, спростовується, зокрема доводами представника позивача, відповідно до яких наголошено, що висновком ДП «Держзовнішінформ» від 24.11.2025 №03-1/1472, за яким контрактна ціна на L-лізин моногідрохлорид 98,5% (L-Lysine Monohydrochloride 98,5%) виробництва Китаю, що постачається у кількості 189,00 тонн за інвойсом № LCS25M148 від 02.09.2025, повністю відповідає поточному ринковому рівню цін на аналогічну/подібну продукцію та складає 1096,00 дол. США/т на умовах поставки CIF Гданськ, Польща. Як вбачається з наданого висновку, фахівці ДР «Держзовнішінформ» підтвердили ринковість цієї ціни на основі детального моніторингу зовнішніх ринків та офіційного підтвердження від компанії постачальника Seres Biotech B.V. Вказаний Висновок ДП «Держзовнішінформ» надавався митниці під час декларування товарів, що підтверджується переліком документів, наведеним у оскаржуваній картці відмови.

Варто зауважити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Тотожні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12.03.2025 у справі № 1.380.2019.002933, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Таким чином, подані декларантом документи у своїй сукупності містять достовірні відомості щодо загальної вартості транспортування, узгоджуються між собою, підтверджують реальні витрати, понесені у зв`язку з перевезенням товару та не містять розбіжностей, які могли б вплинути на визначення митної вартості.

Відтак, висновок митного органу про подання декларантом недостовірних відомостей є необґрунтованим, зробленим без урахування змісту та взаємозв`язку наданих документів, а також без оцінки їх правової природи, що свідчить про формальний підхід до здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.

З урахуванням наведеного, висновки у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019 у справі № 809/1469/16.

Таким чином, суд зазначає, що прийняте Тернопільською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за наведеною вище митною декларацією позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови № UA403070/2025/000651 від 28.11.2025.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 9246,22 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 9246,22 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (вул. Вокзальна, 6 А, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 32081777) до Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2025/000385/1 від 28.11.2025.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Тернопільської митниці № UA403070/2025/000651 від 28.11.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (вул. Вокзальна, 6 А, м. Полтава, Полтавська область, 36009, код ЄДРПОУ 32081777) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (вул. Текстильна, буд. 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ 43985576) судові витрати у розмірі 9246,22 грн (дев`ять тисяч двісті сорок шість гривень двадцять дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА.О. Чеснокова