Рішення № 140839066, 21.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа №440/13948/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - Міноборони), ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Міноборони, що полягала в ухиленні від складення розрахунку вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років;

зобов`язати Міноборони скласти розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 , що становить 26 років 1 місяць 11 днів, а також скерувати його до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та скерувати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №1019 від 20.09.2024 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я з виключенням з військового обліку. Позивач зазначив, що вислуга років служби у календарному обчисленні становить 24 роки 02 місяці 11 днів, а у пільговому - 26 років 01 місяць 11 днів, а тому він має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". А оскільки відповідачі відмовили ОСОБА_1 у підготовці та наданні до пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.

2. Позиція відповідачів.

Відповідачі позов не визнали.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки обчислення вислуги років позивача здійснено військовою частиною НОМЕР_1 та її недостатньо для призначення позивачу пенсії за вислугу років /а.с. 38-39/.

Представник Міноборони у відзиві на позов наполягав на безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що обчислення вислуги років проводиться військовою частиною, про що зазначається у наказі про звільнення; для призначення пенсії за вислугу років враховується календарна, а не пільгова вислуга років /а.с. 46-55/.

3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду:

- прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

- відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Військову частину НОМЕР_1 , як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Представник позивача у відповіді на відзив наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у позовній заяві /а.с. 68-72/.

Представник військової частини НОМЕР_1 у письмових поясненнях зазначив, що при звільненні ОСОБА_1 з військової служби військовою частиною складено розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію, у якому зазначено, що загальна вислуга років позивача з урахуванням пільгового обчислення становить 26 років 01 місяць 11 днів /а.с. 80-82/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20.09.2024 №1019 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я з виключенням з військового обліку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №308 (по стройовій частині) позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знятий з усіх видів забезпечення /а.с. 26/.

У наказі військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №308 зазначено, що календарна вислуга років станом на 04.10.2024 складає 24 роки 02 місяці 11 днів, пільгова - 01 рік 11 місяців 00 днів, загальна 26 років 01 місяць 11 днів.

Начальником відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 19.12.2024 складено розрахунок вислуги років військовослужбовця ОСОБА_1 на пенсію, у якому зазначено що загальна вислуга років становить 26 років 01 місяць 11 днів; до вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за три місяці) зараховані окремі періоду участі позивача в АТО та бойових діях /а.с. 84/.

Позивач є учасником бойових дій /а.с. 20/, з 09.10.2023 йому встановлена третя група інвалідності, захворювання пов`язані з проходженням військової служби /а.с. 17/.

Представник позивача неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міноборони щодо підготовки та подання до ГУПФ України в Полтавській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у листі від 22.10.2024 зазначив, що станом на 21.10.2024 особова справа ОСОБА_1 не надходила /а.с. 41/.

Стверджуючи про наявність права для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Основного Закону України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).

За змістом частини першої статті 1 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): (...) особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

У силу пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі Порядок №393), пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" внесені зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей (надалі - Положення №530).

У силу абзаців другого, третього пункту 1.1 розділу І Положення №530 цим Положенням визначається порядок:

обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (зі змінами);

оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення та перерахунку пенсій за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника відповідно до Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами) та постанови правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402.

Пунктами 2.13, 2.14, 2.15 розділу ІІ Порядку №530 передбачено, що при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію.

Якщо військовослужбовець, який підлягає звільненню з військової служби, має право на пенсію, що призначається відповідно до підпункту б частини першої статті 12 Закону, то в розрахунку загального страхового стажу (в календарному обчисленні) на пенсію за вислугу років (додаток 4) зазначаються всі календарні періоди військової служби та окремо календарні періоди роботи як працівника, а також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Обчислення вислуги років у разі кількох періодів служби (страхового стажу) здійснюється з урахуванням того, що рік складається з 12 місяців, а місяць у середньому - з 30 днів.

Попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця.

Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний ТЦКСП за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років.

У силу пункту 2.18 розділу ІІ Порядку №530 обласний ТЦКСП при призначенні пенсій перевіряє розрахунки вислуги років і додатково включає період неврахованої служби військовослужбовців з дня складення розрахунку вислуги років по день звільнення з військової служби. При цьому невраховані періоди служби, передбаченої підпунктами 2 і 3 пункту 2.3 цього розділу, зараховуються до вислуги років на відповідних пільгових умовах. Підставою для зарахування цих періодів є підтвердження управління (відділу) персоналу або військової частини про те, що військовослужбовець у відповідний період мав право на таку пільгу, а для зарахування служби у високогірних місцевостях України - витяг з наказу командира військової частини.

Відповідно до пункту 2.20 розділу ІІ Порядку №530 обчислена в установленому порядку вислуга років (календарна та окремо на пільгових умовах) зазначається в наказах про звільнення військовослужбовців з військової служби і є підставою для призначення їм пенсії за вислугу років.

Згідно з абзацом першим пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку №530 оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до Закону, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям (крім колишніх військовослужбовців строкової військової служби), здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними ТЦКСП згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір передусім стосується наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зокрема спірним є питання визначення виду вислуги років для цілей з`ясування наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років, а саме: чи в такому випадку має бути врахована виключно календарна вислуга років чи календарна вислуга з урахуванням пільгової.

Позиція відповідачів у спорі зводиться до того, що Порядком №393 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119, для цілей визначення права на призначення пенсії за вислугу років врахуванню підлягає виключно календарна вислуга років.

А оскільки у спірних відносинах календарна вислуга років ОСОБА_1 становить менше 25 років (24 роки 02 місяці 11 днів), за висновком відповідачів позивач не має права на призначення пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Оцінюючи наведені доводи відповідачів суд виходить з такого.

Суд встановив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.

Враховуючи викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах (01 рік 11 місяців 00 днів), є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі), разом із визначеним періодом часу 24 роки 02 місяці 11 днів.

Отже, на дату звільнення позивач мав вислугу 26 років 01 місяць 11 днів, а тому набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 у справі № 420/21549/25, що врахована судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

За вищевикладених обставин, доводи відповідачів про неможливість зарахування пільгової вислуги років до вислуги років позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років суд визнає безпідставними.

Аналіз змісту наведених вище норм Положення №530 свідчить про те, що органом, який наділений повноваженнями здійснювати підготовку документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, у тому числі на комунікацію із відповідним структурним підрозділом компетентного органу, який наділений повноваженням на обчислення вислуги років, є обласний ТЦКСП за обраним військовослужбовцем місцем проживання.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №560/17357/23.

Отож саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 покладено обов`язок з оформлення та подання до органу Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Розрахунок вислуги років ОСОБА_1 наведений у наказі командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.10.2024 №308; позивач правомірність такого розрахунку не оспорює.

Оцінюючи доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про відсутність у його розпорядженні особової справи ОСОБА_1 суд зазначає, що наведена обставина не звільняє відповідача від обов`язку з оформлення документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років, тоді як компетентний орган не позбавлений можливості витребувати особову справу військовослужбовця за місцем її знаходження (зокрема, місцем перебування на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 чи у військовій частині НОМЕР_1 , де позивач проходив військову службу).

За наведених обставин, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оформлення та скерування до ГУПФ України у Полтавській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов`язати відповідача вчинити зазначені дії.

Підстав для задоволення позовних вимог до Міноборони немає, оскільки права позивача рішеннями, діями чи бездіяльністю Міноборони у спірних відносинах не порушені.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, як учасник бойових дій /а.с. 20/.

Поряд з цим представник позивача просив відшкодувати витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідачі заперечень щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу або клопотання про зменшення їх розміру до суду не надали.

Суд враховує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору від 07.10.2024 №АБ-01/191 про надання правової допомоги, рахунку від 15.10.2024 №114, платіжної інструкції від 15.10.2024 /а.с. 28-31/.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.

У рахунку від 15.10.2024 №114 зазначено, що Адвокатське бюро "Гомзяк та партнери" надало позивачу правничу допомогу, що полягала у:

- підготовці та поданні заяви до військової частини НОМЕР_1 , Міноборони, ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- підготовці позовної заяви та подання позову з додатками до суду;

- судовому супроводі справи: подання процесуальних заяв, клопотань, отримання рішення суду та виконавчих листів.

Вартість послуг визначена у розмірі 6000,00 грн.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Водночас, як визначено частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на задоволення позовних вимог частково, суд дійшов висновку, що судові витрати позивача з оплати правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн належить розподілити шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 коштів у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення та скерування до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити та скерувати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) ІНФОРМАЦІЯ_5 (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 );

2) Міністерство оборони України (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 00034022; АДРЕСА_3 ).

Третя особа: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр КУКОБА