Ухвала суду № 140838300, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4372/25

У Х В А Л А

з питань встановлення судового контролю

22 жовтня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Брильовського Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 380/4372/25 позов задоволено частково; визнано протиправними дії Львівської міської ради та Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради щодо відхилення, не реєстрації та не оприлюднення електронної петиції під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового» , що подана ОСОБА_1 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та паралельно було надіслана у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року; зобов`язано Львівську міську раду та Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради зареєструвати та оприлюднити з можливістю збору голосів на електронній платформі (електронному ресурсі) Львівської міської ради електронну петицію ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті Львівської міської ради під заголовком: «петиція (вимога) про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови міста Львова Андрія Садового», з текстом, що подано ОСОБА_1 до Львівської міської ради 11 лютого 2025 року через електронну платформу "Єдина система місцевих петицій" та скеровано у письмовому вигляді засобами «Укрпошти» 11 лютого 2025 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2025 року у справі № 380/4372/25 апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 380/4372/25 без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 380/4372/25 заяву позивача про виправлення описки у рішенні суду та виконавчих листах за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії задоволено; виправлено описку, допущену в тексті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №380/4372/25, а саме вважається вірним ЄДРПОУ Львівської міської ради « 04055896»; виправлено помилку у виконавчих листах, виданих Львівським окружним адміністративним судом 24 листопада 2025 року по справі №380/4372/25, а саме вважається вірним ЄДРПОУ Львівської міської ради « 04055896».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 380/4372/25 апеляційну скаргу Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року про виправлення описки у справі №380/4372/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівський міський голова Садовий Андрій Іванович про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 380/4372/25 відмовлено у задоволенні заяви Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 380/4372/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 380/4372/25 апеляційну скаргу Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року про відмову у роз`ясненні судового рішення у справі №380/4372/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівський міський голова Садовий Андрій Іванович про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 380/4372/25 відмовлено у задоволенні заяви Львівської міської ради про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2026 року у справі № 380/4372/25 апеляційну скаргу Львівської міської ради залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року з питань визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №380/4372/25 без змін.

Позивач подав до суду заяву про встановлення судового контролю, у якій просить суд:

- зобов`язати міського голову Львова Садового Андрія Івановича подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/4372/25 протягом десяти днів з дати прийняття ухвали;

- зобов`язати Львівську міську раду подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/4372/25 протягом десяти днів з дати прийняття цієї ухвали;

- зобов`язати Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/4372/25 протягом десяти днів з дати прийняття цієї ухвали;

- стягнути з Голови Львівської міської ради Садового Андрія Івановича (ЄДРПОУ Львівської міської ради: 04055896) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб штрафу за невиконання рішення суду у справі № 380/4372/25;

- стягнути з Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 04055896) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб штрафу за невиконання рішення суду у справі № 380/4372/25;

- стягнути з Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 34857892) на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб штрафу за невиконання рішення суду у справі № 380/4372/25.

В обґрунтування вказаної заяви, зазначає про те, що Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/4372/25, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Львівської міської ради та Департаменту «Секретаріат ради» щодо відхилення, нереєстрації та неопублікування електронної петиції про висловлення недовіри та дострокове припинення повноважень міського голови Львова, а відповідачів зобов`язано зареєструвати й оприлюднити її з можливістю збору голосів на офіційному електронному ресурсі міської ради. На підставі виконавчого листа 31.12.2025 відкрито виконавче провадження № 79897310. Проте рішення суду досі не виконано. Відповідачі вдаються до численних процесуальних дій, які фактично перешкоджають його виконанню. Зокрема, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2026 відмовлено Львівській міській раді у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, відповідачами подавалися заяви про роз`яснення судового рішення та оскаржувалися ухвали щодо виправлення описки. Водночас на електронній платформі «Єдина система місцевих петицій» продовжують реєструватися та оприлюднюватися інші петиції, зокрема петиція від 28.05.2026 «Зберегти існуючі дерева під час реконструкції вул. Мазепи». Це ставить під сумнів обґрунтованість можливих посилань відповідачів на технічну чи організаційну неможливість виконати судове рішення. Як повідомив Відділ примусового виконання рішень УЗ ПВР у Львівській області листом від 20.07.2026, Департаментом «Секретаріат ради» оскаржено накладений штраф, у зв`язку з чим відповідні виконавчі дії призупинено до розгляду справи апеляційною інстанцією. Отже, тривале невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, зумовлює необхідність застосування додаткових заходів судового контролю. З огляду на викладене, керуючись статтею 382 КАС України, просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі № 380/4372/25.

Львівська міська рада 22.10.2026 подала до суду заперечення щодо заяви про встановлення судового контролю. В обґрунтування заперечення зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/1834/26 задоволено позов Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради та визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця від 19 січня 2026 року у виконавчому провадженні № 79897310 про накладення на Департамент штрафу в розмірі 5100 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі № 380/1834/26 відкрито апеляційне провадження за скаргою органу державної виконавчої служби на зазначене рішення. Сам факт відкриття апеляційного провадження не є вирішенням спору по суті та не спростовує висновків суду першої інстанції. Водночас процесуальний стан цієї справи має оцінюватися з урахуванням результатів апеляційного перегляду. Вказує, що встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт є процесуальним повноваженням суду, реалізація якого має відбуватися з урахуванням обставин конкретної справи, характеру покладеного обов`язку та наявних матеріалів щодо його виконання. Стверджує, що саме подання заяви про встановлення судового контролю не створює безумовної підстави для негайного накладення штрафу. Для застосування такого заходу суд має встановити наявність передбачених КАС України процесуальних передумов. Вимога про накладення штрафних санкцій одночасно з вирішенням питання про встановлення судового контролю підлягає оцінці з урахуванням конкретної процесуальної ситуації, наявності відповідної ухвали суду, строків звітування та інших юридично значущих обставин. Під час виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року виникли питання нормативного, організаційного та технічного характеру, які потребують належної правової оцінки. Львівська міська рада не обґрунтовує цими обставинами припинення обов`язку виконати судове рішення або наявність підстав для повторного перегляду висновків суду по суті спору. Наведені обставини мають значення для встановлення фактичних умов виконання рішення та оцінки заходів, які вживалися відповідачами для його виконання. Відповідно до встановленого порядку електронні петиції подаються через платформу електронної демократії E-DEM. Міська рада зазначала про відсутність на офіційному вебсайті Львівської міської ради технічної можливості оприлюднення петиції з можливістю збору голосів поза передбаченим механізмом функціонування платформи E-DEM. Міська рада стверджує, що її дії були спрямовані на вирішення питань, що виникли на стадії виконання судового рішення, зокрема щодо можливості реалізації покладеного обов`язку в межах чинного нормативного регулювання та фактичних технічних можливостей відповідних електронних ресурсів. Наголошує, що наведені обставини не є твердженням про припинення чи скасування обов`язковості судового рішення. Вони свідчать про необхідність оцінити конкретні перешкоди, які виникли під час виконання, та заходи, вжиті відповідачами для їх усунення. Вважає, що обставини, пов`язані з відсутністю нормативно визначеного механізму або необхідного технічного функціоналу, мають бути досліджені судом у сукупності з іншими доказами та оцінені під час вирішення питання про належність і достатність вжитих заходів. Зазначає, що вимога про одночасне накладення трьох штрафів у максимальному розмірі не може бути задоволена лише на підставі загальних тверджень заявника. Можливість застосування штрафу, його адресат і розмір мають визначатися судом у межах установлених законом повноважень та за наявності передбачених КАС України процесуальних передумов. Вказує, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Стверджує, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Водночас суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Просить у задоволенні заяви відмовити.

Департамент «Секретаріат ради» Львівської міської ради письмових пояснень на заяву не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міський голова міста Львова Садовий Андрій Іванович до суду письмових пояснень щодо заяви про встановлення судового контролю до суду не подав.

Розглянувши подану заявником заяву, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 2 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання, тому відповідач повинен виконати рішення суду у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Суд зазначає, що наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Зокрема, в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв`язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що частина друга статті 381-1 КАС України передбачає, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Як вбачається з матеріалів справи, заявник обґрунтовує необхідність установлення судового контролю тривалим невиконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 380/4372/25, відкриттям виконавчого провадження та вчиненням відповідачами процесуальних дій у зв`язку з виконанням зазначеного рішення.

Водночас сам факт відкриття виконавчого провадження, оскарження процесуальних рішень у його межах та незгода заявника з поведінкою відповідачів не є самостійною і безумовною підставою для застосування судового контролю. Твердження позивача про умисне ухилення від виконання рішення та зловживання процесуальними правами мають бути підтверджені належними доказами, які дають змогу встановити відповідні обставини.

При цьому суд враховує, що примусове виконання судового рішення здійснюється в порядку, визначеному законодавством про виконавче провадження, тоді як судовий контроль, передбачений статтею 382 КАС України, є окремим процесуальним механізмом. Саме по собі існування виконавчого провадження не виключає можливості встановлення такого контролю, однак не звільняє заявника від необхідності обґрунтувати його доцільність з огляду на конкретні обставини справи.

Посилання заявника на функціонування електронної платформи «Єдина система місцевих петицій» та реєстрацію на ній інших петицій саме по собі не дає змоги встановити всі обставини, які перешкоджали або перешкоджають виконанню судового рішення, а також не є достатнім доказом умисного ухилення конкретних посадових осіб від його виконання.

Крім того, вимога про накладення штрафу не може бути задоволена автоматично лише з огляду на тривалість невиконання судового рішення. Застосування відповідного заходу потребує дотримання передбаченої КАС України процедури та встановлення визначених законом підстав.

При розгляді заяви ОСОБА_1 суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19, зокрема «переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду».

Аналогічний висновок наведено Верховним Судом у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19.

За змістом статей 382-2, 382-3 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень звіту у встановлений судом строк або подання такого звіту з порушенням встановленого строку без поважних причин суд встановлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника відповідного суб`єкта владних повноважень.

Отже, з наведеного слідує, що процесуальною підставою для застосування штрафу у вказаному випадку може бути саме неподання відповідачем звіту у строк, визначений судом, а не сам факт невиконання рішення суду, а у вказаній справі суд ще не встановлював судовий контроль та не вирішував питання про прийняття чи не прийняття звіту.

Суд дійшов висновку, що відповідно до статті 382-3 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень у разі постановлення ухвали про відмову в його прийнятті. Закон також передбачає можливість застосування відповідних наслідків у випадках, прямо визначених його положеннями.

Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і в примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи відкрито станом на час вжиття заходів такого контролю виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.

Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно.

Разом з тим, при розгляді заяви суд також враховує, що Львівський окружний адміністративний суд перевіряв обставини, пов`язані з примусовим виконанням судового рішення у справі № 380/4372/25. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі № 380/1834/26 (рішення не набрало законної сили) задоволено позов Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради та визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця від 19 січня 2026 року у виконавчому провадженні № 79897310 про накладення на Департамент штрафу в розмірі 5100 грн.

У заявах на адресу органу державної виконавчої служби та суду відповідачі зазначали обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, та які заходи вжито ними та вживаються ними для їх усунення.

За таких обставин, за умови, що матеріалами справи не підтверджено інших об`єктивних даних, які свідчать про необхідність застосування додаткового судового контролю, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі № 380/4372/25.

Керуючись ст.ст. 248, 382-1 382-3 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Департаменту «Секретаріат ради» Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича, про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Суддя Брильовський Р.М.