Ухвала суду № 140838257, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю

22 жовтня 2026 року справа № 380/8753/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Качур Р.П. розглянув у письмовому провадженні заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/8753/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.03.2026 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром пенсії, нарахованої з урахуванням індексації передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 236, та застосування до нарахованої пенсії обмежуючих коефіцієнтів передбачених Постановою № 1778.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.03.2026 здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахування виплачених сум.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.

Постановою Восьмого апеояційного адміністративного суду від 20.08.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/8753/26 - без змін.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю, у якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в частині виплати з 01.10.2026 перерахованого на виконання рішення розміру пенсії. В обґрунтування заяви вказав, 25.09.2026 проведено відповідні перерахунки пенсії з 01.03.2026 та нарахована доплата (заборгованість) за період з 01.03.2026 до 30.09.2026 в сумі 48811,77 грн, що підтверджується перерахунками пенсії з 01.03.2026, 01.10.2026 та довідкою-розрахунком доплати (заборгованості) з пенсії. При цьому заборгованість з пенсії, починаючи з дня набрання законної сили рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 380/8753/26, постійно зростає у зв`язку з його невиконанням ГУПФУ в частині виплати мені донарахованої за рішенням суду частини пенсії (перерахованого за рішенням суду розміру пенсії). Крім того, після набрання рішенням суду законної сили поточні виплати пенсії у новому збільшеному (перерахованому) розмірі ГУПФУ не здійснюються, або здійснюються вибірково, нерегулярно, окремими виплатами, частками, не разом з основною пенсією що є порушенням його прав та Закону. Повідомив, що на виконання рішення суду на теперішній час йому нароховано пенсію у розмірі 34255,09 грн, однак фактично виплачується в сумі 27281,98 грн.

На адресу суду від відповідача надійшли заперечення, в яких вказав, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі 380/8753/26 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році». Відповідач повідомив, що загальна сума доплати по рішенню суду за період з березня 2026 по вересень 2026 становить 48811,77 грн. Зокрема, доплата за період з 01.03.2026 по 19.08.2026 становить 39139,39 (відкладена заборгованість); за період з 20.08.2026 по 30.09.2026 становить 9672,38 (поточна заборгованість). Також, доплата за період з 01.10.2026 по 31.10.2026 становить 6973,11 грн. (поточна заборгованість).

Відповідач зазначив, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду, здійснена в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету Пенсійному фонду України, зокрема ОСОБА_1 на виконання судового рішення № 380/16547/21 у вересні 2026 додатковими відомостями відповідно до вимог Порядку в порядку календарної черговості виплачено 156,33 грн (відкладена виплата). Залишок невиплачених коштів по рішенню суду у справі № 380/8753/26 станом на час подання заперечення на заяву від 07.10.2026 про встановлення судового контролю у справі № 380/8753/26 становить 55784,88 грн.

Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вжито всіх можливих (конкретних) заходів для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі № 380/8753/26 в межах покладених судом зобов`язань та відповідно до вимог чинного на момент виконання судового рішення законодавства. Просив відмовити у задоволенні заяви.

При вирішенні заяви про встановлення судового контролю суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень ЄСПЛ свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України.

Отже, законодавець установив різні види (правові форми) здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, одним із яких є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, що врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

За змістом частин першої - другої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд уважає за необхідне вказати, що основна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства під час здійснення адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» змін до Конституції України та доповненням її, зокрема статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції за наслідком розгляду заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду уповноважений ухвалити одне з двох рішень: про її задоволення або відмову.

Водночас, аналіз положень абзацу першого частини першої статті 382 КАС України вказує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Проте, зважаючи на приписи абзацу другого частини першої статті 382 КАС України та з огляду на те, що ця справа стосується перерахунку пенсійної виплати, суд не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд. Адже вказана норма безальтернативно передбачає за наслідком звернення особи, на користь якої ухвалене судове рішення, із заявою в порядку статті 382 КАС України встановлення суб`єкту владних повноважень зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Щодо заперечень відповідача проти встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/8753/26 з огляду на те, що судове рішення у цій справі, на його думку виконане, то обставини, викладені у цих запереченнях, можуть бути перевірені та оцінені судом лише за наслідками розгляду поданого звіту про виконання судового рішення у цій справі та, зважаючи на імперативні приписи абзацу другого частини першої статті 382 КАС України, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю на стадії вирішення питання щодо його встановлення.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/8753/26 у спосіб зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про його виконання, тому заява позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Враховуючи приписи частини третьої статті 382-1 КАС України, суд вважає, що достатнім строком для підготовки відповідачем звіту про виконання судового рішення у цій справі буде тридцятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали.

Суд повідомляє відповідача, що звіт повинен бути поданий у встановлений судом строк та з додержання вимог частин другої - третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу відповідача на положення частин третьої, десятої статті 382-3 КАС України, згідно із якими керівник суб`єкта владних повноважень несе відповідальність у вигляді штрафу в разі постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті звіту, неподання звіту у строк, встановлений судом, або подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 256, 293, 295, 382, 382-1, КАС України суд-

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі № 380/8753/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя Р.П. Качур