Рішення № 140838220, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/4534/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерство внутрішніх справ України (далі - відповідач-1), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, оформлену листом від 26.08.2025 № 31/28/37/С-6775/05-2025-7095-2025, щодо надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» з видачею посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран органів внутрішніх справ»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України надати ОСОБА_1 статус ветерана органів внутрішніх справ відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту»;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана органів внутрішніх справ та нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ» згідно з п.2 ст. Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціального захисту».

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до відповідача-1 із заявою, у якій просив зарахувати час навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1981 по 30.06.1986 до календарної вислуги, оскільки він поступив на службу в органи внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу протягом двох місяців, та визнати його ветераном органів внутрішніх справ України з видачею посвідчення та нагрудного знаку "Ветеран органів внутрішніх справ". Повідомив, що відповідач-2 відмовив у задоволенні заяви. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 16.03.2026 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 24.09.2026 залучено до участі у справі як співвідповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що навчання у цивільних вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання) є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу «Ветерана органів внутрішніх справ». Зазначене вказує на той факт, що час навчання позивача у вищому навчальному закладі не може бути зарахований до вислуги років для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Підстави для надання статусу ветерана органу внутрішніх справ України передбачені спеціальним Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Покликається на те, що п. 1 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону України передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД. Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України, інваліди І та ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ і які мають 20 років і більше вислуги років.

Відповідач-1 вказав, що з розрахунку вислуги років слідує, що вислуга років позивача безпосередньо в органах внутрішніх справ України складає 23 років 00 місяців 24 днів у зв`язку з чим у останнього не виникло право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 на адресу суду подав відзив, у якому зазначив, що позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою щодо зарахування періоду навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років та визнання його ветераном органів внутрішніх справ. Вказав, що за результатами розгляду звернення, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», 26.08.2025 РСЦ надано позивачу відповідь № 31/28/37/ С-6775/05-2025-7095-2025, якою повідомлено про відсутність підстав для направлення документів до Департаменту координації пенсійних питань МВС України для розгляду питання щодо визнання його ветераном органів внутрішніх справ.

Відповідач-2 повідомив, що зазначений висновок зроблено з урахуванням наявних у РСЦ відомостей, відповідно до яких календарна вислуга позивача без урахування періоду навчання становить 23 роки 00 місяців 24 дні. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 24.03.1998 № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранами органів внутрішніх справ визнаються, зокрема, громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 і більше років у пільговому обчисленні, з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні, та звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства. Таким чином, для набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ необхідною є наявність передбаченої зазначеною нормою тривалості саме служби в органах внутрішніх справ. Період навчання у вищому навчальному закладі сам по собі не є періодом служби в органах внутрішніх справ та не може підміняти встановлену законом вимогу щодо тривалості служби. Таким чином, з огляду на те, що календарна вислуга позивача без урахування періоду навчання становить 23 роки 00 місяців 24 дні, необхідна для набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ тривалість служби, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР, позивачем не досягнута. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Відповідно до Витягу із Наказу від 12.09.2007 № 342 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 "б /через хворобу/. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати вихідної допомоги становить 25 років 05 місяців 23 дні, у пільговому обчисленні: 28 років 02 місяці 18 днів.

Військове звання "лейтенант" присвоєно позивачу 05.09.1986 року, що підтверджується записом у війському квитку серії НОМЕР_1 .

Позивач 27.06.2025 звернувся до відповідача-1 із заявою, у якій просив зарахувати час його навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1981 по 30.06.1986 (із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби) до календарної вислуги, оскільки він поступив на службу в органи внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу протягом двох місяців, та визнати його ветераном органів внутрішніх справ України з видачею посвідчення та нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".

Вказану заяву розглянуто Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС).

Листом № 31/28/37/С-6775/05-2025-7095-2025 від 26.08.2025 позивача повідомлено про те, що навчання в цивільних вищих навчальних закладах є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби, які враховуються для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

Враховуючи вищезазначене, вислуга років в календарному обчисленні на час його звільнення з органів внутрішніх справ складає 23 р. 00 міс. 24 дні, (періоди з 12.04.1979 по 20.04.1981 та з 25.08.1986 по 11,09.2007) без урахування періоду навчання, що недостатньо для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» відповідно до пункту першого статті 5 Закону.

Отже, для скерування документів до Відділу координації пенсійних питань МВС України для розгляду питання щодо надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» підстави відсутні.

Позивач не погодився із такими діями відповідача, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі Закон № 203/98-ВР) визначає статус ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їхніх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Відповідно до приписів статті 2 Закону № 203/98-ВР законодавство України про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту громадян.

Статтею 5 Закону № 203/98-ВР встановлено, що ветеранами військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД;

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2002 року № 742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1601 (далі - Порядок № 1601).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є:

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

- наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Конституційний Суд України, даючи тлумачення положенням статті 5 Закону № 203/98-ВР (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) у рішенні від 27.02.2003 № 4-рп, зазначив, що статус ветерана органів внутрішніх справ (за аналогією ветерана військової служби) може надаватися лише за наявності таких фактів: громадянство України, бездоганна служба; 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше як 20 років становить вислуга у календарному обчисленні); звільнення в запас або у відставку відповідно до законодавства України, колишнього Союзу РСР чи держав СНД (п. 4 Рішення). При цьому, набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ не пов`язується з часом звільнення особи зі служби в цих органах.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством (пункт 20 Положення № 114).

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2003 року № 4-рп/2003 зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393).

Відповідно до статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України № 2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Такий самий порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом встановлено в пункті 2 Порядку № 393.

Верховний Суд України у постанові від 10 березня 2015 року у справі № 21-411а14 щодо зарахування до вислуги років осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, часу їхнього навчання відповідно до статті 17 цього Закону зазначив, що "у наведеному вище тексті норми права розділові знаки і сполучник "також" у сполученні з "а" вказують, що обставини, викладені після сполучника, мають таке саме значення, як і викладені до зазначеного сполучника. Тобто додатково до вислуги років при призначенні пенсії зараховується час навчання у цивільних вищих навчальних закладах і в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Виходячи з вищевикладеного, додатково до вказаної вислуги може бути зарахований час навчання в навчальних закладах, зазначених у статті 17 вказаного вище Закону, якщо після їх закінчення присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

На підставі аналізу наведених вище норм права та враховуючи особливий статус осіб, які мають право на пенсію військовослужбовця, суд дійшов висновку про те, що до вислуги років особам, звільненим з військової служби, при призначенні пенсій на умовах Закону № 2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців.

З матеріалів справи слідує, що згідно диплому серії НОМЕР_2 позивач у 1981 році вступив до Львівського ордена Леніна Політехнічного інституту імені Ленінського комсомолу і в 1986 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальність "Автомобільні шляхи".

Як встановив суд, позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 25.08.1986. Військове звання позивачу присвоєно 05.09.1986, а починаючи з 12.04.1979 по 20.04.1981 останній служив в Збройних Силах України. Тобто, військове звання позивачеві присвоєно після відрахування з університету, у зв`язку із його закінченням, та у період роботи у ГУ МВС України у Львівській області, що підтверджується матеріалами справи, зокрема записами у військовому квитку серії НОМЕР_1 та у трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

Разом з тим, враховуючи особливий статус осіб, які проходять військову службу та службу в органах внутрішніх справ, сам факт того, що позивач до вступу на військову службу навчався у вищому навчальному закладі не є достатньою підставою для зарахування цього періоду навчання до вислуги років (як календарної, так і пільгової), яка дає право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 (справа № 817/1269/16), що в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд застосовує до спірних правовідносин.

За наведених обставин, оскільки позивачеві за час навчання у вищому навчальному закладі не присвоєно офіцерського (спеціального) звання, підстави для зарахування часу такого навчання для надання відповідного статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» відсутні.

Таким чином, станом на дату звільнення з органів внутрішніх справ, вислуга позивача в календарному обчисленні становить менше 25 календарних років, що недостатньо для надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ відповідно до статті 5 Закону № 203/98-ВР.

Крім того, на переконання суду, до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" оскільки, даний закон визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України, у тому числі, визначає стаж для призначення пенсії, а спеціальна норма Закону України "Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист" визначає умови, норми та порядок для отримання статусу ветерана військової служби.

Тобто, стаж служби в органах внутрішніх справ для отримання статусу ветерана та стаж для призначення пенсії мають різну правову природу.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в своєму рішенні від 19.10.2016 у справі К/800/12312/16.

Враховуючи вищенаведене та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідач-2, відмовивши позивачу у зарахуванні періоду навчання до календарної вислуги років, діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач-1: Міністерство внутрішніх справ України (01024 м. Київ вул. Богомольця 10; код ЄДРПОУ 00032684).

Відповідач-2: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях (філія ГСЦ МВС) (79040 м. Львів вул. Данила Апостола 11; код ЄДРПОУ 45307457)

Суддя Р.П. Качур