Рішення № 140838202, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/15426/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, яка була призначена йому 17 травня 2018 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач вказує, що відповідно до приписів частини другої статті 40 та пункту 4-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV при призначенні його пенсії базовим показником середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, був застосований усереднений показник за два календарні роки - 2016 та 2017 роки, розмір якого склав 5377,90 грн.

Позивач стверджує, що відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня має проводитися перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. Разом із тим відповідач, проводячи щорічні перерахунки пенсії позивача у 2019-2026 роках за постановами Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, протиправно замінив належний позивачу базовий показник заробітної плати (5377,90 грн) на значно занижений показник станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн за 2014-2016 роки). У зв`язку з цим у 2019 та 2020 роках пенсію позивача взагалі не індексували, а в подальшому застосовували коефіцієнти зростання до штучно зменшеної заробітної плати, підмінюючи законодавчо гарантовану індексацію фіксованими разовими доплатами у розмірах 100 грн та 135 грн.

Позивач зазначає, що 18 червня 2026 року через свого представника звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення належної індексації пенсії з 01 березня 2026 року шляхом послідовного збільшення показника заробітної плати 5377,90 грн на всі встановлені урядом коефіцієнти, проте листом від 03 липня 2026 року № 36098-37392/А-02/8-1300/26 відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку. Вважаючи таку відмову протиправною та спираючись на правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 та від 18 березня 2026 року у справі № 620/15985/24, позивач звернувся до суду за захистом свого конституційного права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 31 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

12 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому пенсійний орган заперечує проти задоволення позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що порядок проведення індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV делеговано Кабінету Міністрів України та регламентовано Порядком № 124, згідно з пунктом 5 якого у 2019 році перерахунок пенсій здійснювався шляхом збільшення на коефіцієнт 1,17 показника середньої заробітної плати, який враховувався станом на 01 жовтня 2017 року, тобто 3764,40 грн.

Відповідач наголошує, що оскільки показник середнього заробітку ОСОБА_1 при призначенні пенсії у 2018 році становив 5377,90 грн, а збільшений на коефіцієнти 1,17 та 1,11 показник 3764,40 грн станом на 2019 рік (4404,35 грн) та 2020 рік (4888,83 грн) не досягав розміру базової заробітної плати позивача, пенсія позивача у 2019 2020 роках індексації не підлягала. Перерахунок пенсії позивача із застосуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати було розпочато лише з 01 березня 2021 року, коли індексований показник (5426,60 грн) перевищив заробіток позивача, і в подальшому послідовно збільшувався за урядовими постановами № 118, № 168, № 185, № 209 та № 236, досягнувши станом на 01 березня 2026 року розміру 9992,40 грн. На думку відповідача, нарахування та виплата пенсії позивачу здійснюються у суворій відповідності до норм чинного пенсійного законодавства та підзаконних актів Кабінету Міністрів України, а правові підстави для застосування коефіцієнтів підвищення безпосередньо до величини 5377,90 грн відсутні, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену йому з 17 травня 2018 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З матеріалів пенсійної справи позивача № 135050000851 та розрахунку заробітку вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 45 років 10 місяців 28 днів (коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності - 0,45833).

При первинному призначенні позивачу пенсії за віком у 2018 році розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 40 та пункту 4-4 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV проводився із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за два календарні роки, що передували року звернення (за 2016 та 2017 роки), який становив 5377,90 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 124) та встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,17.

В подальшому Кабінет Міністрів України щорічно приймав відповідні постанови про проведення індексації пенсій з 1 березня кожного року з визначенням наступних коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати:

з 01 травня 2020 року - 1,11 (постанова від 01 квітня 2020 року № 251);

з 01 березня 2021 року - 1,11 (постанова від 22 лютого 2021 року № 127);

з 01 березня 2022 року - 1,14 (постанова від 16 лютого 2022 року № 118);

з 01 березня 2023 року - 1,197 (постанова від 24 лютого 2023 року № 168);

з 01 березня 2024 року - 1,0796 (постанова від 23 лютого 2024 року № 185);

з 01 березня 2025 року - 1,115 (постанова від 25 лютого 2025 року № 209);

з 01 березня 2026 року - 1,121 (постанова від 25 лютого 2026 року № 236).

Як встановлено судом з відзиву відповідача та долученого рішення про перерахунок пенсії від 27 лютого 2026 року № 135050000851, пенсійний орган при проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 не застосовував встановлені Урядом коефіцієнти збільшення до фактичного показника середньої заробітної плати позивача за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Натомість відповідач здійснював перерахунки пенсії виходячи з узагальненого показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки станом на 01 жовтня 2017 року у сумі 3764,40 грн.

Внаслідок застосування заниженого показника (3764,40 грн) замість базового заробітку позивача (5377,90 грн) пенсійний орган дійшов висновку, що у 2019 та 2020 роках пенсія позивача взагалі не підлягала індексації, оскільки розмір заробітку 3764,40 грн, проіндексований на коефіцієнти 1,17 (4404,35 грн) та 1,11 (4888,83 грн), був меншим за 5377,90 грн. З 01 березня 2021 року відповідач перераховував пенсію позивача виходячи з поступово збільшуваного показника 3764,40 грн, а виплати за період непідвищення компенсував окремими щомісячними доплатами по 100 грн та 135 грн.

18 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про проведення з 01 березня 2026 року індексації та перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 5377,90 грн на всі визначені урядом коефіцієнти: 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 липня 2026 року № 36098-37392/А-02/8-1300/26 представнику позивача відмовлено у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що індексація пенсії проведена у відповідності до вимог Порядку № 124 та постанов Уряду, а показник середньої заробітної плати станом на 01.03.2026 визначено на рівні 9992,40 грн шляхом множення показника 3764,40 грн на встановлені коефіцієнти.

Незгода позивача з діями відповідача щодо порядку проведення індексації його пенсії стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок обчислення, призначення, індексації та перерахунку пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія за віком - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку. Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За правилами абзацу першого частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Водночас Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV було доповнено спеціальним пунктом 4-4, яким законодавець запровадив перехідні гарантії щодо визначення бази заробітку для осіб, які виходили на пенсію у 2018 році. Так, абзацом другим пункту 4-4 розділу XV Закону № 1058-IV імперативно встановлено, що з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Судом встановлено та матеріалами пенсійної справи підтверджено, що пенсія за віком ОСОБА_1 була первинно призначена 17 травня 2018 року, і базовим розрахунковим показником середньої заробітної плати за 2016-2017 роки для її обчислення відповідно до пункту 4-4 розділу XV Закону № 1058-IV стала сума 5377,90 грн ((4482,35 грн + 6273,45 грн) : 2). Цей показник став індивідуальною та непорушною базою пенсійного забезпечення позивача, набутою у спосіб, визначений нормами закону прямої дії.

Правові засади підтримання купівельної спроможності раніше призначених пенсій в умовах зростання цін закріплені статтею 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05 жовтня 2000 року № 2017-III та статтею 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року № 1282-XII, згідно з якими пенсії підлягають щорічній індексації з метою захисту доходів населення від інфляційних процесів.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Своєю чергою, частина друга статті 42 Закону № 1058-IV встановлює чіткий імперативний механізм: для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Аналіз наведених законодавчих норм дає суду підстави дійти висновку, що індексація пенсії за своєю правовою сутністю є щорічним захисним коригуванням на визначений коефіцієнт саме того показника заробітної плати, який був покладений в основу розрахунку конкретної пенсії під час її призначення.

Показник заробітку для обчислення пенсії не є абстрактною чи узагальненою величиною - кожна пенсійна справа має свій визначений законом базовий показник, який прямо залежить від року виходу особи на пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок № 124), пунктом 5 якого передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт 1,17, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати.

Суд наголошує, що закріплений у пункті 5 Порядку № 124 показник середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн (усереднений за 2014- 2016 роки) згідно з пунктом 4-3 розділу XV Закону № 1058-IV стосувався виключно тих пенсій, які були призначені до набрання чинності реформою 2017 року, тобто до 01 жовтня 2017 року, з метою їх осучаснення. Натомість для пенсій, призначених у 2018 році, законодавець прямо визначив окрему, незрівнянно вищу величину бази обчислення - 5377,90 грн.

Як свідчать матеріали пенсійної справи, відповідач при проведенні щорічних перерахунків пенсії ОСОБА_1 штучно підмінив застосований при призначенні його пенсії показник середньої заробітної плати 5377,90 грн на чужорідний показник 3764,40 грн. Унаслідок цієї маніпуляції пенсійний орган вирішив, що у 2019 та 2020 роках пенсія позивача індексації взагалі не підлягала (оскільки показник 3764,40 грн, помножений на коефіцієнти 1,17 та 1,11, досяг відповідно лише 4404,35 грн та 4888,83 грн і був меншим за 5377,90 грн), а з 2021 року нарахування індексації здійснювалося на базі суми 3764,40 грн, яка лише поступово наздоганяла первинний заробіток особи.

Одночасно пенсійний орган намагався компенсувати відсутність підвищення виплатою фіксованих щомісячних доплат по 100 грн та 135 грн відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 та від 16 лютого 2022 року № 118.

Суд критично оцінює зазначені дії відповідача та констатує, що підміна законодавчо закріпленого для позивача базового показника заробітку 5377,90 грн на показник 3764,40 грн призвела до спотворення алгоритму індексації, передбаченого статтею 42 Закону № 1058-IV, штучного заниження бази нарахування пенсії та протиправного позбавлення позивача належного рівня матеріального забезпечення.

Висновки щодо правомірності дій пенсійних органів при індексації пенсій особам, яким пенсію призначено у 2018 році із заробітної плати 5377,90 грн, є остаточними та усталеними в національній судовій практиці.

Так, 16 квітня 2025 року Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №200/5836/24 (провадження № К/990/4755/25), у якій надав вичерпне тлумачення спірних правовідносин, сформулювавши такі правові висновки: частина друга статті 42 Закону № 1058-IV імперативно покладає на пенсійні органи обов`язок щороку з 1 березня проводити перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретного пенсіонера при її призначенні; положення підзаконного нормативного акта - пункту 5 Порядку № 124 не можуть застосовуватися у спосіб, що погіршує правове становище пенсіонера, якому пенсія призначена у 2018 році із застосуванням показника за 2016 2017 роки в розмірі 5377,90 грн; органи Пенсійного фонду України не мають права підміняти законодавчо закріплений показник 5377,90 грн заниженим показником 3764,40 грн та обмежувати права особи виплатою фіксованих разових компенсаційних доплат у розмірі 100 грн чи 135 грн, оскільки такі доплати не забезпечують реальної індексації базового розміру пенсії; належним та ефективним способом відновлення порушеного права пенсіонера, якому пенсію призначено у 2018 році, є проведення перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного мультиплікативного збільшення встановленого при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати 5377,90 грн на всі коефіцієнти підвищення, визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, починаючи з 2019 року.

Виходячи з наведеного, належний ОСОБА_1 розрахунковий показник середньої заробітної плати в розмірі 5377,90 грн станом на 01 березня 2026 року підлягає послідовному, безперервному ланцюговому множенню на всі встановлені постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти індексації: у 2019 році - на коефіцієнт 1,17 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124; у 2020 році - на коефіцієнт 1,11 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251; у 2021 році - на коефіцієнт 1,11 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127; у 2022 році - на коефіцієнт 1,14 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118; у 2023 році - на коефіцієнт 1,197 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168; у 2024 році - на коефіцієнт 1,0796 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185; у 2025 році - на коефіцієнт 1,115 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209; у 2026 році - на коефіцієнт 1,121 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236.

Відмова відповідача у проведенні відповідного перерахунку пенсії позивача, оформлена листом від 03 липня 2026 року № 36098-37392/А-02/8-1300/26, є протиправною, суперечить вимогам статті 42 Закону № 1058-IV та принципу правової визначеності.

Така правова позиція повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права. У рішеннях у справах Кечко проти України (заява № 63134/00), Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10), а також Стек та інші проти Сполученого Королівства (заяви № 65731/01 та 65900/01) ЄСПЛ підкреслив, що право на соціальні та пенсійні виплати, гарантовані національним законодавством, є майновим правом у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Органи публічної влади не мають права свавільно відмовляти у нарахуванні виплат чи штучно обмежувати їхній розмір, спотворюючи зміст правових норм на шкоду одержувачам соціального захисту.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є повністю обґрунтованими, документально доведеними та підлягають повному задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів підвищення до базового показника 5377,90 грн та зобов`язання пенсійного органу здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 5377,90 грн на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, з виплатою різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінка доказів та розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не виконав покладеного на нього процесуального тягаря доказування, не спростував належними правовими аргументами доводів сторони позивача та не надав суду законного обґрунтування щодо підміни обов`язкового для застосування базового показника середнього заробітку в розмірі 5377,90 грн на занижений узагальнений показник 3764,40 грн. Наведені пенсійним органом заперечення цілком спростовуються імперативними нормами спеціального пенсійного законодавства та послідовними обов`язковими правовими висновками Верховного Суду.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, протоколи та рішення про перерахунок пенсії, виписки з матеріалів пенсійної справи та розрахунки заробітку у їх взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про законність, обґрунтованість та необхідність повного задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1065,00 грн підлягає обов`язковому стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний