Рішення № 140838169, 22.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 рокусправа № 380/4388/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- «визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , що полягає у незвільненні з військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за своїм батьком з числа осіб з інвалідністю ІІ групи; зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби згідно з абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за своїм батьком з числа осіб з інвалідністю II групи у звязку із відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення на підставі поданого ним рапорта».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що мобілізований та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм хворим батьком, проте отримав відмову.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що направлений позивачем рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 09.02.2026 не відповідає вимогам норм Закону №2232-XII, Положення №1153/2008, Інструкції №170, Порядку №531 в частині подання рапорту встановленим порядком та дотримання процедури звільнення з військової служби, а саме: витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/1580/В від 10.04.2025 не відповідає нормам абзацу 5 пункту 26 частини 5 переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби визначеним Додатком 19 до Інструкції №170, а саме: згідно з пунктом 17.1.3. витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/1580/В від 10.04.2025 потребу в постійному сторонньому догляді за ОСОБА_3 не встановлено. Також відповідно до пункту 17.2.1. цього витягу не встановлено і ступень втрати професійної працездатності. Згідно рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №183/25/1580/І до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/1580/В від 10.04.2025 особа не потребує постійного стороннього догляду, а відповідно до пунктів 5.2.1., 5.4.2., 5.4.4. особа не потребує в забезпеченні засобами реабілітації, не потребує рекомендацій для звернення до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі створення) ради для визначення потреби та отримання соціальних послуг в тому числі потреби в соціальній і побутовій реабілітації. Форма первинної облікової документації №080-4/о: висновок б/н від 09.05.2025 та висновок №40 від 11.08.2025 (не передбачає потребу в постійному сторонньому догляді та не входять до переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби у відповідності до пункту 26 частини 5 Додатку 19 до Інструкції №170, а відповідно не можуть слугувати документами, які підтверджують потребу в постійному сторонньому догляді. Заключення ЛКК №119 від 28.07.2025 не може прийматися до уваги, оскільки зазначений медичний документ оформлений не висновком, як передбачено абзацом 5 пункту 26 частини 5 переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби визначеним Додатком 19 до Інструкції №170, а у вигляді довідки, що суперечить приписам викладеної норми, а саме: «за висновком медико соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я», видана поза компетенцією ЛКК, суперечить витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/1580/В від 10.04.2025, рекомендаціям, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №183/25/1580/І до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 183/25/1580/В від 10.04.2025, а тому не може прийматись як належний доказ у цій справі Також переліком документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби визначеним Додатком 19 до Інструкції №170, передбачено один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно долученого до рапорту від 09.02.2026 року акту перевірки сімейного стану від 13.01.2026 №602 встановлено наявність членів сім`ї першого ступеня споріднення дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас до рапорту від 09.02.2026 не долучено документи, що підтверджують інвалідність ОСОБА_4 та її потребу в постійному сторонньому догляді. Заключення ЛКК №147 від 30.09.2025 не містить будь яких відомостей, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду. Також до поданих до рапорту від 09.02.2026 документів не долучено Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по встановленому додатками до рапорту колу осіб щодо наявності/відсутності в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). У зв`язку з викладеним, подані документи не підтверджують у повному обсязі підстави для звільнення за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також пункту 26 частини 5 Додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженою Наказ Міністра оборони України 10.04.2009 №170.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач, старший бойовий медик зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону звернувся до Командира зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювання постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

До рапорту позивач долучив: нотаріально засвідченні копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , витягу з рішення екпертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №183/25/1580/В, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 05.05.2025, пенсійного посвідчення ОСОБА_4 ; копії консультативного висновку, акту обстеження фактичного місця проживання, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 30.09.2025; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_8 , витяги з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Листом від 17.02.2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендації, які не містять вказівки про потребу особи з інвалідність у постійному сторонньому догляді; висновки від 09.05.2025 та від 11.08.2025 не передбачають потребу в постійному сторонньому догляді і не входять до переліку документів, визначених законодавством; заключення ЛКК від 28.07.2025 не оформлено висновком, а лише у вигляді довідки; не долучено документи, що підтверджують інвалідність матері позивача ОСОБА_4 та її потребу в сторонньому догляді також не долучено Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по встановленому додатками до рапорту колу осіб щодо наявності/відсутності в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону №2232-XII.

Водночас пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 під час воєнного стану.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (чинним на момент подання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 14.30 Інструкції №170 передбачено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пунктом 5 Додатку №19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме (підпункт 26): у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі Статут ЗСУ) із службових та особистих та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531 (далі Порядок №531) рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Згідно з пунктами 2-6 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

При цьому, умовою такого звільнення є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач подав рапорт Командиру зенітної ракетної батареї зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

До рапорту позивач долучив: нотаріально засвідченні копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , витягу з рішення екпертної команди з оцінювання повсякденного функціонування №183/25/1580/В, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 05.05.2025, пенсійного посвідчення ОСОБА_4 ; копії консультативного висновку, акту обстеження фактичного місця проживання, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я від 30.09.2025; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_8 , витяги з Державного реєстру актів цивільного стану ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

Згідно з документами, долученими до рапорту про звільнення встановлено:

- ОСОБА_3 (батько позивача) особа з інвалідністю ІІ, відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №183/25/1580/В від 10.04.2025 та потребує «постійного стороннього догляду», відповідно до заключення ЛКК №119 від 28.07.2025, рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, відповідно до висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №40 від 11.08.2025;

- ОСОБА_11 (мати позивача) є особою пенсійного віку, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 та не може здійснювати сторонній догляд, відповідно до заключення ЛКК №147 від 30.09.2025;

- ОСОБА_12 (брат позивача) згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- ОСОБА_6 (бабця позивача) згідно з повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- ОСОБА_7 (дідусь позивача) згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- ОСОБА_10 2013 р.н. та ОСОБА_13 2009 р.н. (неповнолітні діти позивача), згідно з витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрація народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.

Відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 13.01.2026, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 (позивач, син) здійснює постійний догляд за ОСОБА_3 (батьком), який згідно з витягу з рішення експертної команди від 10.04.2025 є особою з інвалідністю ІІ групою та згідно з витягом з протоколу ЛКК від 28.07.2025 потребує постійного стороннього догляду. Встановлено осіб першого ступеня споріднення ОСОБА_4 (дружина), осіб другого ступеня споріднення не встановлено. В акті також встановлено, що з врахуванням викладеного в акті та згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, комісія дійшла висновку, що станом на дату проведення перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 не виявлено.

За результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів позивача листом від 17.02.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, рекомендації, які не містять вказівки про потребу особи з інвалідність у постійному сторонньому догляді; висновки від 09.05.2025 та від 11.08.2025 не передбачають потребу в постійному сторонньому догляді і не входять до переліку документів, визначених законодавством; заключення ЛКК від 28.07.2025 не оформлено висновком, а лише у вигляді довідки; не долучено документи, що підтверджують інвалідність матері позивача ОСОБА_4 та її потребу в сторонньому догляді також не долучено Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по встановленому додатками до рапорту колу осіб щодо наявності/відсутності в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

З позиції відповідача надані позивачем висновки/заключення ЛКК не можуть підтверджувати потребу батька позивача у постійному сторонньому догляді, оскільки оформлені неналежно, а рішення експертної комісії та рекомендації не містить відомостей про потребу в постійному сторонньому догляді. Також відповідач вказує, що позивачем не надано документів, що підтверджують інвалідність мати позивача та її потребу в постійному сторонньому догляді. При цьому, до рапорта позивач не надав Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по встановленому додатками до рапорту колу осіб щодо наявності/відсутності в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Однак суд такі доводи відповідача оцінює критично та зауважує, що під час вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю ІI групи, слід враховувати не лише фізичну наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, але й їхню реальну можливість здійснювати такий догляд.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.

Першочергово суд звертає увагу відповідача, що згідно з пунктом 14.30 Інструкції №170 після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:

голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, після отримання рапорта військовослужбовця командир військової частини направляє до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Перевірка сімейного стану військовослужбовця проводиться комісією відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час проведення якої комісія встановлює наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю. При цьому, комісія наділена правом використовує відомості, зокрема, з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Так, у справі є акт ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.01.2026 про перевірку сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 . Вказаним актом комісія встановила, що ОСОБА_1 (син) здійснює догляд за ОСОБА_3 (батьком). Також комісія встановила осіб першого ступеня споріднення ОСОБА_4 (мати позивача), осіб другого ступеня споріднення не встановлено. При цьому, в акті вказано, що з врахуванням викладеного в акті та згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян, комісія дійшла висновку, що станом на дату проведення перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 наявність інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_3 не виявлено.

Отже, під час перевірки сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 комісія встановила осіб першого ступеня споріднення (дружину) та відсутність осіб другого ступеня споріднення.

При цьому, суд звертає увагу, що окрім акту позивач долучив до рапорту повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження батька ОСОБА_3 , свідоцтва про смерть батьків ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть рідного брата (сина) ОСОБА_5 , витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрація народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України щодо ОСОБА_1 та його двох неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .

Однак відповідач такі документи проігнорував під час розгляду рапорту позивача та послався лише про неподання витягів на визначених у додатках осіб.

Щодо матері позивача ОСОБА_4 , то суд зауважує, що відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 вона є особою пенсійного віку та не може здійснювати сторонній догляд, відповідно до заключення ЛКК №147 від 30.09.2025.

Відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Тобто, той із подружжя, який є непрацездатним, має право на утримання від другого із подружжя, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Однак як свідчать долучені позивачем до рапорту документи батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обидва є непрацездатними особами.

З огляд на приписи Сімейного кодексу України та встановлені обставини непрацездатна ОСОБА_4 не може утримувати свого непрацездатного чоловіка ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_4 відповідно до заключення ЛКК №147 від 30.09.2025 не може здійснювати сторонній догляд.

Отже, мати позивача ОСОБА_4 об`єктивно не може забезпечити догляд своєму чоловіку ОСОБА_4 .

Також відповідач вказав на недоліки оформлення документів батька позивача, які підтверджують його потребу в постійному сторонньому догляді.

Відповідач вказав, що рішення експертної комісії №183/25/1580/В від 10.04.2025 та рекомендації №183/25/1580/І не містять інформації про потребу батька позивача в постійному сторонньому догляді. Надані заключення ЛКК, з позиції відповідача, оформленні неналежно (не у формі висновку) та не входять до переліку документів, передбачених Додатком 19 до Інструкції №170.

Проте суд такі доводи оцінює критично та зазначає, що послідовна практика Верховного Суду, зокрема, яка викладена в постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, від 16.10.2025 у справі №300/1061/23, необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.

Отже, доводи відповідача, що у спірному випадку позивач мав надати лише висновок МСЕК або рішення ЕКОПФО є помилковим. Підстави для відступу від вказаного правого висновку відсутні, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 31.08.2026 у справі №120/7887/24.

При цьому, право у військовослужбовця на звільнення згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ виникає лише у разі встановлення того факту, що висновок ЛКК містить інформацію про потребу саме постійного догляду за членом сім`ї.

Відповідачем вказано, що висновок від 09.05.2026, №40 від 11.08.2025 не передбачає потреби в постійному сторонньому догляді, а заключення №119 від 28.07.2025 не є висновком.

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 за №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Зокрема, пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 за №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Також, повноваження ЛКК визначені в Наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 за №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Отже, особи з інвалідністю має право, звернутися та відповідно пройти огляд ЛКК, за результатами якого отримати відповідний висновок за наявності медичних показань.

ЛКК закладу охорони здоров`я мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 за №667.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 №520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

Також, Постанова Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 роз`яснює, що поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Такого ж трактування Верховний Суд притримується у постанові від 11.04.2024 в справі №420/16689/23: поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України №25-04/15616/2-23 від 08.06.2023 встановлено, що Міністерством охорони здоров`я України не затверджено форми первинної облікової документації, яка видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №560/17590/24.

Таким чином, за умови невиконання МОЗ України обов`язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді через хворобу, медичний висновок ЛКК підлягає врахуванню разом з іншими документами.

Згідно з висновку №40 від 11.08.2025 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі батьку позивача рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (підкреслено).

При цьому, згідно з заключенням ЛКК від 28.07.2025 №119 батько позивача потребує «постійного стороннього догляду».

Таким чином, для осіб з II групою інвалідності необхідність догляду визначається індивідуально, залежно від стану здоров`я та можливості самообслуговування, а також за умови невиконання МОЗ України обов`язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді через хворобу, суд висновує, що висновок ЛКК за формою №080-4/0 та заключення ЛКК не встановленої форми, у якому вказується на потребу особи у постійному догляді, можуть бути допустимими доказами на підтвердження обставин щодо потреби особи з інвалідністю ІІ групи у постійному догляді.

Аналогічна позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного суду від 08.09.2026 у справі №500/6304/25.

Отже, позивачем дотримано законодавчо визначену процедури подання рапорту та долучених до нього документів, які підтверджують його право на звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом ІІ групи.

Однак як свідчать обставини справи відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язати відповідача прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя Кравців Олег Романович