Рішення № 140838158, 21.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 рокусправа № 380/4089/26місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби код ЄДРПОУ 45870769, адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 18 лютого 2026 року № 460112000007345 про відкликання Посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , яка видана 15 липня 2024 року органом 4601, громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2026 року ОСОБА_2 вручили лист ЗМУ ДМС № 4601.8.2-2524/46.2-26 від 19 лютого 2026 року «Про надання інформації» згідно з яким на підставі підпункту 3 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 прийнято рішення про відкликання Посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , яка видана 15 липня 2024 року органом 4601, причина відкликання лист НП. До вказаного листа долучено Рішення ЗМУ ДМС від 18 лютого 2026року № 460112000007345 про відкликання посвідки на тимчасове проживання згідно з яким Посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , яка видана 15 липня 2024 року органом 4601 - відкликається. Позивач вказує на те, що ОСОБА_3 на території України за час свого тимчасового перебування до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, не був та не є підозрюваним чи обвинуваченим у будь-якому кримінальному провадженні, не є членом міжнародного етнічного кримінального угрупування чи будь-яких зв`язків із злочинними чи терористичними організаціями та/або із їх членами терористичної організації не має, а відтак будь-яких законних підстав для відкликання посвідки на проживання не має. Більше того, відсутні будь-які відомості про аморальну чи недостойну поведінку як у сім`ї, так і стосовно громади, у якій він проживає, а тому оскаржене рішення є протиправним.

26.03.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у позові повністю. Відзив обґрунтований тим, що ЗМУ ДМС проведена перевірка заяви щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метоювстановлення фактів, за наявності яких, заявнику може бути відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні. В ході таких перевірок виявлено, що у банку даних Інтерполу зазначений громадянин значиться в розшуку. 02.02.2026, ЗМУ ДМС за вих.№4601.8.2-1543/46.2-26 до Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Львівській області скеровано запит щодо підтвердження вищезазначеної інформації. Згідно з відповіддю Сектору міжнародного поліцейського співробітництва (лист вх. ЗМУ ДМС №1712/1/461-26 від 03.02.2026), інформація щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 підтвердилась. Так, листом Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Львівській області від 02.02.2026 № 32857-2026 (вх. ЗМУ ДМС № 1712/1/4601-26 від 03.02.2026) поінформовано, що станом 02.02.2026, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується з 28.02.2025 каналами МОКП Інтерпол під «Червоним оповіщенням» за ініціативним запитом правоохоронних органів Азербайджану з метою арешту та екстрадиції, на підставі ухвали районного суду в Нізамі від 19.07.2024, за вчинення 27.04.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 221.1 КК АР, а саме хуліганства, тобто умисного порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалось застосуванням сили або погрозою застосування сили до осіб, а також знищенням чи пошкодженням майна. ОСОБА_6 покарання за вчинення такого кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на термін до 2 років. ОСОБА_7 документований паспортом громадянина Азербайджану для поїздок за кордон серії НОМЕР_3 . Так, п. 63 Порядку №322 визначені підстави для відкликання або визнання недійсною посвідки. А саме, згідно з пп.3 п. 63 Порядок №322 (редакція від 16.01.2026 чинна на день прийняття оскаржуваного рішення) посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Отже, рішенням ЗМУ ДМС від 18.02.2026 № 460112000007345 відкликана посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі підпункту 3 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 № 322 (причина відкликання лист Національної поліції).

27.04.2026 представник позивача подав до суду клопотання про перехід з розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи у порядку загального позовного провадження. У вказаному клопотанні представник позивача також вказав, що 07 квітня 2026 року Нізамінський районний суд міста Баку проголосив Рішення Нізамінського районного суду міста Баку від 07 квітня 2026 року у справі № 1(007)- 30/2025 від 07 квітня 2026 року суд вирішив відповідно до пункту 5.1 Постанови Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки від 19 грудня 2025 року про оголошення амністії з нагоди «Року Конституції та Суверенітету» припинити кримінальне переслідування та ведення справи за спрощеними матеріалами досудового розслідування щодо обвинувального акту ОСОБА_1 за статтею 221.1 Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки. Скасувати обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді арешту. Одночасно було зняті усі повідомлення щодо розшуку позивача ОСОБА_1 в базі Інтерпол, однак зазначеною інформацією позивач володіє, але надати суду підтверджуючий документ не може, оскільки не має доступу до такої інформації.

19.05.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на вказане клопотання, які мотивовані тим, що сімейні обставини позивача, не спростовують та не скасовують встановлені ЗМУ ДМС порушення законодавства України про правовий статус іноземців, оскільки чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України, та не звільняють від обов`язку доводити законність свого перебування. Оскільки адвокатом позивача долучений неповний текст рішення іноземного суду, який не оформлений у формі витягу, не є легалізований у встановленому законом порядку, переклад не посвідчений нотаріально, такий не може бути взятий до уваги судом, оскільки не відповідає критерію належного, допустимого та достовірного доказу. Разом з тим, зазначені представником позивача обставини, які імовірно виникли 07.04.2026, не можуть бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень від 18.02.2026, яке прийняте в межах повноважень та у спосіб, передбачений міграційним законодавством, з урахуванням обставин, що існували на момент прийняття рішення суб`єкта владних повноважень.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 16.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 12.05.2026 суд відмовив повністю у клопотанні представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Громадянину Азербайджану ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 15.07.2024 видана посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , підстава видачі 04/10 провадження культурної, освітньої, наукової, спортивної, волонтерської діяльності, терміном дії до 10.07.2025.

28.01.2026 громадянин Азербайджану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ДП «Документ» з питань обміну посвідки на тимчасове проживання.

ЗМУ ДМС проведена перевірка заяви щодо обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення фактів, за наявності яких, заявнику може бути відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні.

В ході таких перевірок виявлено, що у банку даних Інтерполу такий громадянин значиться в розшуку. 02.02.2026, ЗМУ ДМС за вих. №4601.8.2-1543/46.2-26 до Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Львівській області, скеровано запит щодо підтвердження зазначеної інформації. Згідно з відповіддю Сектору міжнародного поліцейського співробітництва (лист вх. ЗМУ ДМС №1712/1/461-26 від 03.02.2026), інформація щодо міжнародного розшуку ОСОБА_1 підтвердилась.

Листом Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Львівській області від 02.02.2026 № 32857-2026 (вх. ЗМУ ДМС № 1712/1/4601-26 від 03.02.2026) поінформовано, що станом 02.02.2026, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується з 28.02.2025 каналами МОКП Інтерпол під «Червоним оповіщенням» за ініціативним запитом правоохоронних органів Азербайджану з метою арешту та екстрадиції, на підставі ухвали районного суду в Нізамі від 19.07.2024, за вчинення 27.04.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 221.1 КК АР, а саме хуліганства, тобто умисного порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалось застосуванням сили або погрозою застосування сили до осіб, а також знищенням чи пошкодженням майна. ОСОБА_6 покарання за вчинення даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на термін до 2 років.

ОСОБА_7 документований паспортом громадянина Азербайджану для поїздок за кордон серії НОМЕР_3 .

На підставі зазначеної інформації Сектору міжнародного поліцейського співробітництва, 04.02.2026, в порядку інформування, ЗМУ ДМС за вих. № 4601.8.2 1649/46.2-26 скеровано лист до Управління міграційної поліції ГУНП у Львівській області.

06.02.2026 ЗМУ ДМС прийнято рішення щодо відмову в оформленні посвідки на підставі підпункту 3 пункту 61 Порядку №322 - дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 26 Конституції України гарантує, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22.09.2011 №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (надалі за текстом - Закон № 3773-VI).

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (надалі за текстом - Порядок № 322).

Відповідно до підпункту 3 пункту 63 Порядку № 322 (у редакції, чинній на день прийняття оскаржуваного рішення) посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Згідно з пунктом 64 Порядку № 322 рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її відкликання або визнання недійсною.

Відповідно до пункту 65 Порядку № 322 копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття.

За приписами пункту 68 Порядку № 322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку).

Як з`ясував суд, листом Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП у Львівській області від 02.02.2026 № 32857-2026 (вх. ЗМУ ДМС № 1712/1/4601-26 від 03.02.2026) було поінформовано, що станом 02.02.2026, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується з 28.02.2025 каналами МОКП Інтерпол під «Червоним оповіщенням» за ініціативним запитом правоохоронних органів Азербайджану з метою арешту та екстрадиції, на підставі ухвали районного суду в Нізамі від 19.07.2024, за вчинення 27.04.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 221.1 КК АР, а саме хуліганства, тобто умисного порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалось застосуванням сили або погрозою застосування сили до осіб, а також знищенням чи пошкодженням майна. Максимальне покарання за вчинення даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на термін до 2 років.

Враховуючи поточну безпекову ситуацію на території України в умовах правового режиму воєнного стану, всі наявні відомості, що стосуються позивача та пов`язані з ним, обґрунтовано враховані ЗМУ ДМС з оцінкою реальних та потенційних загроз, які впливають або можуть вплинути на державну та національну безпеку України.

Підпункт 3 пункту 63 Порядку № 322 не пов`язує можливість відкликання посвідки на тимчасове проживання з обов`язковою попередньою фіксацією факту вчинення іноземцем конкретних протиправних дій, з якими пов`язується настання відповідальності, передбаченої Кримінальним кодексом України чи Кодексом України про адміністративні правопорушення. Достатньою підставою для відкликання посвідки на тимчасове проживання є встановлення компетентним державним органом (у даному випадку Національною поліцією) обставин, що в сукупності свідчать про загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, що випливають із поведінки та зв`язків іноземця.

Як убачається з матеріалів справи, такими обставинами стали: громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується з 28.02.2025 каналами МОКП Інтерпол під «Червоним оповіщенням» за ініціативним запитом правоохоронних органів Азербайджану з метою арешту та екстрадиції, на підставі ухвали районного суду в Нізамі від 19.07.2024, за вчинення 27.04.2024 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 221.1 КК АР, а саме хуліганства, тобто умисного порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалось застосуванням сили або погрозою застосування сили до осіб, а також знищенням чи пошкодженням майна. Максимальне покарання за вчинення даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на термін до 2 років. Вказані обставини в їх сукупності, за оцінкою Національної Поліції як органу, наділеного компетенцією у цій сфері, складають загрозу громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, що повністю узгоджується з диспозицією підпункту 3 пункту 63 Порядку № 322.

Представник позивача вказав, що 07 квітня 2026 року Нізамінський районний суд міста Баку проголосив рішення у справі № 1(007)- 30/2025, у якому суд вирішив відповідно до пункту 5.1 Постанови Міллі Меджлісу Азербайджанської Республіки від 19 грудня 2025 року про оголошення амністії з нагоди «Року Конституції та Суверенітету» припинити кримінальне переслідування та ведення справи за спрощеними матеріалами досудового розслідування щодо обвинувального акту ОСОБА_1 за статтею 221.1 Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки. Скасувати обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді арешту. Одночасно було зняті усі повідомлення щодо розшуку позивача ОСОБА_1 в базі Інтерпол, однак зазначеною інформацією позивач володіє, але надати суду підтверджуючий документ не може, оскільки не має доступу до такої інформації.

Щодо допустимості такого доказу суд враховує таке.

Стаття 94 КАС України встановлює вимоги до письмових доказів. Так, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ суд не беред до уваги.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Згідно з частиною восьмою статті 94 КАС України іноземний офіційний документ, що

підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим, відповідно до п. 13 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 №322 (далі Порядок №322), видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Стаття 74 КАС України визначає критерії допустимості доказів, а саме: обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Представник позивача долучив до справи витяг з судового рішення без легалізації та не надав доказів подання такого документа без його легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім цього, такий переклад здійснено перекладачем, підпис якого не посвідчено нотаріально.

З таких підстав, суд відхиляє такий доказ, у зв`язку з його невідповідністю критерію допустимості та достовірності.

Суд також погоджується із аргументами представника відповідача про те, що такі обставини, які імовірно виникли 07.04.2026, не можуть бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень від 18.02.2026.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач не довів виникнення обставин, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», а також доводів з посиланням на Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983, то суд зазначає таке.

Згідно з преамбулою Закону України «Про імміграцію» згаданий Закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства. Імміграція це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону № 2491-III іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Отже, інститут імміграції та дозволу на імміграцію (з наступним оформленням посвідки на постійне проживання) є самостійним інститутом міграційного права, що відрізняється від інституту тимчасового проживання на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання. Регулювання видачі, відкликання, скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, з одного боку, та видачі і відкликання посвідки на тимчасове проживання, з іншого боку, здійснюється різними нормативно-правовими актами Законом України «Про імміграцію» і Порядком, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983, для першого, та статтею 4 Закону № 3773-VI і Порядком № 322 для другого.

Отже, посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на положення Закону України «Про імміграцію», правові позиції Верховного Суду щодо скасування дозволу на імміграцію (зокрема, постанови від 13.11.2019 у справі № 815/3651/17, від 13.06.2019 у справі №825/2971/14, від 10.06.2022 у справі № 640/13572/20), а також на Порядок, затверджений постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983, є помилковими та не стосуються предмета спору.

Щодо доводів позивача про те, що його ніхто не викликав для надання пояснень перед прийняттям оскаржуваного рішення, та про те, що оскаржуване рішення було ухвалене без повідомлення позивача, суд зазначає таке.

Порядок № 322 не передбачає обов`язку органу ДМС попередньо викликати іноземця для надання пояснень перед прийняттям рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання. Не передбачено також обов`язку проведення відповідним органом ДМС самостійного дослідження обставин, що стали підставою для інформування з боку Служби безпеки України. Виходячи з принципу розподілу компетенції між органами державної влади, міграційний орган приймає рішення про відкликання посвідки за наявності визначеної законом підстави, у спірному випадку інформування спеціально уповноваженого у сфері забезпечення національної безпеки органу.

Окрім цього, суд погоджується із твердженнями представника відповідача, відповідно до яких сімейні обставини позивача, на які наголошує представник позивача, не спростовують та не скасовують встановлені ЗМУ ДМС порушення законодавства України про правовий статус іноземців Джафаровим Фарідом, оскільки чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення міграційного законодавства України, та не звільняють від обов`язку доводити законність свого перебування.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2021 року у справі №522/14416/18 законодавством не передбачено винятків із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України, і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України. Факт укладення шлюбу на території України не є тотожним легалізації іноземця чи на території України, такий може бути лише підставою для оформлення права такої особи на проживання (перебування) в Україні, але не може сам по собі заміняти передбачені законом дії такої особи для реалізації цього права; бажання іноземця зберегти свої сімейні права покладає саме на цю особу передбачені діючим законодавством обов`язки щодо оформлення права на проживання (перебування) в Україні, а за відсутності волевиявлення та здійснення будь-яких дій такої особи з метою легалізації на території України (щонайменше звернення до міграційних органів з цього приводу), вказані права не можуть бути реалізовані шляхом незастосування державними органами до цієї особи наслідків незаконного перебування в Україні всупереч діючого законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 року справі №2340/2910/18.

Суд також враховує і те, що позивач уклав шлюб з громадянкою Азербайджану на території Азербайджану, дитина народжена на території Азербайджану, а тому аргументи у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність згаданим критеріям, суд висновує, що таке рішення прийнято відповідачем на підставі та у межах повноважень, наданих йому Порядком № 322; з дотриманням процедури, передбаченої пунктом 64 цього Порядку; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, в тому числі інформування Національної поліції як органу; пропорційно меті захисту національної безпеки в умовах правового режиму воєнного стану.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

V. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у позові повністю, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у позові ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович