Рішення № 140837963, 21.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/38119/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 336663,00 гривень у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022, у тому числі за період починаючи з 01.01.2023 по день подання позову;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 126664,00 гривень у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022, у тому числі за період починаючи з 01.01.2023 по день подання позову.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022 проходив службу у зведеному медичному загоні і безпосередньо брав участь у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, що підтверджується довідками, виданими відповідними військовими частинами. Зважаючи на це, позивач уважає, що відповідач повинен нарахувати збільшену додаткову винагороду за 38 діб в листопаді, грудні 2022 року та з січня 2023 року і в подальшому. Водночас відповідач за указаний період виплатив винагороду лише у розмірі 30000 грн під час виконання завдань у районах воєнних (бойових) дій. Отже, позивач уважає, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено збільшеної додаткової винагороди за 38 доби у листопаді, грудні 2022 року та з січня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року відкрите провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що бойові розпорядження та інші документи, які надані позивачем не підтверджують факт участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, оскільки в період з 23.11.2022 по 31.12.2022 бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення, бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником позивачем не здійснювалося. Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових дій)» Зведений медичний загін Державної прикордонної служби України в період з 01.01.2023 року по 24.03.2023, з 07.04.2023 по день подання позову не перебував в районах ведення воєнних (бойових) дій, на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з Витягу із наказу Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України від 07.03.2022 №11-ос «Про особовий склад» позивач зарахована до списків особового складу та на всі види забезпечення, а також, як така, що призвана на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до довідки від 11.12.2022 №ОСУВХортиця/8/2955, виданої в/ч НОМЕР_4 Міністерства оборони України, позивач приймала безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 24.11.2022 по 30.11.2022 (N2 п/п 35). Загальна кількість днів за цей період становить 7).

Відповідно до довідки від 07.01.2023 №ОСУВХортиця/8/312, виданої в/ч НОМЕР_4 Міністерства оборони України, позивач приймала безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 01.12.2022 по 30.12.2022 (№ п/п 46). Загальна кількість днів за цей період становить 30).

Відповідно до довідки від 11.01.2023 №1756/72, виданої в/ч НОМЕР_5 Міністерства оборони України, позивач брала безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань медичного забезпечення безпосередньо в районі ведення бойових дій, в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військових частин першого ешелону оборони угруповання сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зони відповідальності угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в період 31.12.2022. Загальна кількість днів за цей період становить 1).

Загальна кількість днів в яких позивач приймала безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії становить 38 (7+30+1).

Позивач зазначає, що за вказані вище періоди їй не була виплачена додаткова винагорода у розмірі 126 664,00 гривень у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за зазначені вище періоди.

Не погоджуючись з відповідною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю, який проходить службу в Держприкордонслужбі, збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови N 168.

Частиною другою статті 2 Закону України від 04.11.91 N 1777-XII "Про державний кордон" передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 N 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон N 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби.

Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Держприкордонслужби визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.91 N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону N 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону N 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 N 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за N 854/32306.

Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 N 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 N 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 N 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову N 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до пункту 1 Постанови N 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах" є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника "або", який має розділовий характер.

Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови N 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 N 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова N 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

З 01.02.2023 ці питання врегульовано Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 N 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за N 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 N 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за N 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

Перед цим означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 N 168" від 31.03.2022 N 164-АГ, від 30.07.2022 N 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 N 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 "Про введення воєнного стану" на виконання пункту 2-1 Постанови N 168.

Правові висновки про застосовність у подібних правовідносинах наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 N 392-/0/81-22-АГ та від 01.12.2022 N 628/0/81-22-АГ викладені у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі N 200/193/23, від 26.06.2024 у справі N 200/216/23, від 30.09.2024 у справах N 200/232/23 та N 200/440/23 та багатьох інших. Ці висновки є релевантними і до обставин цієї справи.

Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду (листопад, грудень 2022 року та з січня 2023 року), діяв Наказ N 628-АГ, уведений в дію з 01.12.2022.

Цей наказ дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови N 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

У пункті 2 цього Наказу конкретизовано, за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом Держприкордонслужби (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі штабу відповідного органу військового управління Збройних Сил України, угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил), та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

2) бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які згідно з бойовим розпорядженням виконують завдання у складі органів військового управління, військової частини (підрозділів), угрупувань військ, інших складових сил оборони, та за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;

3) бойових завдань з відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти), звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього вогневого контакту з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час збройного нападу (вогневого ураження);

4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;

5) бойових завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;

7) бойових (спеціальних) завдань екіпажами кораблів, катерів, суден забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також при виконанні бойових завдань щодо пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів.

Пунктом 3 цього ж Наказу визначено, що документами, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них; 3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

Пунктом 5 цього ж Наказу передбачено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів Голови Держприкордонслужби, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня.

Згідно з пунктом 4 Наказу N 628-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється штабами органів Держприкордонслужби, а у випадку відсутності штабу - підрозділом (посадовою особою), який веде облік бойових дій. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Відповідно до пункту 8 означеного Наказу склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пунктом 9 цього ж Наказу обумовлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн. також включаються військовослужбовці, які, зокрема, безпосередньо виконують бойові (спеціальні) завдання у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування на українсько-російській ділянці державного кордону (у тому числі військовослужбовці зведених загонів інших органів Держприкордонслужби, які виконують такі завдання на ділянці цих підрозділів).

У відзиві відповідач зазначав, що ключовим питанням у цьому спорі є належність порядку підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. На переконання відповідача, не кожні завдання, визначені в бойових розпорядженнях, відповідають заходам (безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), передбаченим Постановою N 168. Скаржник зазначає, що саме у Наказі N 628-АГ містяться заходи, які відносяться до безпосередньої участі. Також відповідач зазначає, що позивач не перебував у зоні активних бойових дій, він виконував обов`язки у населених пунктах, які не знаходяться на території між позиціями сил оборони та позиціями військ агресора; завдання позивач виконував у межах своєї посадової інструкції; указані завдання не можуть порівнюватися з участю в бойових діях безпосередньо на лінії бойового зіткнення та під вогневим ураженням противника; сам лише факт безпосереднього перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових дій) не є підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях або заходах, та не є підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди.

У постанові від 26.02.2025 у справі N 560/3312/23, правовідносини у якій є подібними до правовідносин у цій справі, Верховний Суд сформулював висновок щодо співвідношення норм Постанови N 168 та положень Наказу N 628-АГ при вирішені спорів про право військовослужбовців Держприкордонслужби на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови N 168.

Так, у справі N 560/3312/23, розглянувши зміст пункту 2-1 Постанови N 168, яким керівникам відповідних міністерств та державних органів надано повноваження визначати порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою, але не підстави для набуття військовослужбовцем права на таку винагороду, та на виконання якої Адміністрацією Держприкордонслужби прийнято Наказ N 628-АГ, Верховний Суд виснував, що під "умовами" слід розуміти встановлення необхідних обставин, які уможливлюють виплату військовослужбовцям означеної додаткової винагороди, а під "порядком" слід розуміти визначення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення відповідних нарахувань та виплат, при цьому ані умови, ані порядок виконання повноважень не можуть змінювати (обмежувати чи розширювати) підстави для виконання цих повноважень, тим більше, якщо ці підстави встановлені актом вищої юридичної сили. Отже, за висновком Верховного Суду, умови виплати підвищеної додаткової винагороди слід розуміти як визначення переліку документів, які підтверджують наявність підстав, а порядок - процедуру виконання відповідних дій щодо розгляду документів, призначення та виплати винагороди або відмови у її призначенні (якщо відсутні або не підтверджені підстави відповідно до встановлених умов).

У вказаній справі Верховний Суд підкреслив, що Постановою N 168, з урахуванням умов та характеру військової служби "на період дії воєнного стану", визначено підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям Держприкордонслужби) підвищеної (до 100 000,00 грн. додаткової винагороди (тобто підстави набуття військовослужбовцем права на таку винагороду), а саме: 1) безпосередня участь у бойових діях; 2) забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення). Отже, обидві підстави визначаються діяльністю військовослужбовця щодо виконання поставлених йому завдань відповідного змісту. Перший із цих видів діяльності передбачає обов`язкову участь у бойових діях (бойовому зіткненні з противником), тоді як другий - спрямований на забезпечення здійснення відповідних заходів у певних районах, де проводяться такі заходи, тобто орієнтований на відповідну територію, що не вимагає (хоча й не виключає) участі у бойових зіткненнях з противником.

За висновком Верховного Суду у справі N 560/3312/23, доповнення обставин, які визначають підставу виникнення у військовослужбовців права на таку винагороду у зв`язку із "забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення)" вимогою її поєднання із "вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником" є по суті не умовами нарахування та виплати підвищеної додаткової винагороди, а зміною підстав, встановлених Постановою N 168, для набуття військовослужбовцем права на підвищену додаткову винагороду, що фактично є звуженням обсягу таких підстав актом нижчої юридичної сили порівняно з актом, яким такі підстави встановлено [Постанова N 168].

У зв`язку з цим Верховний Суд констатував, що визначений Адміністрацією Держприкордонслужби перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених Постановою N 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду, не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником, а підвищена винагорода має бути винагородою за власні дії військовослужбовця, успішне виконання поставлених бойових завдань, а не виключно за перебування під обстрілом з боку противника.

Отже, виходячи з того, що пунктом 2-1 Постанови N 168 керівникам відповідних міністерств та державних органів, до складу (підпорядкування) яких входять військовослужбовці, доручено конкретизувати умови (тобто спосіб документального підтвердження) і порядок виплати додаткової (у тому числі підвищеної) означеної винагороди (тобто процедуру), однак не підстави для набуття права на таку винагороду, позаяк ці підстави визначені Постановою N 168 як актом вищої юридичної сили, порівняно з актами органів, уповноважених цією Постановою, Верховний Суд у справі N 560/3312/23 дійшов висновку, що доповнення підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою N 168, які визначають право військовослужбовців на підвищену додаткову винагороду, вимогами "безпосереднього зіткнення з противником" та "вогневого ураження", коли це не обумовлено природою відповідних бойових завдань, таких як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх [бойових дій] ведення (здійснення), фактично звужує обсяг таких підстав актом нижчої юридичної сили, порівняно з актом, яким такі підстави встановлено [Постанова N 168], та порушує вимогу, щоб акти нижчої юридичної сили не суперечили актам вищої сили. У випадку виникнення такої колізії загальновизнаним способом її вирішення є надання переваги акту вищої юридичної сили.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.07.2026 у справі N 560/965/24 від 03.03.2025 у справі N 500/1289/23, від 07.05.2025 у справі N 240/5382/23, від 21.10.2025 у справі N 380/3973/23, від 14.11.2025 у справі N 600/1000/23-а, від 19.02.2026 у справі N 500/4361/23, який є застосовним і до правовідносин у цій справі.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.08.2024 у справі N 360/290/23 указав, що згідно з пунктом 4 Наказу N 392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 Наказу N 628-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, суд констатує, що відповідно до довідки від 11.12.2022 №ОСУВХортиця/8/2955, виданої в/ч НОМЕР_4 Міністерства оборони України, позивач приймала безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 24.11.2022 по 30.11.2022 (N п/п 35). Загальна кількість днів за цей період становить 7).

Зазначена довідка складена на підставі: бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.08.2022 № 5729, бойових розпорядження Голови Державної прикордонної служби України від 13.08.2022 № 140т, від 22.11.2022 № 206Т, наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.08.2022 № 67/дск, бойових розпоряджень командування оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.08.2022 № БР-ОСУВ/11/1101/дск, від 07.10.2022 № БР-ОСУВ/11 /442/дск/п, від 17.10.2022 № БР-ОСУВ/11/561/дск/п, від 15.11.2022 № БР-ОСУВ/11/858/дск, від 19.11.2022 № БР-ОСУВ/11/893/дск/п, від 27.11.2022 № БР-ОСУВ/11/970/дск/п, розпорядження командування оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.08.2022 № 116/2/245т, від 23.08.2022 №Р-ОСУВ/11/1052/дск, наказів командира військової частини НОМЕР_1 ДПСУ від 15.08.2022 № 232-АГ, від 23.11.2022 № 321-АГ, журналу бойових дій Мобільного польового госпіталю інв. № 202дск, рапорту командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України, погоджений начальником медичної служби об`єднаного командного пункту оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 про безпосередню участь бойових діях та виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 першого ешелону оборони (наступу) в період з 01 листопада по 30 листопада 2022 року.

Відповідно до довідки від 07.01.2023 №ОСУВХортиця/8/312, виданої в/ч НОМЕР_4 Міністерства оборони України, позивач приймала безпосередню участь в бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 01.12.2022 по 30.12.2022 (№ п/п 46). Загальна кількість днів за цей період становить 30).

Зазначена довідка складена на підставі: бойового Розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.08.2022 № 5729, бойових розпоряджень Голови Державної прикордонної служби України від 13.08.2022 № 140Т, від 22.11.2022 №206Т, від 01.12.2022 №214Т, наказу командувача оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.08.2022 №67/дск, бойових розпоряджень командування оперативцо-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 : від 25.08.2022 №БР- ОСУВ/11/1101/дск, від 07.10.2022, №БР-ОСУВ/11/442/дск/п, від 15.11.2022 №БР-ОСУВ/11/858/дск, від 27.11.2022 №БР-ОСУВ/11/970/дск/п, від 01.12.2022 №БР-ОСУВ/11/1008/дск/п, від 02.12.2022 №БР-ОСУВ/11/1021/дск/п, від 11.12.2022 №БР-ОСУВ/11/1116/дск/п, розпорядження командування оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.08.2022 № 116/2/245т, від 23.08.2022 № Р-ОСУВ/11/1052/дск, наказів командира військової частини НОМЕР_1 ДПСУ від 15.08.2022 № 232-АГ. від 23.11.2022 №321-АГ, від 02.12.2022 №3-АГ/дск, журналу бойових дій Мобільного польового госпіталю інв. № 202дск, рапорту командира Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) Державної прикордонної служби України, погодженого начальником медичної служби об`єднаного командного пункту оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 про безпосередню участь у бойових діях та виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань із медичного забезпечення в районі ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовими частинами (підрозділами, у тому числі зведеними) оперативно-стратегічного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_3 першого ешелону оборони (наступу) в період з 01 грудня по 30 грудня 2022 року.

Відповідно до довідки від 11.01.2023 №1756/72, виданої в/ч НОМЕР_5 Міністерства оборони України, позивач брала безпосередню участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань медичного забезпечення безпосередньо в районі ведення бойових дій, в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військових частин першого ешелону оборони угруповання сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зони відповідальності угруповання сил і засобів Медичних сил « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в період 31.12.2022. Загальна кількість днів за цей період становить 1).

Зазначена довідка складена на підставі: бойового наказу командира угруповання сил і засобів Медичних сил ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.12.2022 №1756/10дск, журналу ведення оперативної обстановки угруповання сил і засобів ІНФОРМАЦІЯ_4 (від 02.12.2022 інв. № 96/жож/дск), рапорту начальника зведеного медичного загону Державної прикордонної служби України про безпосередню участь військовослужбовця у виконанні бойових (спеціальних) завдань медичного забезпечення безпосередньо в районі ведення бойових дій, в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військових частин першого ешелону оборони угруповання сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання ІНФОРМАЦІЯ_3 зони відповідальності угруповання сил і засобів Медичних сил ІНФОРМАЦІЯ_4 в період 31 грудня 2022 року (вх. від 09.01.2023 №55).

Отже, при визначенні підстав виникнення у позивача права на отримання додаткової винагороди, необхідно виходити з приписів пункту 1 Постанови N 168, Окремого доручення та підпункту 3 пункту 3 Наказу N 628-АГ та, з огляду на обставини справи та зміст пояснень сторін, установив, що відповідач не спростував належними доказами зміст інших документів, зокрема, бойових розпоряджень, витяги з яких наявні у справі. Суд зазначає, що зміст наданих позивачем документів може ставитися під сумнів лише за наявності прямих та належних доказів недостовірності фіксації його участі у бойових діях чи відповідних заходах, чого судом не встановлено і не доведено відповідачем.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів, що виплата позивачу додаткової винагороди проведена у належному розмірі, позаяк з матеріалів справи убачається, що виплата позивачу цієї додаткової винагороди була вирішена лише частково.

Тому, на думку суду, можна вважати підтвердженими обставини участі позивачки у бойових завданнях, таких як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах їх бойових дій ведення (здійснення) у періоди з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022.

В той же час, як зазначає відповідач, відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових дій)» Зведений медичний загін Державної прикордонної служби України в період з 01.01.2023 року по 24.03.2023, з 07.04.2023 по день подання позову не перебував в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Доказів протилежного до суду не надано.

Оцінюючи доводи сторін у їх сукупності та взаємозв`язку з дослідженими письмовими доказами, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідок від 11.12.2022 №ОСУВХортиця/8/2955, від 07.01.2023 № ОСУВХортиця/8/312 та від 11.01.2023 № 1756/72 позивач брала участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань медичного забезпечення в періоди з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022 відповідно.

Зазначені довідки містять відомості про документи, на підставі яких їх складено, зокрема бойові розпорядження, журнали бойових дій та оперативної обстановки, а також рапорти командирів відповідних підрозділів. Зміст цих документів узгоджується з обставинами виконання позивачем завдань медичного забезпечення в районі ведення бойових дій.

При цьому суд ураховує, що виконання медичними працівниками військових формувань завдань із медичного забезпечення особового складу саме по собі не виключає права на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Визначальним є те, чи виконувалися відповідні завдання в межах заходів, зазначених у цій постанові, безпосередньо в районах їх здійснення та протягом періоду, за який заявлено вимоги про виплату винагороди.

У цій справі надані позивачем документи підтверджують не лише перебування її у складі зведеного медичного загону, а й виконання нею завдань медичного забезпечення в районі ведення бойових дій у межах виконання завдань військовими частинами першого ешелону оборони угруповання сил і засобів оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, посилається переважно на відсутність безпосереднього зіткнення позивача з противником або її перебування під вогневим ураженням. Проте такі обставини не можуть визнаватися універсальними та обов`язковими умовами для всіх випадків забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, оскільки зміст відповідної діяльності може не передбачати безпосереднього зіткнення з противником.

Як зазначив Верховний Суд у вищезазначених постановах, підзаконне регулювання порядку та умов виплати додаткової винагороди не може змінювати або звужувати встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 168 підстави набуття військовослужбовцем права на таку виплату.

Отже, за встановлених у цій справі обставин саме по собі невиконання позивачем завдань, пов`язаних із безпосереднім зіткненням з противником або перебуванням під вогневим ураженням, не є достатньою підставою для відмови у виплаті збільшеної додаткової винагороди, якщо підтверджено виконання нею інших передбачених постановою № 168 завдань безпосередньо в районах здійснення відповідних заходів.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що відповідач не навів достатніх правових та фактичних підстав для невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі за підтверджені періоди з 24.11.2022 по 31.12.2022.

Відтак бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу належної додаткової винагороди за зазначені періоди є протиправною.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач зазначив, що зведений медичний загін Державної прикордонної служби України у визначені ним періоди 2023 року не перебував у районах ведення воєнних (бойових) дій. Позивачем не надано доказів, які б спростовували ці обставини та підтверджували її безпосереднє виконання відповідних завдань у районах здійснення заходів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, у період із 01.01.2023 до дня подання позову.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність передбачених законодавством підстав для виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди за цей період. Сам факт продовження військової служби або виконання посадових обов`язків у складі зведеного медичного загону не є достатнім для висновку про наявність права на виплату в розмірі до 100 000 грн на місяць.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його нарахувати й виплатити збільшену додаткову винагороду за період із 01.01.2023 до дня подання позову задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого права.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивача за листопад і грудень 2022 року, суд ураховує, що саме відповідач здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям і має у своєму розпорядженні документи, необхідні для проведення відповідного розрахунку.

При цьому, з огляду на матеріали справи додаткова винагорода за спірний період позивачу виплачувалася, проте не у належному розмірі.

З огляду на встановлені обставини ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу належної додаткової винагороди за підтверджені періоди та зобов`язання відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату з урахуванням сум, які вже були виплачені за ці самі періоди.

При цьому розмір належної до виплати винагороди має визначатися відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 у редакції, застосовній до спірних правовідносин, пропорційно підтвердженому часу участі позивача у відповідних діях та заходах, з урахуванням установленого порядку розрахунку грошового забезпечення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування основної частини позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України) (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду відповідно до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 100000,00 грн. на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за періоди: з 24.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 30.12.2022 та 31.12.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2026.

Суддя Панченко Н.Д.