Рішення № 140837886, 21.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/39815/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М"

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03.07.2023 року № 564/4/26-15-13-03-23.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 протиправним, оскільки воно прийняте за відсутності належних правових підстав для позасудового стягнення податкового боргу, без урахування судових рішень щодо коригування показників інтегрованої картки платника та з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наявність податкового боргу, який станом на 25.07.2023 погашено в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення втратило юридичну силу, у зв`язку із чим просить закрити провадження у справі.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 09.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/39815/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , справу №320/39815/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 прийнято справу до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТАР-М» (код ЄДРПОУ 34867324) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.

12.06.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 3826552802 форми «В3», на підставі якого в податковому обліку товариства відображено суму податку на додану вартість у розмірі 293 901,00 грн.

12.12.2019 Верховним Судом прийнято постанову у справі № 826/12207/15, яка стосувалася правомірності визначення податкових зобов`язань ТОВ «ІНДУСТАР-М».

20.03.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві в інтегрованій картці платника ТОВ «ІНДУСТАР-М» відображено суму податку на додану вартість у розмірі 293 901,00 грн.

10.08.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення у справі № 640/10252/19 щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 84 000,00 грн.

04.11.2020 ТОВ «ІНДУСТАР-М» із відомостей інтегрованої картки платника в розділі «Стан розрахунків з бюджетом» Електронного кабінету платника стало відомо про облік податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 137 517,74 грн.

12.11.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 30492-13 на суму 137 517,74 грн та прийнято рішення № 30492-13 про опис майна ТОВ «ІНДУСТАР-М» у податкову заставу.

04.03.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 9859-13 на суму 140 468,33 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

30.03.2021 Державною казначейською службою України здійснено перерахування ТОВ «ІНДУСТАР-М» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 84 000,00 грн на виконання судового рішення у справі № 640/10252/19.

09.02.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення у справі № 640/29848/20, яким визнано протиправними та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.11.2020 № 30492-13 та рішення від 12.11.2020 № 30492-13 про опис майна у податкову заставу.

Зазначеним рішенням зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві відкоригувати показники інтегрованої картки платника ТОВ «ІНДУСТАР-М» з податку на додану вартість шляхом виключення даних про податкове зобов`язання в сумі 293 901,00 грн, відображене на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 № 3826552802 форми «В3», відновлення даних про податковий кредит у сумі 293 901,00 грн на підставі податкових декларацій за березень, вересень та жовтень 2010 року, а також виключення даних про податковий борг у розмірі 137 517,74 грн.

03.07.2023 заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Климовичем Ярославом прийнято рішення № 564/4/26-15-13-03-23 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу ТОВ «ІНДУСТАР-М» (код ЄДРПОУ 34867324).

У зазначеному рішенні передбачено здійснення погашення всієї суми податкового боргу товариства шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

04.07.2023 контролюючим органом сформовано платіжні інструкції № 11252/26-15-13-03-27 та № 11253/26-15-13-03-27 для стягнення коштів з банківського рахунку ТОВ «ІНДУСТАР-М».

17.07.2023 на підставі платіжної інструкції № 11252/26-15-13-03-27 з банківського рахунку ТОВ «ІНДУСТАР-М» списано грошові кошти в розмірі 224 468,33 грн.

18.07.2023 ТОВ «ІНДУСТАР-М» звернулося до Головного управління ДПС у м. Києві з листом № 20/07-23 щодо надання копії рішення, на підставі якого здійснено списання коштів.

25.07.2023 на підставі платіжної інструкції № 11253/26-15-13-03-27 з банківського рахунку ТОВ «ІНДУСТАР-М» списано грошові кошти в розмірі 96 310,09 грн.

Загальна сума коштів, списаних з банківського рахунку ТОВ «ІНДУСТАР-М» на підставі рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23, становить 320 778,42 грн.

Відповідно до відомостей інтегрованої картки платника, на які посилається Головне управління ДПС у м. Києві, станом на 25.07.2023 податковий борг ТОВ «ІНДУСТАР-М» обліковувався як погашений.

01.08.2023 ТОВ «ІНДУСТАР-М» повторно звернулося до Головного управління ДПС у м. Києві з листом № 22/08-23 щодо надання копії рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

29.08.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено лист № 70473/6/26-15-13-08-05 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 640/29848/20 та відображення відповідних показників в інтегрованій картці платника.

Станом на 25.01.2024 у матеріалах, наданих позивачем, відсутні відомості про повернення ТОВ «ІНДУСТАР-М» коштів у сумі 320 778,42 грн, списаних на підставі рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

Позивач вважає рішення необгрунтованим як нормативно, так і документально, тому звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника здійснюється за рішенням керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності або наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, меншій за суму податкового боргу, зазначена норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, оперативний облік податків, зборів, платежів та єдиного внеску здійснюється податковими органами з використанням інформаційної системи, у якій ведуться інтегровані картки платників. В інтегрованих картках платників відображаються облікові операції щодо нарахування, сплати, повернення та погашення відповідних зобов`язань.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас наведені положення не обмежують право держави вводити в дію закони, які вона вважає необхідними для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших критеріїв, установлених зазначеною нормою.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За загальним правилом, визначеним пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам.

Водночас пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 03.07.2023, передбачено спеціальний порядок стягнення податкового боргу без звернення до суду.

Зокрема, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з його рахунків у банках здійснюється за рішенням керівника, його заступника або уповноваженої особи контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та за відсутності непогашених зобов`язань держави перед таким платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість або за наявності таких зобов`язань держави у сумі, меншій за суму податкового боргу.

Отже, застосування контролюючим органом позасудового порядку стягнення коштів платника податків допускається за наявності сукупності визначених законодавством умов, зокрема виникнення податкового боргу саме внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань, спливу встановленого строку їх несплати та дотримання умов щодо непогашених зобов`язань держави перед платником податків.

При цьому наявність у контролюючого органу повноважень щодо примусового погашення податкового боргу не звільняє його від обов`язку встановлення фактичних та правових підстав для застосування відповідного способу стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2023 заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Климовичем Ярославом прийнято рішення № 564/4/26-15-13-03-23 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» (код ЄДРПОУ 34867324).

Підставою прийняття зазначеного рішення визначено пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

На виконання вказаного рішення контролюючим органом сформовано платіжну інструкцію від 04.07.2023 № 11252/26-15-13-03-27, на підставі якої 17.07.2023 з банківського рахунку позивача стягнуто 224 468,33 грн.

Крім того, 25.07.2023 на підставі платіжної інструкції № 11253/26-15-13-03-27 з банківського рахунку позивача списано 96 310,09 грн.

Таким чином, загальна сума коштів, стягнутих з банківського рахунку позивача, становить 320 778,42 грн.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, посилається на відсутність у нього узгодженого податкового боргу, неправильне відображення контролюючим органом відповідних сум в інтегрованій картці платника, невиконання судових рішень, а також недотримання відповідачем умов застосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує наступне.

Як зазначено у позовній заяві, постановою Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 826/12207/15 вирішено спір, пов`язаний із правомірністю визначення податкових зобов`язань ТОВ «Індустар-М».

Позивач стверджує, що всупереч зазначеному судовому рішенню контролюючим органом 20.03.2020 неправильно відображено в інтегрованій картці платника суму податку на додану вартість у розмірі 293 901,00 грн, що вплинуло на подальше формування показників податкової заборгованості.

У подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 12.11.2020 № 30492-13 на суму 137 517,74 грн та прийнято відповідне рішення про опис майна у податкову заставу.

Зазначені рішення були предметом судового оскарження у справі № 640/29848/20, провадження в якій відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 640/29848/20 адміністративний позов ТОВ «Індустар-М» задоволено.

Відповідно до наведеного позивачем змісту зазначеного судового рішення скасовано податкову вимогу від 12.11.2020 № 30492-13 та рішення про опис майна у податкову заставу, а також зобов`язано контролюючий орган здійснити коригування показників інтегрованої картки платника, зокрема щодо суми 293 901,00 грн та податкового боргу в розмірі 137 517,74 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак за умови набрання судовим рішенням від 09.02.2022 у справі № 640/29848/20 законної сили відповідач був зобов`язаний врахувати його правові наслідки під час здійснення обліку податкових зобов`язань позивача та визначення наявності податкового боргу.

Водночас суд враховує, що предметом розгляду у справі № 640/29848/20 були конкретні рішення контролюючого органу та відповідні показники інтегрованої картки платника, тоді як у цій справі оскаржується рішення про стягнення коштів від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

Тому саме по собі існування попереднього судового рішення не свідчить про відсутність будь-якої податкової заборгованості позивача станом на 03.07.2023.

Разом із тим наявність судового рішення щодо коригування показників інтегрованої картки платника зумовлювала необхідність належного встановлення відповідачем фактичного розміру та походження податкового боргу, який став підставою для застосування процедури позасудового стягнення.

При цьому відповідачем не наведено належного обґрунтування того, яким чином під час прийняття оскаржуваного рішення враховано наслідки розгляду справи № 640/29848/20.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 04.03.2021 № 9859-13 на суму 140 468,33 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Правомірність зазначених рішень оскаржувалася ТОВ «Індустар-М» у межах адміністративної справи № 640/7990/21, провадження в якій відкрито ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 зазначену справу прийнято до провадження.

Позивач вважає, що у зв`язку із судовим оскарженням податкової вимоги від 04.03.2021 № 9859-13 відповідні суми не могли обліковуватися контролюючим органом як узгоджений податковий борг.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням правової природи грошового зобов`язання та підстав його виникнення.

Зокрема, оскарження податкової вимоги саме по собі не змінює правового статусу грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, та не свідчить про автоматичну неузгодженість усіх сум, відображених в інтегрованій картці платника.

Разом із тим наявність судового спору щодо правомірності формування податкової вимоги та обліку податкової заборгованості підлягала врахуванню відповідачем під час визначення підстав для застосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Відповідач мав установити, які саме суми податкового боргу виникли внаслідок несплати самостійно задекларованих зобов`язань, а які пов`язані з іншими обліковими операціями, правомірність яких оспорювалася позивачем.

Натомість із наданих відповідачем матеріалів не вбачається належного розмежування відповідних сум та підтвердження їх походження.

Щодо доводів позивача про неправильне відображення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 84 000,00 грн суд зазначає наступне.

Позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 640/10252/19, на виконання якого 30.03.2021 Державною казначейською службою України здійснено виплату бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 84 000,00 грн.

На переконання позивача, контролюючим органом неправильно відображено відповідні операції в інтегрованій картці платника, що призвело до збільшення податкової заборгованості.

Суд зазначає, що правильність формування показників інтегрованої картки платника має істотне значення для встановлення наявності податкового боргу та визначення можливості застосування передбачених законом заходів його примусового погашення.

Водночас факт виплати 30.03.2021 бюджетного відшкодування в сумі 84 000,00 грн не є самостійним доказом наявності непогашених зобов`язань держави перед позивачем станом на 03.07.2023.

Разом із тим зазначені обставини підлягали врахуванню відповідачем під час визначення правильності облікових показників та встановлення фактичного розміру податкового боргу.

Відповідно до Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника використовується контролюючими органами для здійснення оперативного обліку податків, зборів та інших платежів.

При цьому відображення певних сум в інтегрованій картці платника є обліковим результатом відповідних операцій та не замінює документального підтвердження правових підстав виникнення податкового боргу.

Таким чином, дані інтегрованої картки платника підлягають оцінці в сукупності з податковими деклараціями, уточнюючими розрахунками, рішеннями контролюючого органу, судовими рішеннями та іншими документами, на підставі яких сформовано відповідні показники.

Судом установлено, що оскаржуване рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 містить посилання на пункт 95.5 статті 95 Податкового кодексу України та передбачає здійснення погашення всієї суми податкового боргу ТОВ «Індустар-М» шляхом стягнення коштів з рахунків у банках.

Водночас у самому рішенні не зазначено конкретної суми податкового боргу, періодів його виникнення та податкових декларацій або уточнюючих розрахунків, за якими відповідні грошові зобов`язання були самостійно визначені платником податків.

Суд звертає увагу, що відсутність таких відомостей безпосередньо в тексті рішення не є безумовною підставою для його скасування, оскільки обставини, які стали підставою для його прийняття, можуть підтверджуватися іншими належними доказами.

Проте в межах цього спору відповідач повинен довести, що на дату прийняття рішення існували всі передбачені пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України умови для здійснення позасудового стягнення коштів.

Зокрема, контролюючий орган мав підтвердити, що податковий борг виник саме внаслідок несплати грошових зобов`язань та/або пені, самостійно визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що такий борг залишався несплаченим протягом установленого законом строку, а також що були дотримані умови щодо непогашених зобов`язань держави перед платником податків.

Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву посилається переважно на відомості інтегрованої картки платника та факт погашення податкового боргу станом на 25.07.2023.

Зазначені обставини підтверджують відображення відповідних облікових операцій, однак самі по собі не доводять правомірності застосування спеціальної процедури позасудового стягнення коштів станом на 03.07.2023.

При цьому відповідачем не наведено належного розрахунку податкового боргу із зазначенням конкретних підстав його виникнення, строків сплати та документів, на підставі яких відповідні суми набули статусу податкового боргу.

Крім того, з наданих матеріалів не встановлено, що відповідачем підтверджено виникнення всієї суми заборгованості, на погашення якої спрямовано оскаржуване рішення, саме з підстав, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Враховуючи наявність попередніх судових спорів щодо правильності відображення податкових зобов`язань позивача та обов`язку контролюючого органу здійснити коригування інтегрованої картки платника, такі обставини мали істотне значення для вирішення питання щодо правомірності застосування позасудового порядку стягнення.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності сукупності передбачених законом умов для прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача про ненадання копії рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 суд зазначає наступне.

Позивач звертався до Головного управління ДПС у м. Києві з листами від 18.07.2023 № 20/07-23 та від 01.08.2023 № 22/08-23 щодо отримання копії зазначеного рішення.

Як убачається з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення надано відповідачем під час судового розгляду справи № 320/39815/23.

Разом із тим положення пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 03.07.2023, не встановлювали обов`язкового попереднього вручення платнику податків рішення про стягнення коштів з банківських рахунків як необхідної умови здійснення такого стягнення.

Відтак сам факт ненадання позивачу копії рішення до моменту списання коштів не є самостійною підставою для визнання його протиправним.

Однак зазначена обставина не звільняє відповідача від обов`язку доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо доводів позивача про повторне стягнення коштів та порушення статті 61 Конституції України суд зазначає, що примусове стягнення податкового боргу не є видом юридичної відповідальності, а становить передбачений законом спосіб забезпечення виконання податкового обов`язку.

Отже, здійснення декількох операцій зі списання коштів на виконання одного рішення контролюючого органу саме по собі не свідчить про повторне притягнення платника податків до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Водночас правомірність відповідних операцій залежить від наявності законних підстав для прийняття рішення, на виконання якого вони здійснювалися.

Оскільки відповідачем не доведено дотримання встановлених законом умов прийняття рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23, факт його виконання шляхом списання коштів не підтверджує правомірності такого рішення.

Щодо доводів позивача про порушення права власності суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Зазначена норма не обмежує право держави запроваджувати закони, необхідні для забезпечення сплати податків чи інших обов`язкових платежів.

Водночас втручання держави у майнові права особи повинно здійснюватися на законних підставах та відповідати принципу пропорційності.

Примусове списання грошових коштів з банківського рахунку платника податків є втручанням у його майнові права, правомірність якого залежить від дотримання встановленого законом порядку та наявності належних правових підстав.

За відсутності підтвердження сукупності передбачених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України умов застосування позасудового стягнення таке втручання не може вважатися належним чином обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у справі суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у м. Києві зазначає, що відповідно до інтегрованої картки платника станом на 25.07.2023 податковий борг ТОВ «Індустар-М» погашено, у зв`язку із чим оскаржуване рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 втратило юридичну силу.

На цій підставі відповідач просить закрити провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, застосування наведеної норми передбачає встановлення факту виправлення суб`єктом владних повноважень порушень, які стали підставою для звернення особи до суду, та відсутності необхідності у визнанні відповідного рішення протиправним для повного відновлення прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що погашення податкового боргу внаслідок примусового списання коштів з банківського рахунку платника податків не є тотожним усуненню контролюючим органом порушень, допущених під час прийняття рішення, на підставі якого здійснено таке списання.

Сам факт виконання індивідуального акта не свідчить про правомірність його прийняття та не позбавляє особу права на судове оскарження такого акта.

При цьому відповідачем не надано доказів самостійного скасування рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 або повернення позивачу грошових коштів, списаних на його підставі.

Крім того, у відзиві відповідач посилається на втрату юридичної сили рішенням про опис майна від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

Водночас із наданої відповідачем копії оскаржуваного рішення вбачається, що рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 є рішенням про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, прийнятим відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, наведене у відзиві посилання на рішення про опис майна не відповідає змісту індивідуального акта, який є предметом оскарження у цій справі.

Суд зазначає, що рішення про опис майна у податкову заставу та рішення про стягнення коштів з рахунків платника податків мають різну правову природу та породжують різні правові наслідки.

Відтак посилання відповідача на втрату юридичної сили рішенням про опис майна не може підтверджувати усунення порушень, пов`язаних із прийняттям та виконанням оскаржуваного рішення про стягнення коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для закриття провадження у справі.

Окремо суд враховує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив від 25.01.2024, щодо невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 640/29848/20.

Позивач зазначає, що 06.12.2023 відкрито виконавче провадження № 73527445 з примусового виконання виконавчого листа від 20.11.2023 у справі № 640/29848/20.

Крім того, позивач посилається на лист Головного управління ДПС у м. Києві від 29.08.2023 № 70473/6/26-15-13-08-05, у якому відповідач виклав свою позицію щодо виконання зазначеного судового рішення та відображення відповідних показників в інтегрованій картці платника.

Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження після прийняття оскаржуваного рішення не є самостійним доказом протиправності останнього.

Разом із тим наведені обставини підлягають врахуванню в сукупності з іншими матеріалами справи під час оцінки доводів позивача щодо правильності обліку податкової заборгованості та врахування відповідачем наслідків попереднього судового рішення.

При цьому доводи позивача щодо умисного характеру невиконання судового рішення посадовими особами контролюючого органу не є визначальними для вирішення цього спору, оскільки предметом судового контролю є відповідність конкретного рішення суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявності всіх передбачених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України умов для прийняття рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 про стягнення коштів ТОВ «Індустар-М» з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Зокрема, відповідачем не підтверджено належними доказами, що вся сума податкового боргу, для погашення якого прийнято оскаржуване рішення, виникла внаслідок несплати грошових зобов`язань та/або пені, самостійно визначених позивачем у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках.

Також відповідачем не наведено належного обґрунтування дотримання встановленого законом строку несплати відповідного податкового боргу та інших обов`язкових умов застосування позасудового порядку стягнення.

Наведені у відзиві відомості щодо погашення податкового боргу станом на 25.07.2023 не спростовують зазначених обставин та не підтверджують правомірності оскаржуваного рішення станом на дату його прийняття.

При цьому суд враховує, що в межах попередніх судових спорів між сторонами розглядалися питання правильності формування податкової заборгованості позивача, а рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2022 у справі № 640/29848/20 визначено обов`язок контролюючого органу здійснити коригування відповідних показників інтегрованої картки платника.

За таких обставин відповідач повинен був належним чином підтвердити походження та правовий статус податкового боргу, який став підставою для застосування виняткової процедури його позасудового стягнення.

Однак із наданих матеріалів не вбачається належного підтвердження виконання зазначених вимог.

Суд зазначає, що покладений на відповідача обов`язок доказування правомірності свого рішення не може вважатися виконаним виключно шляхом посилання на відомості інтегрованої картки платника без підтвердження фактичних і правових підстав виникнення відповідного податкового боргу та дотримання спеціальних умов його стягнення.

Отже, відповідачем не доведено, що рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 прийнято за наявності визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України передумов застосування позасудового порядку стягнення коштів платника податків.

Відтак оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо його прийняття на підставі та у спосіб, визначені законом, а також обґрунтованості з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

З урахуванням викладеного, системного аналізу положень законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та встановлених обставин справи суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено правомірності прийняття рішення від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустар-М» є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення заступника начальника Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2023 № 564/4/26-15-13-03-23.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 2684,00 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) від 03.07.2023 року № 564/4/26-15-13-03-23.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДУСТАР-М» (ЄДРПОУ: 34867324, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Тимірязєвська, буд. 2) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.