Ухвала суду № 140837832, 22.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"22" жовтня 2026 р. справа № 300/6100/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє Шевченко Наталія Павлівна до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

Шевченко Н.П. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 : індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2019, 2021, 2022, 2023 роки та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по жовтень 2017 року, з січня 2023 по серпень 2023 року; компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток за 2015, 2017, 2021, 2022, 2023 роки; компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023 роки.

Вказана позовна заява подана (надіслана) 24.08.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису, зареєстрована судом 25.08.2026.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису клопотання від 11.09.2026 про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX), оскільки про порушення своїх прав позивач був обізнаний з дня звільнення зі служби в поліції та його особистого ознайомлення з наказом про звільнення, а саме 16.08.2023.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22), перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом, виходив із того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці та дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

Також у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

У підсумку Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цьому спорі про нарахування та виплату сум, право на які позивач набув під час проходження служби в поліції: за період з 2015 року по 19.07.2022 застосуванню підлягає частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, а за період з 19.07.2022 по 2023 рік - у редакції норми статті 233 Кодексу законів про працю України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду.

В свою чергу, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з позовними вимогами, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 20 липня 2022 року до 03 серпня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у вже згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25 вересня 2025 у справі № 440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі № 420/3504/25 та ін.

Як слідує з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 16.08.2023 за № 342 о/с "По особовому складу", капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 2 (смт. Рожнятів) Калуського районного відділу поліції, з 16.08.2023 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Із вказаним наказом позивача ознайомлено під особистий підпис 16.08.2023.

При цьому суд враховує, що повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми, оформлене Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області розрахунковими листами, архівними відомостями та довідкою за № 87237-2026 від 06.08.2026, доданими до листа від 12.08.2026 за № 156080-2026 на адвокатський запит представника позивача.

Водночас, наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 16.08.2023 за № 342 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, не є тим документом, який відображає суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні в розумінні частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.02.2026 у справі № 440/12657/25.

Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення до суду з цим позовом не обмежувався будь-яким строком, а у правовідносинах, що виникли після цієї дати, позивач не пропустив тримісячного строку, звернувшись до суду 25.08.2026 згідно відтиску реєстраційного штампу, після отримання письмового повідомлення відповідача від 12.08.2026.

Документального підтвердження ознайомлення позивача до 12.08.2026 (надання відповідачем відповіді на адвокатський запит та відомостей про нараховані та виплачені суми) з розміром та складовими виплат у спірному періоді, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо, відповідачем суду не надано.

Таким чином, заявлене Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області клопотання від 11.09.2026 про залишення позовної заяви без розгляду, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 122, 123, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 11.09.2026 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє Шевченко Наталія Павлівна до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Матуляк Я.П.