Рішення № 140837806, 22.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. справа № 300/5820/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діє Сірман Дмитро Вадимович, до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діє Сірман Дмитро Вадимович, звернулися в суд з позовною заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про відмову в проведенні реєстраційних дій №86045190 від 28.07.2026; зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 ; зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками об`єкта нерухомого майна, а саме по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . Задля реєстрації права власності на належне нерухоме майно, позивачі 08.06.2026 звернулися із заявою до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державним реєстратором 28.07.2026 прийнято рішення № 86045190 про відмову в проведенні реєстраційних дій на підставі неможливості отримання архівних даних з Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька, яке знаходяться на тимчасово окупованій території України в м. Донецьк. Вважають прийняте рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Вказав, що державна реєстрація здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна. Підстав для зобов`язання здійснення за позивачами державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості у державних реєстраторів Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради немає, оскільки згідно з відповіді на запит від Державного архіву Донецької області Донецької обласної державної адміністрації, вся територія Донецького району включно з м.Донецьк з 07.04.2014 є тимчасово окупованою територією України. Інформація щодо місцезнаходження КП БТІ м.Донецька відсутня. У зв`язку з неотриманням відповідного підтвердження щодо права власності на квартиру за позивачами, прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій(а.с.11).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами. Згідно з довідкою від 14.08.2024 №2613-5003400683 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_3 (а.с.12). Згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 05.08.2023 зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання АДРЕСА_4 (а.с.14).

Позивачі 08.06.2026 звернулися до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - по 1/3 квартири АДРЕСА_5 .

До цієї заяви позивачами долучено свідоцтво про право власності на вказану квартиру № НОМЕР_2 від 02.12.2002, видане Представництвом фонду державного майна в м.Донецьк (а.с.7)

Оскільки, на об`єкт нерухомого майна державна реєстрація була здійснена до 2003 року на паперових носіях, в процедурі розгляду заяви, державним реєстратором скеровано запит №82/64.2-08/05в від 11.06.2026 до Донецької обласної державної адміністрації щодо власника нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_2 (а.с.35).

З відповіді Департаменту економіки Донецької обласної державної адміністрації від 15.06.2026 №6/1872/0/41-26/05.1 вбачається, що Донецька обласна державна адміністрація та її структурні підрозділи державну реєстрації прав до 01.01.2013 не проводили, інформацією стосовно реєстрації права власності на квартиру не володіють. До 01.01.2013 реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна проводили бюро технічної інвентаризації (а.с.37).

Надалі, державним реєстратором скеровано запит від 17.06.2026 №84/64.2-08/05в до Державного архіву Донецької області щодо відомостей про власника нерухомого майна (а.с.38).

У відповідь на вказаний запит Державний архів Донецької області 18.06.2026 надав відповідь №01-25/772 про те що Держархів області не є розпорядником запитуваної інформації. Інформацією щодо місцезнаходження Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька та його документів після окупації населеного пункту держархів області не володіє (а.с.40).

На скерований Управлінням реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради запит з приводу вказаного майна до Донецької міської ради від 24.06.2026 №93/64.2-12/17в, відповіді не отримано (а.с.41).

У зв`язку з цим, державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, дійшов висновку, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, 28.07.2026 прийняв рішення №86045190 про відмову в проведенні реєстраційних дій (а.с.11).

Така відмова обґрунтована тим, що вся територія Донецького району включно з м.Донецьк з 07.04.2014 є тимчасово окупованою територією України. Інформація щодо місцезнаходження Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька та його документів після окупації населеного пункту є невідомою.

Позивачі, не погоджуючись із таким рішенням відповідача звернулися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Позивачі оскаржують виключно рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 28.07.2026 № 86045190 і просять зобов`язати відповідача зареєструвати право власності на спірний об`єкт. З огляду на це, предметом доказування у даній справі першочергово є підстави, за яких відповідач відмовив у державній реєстрації прав, а саме неможливість отримання інформації з Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м.Донецька. І лише в разі встановлення, що такі факти не існували, суд має дослідити наявність підстав для реєстрації за позивачами спірного об`єкту.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV) та регулюється Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність (п.3, ч.3, ст.10 Закону №1952-IV).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Частиною першою статті 24 Закону №1952-ІV встановлено перелік підстав відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частинами другою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Як зазначалося судом вище, рішенням від 28.07.2026 № 86045190 відповідач відмовив в проведенні реєстраційних дій, вказавши на неможливість отримання інформації із БТІ, котре розташоване на окупованій території, стосовно проведеної до 2013 року державної реєстрації прав на квартиру.

З позовної заяви вбачається, що до заяви від 08.06.2026 позивачами долучалися документи, зокрема, свідоцтво про право власності на квартиру від 02.12.2022 №7745, видане органом приватизації Представництвом фонду державного майна України в м.Донецьку (а.с.7).

Одночасно, державним реєстратором було направлено запити до Донецької обласної державної адміністрації, Державного архіву Донецької області та Донецької міської ради для отримання інформації про реєстрацію права власності та в подальшому у зв`язку з неотриманням запитуваних документів було відмовлено в проведенні державної реєстрації права власності на квартиру.

Однак, приймаючи рішення про відмову у вчиненні реєстраційних дій державним реєстратором прав на нерухоме майно не було прийнято до уваги наведені норми Цивільного законодавства та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд зазначає, що виходячи з аналізу пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує інформацію від відповідних органів лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав; чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах; та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в обов`язковому порядку, як помилково зазначає державний реєстратор.

Долучене позивачем свідоцтво про право власності на житло (квартиру) можна вважати носієм інформації про об`єкт нерухомого майна, щодо якого була подана заява про реєстрацію. Зауважень до поданого позивачем документу в контексті достатності для сприйняття інформації, державним реєстратором не зазначено ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву.

Сполучник «чи» в положенні пункту 3 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV розуміється як пункти, які виключають один одного. Тобто, якщо носій інформації містить необхідну інформацію про об`єкт нерухомого майна, то підставою для відмови не може слугувати: неотримання інформації від компетентного підприємства Бюро технічної інвентаризації, що проводило державну реєстрацію прав до 2013 року.

Імплементація статті 10 Закону №1952-IV знайшла своє відображення і в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, а саме в пункті 53, в якому вказано, що у разі коли документ, що посвідчує набуття права власності або інших речових прав, похідних від права власності, реєстрацію яких було проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, державна реєстрація такого права власності або іншого речового права, похідного від права власності, може бути проведена за бажанням заявника на підставі відомостей Державного земельного кадастру чи відповідно на підставі відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на підставі відомостей таких носіїв інформації.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності або інших речових прав, похідних від права власності, на підставі відповідних документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а у разі коли відповідна реєстрація проводилася виключно на паперових носіях інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи), ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації, - на таких носіях інформації, з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Це положення чітко вказує, що звернення до реєстрових книг БТІ або архівів є альтернативним джерелом підтвердження прав лише у разі втрати, пошкодження чи зіпсування оригіналів документів.

У спірному випадку оригінал документа про підтвердження права власності (свідоцтво про право власності на житло від 02.12.2002 №7745) збережений, не пошкоджений, засвідчений печаткою установи та підписом керівника, та поданий державному реєстратору разом із заявою від 08.06.2026, тому у державного реєстратора були відсутніми підстави для запиту додаткових відомості про реєстрацію права власності.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Також слід зазначити, що державна реєстрація не вважається способом набуття права власності на об`єкт нерухомості, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на підставі визначених законом документів.

Подібна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема в постановах від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17, від 14.08.2024 у справі № 640/1991/22.

У спірному випадку, документ, що посвідчує набуття позивачами права власності на квартиру (1/3 частки кожним) є свідоцтво про право власності на квартиру від 02.12.2002 №7745, видане Представництвом фонду державного майна України в м.Донецьку, збережене в оригіналі, та було долучено до пакету документів, з яким вони звернулися до державного реєстратора, відповідно до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна.

Відомості (відповідний штамп/відмітка) на оригіналі свідоцтва про відчуження вказаного майна відсутні.

За таких обставин, зазначення державним реєстратором прав на нерухоме майно в якості підстави для відмови в проведенні реєстраційних дій, про те, що подані документи не дають змогу встановити набуття права власності, свідчить про те, що подані разом із заявою документи належним чином нерозглянуті державним реєстратором.

При цьому, запитувана державним реєстратором інформація не могла бути надана ані заявниками, ані КП Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, у зв`язку із тимчасово окупацією російською федерацією вказаної території України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора від 28.07.2026 №86045190 про відмову в проведенні реєстраційних дій прийняте без повного та всебічного розгляду наданих матеріалів, без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання зареєструвати об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Враховуючи те, що єдиною фактичною підставою для відмови позивачам в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації про зареєстроване право власності до 01.01.2013, яку неможливо отримати в БТІ м.Донецька, оцінку якій судом надано в межах даного рішення, а надані позивачами документи, зокрема свідоцтво про право власності від 02.12.2002 №7745, не оцінювалися відповідачем при прийнятті рішення, суд дійшов висновку, що для забезпечення ефективного захисту прав позивачів слід зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 08.06.2026 №73512613 про здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням висновків суду, тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, як видно зі спірного рішення, державний реєстратор не надав оцінку тим документам, які були подані безпосередньо позивачами; не зазначив, чи саме існують суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; не зазначив, чому подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Проаналізувавши обставини справи та зміст позовних вимог, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення на цей час судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній справі, оскільки підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання судового рішення наразі відсутні.

Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1064,96 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.07.2026 №86045190 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул.М.Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про здійснення за кожним з них державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул.М.Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 532 (п`ятдесят тридцять дві) грн. 48 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул.М.Грушевського, буд.21, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 532 (п`ятдесят тридцять дві) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.