Ухвала суду № 140837785, 21.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" жовтня 2026 р. справа № 300/3786/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шумея М.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. у справі №300/3786/25 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом комісії від 20.02.2025 року №8, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 .

Зобов`язано Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №300/3786/25 набрало законної сили 13.04.2026 року.

Представник позивача подав суду клопотання в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого просить встановити контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 р. у справі №300/3786/25 шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на те, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлено порядку розгляду заяви (клопотання) про встановлення судового контролю та подачі звіту про виконання судового рішення, а також враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути клопотання позивача в порядку письмового провадження.

Розглянувши дане клопотання позивача та матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Позивачем було отримано відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Однак, згідно повідомлення 20260817-1095228 наявна інформація про відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У абзаці «причина відмови» міститься інформація, що заявником не подано документи, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати особу з числа інвалідністю І чи ІІ групи. Відтак, комісією встановлено, що є наявна донька ОСОБА_2 , яка начебто зобов`язана утримувати матір, ОСОБА_3 .

Проте, комісією вчергове не враховано факт, що донька ОСОБА_3 постійно проживає за межами України з початку повномасштабного вторгнення, мети повертатись назад в Україну у неї немає, що у свою чергу унеможливлює здійснювати утримання та догляд за матір`ю.

У мотивувальній частині рішення, суд встановив, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за своєю матір`ю - особою з інвалідністю ІІ групи, оскільки інша особа першого ступеня споріднення (сестра позивача) постійно проживає за межами території України з початку повномасштабного вторгнення та наміру повертатися не має, що позбавляє її фактичної можливості здійснювати такий догляд.

Ці обставини підтверджені наявними у матеріалах справи нотаріально засвідченими копіями трудового договору сестри позивача, документа про забезпечення для неї місця проживання за кордоном та її особистої заяви від 16.12.2024 про неможливість здійснювати догляд за матір`ю.

Однак, за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову під час мобілізації позивачу було відмовлено у задоволенні такої.

Обставини, покладені відповідачем в основу нової відмови, тотожні тим, що вже були предметом судового розгляду у справі № 300/3786/25 та спростовані рішенням суду від 16.02.2026, яке набрало законної сили.

Ухвалюючи 20.08.2026 чергове рішення про відмову з тих самих підстав, без фактичного дослідження та врахування висновків суду щодо неможливості сестри позивача здійснювати догляд за матір`ю, Комісія не виконала покладений на неї судом обов`язок прийняти рішення «з урахуванням висновків суду», а фактично відтворила зміст скасованого судом рішення під новим номером протоколу.

Такі дії відповідача свідчать про невиконання судового рішення у справі № 300/3786/25, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання на всій території України відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вказаного, суд констатує, що відповідачем по справі не виконано рішення суду від 16.02.2026 по справі №300/3786/25, оскільки останнім зобов`язано не тільки повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки, а й прийняти рішення з врахуванням висновків суду.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини, в своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що Кодексом адміністративного судочинства України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю зокрема шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Законодавець у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Такий контроль здійснюється саме після прийняття судового рішення.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі №800/320/17 та Верховним Судом у постанові від 04.03.2020 у справі №539/3406/17, які відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №300/3786/25 шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно вимог частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №300/3786/25 задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №300/3786/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №300/3786/25.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шумей М.В.