Рішення № 140837724, 22.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/10755/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 02909973) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Роман Сергійович (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд надійшов адміністративний позов Запорізької обласної прокуратури (далі позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Роман Сергійович, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати п. 3 постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Величка Р.С. від 01.10.2026 ВП № 82088450 про відкриття виконавчого провадження та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Величка Р.С. від 01.10.2026 ВП № 82088450 про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величка Р.С. від 01.10.2026 у виконавчому провадженні ВП № 82088450 із Запорізької обласної прокуратури стягнуто виконавчий збір у розмірі 34 588,00 грн. На переконання позивача, дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору як за виконання рішення немайнового характеру є протиправними, оскільки рішення у справі № 280/1450/26 є рішенням майнового характеру.

Ухвалою суду від 09.10.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника Запорізької обласної прокуратури про забезпечення позову у справі №280/10755/26.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2026 відкрито провадження в справі №280/10755/26 з врахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ухвалено проводити розгляд справи без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано у відповідача докази.

14.10.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказає про те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 280/1450/25 Запорізьку обласну прокуратуру зобов`язано вчинити певні дії, а саме: нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.12.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру»), з урахуванням раніше виплачених сум. Водночас судовим рішенням не визначено конкретної суми коштів, яка підлягає стягненню з прокуратури на користь ОСОБА_1 . Посилання стягувача на довідку відділу фінансування та бухгалтерського обліку, згідно з якою сума перерахунку заробітної плати становить 195 126,08 грн, не свідчить про майновий характер судового рішення. Зазначена сума не була визначена судом у резолютивній частині рішення, не зазначена у виконавчому документі як стягнення та не є сумою, яку суд постановив стягнути із Запорізької обласної прокуратури. Сума коштів у розмірі 195 126,08 грн розрахована боржником самостійно на виконання судового рішення в межах вже відкритого виконавчого провадження. Відтак, вона є результатом виконання покладеного судом обов`язку, а не предметом безпосереднього примусового стягнення за виконавчим документом. Додатково зазначено, що на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не мав у своєму розпорядженні зазначеної довідки та, відповідно, об`єктивно не міг визначати виконавчий збір виходячи із суми 195 126,08 грн, яка не була встановлена судом та не містилася у виконавчому документі.

Третя особа повідомлялась про розгляд даної справи належним чином, пояснень щодо суті спору не надано до суду.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у справі не здійснюється та справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.12.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 у справі № 280/1450/26 залишено в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

22.09.2026 Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №280/1450/26 про зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.12.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою державного виконавця Відділу від 01.10.2026 відкрито виконавче провадження № 82088450 та надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Пунктом третім вказаної постанови державним виконавцем постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 34 588,00 грн.

Не погодившись із постановою відповідача про накладення штрафу у розмірі 34 588,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).

За частиною восьмою статті 19 Закону №1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За приписами статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд звертає увагу на те, що зміст вищенаведених правових норм свідчить про обов`язок виконавця одночасно із відкриттям виконавчого провадження вирішити питання про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, частина 2 статті 27 Закону №1404-VIII встановлює розмір виконавчого збору у розмірі 10 відсотків виходячи з суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Тож, для обрахунку розміру виконавчого збору, згідно положень частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII у рішенні, яке підлягає примусовому виконанню, має бути визначена сума, що підлягає примусовому стягненню.

В свою чергу, резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі №280/1460/26, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 містить зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 16.12.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, вказане рішення зобов`язує Запорізьку обласну прокуратуру вчинити дії щодо нарахування та виплати заробітної плати, однак таке рішення не визначає конкретних сум, які мають бути нараховані або стягнуті з боржника.

Таким чином, при відкритті виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні відомості для обрахунку виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню, так як виконавчий документ таких відомостей не містить. В свою чергу, інших документів з інформацією про такі суми державному виконавцю під час відкриття виконавчого провадження надано не було.

Суд також звертає увагу на те, що в контексті положень Закону №1404-VIII (зокрема, ст. 63) рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі №280/1460/26 зобов`язано відповідача (боржника) вчинити певні дії, а не стягнути кошти, таке рішення не є рішенням майнового характеру.

При цьому, суд не заперечує того факту, що сам спір між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною прокуратурою має під собою майновий інтерес (захист права на отримання належної грошової винагороди за виконану роботу) і фактичне виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі №280/1460/26 має закінчитися нарахуванням та виплатою сум. Проте, це не змінює того факту, що саме рішення носить зобов`язальний характер, відповідно до якого відповідач має вчинити певні дії, а не сплатити чи нарахувати конкретну суму.

Слід також зазначити, що правові позиції у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 та від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 280/9443/21, на які покликається позивач, не є релевантними до спірних правовідносин.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову Запорізької обласної прокуратури слід відмовити у повному обсязі.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Одночасно, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 02909973) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Величко Роман Сергійович (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.10.2026.

Суддя А.В.Сіпака