Ухвала суду № 140837642, 21.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7364/26 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглядаючи у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Майнс"

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Майнс» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Запорізькій області від 17 грудня 2025 року № 2103-п про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Майнс».

В обґрунтування позову зазначав, що вважає накази відповідача № 2103-п від 17.12.2025 року та № 2124-п від 22.12.2025 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що наказ № 2103-п від 17.12.2025 року не відповідає вимогам ст. 80 ПК України, а саме - в ньому не зазначено мету та підстави перевірки. В порушення вимог п.102.1 ПК України періоди перевірки перевищують 1095 днів. Вказує, що наказом визначено провести перевірку періоду, який ще не настав, а саме - з 17 по 24 грудня 2025 року. Стверджує, що Наказ № 2124-п від 22.12.2025 року не є обґрунтованим. Вважає, що за таких обставин слід констатувати свавільність, недобросовісність, нерозімність та непропорційність такого рішення. Просить позов задовольнити.

Від позивача надійшов відзив вх. № 48401 від 24.08.2026, в якому представник вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, адже наказ про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Майнс» від 17.12.2025 р. № 2103-п, як акт індивідуальної дії було реалізовано, а тому оскарження останнього у судовому порядку не призведе до відновлення порушених прав. У зв`язку із цим, вважає за можливе наголосити на необхідності вирішення питання про закриття провадження по цій справі із урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 238 КАС України. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву Приватного підприємства "Майнс" залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.08.2026 поновлено Приватному підприємству "Майнс" строк звернення до суду із даним позовом, як такий, що пропущений з поважних причин. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7364/26.

Ухвалою суду від 21.10.2026 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд з повідомленням сторін адміністративної справи №280/7364/26, відмовлено.

24.08.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання вх. № 48446 про залишення позовної заяви без розгляду, в якому відповідач покликається на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Також, 24.08.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання вх. № 48436 про закриття провадження у справі, в якому відповідач зазначає, що спірний наказ № 2103-п від 17.12.2026, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, зокрема допуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення, відтак, права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним та скасування цього наказу, а належним способом захисту прав є оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, що і було зроблено позивачем (справа № 280/5780/26). Покликається на те, що наказ на проведення перевірки у цій справі вичерпав свою дію, тому провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, слід закрити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Оскільки судом вже вирішено питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, суд не вбачає підстав для розгляду питання пропуску позивачем строку звернення до суду.

Натомість, дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Так, у даному спорі позивач оскаржує наказ ГУ ДПС у Запорізькій області від 17 грудня 2025 року № 2103-п про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Майнс».

Слід зазначити, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно підпункту 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Відповідно до пункту 77.6 статті 77, пункту 78.5 статті 78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з абзацом шостим підпункту 81.1 статті 81 ПК України, відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

- непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

Необхідно зазначити, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 відступила від висновків про те, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Водночас, в зазначеній постанові судова палата сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція послідовно викладена і у постановах Верховного Суду від 15 березня 2025 року у справі № 520/24380/24, від 20 червня 2025 року у справі №809/1656/17, від 29 грудня 2025 року у справі №420/17645/24, а також, від 14.05.2026 у справі № 560/3732/25.

Суд також звертає увагу на те, що у постанові 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду висновила, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та прямо зазначила про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки та дій щодо призначення та проведення перевірки, якщо відповідний наказ реалізовано.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Як встановлено судом Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі наказу від 17.12.2025 №2103-п, а також із урахуванням наказу від 22.12.2025 №2124-п (про продовження терміну проведення перевірки) з 18.12.2025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Майнс». За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Майнс» складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Майнс» від 02.01.2026 №5/08-01-07-03/36712123.

Тобто, акт індивідуальної дії, а саме оскаржуваний у цій справі наказ вичерпав свою дію, оскільки контролюючий орган вже провів перевірку позивача.

Таким чином, суд висновує, що позов про визнання протиправним та скасування наказ ГУ ДПС у Запорізькій області від 17 грудня 2025 року № 2103-п про проведення документальної позапланової перевірки ПП Майнс не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд, закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій справі.

Також суд роз`яснює, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 280/7364/26 за позовом Приватного підприємства "Майнс" (69063, м. Запоріжжя, вул. С.Серікова буд. 30, код ЄДРПОУ 36712123) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її постановлення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Я. Максименко