Рішення № 140837630, 22.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9642/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0070896-2411-0829-UА23060230030098673 від 24.06.2026, яким ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 96132 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки, належне їй нежитлове приміщення має сільськогосподарське призначення, вона використовує приміщення в сільськогосподарській діяльності. Зазначає, що у її користуванні перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 1,347 га. на якій вона здійснює сільськогосподарську діяльність, що є підтвердженням статусу товаровиробника у розумінні норм ПК України.

Вказує, що належна їй нерухомість за своїм функціональними та технічними характеристиками належить до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення…» та відповідно до технічного паспорту та правовстановлюючим документам є зерносховищем та використовується виключно для забезпечення власного сільського господарства та зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції і не використовується третіми особами. Просила задовольнити позовні вимоги та визнати протиправним і скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Ухвалою суду від 18.09.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та відкрито провадження у справі №280/9642/26. Призначено розгляд адміністративної справи №280/9642/26 по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Запорізьким окружним адміністративним судом, розташованим за адресою: вул. Сергія Синенка, 65В, м. Запоріжжя, 69041.

У відзиві від 30.09.2026 року відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є власником нежитлової будівлі: - будівля зерносховища, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 2 403,30 м2. На підставі даної інформації ГУ ДПС у Запорізькій області сформувало податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за 2025 рік від 24.06.2026 №0070896-2411-0829-UA23060230030098673 на суму 96132,00 грн. (з яких 2403,30 м2 х 40,00 грн. за м2. 12 місяців = 96132,00 грн.).

Відповідач вказує, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу, гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстрована як фізична особа-підприємець. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження статусу сільськогосподарського товаровиробника у 2025 році (наприклад, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі, товарні чеки, оборотно-сальдові відомості тощо). Відтак обставини справи свідчать про відсутність сільськогосподарської діяльності позивача у 2025 році такої як: здійснення позивачем виробництва і самостійного перероблення власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва у 2025 році. Також не надано доказів використання вказаних приміщень у такій діяльності позивача, що свідчить про відсутність права позивача на пільгу в 2025 році по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України.

Крім того, відповідач зазначає, що дійсно позивачка подала до контролюючого органу декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік № 9439738752 від 30.04.2026 року, де в рядку 10 загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподаткування доходу, зазначила 50000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб 9000,00 грн. військовий збір 2500,00 грн. Наголосили, що позивачка не надала до суду свідомо, а можливо не свідомо, уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік, декларація що уточнюється 9439738752, де в рядку 10 загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподаткування доходу, вже склала 1000,00 грн. податок на доходи фізичних осіб 180,00 грн. військовий збір 50,00 грн., що в п`ятдесят раз менше ніж та що була первісна подана.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0070896-2411 0829-UА23060230030098673 від 24.06.2026 за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості» за 2025 у сумі 96132,00 грн., винесено з дотриманням вимог діючого законодавства та підлягає сплаті в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 12.07.2019 року, орган що видав 2316.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є власником нежитлових будівель: - будівля зерносховища площею 1642,6 кв.м та будівля зерносховища площею 760,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ,- загальною площею 2 403,30 м2.

Рішенням Павлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 11.07.2024 року № 1 встановлена ставка за 2025 рік на нежитлові сільськогосподарські будівлі «Код 1271» складає 0,5% від мінімальної заробітної плати = 40,00 грн. за 1кв.м.

Відповідачем - ГУ ДПС у Запорізькій області було сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за 2025 рік від 24.06.2026 №0070896-2411-0829-UA23060230030098673 на суму 96132 грн., яке направлено в Електронний кабінет платника податків 30.06.2026.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач 07.07.2026 року звернулась зі скаргою до Державної Податкової служби України (ДПС) в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням від 24.07.2025 № 19757/6/99-00-06-01-02-06 ДПС залишила скаргу без розгляду та повернула її платнику податків ОСОБА_1 .

Вказані обставини позивачем та відповідачем не оспорюються та не спростовуються.

Позивач не погоджується із спірним податковим повідомленням - рішенням, тому звернулася з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені вказаним Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених вказаним Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом "ж" пункту 266.2.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній у спірному періоді) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається.

Встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд робить висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого і введеного в дію Наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року№3573, клас Нежитлові сільськогосподарські будівлі (1271) включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувають наступні об`єкти нерухомості: - будівля зерносховища площею 1642,6 кв.м та будівля зерносховища площею 760,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ,- загальною площею 2 403,30 кв.м.

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, позивач посилається на те, що є фізичною особою - товаровиробником, яка в належних їй на праві власності приміщеннях займається сільським господарством та зберігає в них вирощену сільськогосподарську продукцію. Об`єкти нерухомості в оренду чи лізинг не здаються, а перебувають у користуванні власника за їх призначенням.

Суд не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Однак, лише сам по собі факт наявності у позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника.

Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Також, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Поряд з цим, поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 статті 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Слід також зазначити, що Національний класифікатор видів економічної діяльності України ДК 009:2010, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, до сільськогосподарської діяльності відносить рослинництво і тваринництво.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 №823/1751/17, від 24.04.2020 №540/2206/19від 17.02.2021 №820/3707/17та від 22.04.2021 №822/3289/17.

Верховний Суд у постановах від 21.05.2024 у справі №600/5153/23-а, від 24.07.2024 у справі №400/2283/20 аналізуючи положення підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення сільськогосподарський товаровиробник, зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Верховний Суд, розглядаючи подібну за предметом спору справу №540/2206/19, у постанові від 24.04.2020 та вирішуючи питання щодо пільги фізичної особи, передбаченої підпунктом "ж", зазначив, що на користь висновку, що нормою пункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Так, у цій справі позивач наполягає на тому, що вона займається сільськогосподарською діяльністю і є сільськогосподарським товаровиробником, а тому звільнена від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю - виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі, товарні чеки, оборотно-сальдові відомості тощо), та є сільськогосподарським товаровиробником матеріали справи не містять.

Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу, гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Щодо наявності в матеріалах справи декларації про майновий стан і доходи за 2025 рік № 9439738752 від 30.04.2026 року, яку подала позивач до податкового органу, і на яку посилається в підтвердження отримання доходів від реалізації власної сільськогосподарської продукції, суд звертає увагу на надану контролюючим органом Уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік від 30.07.2026 року , якою уточнюється декларація 9439738752, де в рядку 10 загальна сума доходів, які включаються до загального річного оподаткування доходу, вже склала 1000,00 грн. (замість 50000,00 грн) податок на доходи фізичних осіб 180,00 грн. (замість 9000,00 грн.), військовий збір 50,00 грн. (замість 2500,00 грн.) Наявність уточнюючої декларації від 30.07.2026 року з такими показниками, зокрема п. 10.7 доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції… 1000 грн., спростовує факт здійснення позивачкою виробничої діяльності у сфері сільського господарства, і не може свідчить про наявність у неї статусу сільськогосподарського товаровиробника.

Так само, суд не приймає до уваги і посилання позивача на наявність такого статусу, - знаходження у користуванні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1.347 га. та довідки Павлівської сільської ради від 23.07.2025 року № 01-35/1205, адже жодних документальних доказів, які б доводили що виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється саме позивачем і саме за адресою місцезнаходження приміщень, що належать їй, до суду не надані.

Суд наголошує, що сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, а також земельної ділянки не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 року у справі №380/18104/21 визначив, що фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Тобто значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, від 01.04.2026 у справі №320/36204/23.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 22 жовтня 2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров