Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
16 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/3103/26Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.,
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - не з`явився;
представник позивача - Матіко Р.С.;
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецька, буд. 10) про визнання протиправною та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 через представника адвоката Матіко Станіслава Романовича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу ДВС у м. Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій просить суд:
Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) строк звернення до адміністративного суду позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 29.12.2025 р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена рамках виконавчого провадження №79891585 з примусового виконання постанови
№54737680 від 30.11.2021 р. по стягнення з боржника ОСОБА_1 лишку
нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривні;
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секерня Євгенія Миколайовича від 29.12.2025 р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №79891585 з примусового виконання постанови №54737680 від 30.11.2021 р. по стягнення з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина країни серії НОМЕР_2 ) залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривні.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року поновлено позивачу строк для звернення до суду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відношенні до ОСОБА_1 наявні два виконавчі провадження в межах якого стягується виконавчий збір за одним і тим же виконавчим листом від 05.05.2017 року №308/8296/16, а саме за №79891585 - у розмірі 5378,51 дол. США та 733,53 грн та №80900940 - у розмірі 236342,61 грн.
20.08.2026 року представник позивача подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив належними позовними вимогами вважати наступні:
"Зобов`язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секерня Євгенія Миколайовича закінчити виконавче провадження №79891585 з примусового виконання постанови №54737680 від 30.11.2021 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривні."
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проси суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не зазначено яку саме норму закону порушено державним виконавцем, а отже позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, шляхом визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№79891585 від 29.12.2025р. винесена у порядку статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору ВП№54737680 від 30.11.2021р. з боржника ОСОБА_1 залишок нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5378,51долара США та 733,53гривень., яка є окремим виконавчим документом, що є самостійною підставою для відмови у позові (Висновок Великої Палати ВС (постанова від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.12.2025 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секерня Євгенієм Миколайовичем (далі - державний виконавець Секерня Є.М.) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79891585 щодо стягнення із боржника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривень.
Із постанови про відкриття виконавчого провадження №79891585 від 29.12.2025 року вбачається, що примусовому виконанню підлягає постанова Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 30.11.2021 р. №54737680.
Постанова від 30.11.2021 року винесена в межах виконавчого провадження №54737680 яке стосувалося примусового виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.2017 р. №308/8296/16 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості у розмірі 53 785,11 доларів США, що за курсом 24.79 відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.07.2016 року складає 1 333 332, 82 грн. за кредитним договором №МКМОGA0000000014 від 27.08.2008 року та судовий збір в сумі 19 999,99 грн.
Таким чином в межах виконавчого провадження №79891585 здійснюється стягнення виконавчого збору який першочергово виник в ході примусового виконання виконавчого листа від 05.05.2017 року за №308/8296/16 у виконавчому провадженні №54737680.
26.12.2025 року державним виконавцем Секерня Є.М. у виконавчому провадженні №54737680 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1, ч. 1, ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі Закон), у зв`язку із поданням стягувачем ПАТ КБ "Приватбанк", відповідної заяви.
01.05.2026 року АТ КБ "Приватбанк" повторно пред`явив вказаний виконавчий лист від 05.05.2017 р. №308/8296/16 до виконання приватному виконавцю Зейкан Віталію Ласловичу, в результаті чого 01.05.2026 року відкрито виконавче провадження за №80900940.
Разом з тим, 01.05.2026 року приватним виконавцем Зейкан Віталієм Ласловичем в межах виконавчого провадження №80900940 згідно виконавчого листа від 05.05.2017 року №308/8296/16, винесено постанову про стягнення із ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 236 342,61 грн., що відповідає 10% суми яка підлягає стягненню у виконавчого провадженні 53 304,51 долара США, а також судові витрати у розмірі 19 999,99 грн.
Таким чином, суд вказує на те, що стосовно ОСОБА_1 наявні два виконавчі провадження, в межах якого стягується виконавчий збір за одним і тим вже виконавчим листом від 05.05.2017 р. №308/8296/16, а саме:
за №79891585 - у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 грн.;
за №80900940 - у розмірі 236 342,61 грн.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Нормами статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В силу вимог ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями ч.ч. 5-6 ст. 26 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1ст. 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст. 27 Закону).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч. 4 ст. 27 Закону).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 45 Закону, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна 3 боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків
фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 22 Розділу III Інструкції № 512/5 передбачено, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
При цьому, частиною 6 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Тобто, вищенаведеними нормами законодавства передбачено, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягнутої суми за виконавчим листом, а залишок виконавчого збору в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання, стягується під час наступного пред`явлення виконавчого листа до виконання, за умови фактичного стягнення з боржника грошових коштів за виконавчим листом.
Інакше, при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, що не позбавляє останнього права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи, стосовно ОСОБА_1 наявні два виконавчі провадження, в межах якого стягується виконавчий збір за одним і тим вже виконавчим листом від 05.05.2017 р. №308/8296/16, а саме: за №79891585 - у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 грн.; за №80900940 - у розмірі 236 342,61 грн.
Отже, з вищевказаного вбачається, що виникла ситуація щодо подвійного стягнення із позивача виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного виконавчого документу.
Як наголосив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 13 квітня 2023 року у справі №160/695/22, Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.
Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.
Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість (пункт 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII).
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.
Верховний Суд у вищевказаній постанові від 13.04.2023 у справі №160/695/22 зазначив, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов`язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.
При цьому, Верховний Суд наголосив, що питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.
Розв`язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначив, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
При цьому, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вважає, що за результатами розгляду даного спору є підстави для виходу судом за межі позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача слід саме визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секерня Євгенія Миколайовича від 29.12.2025 року про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №79891585 з примусового виконання постанови №54737680 від 30.11.2021 року по стягнення з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина країни серії НОМЕР_2 ) залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривні.
З огляду на вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
На підставі вказаного та керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 265, 271, 287 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецька, буд. 10) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Секерня Євгенія Миколайовича від 29.12.2025 р. про відкриття виконавчого провадження, яка винесена в рамках виконавчого провадження №79891585 з примусового виконання постанови №54737680 від 30.11.2021 р. по стягнення з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина країни серії НОМЕР_2 ) залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 5 378,51 долара США та 733,53 гривні.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.10.2026 року.
СуддяС.А. Гебеш
Судове рішення № 140837625, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 16.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 260/3103/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: