Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4494/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить: 1) Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №071750018674 від 14.05.2026 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком; 2) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 06.05.2026 року та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, а саме: з 27.08.1982 року по 23.06.1984 року; 3) Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію з дня звернення за її призначенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. На переконання позивача, трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, відтак вважає, що оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте без повного з`ясування всіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що за результатами екстериторіального розгляду доданих до заяви про призначення пенсії за віком документів, ГУ ПФ України в Тернопільській області позивача не зараховано період роботи з 27.07.1982 по 23.06.1984 року, оскільки відсутній наказ про прийняття та дата наказу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору. Відтак, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 06 травня 2026 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14 травня 2026 року № 071750018674 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивача складає 32 роки 8 місяців 04 дні.
До страхового стажу не зараховано період роботи з 27.08.1982 по 23.06.1984, оскільки відсутній наказ про прийняття та дата наказу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вже встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.05.2026 року № 071750018674 про відмову у призначенні пенсії не враховано до стажу позивача період роботи з 27.08.1982 року по 23.06.1984 року, оскільки відсутній наказ про прийняття та дата наказу про звільнення дописана чорнилом іншого кольору.
В той же час, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявний запис № 1 від 10.08.1981 року про прийняття позивача ученицею кравчині верхнього одягу в ательє «Силует» та направлення на навчання до УПК м. Перм. Наступним записом № 2 від 26.08.1982 року зазначено, що позивач закінчила навчання в УПК та направлена до ательє «Силует» кравчинею верхнього одягу третього розряду. Надалі, записом від 13.12.1982 року (запис № 4) підтверджується присвоєння позивачу четвертого розряду кравчині верхнього одягу, а записом № 5 від 23.06.1984 року її звільнення за власним бажанням.
Отже, наведені записи у трудовій книжці відображають послідовний перебіг трудової діяльності позивача: прийняття на навчання, закінчення навчання та направлення до ательє для роботи за відповідною професією, подальше підвищення кваліфікаційного розряду та звільнення. Зміст цих записів свідчить про фактичне виконання позивачем трудових обов`язків у відповідний період та узгоджується з датами початку і припинення трудових відносин.
При цьому відсутність окремого наказу про прийняття на роботу, а також внесення дати наказу про звільнення чорнилом іншого кольору самі по собі не спростовують відомостей, що містяться у трудовій книжці, та не є достатніми підставами для висновку про відсутність трудових відносин у спірний період.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Також суд враховує, що Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 висловлена позиція, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На переконання суду, виявлені відповідачем недоліки оформлення записів не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні відповідного трудового стажу, оскільки не спростовують факту зайнятості позивача протягом такого періоду.
Відтак, оскільки період роботи позивача з 27.08.1982 року по 23.06.1984 року підтверджується записами в трудовій книжці, то саме вказаний період підлягає до зарахуванню до страхового стажу позивача.
За таких обставин, суд приходить висновку, що приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 14 травня 2026 року № 071750018674 відповідач діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З метою належного ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06 травня 2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком періоду роботу з 27 серпня 1982 року по 23 червня 1984, та вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію з дня звернення за її призначенням, суд зазначає, що вирішуючи питання обрання належного та ефективного судового захисту, суд враховує те, що уповноваженим органом для обчислення страхового стажу особи є Пенсійний фонд. Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень.
Оскільки за встановлених судом обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.05.2026 року, оскільки за наслідками розгляду цієї справи встановлено, що пенсійний орган при відмові у призначенні пенсії протиправно не зарахував позивачу окремі періоди роботи, а тому пенсійному органу необхідно вчинити дії щодо проведення нового розрахунку страхового стажу та вирішити питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених в цьому рішенні.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Тернопільська область, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 14 травня 2026 року № 071750018674.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії ОСОБА_1 період роботи з 27 серпня 1982 року по 23 червня 1984 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2025 року про призначення пенсії за віком та вирішити питання призначення їй пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Тернопільська область, м. Тернопіль, майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) судові витрати у розмірі 665,6грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька
Судове рішення № 140837586, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 260/4494/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: