Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/5782/26Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка полягає у ненадсиланні ОСОБА_1 передбаченого Порядком роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання №1886/5 електронного повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію/відмову в реєстрації електронного документа, направленого позивачем відповідачу 02 лютого 2026 року;
2) зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області здійснити передбачене Порядком №1886/5 опрацювання електронного документа позивача від 02 лютого 2026 року та надіслати позивачу передбачене цим Порядком електронне повідомлення про результат його отримання/реєстрації або відмови в реєстрації;
3) визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка полягає у нездійсненні передбаченої статтею 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації» реєстрації отриманого 02 лютого 2026 року електронного документа позивача у системі обліку публічної інформації;
4) зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області зареєструвати або відмовити у реєстрації електронного документа позивача від 02 лютого 2026 року у системі обліку публічної інформації відповідно до статті 18 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати позивачу документальне підтвердження такої реєстрації згідно встановленої форми у додатках до Порядку №1886/5;
5) визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, яка полягає у нерозгляді отриманого 02 лютого 2026 року запиту ОСОБА_1 щодо доступу до публічної інформації та ненаданні позивачу відповіді на цей запит у порядку та строки, встановлені Законом України «Про доступ до публічної інформації»;
6) зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області розглянути запит ОСОБА_1 від 02 лютого 2026 року відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та надати позивачу відповідь по суті кожного з п`яти пунктів запиту на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 лютого 2026 року він надіслав на електронну адресу Виноградівської міської ради Закарпатської області електронний документ - запит щодо доступу до публічної інформації, в якому просив надати інформацію щодо загрози життю та здоров`ю ОСОБА_2 , відстані від будинку, у якому вона проживає, до кладовища, перебування цього будинку в межах санітарно-захисної зони, відповідності умов її проживання санітарним нормам та наявних і можливих факторів ризику для її здоров`я, з посиланням на 48-годинний строк надання відповіді, встановлений ч. 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Стверджує, що відповідач не надіслав йому передбаченого Порядком № 1886/5 електронного повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію/відмову в реєстрації електронного документа, не зареєстрував його документ у системі обліку публічної інформації, не розглянув запит та не надав відповіді на нього.
26 серпня 2026 року відповідач подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позов, в якому із заявленими вимогами не погоджується. Зазначає, що запит позивача від 02.02.2026 був прийнятий та зареєстрований в установленому порядку, розглянутий по суті, а за результатами його розгляду позивачу 03.02.2026 направлено електронною поштою відповідь № 02.1-24/04, у якій роз`яснено правові підстави неможливості надання запитуваної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що електронне повідомлення, передбачене Порядком № 1886/5, є елементом технічного електронного документообігу, ненадсилання якого не створює, не змінює і не припиняє права особи на доступ до публічної інформації, а позивач не довів порушення своїх прав.
26 серпня 2026 року позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких з доводами відповідача не погоджується. Зокрема, зазначає, що відповідач визнав факт отримання та реєстрації його електронного документа, однак не надав доказів створення та направлення електронного повідомлення, передбаченого Порядком № 1886/5. Окрім того, вважає, що направлена йому сканована копія паперового документа без кваліфікованого електронного підпису не є належною електронною відповіддю на запит.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 02 лютого 2026 року о 07:00 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав на адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 лист із вкладеними файлами «запит.pdf» та «запит.pdf.asice», який містив запит щодо доступу до публічної інформації, адресований Виноградівській міській раді Закарпатської області (далі - Виноградівська міська рада), в якому не пізніше 48 годин з дня отримання запиту просив надати наступну інформацію:
1. Чи підтвердилися факти викладені у зверненнях від 16 січня та 30 січня 2026 року та існує загроза життю та здоров`ю ОСОБА_2 .?
2. На якій відстані від кладовища знаходиться будинок у якому проживає ОСОБА_2 .?
3. Чи перебуває будинок у якому проживає ОСОБА_2 в межах санітарно-захисної зони, де розташовувати житлові будинки заборонено?
4. Чи умови проживання ОСОБА_2 відповідають санітарним нормам?
5. Надати інформацію про наявні та можливі фактори ризику для здоров`я ОСОБА_2 та їх ступінь.
Відповідь на запит позивач просив надіслати протягом 48 годин на електронну пошту.
Відповідно до відмітки на копії запиту, такий одержаний Виноградівською міською радою 02.02.2026 та зареєстрований за вхідним № 04/02.1-24. Реєстрація факту одержання надісланого ОСОБА_1 запиту в Виноградівській міській раді підтверджується відтиском штампу на копії запиту, наявній в матеріалах справи.
Листом від 03.02.2026 № 02.1-24/04 за підписом міського голови Виноградівська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що запитувана ним інформація за своєю суттю не є запитом на отримання публічної інформації, оскільки містить вимоги щодо підтвердження або спростування фактів, викладених у зверненнях, встановлення наявності або відсутності загроз життю та здоров`ю дитини, визначення відстані між об`єктами, встановлення меж санітарно-захисної зони щодо конкретного житлового будинку, оцінки відповідності умов проживання санітарним нормам, визначення можливих факторів ризику для здоров`я та ступеня їх впливу. Зазначено, що надання відповіді на вказані питання потребувало б створення нової інформації шляхом проведення перевірок, вимірювань, експертної оцінки та формування висновків, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не входить до обов`язків розпорядника інформації. Тому на підставі ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у задоволенні запиту відмовлено.
Згідно з наданим відповідачем скріншотом папки «Надіслані» електронної поштової скриньки meriya@vin-rada.gov.ua, 03.02.2026 о 10:26 отримувачу ОСОБА_3 було надіслано електронний лист «Вих. № 02.1-24/04 від 03.02.2026 р.» із вкладеним файлом «Scan.pdf».
Доказів створення та надсилання позивачу електронного повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію/відмову в реєстрації електронного документа від 02.02.2026 матеріали справи не містять.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не реєстрації його електронного листа та не здійсненні його розгляду, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини стосуються питання розгляду надісланого позивачем запиту на доступ до публічної інформації.
Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, регламентує Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Публічна інформація в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону № 2939, - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939, право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону № 2939, запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939, розпорядники інформації зобов`язані систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні, та вести облік запитів на інформацію.
Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, що має містити, зокрема, назву документа, дату створення документа, дату надходження документа, джерело інформації (автор, відповідний підрозділ), тип, носій, вид документа, форму та місце зберігання документа (ч. 1 ст. 18 Закону № 2939).
Частиною 1 ст. 20 Закону №2939 встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 20 Закону № 2939).
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 ст. 22 Закону № 2939).
Суд встановив, що 02 лютого 2026 року до Виноградівської міської ради надійшов надісланий ОСОБА_1 електронною поштою запит на доступ до публічної інформації. Такий запит був отриманий та зареєстрований відповідачем за вхідним № 04/02.1-24 02 лютого 2026 року. Надалі такий запит передано на розгляд відповідальним особам Виноградівської міської ради, що підтверджується резолюцією керівника на копії такого, яка наявна в матеріалах справи. За результатами розгляду надісланого ОСОБА_1 запиту на його електронну пошту скеровано лист-відповідь від 03.02.2026 № 02.1-24/04. В такому листі за підписом міського голови відповідач повідомив ОСОБА_1 про відмову в його задоволенні з наведенням мотивів такої та роз`ясненням порядку її оскарження. Вказаний лист того ж дня, 03.02.2026 о 10:26, надіслано позивачу електронною поштою, тобто у спосіб, обраний запитувачем, та у межах 48-годинного строку, на дотриманні якого наполягав позивач.
Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.
На думку суду, в спірних правовідносинах бездіяльність відповідача відсутня, оскільки Виноградівська міська рада здійснила реєстрацію отриманого від позивача 02.02.2026 запиту на інформацію та надала відповідь у строки, встановлені Законом № 2939.
Верховний Суд у постанові від 02.06.2026 у справі № 620/8523/25 зазначив, що незгода позивача з отриманою відповіддю не свідчить про бездіяльність органу, який надав інформацію на запит у порядку та у строк, встановлені Законом № 2939.
Суд враховує, що предметом позову в цій частині є саме бездіяльність відповідача щодо нерозгляду запиту та ненадання відповіді на нього. Правомірність відмови відповідача від 03.02.2026 № 02.1-24/04 у задоволенні запиту позивач у цій справі не оскаржує. Так, у поданих до суду додаткових поясненнях ОСОБА_1 фактично не заперечує факт отримання ним надісланого 03.02.2026 Виноградівською міською радою листа-відповіді № 02.1-24/04. Поряд з цим продовжує наполягати на тому, що такий лист не можна вважати доказом відсутності бездіяльності щодо розгляду його запиту, оскільки він, на його думку, оформлений без дотримання вимог законодавства про електронний документообіг.
Однак суд не може погодитися з такими доводами ОСОБА_1 з огляду на наступне.
Спір в цій адміністративній справі стосується в першу чергу права позивача на доступ до публічної інформації, який реалізується в порядку Закону № 2939. В ході розгляду цієї адміністративної справи суд встановив, що Виноградівська міська рада розглянула надісланий ОСОБА_1 запит, за результатами чого надала відповідь. При цьому норми Закону № 2939 не передбачають, що така відповідь повинна відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Суд враховує, що відповідь на запит підписана уповноваженою особою - міським головою, надана у строк та спосіб, зазначений ОСОБА_1 шляхом надіслання на його електронну адресу протягом 48 годин.
Тобто в даному випадку протиправна бездіяльність відсутня, оскільки відповідач вчинив дії, спрямовані на розгляд надісланого ОСОБА_1 запиту, результатом яких є лист-відповідь від 03.02.2026 № 02.1-24/04.
В свою чергу позивач не оскаржує відмову відповідача у наданні запитуваної інформації, оформленої листом від 03.02.2026 № 02.1-24/04. Позивач вважає, що такий лист-відповідь не може вважатися рішенням за результатами розгляд у його запиту, оскільки його оформлено з порушенням вимог до електронного документообігу.
Доводи позивача щодо наявності у відповідача частини запитуваної інформації та необхідності переадресування запиту, викладені в додаткових поясненнях, стосуються правомірності самої відмови. Однак таку відмову позивач у встановленому статтею 47 КАС України порядку не оскаржив, предмет позову не змінив, а тому ці доводи виходять за межі предмета спору в цій справі.
При розгляді цієї адміністративної справи суд враховує, що одними із основних принципів адміністративного судочинства є передбачений нормами ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін та диспозитивності.
Суть такого полягає в тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, виходить із заявлених позивачем позовних вимог та обраного способу захисту порушеного права.
Питання визначення предмету позову, мотивів на його обґрунтування згідно з нормами КАС України є правом саме позивача, та підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку.
Враховуючи те, що лист-відповідь від 03.02.2026 № 02.1-24/04, яка за своєю суттю є відмовою у наданні запитуваної інформації, не є предметом цього адміністративного позову, а питання її правомірності підлягає самостійному доведенню і встановленню на підставі сукупності доказів з урахуванням принципу змагальність сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування у кожному конкретному випадку, суд не може надавати правову оцінку такому в межах цієї адміністративної справи.
Тому позов в частині визнання протиправної бездіяльності щодо не здійснення у передбачений ст. 18 Закону № 2939 спосіб реєстрації надісланого ОСОБА_1 запиту та його не розгляді задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно ненадсилання електронного повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію/відмову в реєстрації електронного документа та зобов`язання надіслати таке повідомлення, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 розділу І Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1886/5 (далі - Порядок № 1886/5, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цей Порядок встановлює загальні вимоги щодо ведення електронного документообігу, організації роботи з електронними документами у діловодстві в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та щодо їх підготовки до передавання на архівне зберігання.
Відповідно до п. 1 глави 7 розділу ІІІ Порядку № 1886/5, після технічної перевірки вхідного електронного документа працівником служби діловодства, відповідальним за опрацювання вхідних електронних документів, створюється електронне повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію/відмову в реєстрації електронного документа адресатом цього електронного документа, яке надсилається його відправнику (автору).
Згідно з п. 2 глави 7 розділу ІІІ Порядку № 1886/5, за необхідності електронне повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію електронного документа адресатом вхідних електронних документів та електронне повідомлення про відмову в реєстрації вхідних електронних документів із зазначенням причин відмову в реєстрації електронних документів створюються на підставі звіту про технічну перевірку електронних документів і підписуються посадовою особою, яка створила електронне повідомлення, або іншою посадовою особою, визначеною інструкцією з діловодства установи.
Отже, норми Порядку № 1886/5 дійсно передбачають необхідність надіслання адресатом електронного повідомлення про доставку/отримання/реєстрацію електронного документа особі, яка його надіслала.
Разом з тим, в контексті спірних в цій адміністративній справі правовідносин, суд також враховує те, що спір в першу чергу стосується права ОСОБА_1 на доступ до публічної інформації.
Так, згідно з ч. 2 ст. 23 Закону №2939, запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Повертаючись до заявлених ОСОБА_1 в межах цієї адміністративної справи позовних вимог в контексті переліку передбачених ч. 2 ст. 23 Закону №2939 об`єктів можливого оскарження, суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання будь-якого рішення, дії чи бездіяльність розпорядника інформації протиправним в судовому порядку є їх причинно-наслідковий взаємозв`язок з порушенням законних прав чи інтересів запитувача інформації.
Вказане кореспондується також з нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 1 ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Повертаючись до заявлених позовних вимог, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
В постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а вказано, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже, за висновками Верховного Суду обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів саме з боку відповідача та обрання такого способу захисту порушених прав, який би забезпечив відновлення порушених прав. Відсутність порушених прав або законних інтересів з боку відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому порушення прав та інтересів потрібно відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи.
До подібного правового висновку Верховний Суд дійшов також у постановах від 30 серпня 2022 року у справі № 810/1044/18, від 14 лютого 2022 року у справі № 200/9772/18.
Суд враховує, що метою Закону № 2939 є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Саме з метою реалізації такого права 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Виноградівської міської ради із запитом на доступ до публічної інформації. В свою чергу питання дотримання розпорядником інформації порядку реєстрації такого запиту чи отримання ним електронного повідомлення про результати отримання/реєстрації або відмови в реєстрації електронного документа (у разі фактичного його розгляду та надання відповіді) не порушують реальних прав, свобод та інтересів позивача, не несе для нього будь-яких негативних наслідків.
Суд не повинен перевіряти порядок ведення суб`єктом владних повноважень діловодства та електронного документообігу, якщо це не впливає на порушення реальних прав, свобод та інтересів позивача, оскільки це питання відноситься до компетенції інших органів. Такі аргументи могли б бути взяті до уваги судом, якщо б відповідач наполягав на відсутності в нього запиту на інформацію або ж надав відповідь на такий з порушенням встановлених строків.
Більше того, суд вважає, що обрані ОСОБА_1 способи захисту не дозволили б забезпечити поновлення його прав на доступ до публічної інформації з огляду на те, що надісланий ним запит вже розглянутий відповідачем по суті, а надана відповідь не оскаржується.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого, зокрема у постановах від 26 травня 2020 року у справі № 910/8322/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, а також Верховного Суду сформульованого у постановах від 28.03.2023 у справі № 440/6443/21, від 14.05.2024 у справі № 420/5304/20, від 19.01.2023 у справі № 826/7011/16, від 11.06.2024 у справі № 640/19122/21, від 20.05.2026 у справі №340/504/23, обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.
Стосовно доводів позивача про необхідність врахування рішень Закарпатського окружного адміністративного суду у справах № 260/2367/26 та № 260/3297/26, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахуванню підлягають виключно висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму заявлених позовних вимог та встановлених судом обставин справ, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (місцезнаходження: пл. Миру, буд. 5, м. Виноградів, Берегівський район, Закарпатська область, 90300, код ЄДРПОУ - 04053677) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін
Судове рішення № 140837578, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 260/5782/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: