Рішення № 140837263, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/17487/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046450019003 від 21 травня 2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.02.1992 року по 31.12.2000 року згідно з трудою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та здійснювати виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з дня, наступного за днем досягнення 60-річного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після досягнення 60-річного віку звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.05.2026 № 046450019003 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач визначив страховий стаж позивачки тривалістю 30 років 1 місяць 17 днів, не зарахувавши період роботи з 15.02.1992 по 31.12.2000 в ОФГ «Кільченські зорі» через відсутність документів, що підтверджують сплату страхових внесків. Позивачка вважає таку відмову протиправною, оскільки зазначений період роботи підтверджується належними записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991, засвідченими підписами уповноважених осіб та печатками. У зв`язку із цим просить скасувати рішення про відмову, зобов`язати відповідача зарахувати зазначений період роботи до страхового стажу та призначити і виплачувати пенсію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 08.07.2026 року подано до суду відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки від 14.05.2026 за принципом екстериторіальності встановлено наявність у неї страхового стажу тривалістю 30 років 1 місяць 17 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Щодо незарахування періоду роботи з 15.02.1992 по 31.12.2000 відповідач посилається на положення Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», за якими час роботи членів фермерського господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до стажу на підставі записів у трудовій книжці та документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. Відтак, на думку відповідача, самих записів у трудовій книжці недостатньо для зарахування спірного періоду за відсутності підтвердження сплати внесків. При цьому зазначає, що період роботи починаючи з 1999 року частково зараховано за даними реєстру застрахованих осіб, відображеними у довідці ОК-5.

Третій особі було направлено копію зазначеної ухвали про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 26.06.2026; правом на подання пояснень на позов третя особа не скористався. До суду подано матеріали електронної пенсійної справи позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2026 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у порядку екстериторіальності рішенням від 21.05.2026 № 046450019003 відмовило позивачу у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. В рішенні також зазначено, що страховий стаж особи становить 30 років 1 місяць 17 днів. До страхового стажу не зараховано до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.02.1992 по 31.12.2000 згідно трудової книжки колхозника НОМЕР_1 від 11.03.1991, оскільки до Закону України від 20.12.1991 № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) членів господарство" час роботи у фермерському господарстві господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального та безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування на кожну конкретну особу.

Згідно даних трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991 року, ОСОБА_1 :

- 27.03.1985 прийнята в члени колгоспу ім. Мечуріна, Новомосковськог району, Дніпропетровської області. (наказ № 1 від 15.07.1985, запис № 1);

- 15.02.1992 колгосп ім. Мечуріна ліквідовано та створено ОФГ «Кільченські зорі» (Наказ №1 від 15.02.1992, запис №2);

- 01.04.2000 ОФГ «Кільченські зорі» реформовано в СВК «Спаське» (наказ №1 від01.03.2000, запис №3);

-31.12.2000 виключено з СВК «Спаське» у зв`язку з реорганізацією підприємства (наказ № 11 від 04.01.2001, запис № 4).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 відповідачем фактично враховано страховий стаж, починаючи з 01.01.2001. Водночас за змістом спірного рішення позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991 через відсутність документів, що підтверджують сплату страхових внесків.. З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив особливий порядок зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 "Про трудові книжки колгоспників", установлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів рибознавчих колгоспів, з моменту прийняття їх у члени колгоспу.

Відповідно до пункту 1 Основного положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою правління Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу (пункт 2 Основних положень).

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Зважаючи на викладене, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, яка ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу та підтверджує обставини про трудову участь: прийняття в колгоспі річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві, його виконання чи не виконання.

Позивачем надано до пенсійного органу трудову книжку НОМЕР_1 від 11.03.1991, якою підтверджено, що у період з 27.03.1985 по 31.12.2000 позивач працювала у Колгоспі імені Мічуріна (з 1992 року ОФГ «Кільченські зорі»), запис № 1-4.

Суд зауважує, що трудова книжка позивача має чіткі та без виправлень записи стосовно спірного періоду роботи позивача в колгоспі, та завірену печаткою.

А також позивачем надано архівну довідку № Р-213 від 13.03.2026 видану Комунальною установою «Самарівський районний трудовий архів» яка містить данні про відпрацьовані вихододні ОСОБА_1 .

Щодо посилання відповідача на відсутність документів , що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

При цьому, відповідальність за несплату страхових внесків не може лягати на працівника.

В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії. Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.02.1992 по 31.12.2000 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №046450019003 від 21.05.2026 року, як такого, що прийнято з порушенням вимог законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду питання.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За обставин цієї справи суд зазначає, що призначення пенсії являє певну процедуру, у якій на остаточне вирішення питання впливає не лише досліджувані у цій справі обставини, які стали предметом спору, а також сукупність інших чинників, встановлених згідно норм закону. Відтак, вбачається наявність певних дискреційних повноважень відповідача при обранні способу його поведінки у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 14.05.2026 року про призначення пенсії за віком, оскільки органи Пенсійного фонду України наділені дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку).

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 995,20 грн., що документально підтверджується квитанцією № 8219-2863-5922-6586 від 21.06.2026 року.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 7 цього Закону у такому випадку судовий збір повертається у розмірі переплаченої суми. Отже, надмірно сплачена сума у розмірі 865,28 грн. судового збору може бути повернута позивачу за її відповідним клопотанням

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н,6900, код ЄДРПОУ 20483569), третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 046450019003 від 21 травня 2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.02.1992 року по 31.12.2000 року згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 11.03.1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.05.2026 року про призначення пенсії.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н,6900, код ЄДРПОУ 20483569) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков