Рішення № 140837089, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29066/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

УСТАНОВИВ:

15.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, в якій позивач просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 164 551,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2025 році відповідач не виконав установлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а визначені позивачем у розрахунку адміністративно-господарські санкції у встановлений строк самостійно не сплатив.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Після усунення позивачем недоліків ухвалою від 18.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 19.10.2026. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

30.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач стверджує, що середньооблікова кількість його штатних працівників, яким встановлено інвалідність, у 2025 році становила 3 особи, а отже норматив, встановлений частиною першою статті 19 Закону № 875-XII, виконано; на підтвердження цього додано накази про прийняття на роботу від 13.07.2021, від 02.06.2025 і від 05.12.2025, довідки до актів огляду МСЕК від 18.03.2014 і від 22.02.2016 та витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 24.09.2025. Крім того, відповідач зазначає, що вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю: подав до центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН від 03.07.2025 про вакансії варника асфальтної маси (2) та формувальника залізобетонних виробів і конструкцій (3), з травня по грудень 2025 року листами інформував центр зайнятості про ці вакансії, а 24.12.2025 просив зняти їх з обліку у зв`язку зі зміною виробничих умов. Законодавство ж не зобов`язує роботодавця самостійно шукати осіб з інвалідністю для працевлаштування. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду.

06.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позов у повному обсязі. Позивач зазначає, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 № 2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю власних розрахунків не проводить, а визначає факт невиконання нормативу робочих місць і розраховує адміністративно-господарські санкції в автоматизованому режимі виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих на контрольну дату до 10 березня року, наступного за звітним, відомості реєстру застрахованих осіб формуються на підставі звітності, яку подає сам роботодавець (з посиланням на постанову Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23). За твердженням позивача, норматив для відповідача становить 2 робочих місця, а санкції розраховано виходячи з того, що у 2025 році у відповідача було працевлаштовано лише 1 особу з інвалідністю. Водночас далі у відповіді на відзив зазначено, що за даними Державного реєстру середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача, яким встановлено інвалідність, становила 2 особи. На думку позивача, відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і Централізованого банку даних з проблем інвалідності до відповіді на відзив не додано.

Ухвалою від 07.10.2026 суд з власної ініціативи витребував у позивача відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності щодо відповідача за 2025 рік, на підставі яких складено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій (середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу та штатних працівників, яким встановлено інвалідність, із розбивкою за місяцями), і письмові пояснення про те, чи враховано в розрахунку працівників відповідача, прийнятих на роботу 13.07.2021, 02.06.2025 і 05.12.2025, а у відповідача - розрахунок середньооблікової кількості таких працівників за 2025 рік і документи про перебування зазначених працівників у трудових відносинах з ним у 2025 році. Витребувані докази належало подати протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали.

12.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача на виконання ухвали від 07.10.2026 надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано знімки екрана з відомостями Централізованого банку даних з проблем інвалідності щодо відповідача за 2025 рік із розбивкою за місяцями. За цими відомостями середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила: у січні та лютому - по 45 осіб, у березні - 44, у квітні - 42, у травні - 43, у червні - 45, у липні - 46, у серпні - 45, у вересні - 44, у жовтні та листопаді - по 46, у грудні - 42 особи, тобто за рік - 44 особи (533 / 12 = 44,4); кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність, із січня по жовтень становила 1 особу, у листопаді - 2 особи, у грудні - 3 особи, тобто за рік - 1 особу (15 / 12 = 1,25).

У клопотанні позивач пояснив, що зазначені відомості сформовано на підставі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, які подав сам відповідач, та в автоматизованому режимі завантажено до Централізованого банку даних з проблем інвалідності; власних розрахунків Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не проводить. Зазначення у відповіді на відзив від 06.10.2026 середньооблікової чисельності працівників відповідача, яким встановлено інвалідність, як «2 особи» позивач назвав технічною помилкою: правильним є показник «1 особа». Щодо працівників, на яких посилається відповідач, позивач зазначив, що за даними звітності відповідача із січня по жовтень 2025 року в нього працювала одна особа з інвалідністю, у листопаді - дві, у грудні - три, роботодавець, який виявив помилку в поданій звітності, вправі подати уточнювальну звітність, а якщо він не зробив цього до 10 березня, Фонд має підстави вважати норматив невиконаним.

12.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача на виконання ухвали від 07.10.2026 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, до якої додано: накази (розпорядження) про прийняття на роботу від 13.07.2021 (з 14.07.2021), від 02.06.2025 (з 03.06.2025) і від 05.12.2025 (з 08.12.2025), якими трьох працівників прийнято на посаду охоронника відділу охорони за основним місцем роботи; табелі обліку використання робочого часу відділу охорони за січень-грудень 2025 року. Розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік, складений за кожен календарний день року, за яким ця кількість становить 44,56 особи. Розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлено інвалідність, із розбивкою за місяцями та наказів про звільнення зазначених працівників відповідач не подав.

Ухвалою від 13.10.2026 суд з власної ініціативи витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відомості реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за січень-грудень 2025 року щодо працівників відповідача, прийнятих на роботу 13.07.2021, 02.06.2025 і 05.12.2025: за які місяці у звітності відповідача наявні відомості про кожного з них і з яким кодом категорії застрахованої особи, дати подання звітності та уточнювальної звітності за 2025 рік, зміни, внесені до цих відомостей після 10.03.2026, а також чи перебували ці особи у 2025 році на обліку в органах Пенсійного фонду України як особи з інвалідністю.

Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за II, III і IV квартали 2025 року з додатками 1 (Д1) у частині відомостей про цих працівників і квитанціями про прийняття розрахунків, уточнювальні розрахунки за ці періоди, якщо вони подавалися, письмові пояснення про те, коли працівники, прийняті на роботу 02.06.2025 і 05.12.2025, подали документи про встановлення їм інвалідності, з якого місяця відповідач відображав кожного з них у звітності як працівника, якому встановлено інвалідність, і чи уточнював він звітність за 2025 рік, а також копію інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, на яку відповідач посилався в листах до центру зайнятості. Копію ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача і відповідача 15.10.2026.

20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача на виконання ухвали від 13.10.2026 надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано: податкові розрахунки за квітень-грудень 2025 року з додатками 1 (Д1) і квитанціями про їх прийняття (дев`ять розрахунків; додатки 1 (Д1) до них мають тип «звітний»); пояснювальну записку від 16.10.2026 № 42; копію інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, поданої 13.12.2024, з відміткою Криворізької філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості про прийняття 16.12.2024; листи відповідача до Криворізького міськрайонного центру зайнятості від 30.12.2024 - 21.04.2025 про актуальність вакансій. Копію клопотання з додатками 20.10.2026 доставлено до електронного кабінету позивача. У клопотанні відповідач повторив доводи відзиву про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю та зазначив, що позивач не довів невиконання ним нормативу робочих місць за 2025 рік.

У пояснювальній записці від 16.10.2026 № 42 відповідач зазначив, що у 2025 році прийняв на роботу двох осіб з інвалідністю - з 03.06.2025 і з 08.12.2025, оскільки документи, які підтверджують інвалідність, ці працівники надали не в день прийняття на роботу, а після подання звітності, відповідач «відобразив кожного з них у звітності як працівника, якому встановлено інвалідність лише на наступний місяць, по факту надання підтверджуючих документів». Крім того, відповідач зазначив: «Уточнення в звітність у 2025 році не подавалися». Дат, коли працівники надали документи про встановлення інвалідності, відповідач не назвав і доказів їх надання не подав.

У встановлений судом строк від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувані документи не надійшли.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43558414) є суб`єктом господарювання, який використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2025 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2025 рік становила 44 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 1 особа, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 2 робочих місця, фонд оплати праці штатних працівників - 7 240 253,17 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 164 551,21 грн, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю, - 1, сума адміністративно-господарських санкцій - 164 551,21 грн.

Зазначений розрахунок 10.03.2026 надіслано відповідачу до його електронного кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, що підтверджується квитанцією від 10.03.2026.

Доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2026 або на час розгляду справи матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Законом України від 15.01.2025 № 4219-IX, який введено в дію з 01.01.2026, змінено механізм фінансування заходів соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема статтю 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виключено. Водночас відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4219-IX нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Отже, до спірних правовідносин щодо адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік підлягають застосуванню норми Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) у редакції, чинній до 01.01.2026.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць; при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 цього Закону).

Відповідно до частини дванадцятої статті 19 Закону № 875-XII (у редакції, чинній у 2025 році) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Згідно з частиною тринадцятою статті 19 Закону № 875-XII (у тій самій редакції) у разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу; позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23 зазначив, що з набранням чинності Законом України від 18.10.2022 № 2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються зі звітності роботодавця. Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність, проте якщо він не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до контрольної дати, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано. Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації; несвоєчасне виправлення помилок у звітності є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності. Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій (пункти 70, 74-77 постанови).

Верховний Суд у постанові від 13.07.2026 у справі № 160/11423/23 зазначив, що належними та допустимими засобами доказування, на підставі яких суд може встановити фактичні обставини щодо дійсної середньооблікової чисельності працівників, є саме дані Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності; подібних висновків Верховний Суд дійшов у постанові від 22.04.2026 у справі № 160/19526/24. У постанові від 13.07.2026 Верховний Суд також указав, що обставини щодо подання звітності за формою № 3-ПН стосуються інформування про наявні вакансії і не впливають на висновок щодо правильності визначення середньооблікової чисельності штатних працівників та працевлаштованих осіб з інвалідністю.

Суд встановив, що за даними Централізованого банку даних з проблем інвалідності, на підставі яких позивач здійснив розрахунок, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача за 2025 рік становила 44 особи, а штатних працівників, яким встановлено інвалідність, - 1 особа (із січня по жовтень - по 1 особі, у листопаді - 2, у грудні - 3 особи). Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становив 4 відсотки від 44 осіб, тобто 1,76, що з округленням до цілого значення становить 2 робочих місця. Отже, за цими даними одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю, у 2025 році не було зайняте особою з інвалідністю.

Ці дані відповідають звітності, яку подавав сам відповідач. У поданих ним податкових розрахунках за квітень-грудень 2025 року з додатками 1 (Д1), які мають тип «звітний» і прийняті контролюючим органом (квитанції від 19.05.2025, 20.06.2025, 21.07.2025, 20.08.2025, 22.09.2025, 20.10.2025, 19.11.2025, 19.12.2025 і 20.01.2026), працівника, прийнятого на роботу з 14.07.2021, у кожному з цих місяців відображено з кодом категорії застрахованої особи «2» і з нарахуванням єдиного внеску за ставкою 8,41 відсотка, яку частина тринадцята статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює для працюючих осіб з інвалідністю. Працівника, прийнятого на роботу з 03.06.2025, за червень-жовтень 2025 року відображено з кодом категорії «1» і з нарахуванням єдиного внеску за ставкою 22 відсотки (частина п`ята статті 8 цього Закону), тобто не як особу з інвалідністю, а з листопада 2025 року - з кодом «2» і за ставкою 8,41 відсотка. Працівника, прийнятого на роботу з 08.12.2025, у грудні 2025 року відображено з кодом «2» і за ставкою 8,41 відсотка. Уточнюючих розрахунків, які передбачає форма додатка 1 (Д1), серед поданих відповідачем документів немає.

Відповідач цієї обставини не заперечує: у пояснювальній записці від 16.10.2026 № 42 він пояснив її тим, що документи про встановлення інвалідності працівники надали вже після подання звітності, і підтвердив, що уточнень до звітності за 2025 рік не подавав. Отже, розбіжність між даними, на підставі яких позивач здійснив розрахунок, і доводами відповідача про те, що у 2025 році в нього працювали три особи з інвалідністю, зумовлена не помилкою позивача, а змістом звітності самого відповідача: за червеньжовтень 2025 року працівника, прийнятого на роботу з 03.06.2025, у ній не відображено як особу з інвалідністю. Ні до 10.03.2026, коли позивач надіслав відповідачу розрахунок, ні до 31.03.2026 відповідач цих відомостей не уточнив; доказів зміни до 31.03.2026 показників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2025 рік матеріали справи не містять.

Частиною тринадцятою статті 19 Закону № 875-XII законодавець пов`язав суму адміністративно-господарських санкцій за попередній рік з показниками Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 31 березня: зміна цих показників до 31 березня є підставою для уточненого розрахунку, а їх зміна після цієї дати не призводить до зміни сум санкцій. Персоніфіковані відомості про застрахованих осіб подає до Пенсійного фонду України роботодавець (частина друга статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), і саме він відповідає за їх повноту й достовірність. Відповідач, який щонайпізніше на час подання звітності за листопад 2025 року (19.12.2025) знав про інвалідність працівника, прийнятого на роботу з 03.06.2025, мав можливість до 31.03.2026 уточнити звітність за червеньжовтень 2025 року, однак цього не зробив.

З огляду на це суд відхиляє доводи відповідача про те, що норматив виконано, оскільки у 2025 році в нього фактично працювали три особи з інвалідністю. Накази про прийняття на роботу, табелі обліку використання робочого часу, розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників і документи про встановлення інвалідності підтверджують перебування цих працівників у трудових відносинах з відповідачем, однак не спростовують того, що у власній звітності за червень-жовтень 2025 року відповідач не відобразив одного з них як особу з інвалідністю і до встановленої законом дати цієї звітності не уточнив. Визначення факту невиконання нормативу і розрахунок суми санкцій закон пов`язує саме з даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності (частини дванадцята, тринадцята статті 19 Закону № 875-XII), а невиправлення роботодавцем помилок у звітності до контрольної дати є його ризиком і не звільняє його від сплати санкцій, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності (пункти 74-76 постанови Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23).

Не спростовують висновку суду й доводи відповідача про вжиття ним усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю - подання до центру зайнятості інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН від 13.12.2024 і від 03.07.2025 та листи до центру зайнятості протягом 2025 року. Такі обставини стосуються інформування державної служби зайнятості про наявні вакансії і не впливають на висновок щодо правильності визначення середньооблікової чисельності штатних працівників та працевлаштованих осіб з інвалідністю (постанова Верховного Суду від 13.07.2026 у справі № 160/11423/23). До того ж у цій справі норматив вважається невиконаним не через відсутність вакансій чи кандидатів, а через зміст звітності, яку подав і не уточнив сам відповідач. Подання достовірної звітності і своєчасне виправлення в ній помилок цілком залежали від відповідача, тому підстав вважати, що він вжив усіх залежних від нього заходів, немає.

Сума адміністративно-господарських санкцій визначена позивачем у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача - 164 551,21 грн (фонд оплати праці 7 240 253,17 грн, поділений на середньооблікову чисельність 44 особи), за одне незайняте робоче місце, що відповідає частині першій статті 20 Закону № 875-XII.

Позов пред`явлено до спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 20 Закону № 875-XII, який обчислюється з 15.04.2026.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таких витрат позивач не поніс, а сплачений ним судовий збір до переліку, визначеного цією нормою, не входить, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 9, 72-77, 121, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, код ЄДРПОУ 25005978) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» (50006, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, буд. 7Д, код ЄДРПОУ 43558414) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКО ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 43558414) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 164 551,21 грн (сто шістдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят одна гривня 21 копійка).

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез