Рішення № 140837076, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/17869/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» (ЄДРПОУ 45073566 просп. Гагаріна, буд. 74, прим. 316, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107) до Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385 вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська область, 44350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

24.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Волинської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2026/000010/2, прийняте 10.06.26 Волинською митницею.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він для митного оформлення в режимі імпорту запчастин до побутової техніки в асортименті (19 товарів), що надійшли з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом із компанією-виробником «NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO. LTD», відповідачу подана митна декларація № 26UA205030008137U6 з заявленням митної вартості за основним методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

10.06.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2026/000010/2, яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного (2ґ).

Позивач зауважує, що у спірному рішенні відсутнє обґрунтоване посилання на те, що виявлена хоча б одна з обставин, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів із застосуванням частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України).

За приписами пунктів 7, 9 частини 1 статті 336 МК України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів, міг в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖИК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів. Пунктом 4 частини 2 статті 55 МУ України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржуване рішення не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з 11 митних декларації, однак не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів. Враховуючи викладене, Рішення МВ не відповідає вимогам закону за формою та змістом. Поміж іншого, у рішенні вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного (2ґ), однак не вказано, чому не можливо було визначити митну вартість всіх товарів на підставі методів 2а та 2б, крім того, позивачем вже ввозились за тим самим контрактом ідентичні та аналогічні товари, митне оформлення яких здійснювалось відповідачем раніше. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17 липня 2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Волинської митниця просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами.

Спростовуючи твердження позивача щодо недотримання послідовності дій, встановленої ст.53 Митного кодексу України, зазначаємо, що саме під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

-у рахунку на оплату транспортних витрат №723 від 01.06.2026 вказано транспортно-експедиційне обслуговування та винагорода експедитора на території України, інформація щодо вартості надання таких послуг за межами території України відсутня;

- у рахунку на оплату від 01.06.2026 №723 містяться відомості щодо вартості винагороди експедитора на території України, проте відсутня інформація щодо вартості аналогічних витрат за межами митної території України, що свідчить про їх не включення до заявленої митної вартості;

- в контракті від 01.11.2023 №PUT-NWE011123 в пункті «Банківські Реквізити сторін» вказано банк продавця ПуАТ«КБ «Акордбанк». Всупереч цьому до митного оформлення в графі 28 ЕМД від №26UA205030007760U6 зазначено АТ «Таскомбанк». Документально зміни банківських реквізитів покупця не підтверджено;

- в пунктах 1.2-1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 14.11.2023 №14112023-01 зазначено, що умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора встановлюються за угодою Сторін. Під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу). Однак, заявку до митного оформлення не надано;

- в пунктах 4.1.3.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 9 14.11.2023 №14112023-01 при перевезенні вантажу автомобільним транспортом (при наземній доставці), оплата Клієнтом здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Експедитором рахунку. Враховуючи дату рахунку на оплату № 723 від 01.06.2026 станом на дату подання ЕМД №26UA205030007760U6 послуги експедитора повинні бути оплачені. Платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати послуг експедитора декларантом не надано.

Відповідно до гр. 20 МД №26UA205030007760U6 від 05.06.2026 року товар поставлявся на умовах CFR, PL GDANSK. Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, у першому підрозділі графи 20 МД «Умови поставки» наводиться скорочене літерне найменування умов поставки згідно з класифікатором умов поставки, в даному випадку CFR. У другому підрозділі графи зазначається літерний код альфа-2, відповідно до Переліку кодів країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пробіл назва цього географічного пункту, в цьому випадку PL GDANSK.

Декларантом на вимогу митниці не надано додаткових документів та надано заяву від 09.06.2026 №2 про неможливість надання додаткових документів. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних та повних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, тому у зпдоаоленні позовних вимог просить відмовити.

13.08.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив де підтримав позовні вимоги.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із частинами 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

01.11.2023 між ТОВ «ПРОМЮНІТРЕЙД» (покупець) та компанією NINGBO WHICEPART ELECTRONIC CO, LTD (Китай), (продавець) укладено Контракт №PUT-NWE011123 (далі Контракт).

Відповідно до пункту 1.1. Контракту продавець продає, а покупець купує запчастини до побутової техніки, далі - товар за кількістю, асортиментом, за цінами, зазначеними в додатках (специфікаціях) до цього Контракту («Додатки»), які пронумеровані від 1 до і далі і є невід`ємною частиною цього Контракту.

Згідно з пунктом 1.2. Договір передбачає поставку товару партіями протягом усього терміну дії Контракту. При цьому, термін дії поставки партії товару не повинен перевищувати періоду, зазначеного сторонами в пункті 5.1. Договору. Кількість товарів у партії визначається сторонами відповідно до додатків.

Пунктом 2.2. Контракту визначено, що ціни на товар встановлюються в доларах США (доларах США). Загальна сума цього Контракту складається з сум, зазначених у додатках до цього Контракту.

Відповідно до пункту 3.1. Контракту якщо інше не погоджено сторонами в письмовій формі, умовами поставки за цим контрактом буде CFR Gdansk (ІНКОТЕРМС 2010), включаючи вартість упаковки, маркування, завантаження та кріплення товару на транспортному засобі покупця.

З кожною партією продавець надасть наступні документи: торговий рахунок (4 оригінали, 1 примірник); пакувальний лист (4 оригінали, 1 примірник) (пункт 3.2. Контракту).

На підставі пункту 4.1.Контракту товар підлягає оплаті згідно з додатками до контракту за кожну поставку (пункт 4.1 Контракту).

Оплата товару здійснюється в доларах США (пункт 4.2. Контракту).

Згідно з пунктом 4.3. Контракту датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця в банку продавця.

На підставі пункту 5.1.Контракту час доставки буде визначатись для кожної конкретної партії, але не більше 90 днів з дня підписання заявок.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2025.

Згідно з інвойсом № HWTC260002 та специфікації № 16 оплата товару здійснюється протягом 180 днів з дня отримання вантажу покупцем.

05.06.2026 для митного оформлення в режимі імпорту запчастин до побутової техніки в асортименті (22 найменування товарів), що надійшли з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом із компанією-виробником «NINGBO WHICEPART ELECTRIC CO. LTD», відповідачу подана митна декларація № 26UA205030007760U6 із заявлениям митної вартості за основним методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору).

10.06.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2026/000010/2 (далі - Рішення MB), за яким митна вартість всіх товарів скоригована в сторону збільшення та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості - резервного (2ґ).

10.06.2026 відповідач прийняв картку відмови у митному оформленні № UA205030/2026/000184, в якій вказано, що для митного оформлення товару позивачу необхідно подати нову митну декларацію відповідно до Рішення MB.

11.06.2026 у зв`язку із незгодою із Рішенням MB подана нова митна декларація № 26UA205030008137U6, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 677 344, 48 грн (мито - 161 505, 60 грн, ПДВ - 515 838, 88 грн), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» митної декларації.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2026/000010/2 від 10.06.2026, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

За змістом статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів (пункт 1 частини 1 статті 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частин 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частини 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 5 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами пункту 1, 5, 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі і транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частини 2 статті 52 МК України).

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК України).

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна зробити висновок, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Щодо зауважень митного органу про те, що пунктом 5.1 Контракту передбачено, що час доставки визначається для кожної партії, але не більше 90 днів з дати підписання заявок, однак декларантом до митного оформлення заявок від імпортера і продавця не надано, суд зазначає, що відсутність при митному оформленні заявок (замовлень) не може бути підставою, яка свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Отже, неподання декларантом заявок (замовлень), передбачених пунктом 5.1 Контракту, під час митного оформлення не є належною та достатньою підставою для сумніву в достовірності заявленої митної вартості товару. Відсутність таких заявок не свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, фактично сплаченої за товар, а також не доводить впливу на формування митної вартості.

Оскільки замовлення на поставку товару не є документом, який підтверджує досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та не віднесений статтею 53 МК України до обов`язкових документів для підтвердження митної вартості, зауваження митного органу є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про те, що в наданому до митного контролю та оформлення Контракті в пункті «Банківські Реквізити сторін» вказано банк продавця ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», однак в графі 28 ЕМД від 07.07.2025 №25UA110130013370U7, яка надана декларантом до митного оформлення зазначено АТ «ТАСКОМБАНК», проте документально зміни банківських реквізитів покупця не підтверджено, суд зазначає таке.

Зміна банківських реквізитів покупця, яка не впливає на умови укладеного договору та не змінює ціну товару, не може розцінюватися як обставина, що є підставою для перегляду або коригування митної вартості.

За відсутності доведеного впливу таких змін на формування ціни товару відповідач не обґрунтував неможливість застосування методу 1 визначення митної вартості за ціною договору (вартістю операції). Відтак, доводи митного органу з цього приводу є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства.

Щодо транспортної складової митної вартості, суд зазначає, що відповідачу в незмінному вигляді наданий отриманий від перевізника рахунок із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товарів до митного кордону України в розмірі 66 007, 00 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. За приписами п. 7, 9 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «СТАРЛОДЖИК» (ІКЮО 44453689) з метою перевірки автентичності поданих документів.

Що стосується порушення відповідачем вимог п. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України П. 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що письмове рішення про коригування митної вартості має, серед іншого, містити обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Аналогічна вимога до заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» міститься у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 № 598), відповідно до яких обов`язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Рішення МВ не містить такого обґрунтування, а містить інформацію про те, що відповідачем використані відомості про митну вартість з 15 митних декларації № 26UA209230004552U0, № 26UA209230039547U4, № 26UA408020007053U9, № 26UA401020024106U6, № 25UA408020006940U7, № 26UA408020005845U3, № 25UA408020044073U2, № 26UA100320312788U5, № 26UA401020015061U2, № 26UA110110001762U7, № 26UA209230030713U6, № 26UA305130001092U6, № 25UA209230070877U2, № 26UA100190258987U5, № 26UA500590000841U9, однак в Рішенні МВ не вказано, які характеристики мають оформлені за вказаними митними деклараціями товари (код УКТЗЕД, опис, призначення, аналогічність/ідентичність), які комерційні умови поставки (місце відправлення, вартість транспортування, фактурна вартість, вид транспорту) та види зовнішньоекономічних контрактів. Враховуючи викладене, Рішення МВ не відповідає вимогам закону за формою та змістом.

Стосовно відомостей АСМО «ІНСПЕКТОР» Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.19 у справі №815/6827/17, від 22.04.19 у справі № 815/6242/17, від 07.08.18 у справі №815/3400/17.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Стаття 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: «надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству».

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Наведені норми свідчать, що транспортно-експедиторські послуги є допоміжними та супутніми послугами під час транспортування товарів, при цьому вони не є складовою цього процесу, а плата експедитору за послуги з організації та забезпечення перевезень не є частиною витрат на транспортування товарів.

Пунктом 186.3. статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки позивач є резидентом України, відповідно до вказаної норми місцем надання транспортно-експедиторських послуг є Україна.

При цьому відповідач не довів наявності розбіжностей чи недостовірності поданих документів, які б впливали на визначення митної вартості, а у разі сумнівів мав можливість перевірити їх у порядку пост-митного контролю.

Таким чином, заявлена позивачем митна вартість із урахуванням транспортної складової визначена відповідно до вимог статей 58, 336 МК України, а зауваження митного органу щодо транспортних витрат є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Поряд з цим, суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, у рішеннях про коригування митної вартості жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, а також докладної інформації та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні не зазначено.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем до митного органу документи в їх сукупності підтверджують заявлену митну вартість товару та всі її складові, не містять розбіжностей, а відомості щодо визначення митної вартості є достовірними, об`єктивними, документально підтвердженими, такими, що піддаються обчисленню та дають змогу ідентифікувати задекларований товар.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Стосовно інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Відтак суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Отже, суд зробив висновок, що рішення №UA205030/2026/000010/2, прийняте 10.06.2026 Волинською митницею, є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем 56при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 8128,15 грн підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 73-77, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» (ЄДРПОУ 45073566 просп. Гагаріна, буд. 74, прим. 316, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107) до Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385 вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська область, 44350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2026/000010/2, прийняте 10.06.26 Волинською митницею.

Стягнути з Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385 вул. Призалізнична, буд. 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська область, 44350) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЮНІТРЕЙД» (ЄДРПОУ 45073566 просп. Гагаріна, буд. 74, прим. 316, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 8128,15 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук