Рішення № 140836995, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29180/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року згідно передбаченого з застосуванням коефіцієнтів збільшення (1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 9118,81 грн;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з урахування до загального стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997, починаючі з 12.11.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121 у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, за вирахуванням фактично сплачених сум.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахування до загального стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 та виплатити пенсію у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, починаючі з 12.11.2020 за вирахуванням фактично сплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 12.11.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час призначення якої застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі 9118,81 грн. На думку позивача, у 2022, 2023 і 2024 роках відповідач замість застосування до цього показника коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796 протиправно встановив фіксовані щомісячні доплати до пенсії у розмірі 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн, а у 2025 і 2026 роках замість коефіцієнтів збільшення 1,115 і 1,121, встановлених пунктом 1 постанов Кабінету Міністрів України № 209 і № 236, застосував знижені коефіцієнти 1,0575 і 1,061. Крім того, позивач вважає протиправною відмову відповідача зарахувати до його страхового стажу період навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 на факультеті перепідготовки спеціалістів Дніпропетровського державного університету з підстав зазначення в довідці навчального закладу «очної», а не «денної» форми навчання. Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався лише після звернення до відповідача у 2026 році, особливостей пенсійного законодавства не знає, а відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків ухвалою від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.10.2026 за наявними у справі матеріалами.

13.10.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що пенсію позивачу призначено у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, тому проведення перерахунків (індексації) пенсії з 01.03.2022, з 01.03.2023 і з 01.03.2024 від показників 6186,32 грн, 7405,03 грн і 7994,47 грн, визначених відповідно до Порядку № 124, було недоцільним, оскільки призвело б до зменшення розміру пенсії; з 01.03.2025 і з 01.03.2026 перерахунок проведено відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України № 209 і № 236 із застосуванням коефіцієнтів 1,0575 і 1,061. Щодо періоду навчання відповідач зазначає, що довідка від 29.12.2020 не відповідає вимогам пункту 8 Порядку № 637, оскільки ним передбачено період навчання за денною формою здобуття освіти, тоді як у довідці вказано очну форму навчання.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 з 12.11.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) та перебуває на обліку у відповідача.

Під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислений як середній показник за 2018, 2019 та 2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.

З 01.03.2022 відповідач перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника 9118,81 грн на коефіцієнт 1,14 не провів, а встановив щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135,00 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118. З 01.03.2023 відповідач так само не провів збільшення зазначеного показника на коефіцієнт 1,197, встановивши щомісячну доплату у розмірі 100,00 грн відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168. З 01.03.2024 відповідач не провів збільшення показника на коефіцієнт 1,0796, встановивши щомісячну доплату у розмірі 100,00 грн. Як убачається з листа відповідача від 26.08.2026 № 100100-73428/Г-01/8-0400/26, перерахунки 2022 -2024 років відповідач проводив, виходячи з показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн, унаслідок чого одержував показники 6186,32 грн (з 01.03.2022), 7405,03 грн (з 01.03.2023) і 7994,47 грн (з 01.03.2024), і оскільки ці величини є меншими за показник 9118,81 грн, перерахунок не проводив.

З 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії позивача із застосуванням до показника 9118,81 грн коефіцієнта збільшення у розмірі 1,0575, встановленого підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, унаслідок чого показник становив 9643,14 грн. З 01.03.2026 відповідач застосував коефіцієнт збільшення у розмірі 1,061, встановлений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, унаслідок чого показник становив 10231,37 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061). Згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 047250009183 (дата розрахунку 27.02.2026) розмір пенсії позивача з надбавками з 01.03.2026 становить 9560,09 грн, страховий стаж - 37 років 4 місяці 13 днів.

Відповідно до довідки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 29.12.2020 № 88-400-05 позивач з 12.02.1996 був зарахований слухачем очної форми навчання факультету перепідготовки спеціалістів Дніпропетровського державного університету за направленням Державної служби зайнятості (наказ № 83 від 19.02.1996) та відрахований 06.02.1997 у зв`язку із закінченням навчання за спеціальністю «Правознавство» з присвоєнням кваліфікації «Юрист» (диплом молодшого спеціаліста ДМСК № 006901 від 05.02.1997, наказ № 42 від 04.02.1997 про відрахування). Аналогічні відомості містяться у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 : запис № 7 від 12.02.1996 «Зараховано слухачем очної форми навчання за направленням Державної служби зайнятості» (підстава - наказ № 83 від 19.02.1996) та запис № 8 від 06.02.1997 про відрахування з факультету перепідготовки спеціалістів Дніпропетровського державного університету у зв`язку із закінченням навчання (підстава наказ № 42 від 04.02.1997).

Згідно з розрахунком страхового стажу позивача період з 12.02.1996 по 06.02.1997 до його страхового стажу не зарахований.

29.07.2026 позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив провести індексацію його пенсії шляхом послідовного збільшення показника 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 та перерахувати пенсію з урахуванням до загального стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997.

Листом від 26.08.2026 № 100100-73428/Г-01/8-0400/26 відповідач відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії з підстав, наведених вище, а щодо періоду навчання зазначив, що довідка від 29.12.2020 не відповідає вимогам Порядку № 637, оскільки пунктом 8 цього Порядку передбачено період навчання за денною формою здобуття освіти, а в довідці вказано очну форму навчання.

Не погодившись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо позовних вимог про індексацію пенсії, суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення». Згідно з абзацами першим і другим частини 1 статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини 2 статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Частиною 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ в редакції Закону України від 15.02.2022 № 2040-IX визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї ж частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення, однак сам показник, який підлягає збільшенню, визначений безпосередньо законом - це показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі Порядок № 124).

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. (такий показник становив 3 764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. Частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, складовою якої є Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом першим частини 2 статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення, у цьому випадку - за 2018, 2019 та 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 та від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24. Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від цього правового висновку не встановлено.

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначені: на 2022 рік - у розмірі 1,14 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»; на 2023 рік - у розмірі 1,197 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»; на 2024 рік - у розмірі 1,0796 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»; на 2025 рік - у розмірі 1,115 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі постанова № 209); на 2026 рік - у розмірі 1,121 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (далі постанова № 236).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснюючи у 2022, 2023 і 2024 роках перерахунок пенсії позивача на підставі частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, встановивши йому щомісячні доплати до пенсії у розмірі 135,00 грн, 100,00 грн і 100,00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства. Довід відповідача про те, що проведення перерахунку призвело б до зменшення розміру пенсії, ґрунтується на застосуванні базової величини 3764,40 грн, яка, з наведених вище підстав, застосуванню не підлягає: збільшення на коефіцієнти показника 9118,81 грн не може призвести до зменшення розміру пенсії позивача.

Разом з тим підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31 грудня попереднього року включно, та не підвищені згідно з пунктом 1 цих постанов, перераховуються з урахуванням знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії; для пенсій, призначених із застосуванням показника, що враховувався для призначення пенсії у 2021 році, такі коефіцієнти становлять 1,0575 і 1,061 відповідно.

Суд враховує, що частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій незалежно від року їх призначення та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (знижені) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від дати призначення пенсії. Делеговані Кабінету Міністрів України повноваження обмежуються визначенням порядку (послідовності, способу) проведення перерахунку та розміру коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру, встановленого законом, а не запровадженням диференційованого підходу, який звужує обсяг гарантованого законом права окремих категорій пенсіонерів.

За таких обставин положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії, не узгоджуються з вимогами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та статті 22 Конституції України, а тому відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню судом як прийняті Кабінетом Міністрів України з перевищенням делегованих законом повноважень. Аналогічний правовий підхід щодо незастосування судом нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони визнані нечинними в судовому порядку, викладений Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25 погодився з висновками судів про те, що пенсійний орган, здійснюючи у 2022 - 2024 роках перерахунок пенсії позивача із встановленням щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, а у 2025 році - із застосуванням зниженого коефіцієнта замість коефіцієнта 1,115, діяв всупереч вимогам чинного законодавства, і зазначив, що при перерахунку пенсії з 01.03.2025 має враховуватися не лише коефіцієнт 1,115, а й коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, які мали застосовуватися у попередніх роках.

Отже, з 01.03.2025 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача, з урахуванням його послідовного збільшення на коефіцієнти 1,14, 1,197 і 1,0796, підлягав збільшенню на коефіцієнт 1,115, встановлений пунктом 1 постанови № 209, а з 01.03.2026 - на коефіцієнт 1,121, встановлений пунктом 1 постанови № 236. Застосувавши натомість знижені коефіцієнти 1,0575 і 1,061 безпосередньо до первісного показника 9118,81 грн, відповідач діяв протиправно.

Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу періоду навчання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

До набрання чинності Законом № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, у тому числі порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Зазначена норма діяла в такій самій редакції як на час навчання позивача (1996 - 1997 роки), так і на час виникнення спірних правовідносин (2026 рік).

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку № 637 (у редакції, чинній на час розгляду заяви позивача) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, коло періодів, які зараховуються до стажу роботи за періоди до 01.01.2004, визначає пункт «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII, який форми навчання не встановлює і зарахування періоду навчання від неї не ставить у залежність. Порядок № 637 є підзаконним актом, який регулює спосіб підтвердження наявного трудового стажу документами, і не може звужувати обсяг права, передбаченого законом. Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Аналогічного підходу дотримується Третій апеляційний адміністративний суд, який у постанові від 18.02.2026 у справі № 340/5660/25 залишив без змін рішення суду першої інстанції про зарахування до страхового стажу періоду навчання у вищому навчальному закладі, частину якого особа навчалася на заочному відділенні.

Крім того, у довідці від 29.12.2020 № 88-400-05 зазначено, що позивач навчався за очною формою навчання за направленням Державної служби зайнятості, тобто з відривом від виробництва. Зазначення навчальним закладом «очної», а не «денної» форми навчання не спростовує самого факту навчання позивача у спірний період і не впливає на право позивача на зарахування цього періоду до страхового стажу.

Довідка від 29.12.2020 № 88-400-05 видана навчальним закладом, містить точні дати зарахування та відрахування, номери та дати відповідних наказів, реквізити диплома, засвідчена підписом уповноваженої особи та печаткою закладу, тобто містить усі відомості про період навчання, яких вимагає пункт 8 Порядку № 637. Інших підстав для незарахування спірного періоду, ніж зазначення в довідці очної форми навчання, відповідач не навів.

Суд також враховує, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Відповідач у разі сумніву щодо форми навчання позивача мав можливість звернутися до навчального закладу, однак таких дій не вчинив. Верховний Суд у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 зазначив, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах, не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії.

За таких обставин відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати цей період до страхового стажу позивача та провести перерахунок його пенсії.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у постановах від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 і від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24 сформулював висновок, за яким право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленим процесуальним законом. Пенсійні правовідносини мають триваючий характер, проте це не звільняє особу від обов`язку дотримуватися строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовну заяву подано до суду 15.09.2026. Позовні вимоги про індексацію пенсії заявлено позивачем у межах шестимісячного строку - з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, тобто з 15.03.2026.

Водночас позивач просить провести перерахунок пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 починаючи з 12.11.2020. Доводи позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався лише після звернення до відповідача у 2026 році та що він не знає особливостей пенсійного законодавства, суд відхиляє. Пенсію позивачу призначено з 12.11.2020, і про тривалість врахованого страхового стажу та розмір пенсії позивач міг і повинен був дізнатися з дати її призначення та отримання. Необізнаність з положеннями законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а звернення позивача до відповідача 29.07.2026 перебігу шестимісячного строку не зупиняє і саме по собі не є поважною причиною його пропуску. Інших доказів поважності причин пропуску строку позивач суду не надав.

Положення статті 46 Закону № 1058-IV щодо виплати нарахованих сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком до спірних правовідносин не застосовуються. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, ця норма застосовується виключно за наявності двох умов: суми мають бути нараховані пенсійним органом і не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу. У цій справі пенсія з урахуванням спірного періоду навчання позивачу не нараховувалася.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 можуть бути захищені судом починаючи з 15.03.2026 тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а за період з 12.11.2020 по 14.03.2026 включно підлягають залишенню без розгляду.

При цьому визнання дій відповідача протиправними є констатацією невідповідності його поведінки вимогам закону, тоді як матеріальний наслідок такого визнання - перерахунок і виплата пенсії - надається судом у межах строку звернення до суду. Такий підхід відповідає моделі, застосованій Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

У межах строку звернення до суду суд зобов`язаний застосувати усі встановлені законодавством коефіцієнти індексації, що підлягають послідовному застосуванню до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

Щодо позовних вимог про здійснення виплати пенсії з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання судових рішень, суд зазначає таке.

Визначення джерела та порядку здійснення видатків належить до дискреційних повноважень розпорядника бюджетних коштів, а суд відповідно до частини 2 статті 2 та статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у реалізації таких повноважень. Крім того, на час розгляду справи виплата пенсії на виконання цього рішення суду ще не здійснювалася. Отже, у цій частині вимоги позивача звернені на майбутнє і не пов`язані з порушенням його прав, яке вже відбулося, тоді як за статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягають порушені права. У разі виплати пенсії на виконання цього рішення не у фактично нарахованому розмірі позивач не позбавлений права на захист у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. За таких обставин у задоволенні позовних вимог у цій частині належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірності своїх дій щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 та щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 не довів.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 122, 123, 139, 241, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії при її призначенні, у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 15 березня 2026 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії при її призначенні, у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 згідно з довідкою Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара від 29.12.2020 № 88-400-05 та провести починаючи з 15 березня 2026 року перерахунок і виплату його пенсії з урахуванням зарахованого періоду, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду навчання з 12.02.1996 по 06.02.1997 за період з 12 листопада 2020 року по 14 березня 2026 року включно - залишити без розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез