Рішення № 140836957, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/29365/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТА-РІТЕЙЛ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

УСТАНОВИВ:

16.09.2026 через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА РІТЕЙЛ», в якій позивач просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА РІТЕЙЛ» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік у розмірі 966 054,61 грн.

Позов обґрунтовано тим, що за розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 418 осіб, отже, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 17 робочих місць, тоді як середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, становила 13 осіб. Розрахунок надіслано відповідачу через електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, проте у строк до 15.04.2026 відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за 4 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих ними, у сумі 966 054,61 грн. Позивач також зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2025 № 4219-IX нарахування та сплата адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік здійснюються в порядку, що діяв до введення цього Закону в дію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА РІТЕЙЛ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 11 592,66 грн.

18.09.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків разом із платіжною інструкцією про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 28.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.10.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня його отримання.

29.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що обов`язок роботодавця створювати робочі місця для осіб з інвалідністю не включає обов`язку самостійно здійснювати пошук і підбір таких осіб, який покладено на органи працевлаштування. Протягом 2025 року відповідач щомісяця подавав до державної служби зайнятості звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з інформацією про можливість працевлаштування на вакансії осіб з інвалідністю, однак робочі місця залишилися вакантними, оскільки державна служба зайнятості осіб з інвалідністю до відповідача не направляла, а самостійно такі особи до нього не зверталися; у прийнятті на роботу особам з інвалідністю відповідач не відмовляв. Крім того, відповідач посилається на розміщення на онлайн-платформі з пошуку роботи оголошень про вакансії, доступні для осіб з інвалідністю, від імені групи пов`язаних компаній, що використовують комерційну назву «MILLENNIUM CHOCOLATE FACTORY», на статтю 218 Господарського кодексу України та на практику Верховного Суду щодо підстав застосування адміністративно-господарських санкцій.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА РІТЕЙЛ» (ЄДРПОУ 43162182) є юридичною особою, яка використовує найману працю.

За розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік, сформованим позивачем, у відповідача за 2025 рік: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 418 осіб (рядок 01); середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлено інвалідність - 13 осіб (рядок 02); норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 17 (рядок 03); фонд оплати праці штатних працівників - 100 952 706,26 грн (рядок 04); середня річна заробітна плата штатного працівника - 241 513,65 грн (рядок 05); кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю - 4 (рядок 06); сума адміністративно-господарських санкцій - 966 054,61 грн (рядок 07).

Розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 10.03.2026 о 11:40:59, що підтверджується квитанцією від 10 березня 2026 року. Показників розрахунку відповідач не оспорює, доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік матеріали справи не містять.

Протягом 2025 року відповідач щомісяця подавав до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, а саме: 03.01.2025 і 03.02.2025 - по 10 вакансій, 04.03.2025 і 04.04.2025 - по 9 вакансій, 05.05.2025, 05.06.2025, 07.07.2025, 07.08.2025, 05.09.2025 і 06.10.2025 - по 7 вакансій, 05.11.2025 і 05.12.2025 - по 6 вакансій. У звітах зазначено вакансії за професією «торговельний представник» (характер роботи - постійний, заробітна плата - 16 500,00 грн) з місцем виконання робіт у містах Вінниця, Житомир, Київ, Кривий Ріг, Львів, Одеса, Хмельницький та інших. Способом укомплектування вакансій визначено, зокрема, укомплектування за сприяння державної служби зайнятості.

У пункті 1.14 додатка до кожного звіту («Відомості про вакансію(ї)») відповідач зазначив, що всі заявлені вакансії призначені для можливого працевлаштування осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку: кількість таких вакансій у кожному звіті дорівнює загальній кількості вакансій. На звітах проставлено відмітки відповідальної особи центру зайнятості про прийняття інформації та штамп Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Доказів того, що державна служба зайнятості направляла до відповідача осіб з інвалідністю для працевлаштування на заявлені вакансії, або того, що відповідач відмовив у працевлаштуванні особі з інвалідністю, яка зверталася до нього самостійно чи за направленням, матеріали справи не містять, і позивач на такі обставини не посилається.

Відповідач також надав роздруківки оголошень про вакансії (вантажник, інженер-технолог, оператор виробничої лінії, електромонтер та інші), розміщених у січні - грудні 2025 року на онлайн-платформі з пошуку роботи з позначкою «Також готові взяти людину з інвалідністю». Ці оголошення розміщено від імені ТОВ «Малбі Фудс» під комерційною назвою «MILLENNIUM CHOCOLATE FACTORY», а не від імені відповідача, тому суд не ґрунтує на них свого висновку, а оцінює їх лише як додаткові відомості про пошук працівників у межах групи пов`язаних компаній, на яку посилається відповідач.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини стосуються виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році.

Відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2025 № 4219-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю», який введено в дію з 01.01.2026, нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону. Отже, до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII в редакції, чинній станом на 31.12.2025 (далі - Закон № 875-XII).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Відповідно до частини четвертої цієї статті виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Водночас за статтею 19 Закону № 875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Аналізуючи наведені норми в системному зв`язку, Верховний Суд у постанові від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а зазначив, що до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для осіб з інвалідністю, звітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування осіб з інвалідністю, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості. Звіт за формою № 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і водночас запитом про направлення на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування, а роботодавець, який при поданні звітів до центру зайнятості зазначив про наявні для осіб з інвалідністю вакансії, не може відповідати за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості осіб з інвалідністю.

У постанові від 11.07.2025 у справі № 320/8104/22 Верховний Суд зазначив, що обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю субсидіарно покладається на роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю та центри зайнятості (пункт 42); вжиття роботодавцем усіх залежних від нього заходів оцінюється крізь призму принципу добросовісності, і формальні дії, які завідомо не спрямовані на реальне працевлаштування особи з інвалідністю, не можуть вважатися належним виконанням обов`язку (пункт 41); своєчасне подання звітності за формою № 3-ПН є одним із заходів, які роботодавець зобов`язаний вжити для недопущення правопорушення (пункт 47), а систематичне (щомісячне) подання таких звітів, розміщення оголошень про вакансії у засобах масової інформації та участь у заходах центрів зайнятості свідчать про виконання роботодавцем усіх залежних від нього заходів, що звільняє від відповідальності (пункт 51).

У цій справі відповідач показників розрахунку не оспорює, тобто у 2025 році особами з інвалідністю не були зайняті 4 із 17 робочих місць, визначених нормативом, а 13 робочих місць зайняли працевлаштовані відповідачем особи з інвалідністю.

Водночас упродовж усього 2025 року, щомісяця, відповідач подавав до Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН, у яких усі заявлені вакансії (від 6 до 10 щомісяця) визначив як призначені, зокрема, для працевлаштування осіб з інвалідністю. Кількість таких вакансій у кожному місяці перевищувала кількість не зайнятих особами з інвалідністю робочих місць (4), а прийняття звітів центром зайнятості підтверджено відмітками його відповідальної особи і штампом Дніпровської філії.

Звіти мали систематичний характер і подавалися з початку року, а не разово чи наприкінці звітного періоду, тобто давали державній службі зайнятості реальну можливість направити до відповідача осіб з інвалідністю. Ознак формальності цих дій суд не встановив, а позивач на такі ознаки не посилається.

Позивач не надав доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію про вакансії або відмовляв у працевлаштуванні особам з інвалідністю, які зверталися до нього самостійно чи за направленням державної служби зайнятості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач у 2025 році вжив усіх залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, а незайняття чотирьох робочих місць особами з інвалідністю зумовлене причинами, які від відповідача не залежали. Відтак у діях відповідача відсутнє правопорушення, за яке частиною першою статті 20 Закону № 875-XII передбачено адміністративно-господарські санкції, і підстав для їх стягнення немає.

Посилання відповідача на статтю 218 Господарського кодексу України суд не застосовує, оскільки цей Кодекс втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX, тобто до завершення звітного 2025 року. Однак це не впливає на висновок суду, оскільки обов`язки роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідністю та підстави застосування адміністративно-господарських санкцій визначено безпосередньо статтями 18-20 Закону № 875-XII, а наведені висновки Верховного Суду щодо змісту цих обов`язків ґрунтуються, зокрема, на системному аналізі цих норм.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відповідач доказів понесення судових витрат не надав, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА РІТЕЙЛ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез