Рішення № 140836953, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28440/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

10.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що з 01.12.2022 по 2025 рік позивач здійснював постійний догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу та отримував щомісячну грошову допомогу на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192. У 2026 році позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зарахування цього періоду до страхового стажу, однак у цьому йому відмовлено з посиланням на відсутність відомостей про сплату єдиного внеску. Дніпропетровський обласний центр зайнятості відмовив позивачу в призначенні допомоги по безробіттю через відсутність страхового стажу.

На думку позивача, відповідно до пункту 9 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи, які отримують щомісячну грошову допомогу на догляд за особою з інвалідністю внаслідок психічного розладу, є застрахованими особами, а платником єдиного внеску за них є органи соціального захисту населення; неналежне виконання державними органами своїх обов`язків не може позбавляти його права на соціальний захист. Протиправними діями відповідачів, які позбавили його єдиного джерела доходу, йому завдано моральної шкоди, яку він з урахуванням наявних у нього хронічних захворювань оцінює у 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2026 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

11.09.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн та позовну заяву в новій редакції, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за Постановою КМУ № 1192 від 02.08.2000 за період з 2022 року по 2025 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення догляду за особою з інвалідністю з 2022 року по 2025 рік;

- визнати протиправними дії/рішення Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо відмови у нарахуванні (виплаті) допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у повному обсязі без урахування страхового стажу за 2022-2025 роки;

- зобов`язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу за період з 2022 по 2025 рік;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Ухвалою суду від 15.09.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.10.2026 та встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 18.09.2026 клопотання позивача про витребування доказів залишено без задоволення та витребувано у Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради копії рішень про призначення позивачу щомісячної грошової допомоги по догляду і документів, на підставі яких її призначено, а також інформацію про нарахування і сплату за позивача єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2022 по 30.06.2025, а у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 та матеріали розгляду звернення позивача від 08.07.2026.

25.09.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що факт отримання ним щомісячної грошової допомоги по догляду визнає сам відповідач, а обов`язок нарахування і сплати єдиного внеску за таких осіб покладено на державні органи, тому просив задовольнити позов у повному обсязі.

25.09.2026 Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивач отримував допомогу на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 за своїм дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, з 01.12.2022 по 30.09.2025. Єдиний внесок за позивача не нараховувався, оскільки особа, за якою здійснювався догляд, не має інвалідності І групи і не досягла пенсійного віку, а тому не належить до категорій, визначених пунктом 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178. Відповідач також повідомив, що з 01.07.2025 функції призначення і виплати державної соціальної допомоги на догляд віднесено до Пенсійного фонду України, а особову справу позивача передано до Пенсійного фонду згідно з актом від 16.04.2026 № 5/7-539/11.

У заяві від 25.09.2026 про виконання ухвали суду Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради повідомило, що з огляду на передачу особової справи позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не може надати витребувані документи, та підтвердило, що єдиний внесок за позивача не нараховувався.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухвалу про відкриття провадження отримало 16.09.2026, однак відзиву на позов не подало, витребуваних ухвалою від 18.09.2026 доказів не надало.

28.09.2026 позивач подав клопотання про залишення без розгляду відзиву Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, посилаючись на те, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку, останнім днем якого позивач вважає 23.09.2026.

Ухвалою суду від 05.10.2026 до участі у справі як відповідача залучено Дніпропетровський обласний центр зайнятості, оскільки Дніпровська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи, встановлено йому строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали, а розгляд справи відповідно до частини шостої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато спочатку.

20.10.2026 Дніпропетровський обласний центр зайнятості подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до нього. Відповідач зазначає, що 08.12.2020 позивачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, яку виплачено з 08.12.2020 по 03.09.2021, коли реєстрацію позивача як безробітного припинено за його заявою; дворічний період, у межах якого позивач використав право на допомогу по безробіттю, закінчився 08.12.2022. 03.07.2026 позивач повторно звернувся до Дніпровської філії центру зайнятості, і того ж дня йому поновлено статус безробітного та відмовлено в призначенні допомоги по безробіттю. На думку відповідача, відповідно до абзацу четвертого пункту 13 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 735, на наступний дворічний період особа набуває права на допомогу по безробіттю лише за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу, а за даними Пенсійного фонду України страховий стаж позивача після 03.09.2021 відсутній. Вимогу про відшкодування моральної шкоди відповідач вважає безпідставною, оскільки його дії є правомірними.

22.10.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив задовольнити позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 з 01.12.2022 отримував щомісячну грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 на догляд за своїм дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, що підтверджується довідкою Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 08.07.2026 № 206 і не заперечується сторонами.

Згідно з довідкою Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради від 01.09.2026 № 228 позивачу нараховано допомогу на догляд за грудень 2022 року - березень 2024 року в розмірі 2589,00 грн щомісяця, за квітень 2024 року - червень 2025 року - в розмірі 2920,00 грн щомісяця, усього 85 224,00 грн. Відповідно до виписки АТ «СЕНС БАНК» за рахунком позивача за період з 01.07.2025 по 31.10.2025 у липні - жовтні 2025 року на рахунок позивача щомісяця зараховувалося по 2920,00 грн.

У індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, сформованих 16.09.2026, відомості про позивача як застраховану особу за період з грудня 2022 року по 2025 рік відсутні.

Листом від 07.08.2026 № 93341-67592/4-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення позивача від 08.07.2026 повідомило, що страхувальником для осіб, визначених пунктом 9 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є органи, які виплачують допомогу, а за період з 01.12.2022 по 30.06.2025 у щомісячних звітах щодо сум нарахованого єдиного внеску інформація про внески за позивача відсутня.

Листом від 18.08.2026 № 2882 Дніпровська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що 03.07.2026 він повторно звернувся до філії з метою пошуку роботи; оскільки право на допомогу по безробіттю він використав у попередньому дворічному періоді (дата його закінчення 08.12.2022), а відомості про його працевлаштування та страховий стаж після перебування на обліку в реєстрі застрахованих осіб відсутні, 03.07.2026 прийнято рішення про поновлення статусу безробітного та відмову в допомозі по безробіттю.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) в редакції, чинній у спірний період (з грудня 2022 року по 2025 рік), загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI в редакції, чинній у спірний період, платниками єдиного внеску є, зокрема, органи, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства, для таких осіб: одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком особи мають після досягнення віку 60 років за наявності визначеного цією статтею страхового стажу.

Отже, законодавець визначив коло непрацюючих осіб, які здійснюють догляд і підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за яких органи, що виплачують допомогу, зобов`язані сплачувати єдиний внесок: це особи, які доглядають за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку (за Законом № 2464-VI - особою похилого віку) і потребує постійного стороннього догляду.

Позивач отримував щомісячну грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 на догляд за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка у 2022-2025 роках не досягла пенсійного віку (віку 60 років вона досягне ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Матеріали справи не містять доказів встановлення цій особі в спірний період інвалідності І групи, сам позивач у відповіді на відзив зазначає, що здійснював догляд за особою з інвалідністю ІІ групи.

За таких обставин позивач у спірний період не належав до осіб, які відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а в органу, який виплачував йому допомогу, не виникало обов`язку нараховувати та сплачувати за нього єдиний внесок. Отримання допомоги на догляд відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192 саме по собі не робить позивача застрахованою особою, оскільки коло застрахованих осіб визначено законом.

Оскільки період, протягом якого особа не підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який страхові внески не сплачувалися та не підлягали сплаті, не є страховим стажем у розумінні частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування цього періоду до страхового стажу позивача відповідають закону.

Доводи позивача про те, що неналежне виконання державними органами обов`язку зі сплати єдиного внеску не може позбавляти його права на зарахування стажу, суд відхиляє, оскільки такого обов`язку щодо позивача в спірний період не виникало.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по догляду з 2022 по 2025 рік та зобов`язання зарахувати цей період до страхового стажу задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій/рішення щодо відмови у нарахуванні (виплаті) допомоги по безробіттю без урахування страхового стажу за 2022-2025 роки та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату допомоги з урахуванням цього стажу ґрунтуються на тому, що період отримання допомоги на догляд мав бути зарахований до страхового стажу позивача. Оскільки цей період страховим стажем не є, підстав для висновку про протиправність дій чи рішення центру зайнятості з мотивів неврахування такого стажу та для зобов`язання його здійснити перерахунок і виплату допомоги з урахуванням цього періоду немає.

Відповідно до частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Оскільки незаконності рішень, дій чи бездіяльності відповідачів щодо позивача судом не встановлено, підстав для стягнення на його користь моральної шкоди немає.

З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез