Рішення № 140836922, 21.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа №160/13621/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фаховий коледж зварювання та електроніки імені Є.О. Патона про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 20.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фаховий коледж зварювання та електроніки імені Є.О. Патона (далі - третя особа, коледж), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо призначення та виплати особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_1 100-процентної знижки плати за користування житлом у кімнаті № 804 гуртожитку Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона з 01.01.2026 відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплатити особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи ОСОБА_1 100-процентну знижку плати за користування житлом у кімнаті № 804 гуртожитку Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона з 01.01.2026 відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням раніше виплачених коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, внутрішньо переміщеною особою та проживає в кімнаті № 804 площею 11,2 кв. м гуртожитку коледжу на підставі Договору про тимчасове поселення від 01.01.2026 № 11, за яким щомісяця сплачує коледжу 1734,95 грн. Договорів із постачальниками комунальних послуг позивач не укладав, рахунків за комунальні послуги не отримує, а вносить єдину плату за гуртожиток, до складу якої, на його думку, входить і вартість комунальних послуг. Відповідач же виплачує йому лише пільгу на оплату житлово-комунальних послуг, розраховану за соціальними нормативами (з 01.01.2026 - 989,56 грн, з 01.04.2026 - 845,40 грн, з 01.05.2026 - 701,23 грн), що становить від 39,2 до 57 відсотків фактичної плати за житло.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно розраховує «житлову послугу» як послугу з управління багатоквартирним будинком за нормативом 8,96 грн за 1 кв. м, оскільки він проживає не в багатоквартирному будинку, а в гуртожитку, і користується житлом на підставі договору. Також позивач стверджує, що, крім житлової площі 11,2 кв. м, він користується місцями загального користування гуртожитку (сходами, коридорами, кухнею, санвузлами, душовою, балконами), тому знижка повинна розраховуватися виходячи з норми 31,5 кв. м (21 кв. м + 10,5 кв. м). На думку позивача, відмова відповідача від 15.05.2026 порушує його право, гарантоване пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII, а також статті 1, 3, 21, 22, 64 Конституції України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

09.06.2026 відповідач через підсистему Електронний суд подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи на підставі заяви від 09.12.2024 нараховано пільги на оплату житлово-комунальних послуг з 01.10.2024 за фактичним місцем проживання. Розрахунок проведено на одну особу з урахуванням загальної та опалювальної площі 11,2 кв. м відповідно до соціальних нормативів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409, зокрема житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком) - 11,2 кв. м Ч 8,96 грн Ч 100 % = 100,35 грн, а також послуги з постачання теплової енергії, електричної енергії, природного газу, централізованого водопостачання та водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідач також указує, що витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу, технічне обслуговування, освітлення місць загального користування, накладні та капітальні видатки не належать до комунальних послуг, а за користування сходами, коридорами, кухнею та балконом пільги не призначаються. Оскільки загальна площа житла позивача (11,2 кв. м) менша за соціальну норму 21 кв. м, пільга діє на фактичну площу. На думку відповідача, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а із заявою про перерахунок пільг позивач до 16.04.2026 не звертався.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 18.05.2026, а також внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від 07.06.2023 № 1201-5001723609.

Позивач перебуває на обліку у відповідача з 01.04.2023.

Позивач проживає в кімнаті № 804 гуртожитку коледжу на підставі Договору про тимчасове поселення від 01.01.2026 № 11 (далі - Договір), укладеного строком з 01.01.2026 по 30.06.2026.

Загальна площа кімнати становить 11,2 кв. м, кількість осіб, які в ній проживають, - одна особа.

Відповідно до підпункту 2.3.1 Договору мешканець зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування житловим приміщенням, комунальні послуги та витрати на обслуговування об`єкта проживання.

Згідно з пунктом 3.1 Договору плата за користування житловим приміщенням обчислюється виходячи з його загальної площі та кількості осіб, які в ньому проживають, а плата за комунальні послуги та витрати на обслуговування об`єкта проживання - за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Загальний розмір щомісячної плати за проживання в гуртожитку становить 1734,95 грн, що підтверджується квитанціями про оплату.

Листом від 10.02.2026 № 228 коледж повідомив позивача, що коледж є бюджетною установою, розмір плати за проживання в гуртожитку визначається відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України і є незмінним протягом строку дії Договору.

Відповідач на підставі заяви позивача від 09.12.2024 нарахував йому пільги на оплату житлово-комунальних послуг з 01.10.2024 як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.

Пільгу розраховано на одну особу за соціальними нормативами, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409, у тому числі на житлову послугу (послугу з управління багатоквартирним будинком) - 11,2 кв. м Ч 8,96 грн Ч 100 % = 100,35 грн.

Розмір пільги становив з 01.11.2025 - 989,56 грн, з 01.04.2026 - 845,40 грн, з 01.05.2026 - 701,23 грн.

16.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив припинити надання 100-процентної знижки плати за користування комунальними послугами та призначити й виплатити йому 100-процентну знижку плати за користування житлом у кімнаті гуртожитку з 01.01.2025.

Листом від 15.05.2026 № 59213-40011/К-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про розрахунок пільг за соціальними нормативами, фактично відмовивши в наданні 100-процентної знижки плати за користування житлом відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Предметом спору є правомірність ненадання відповідачем позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни пільги у вигляді 100-процентної знижки плати за користування житлом, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, щодо плати за проживання в кімнаті гуртожитку коледжу, за умови що відповідач нараховує позивачу лише пільгу на оплату житлово-комунальних послуг, розраховану за соціальними нормативами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон України № 3551-XII), який відповідно до статті 1 спрямований, зокрема, на захист ветеранів війни шляхом надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надається 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю).

Пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII передбачено окрему пільгу - 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України № 3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються особам з інвалідністю внаслідок війни та членам їх сімей, які проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України № 3551-XII площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати.

Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно зі статтею 127 цього Кодексу для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.

Механізм надання пільг у грошовій формі визначає Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 373 (далі - Порядок № 373), дія якого відповідно до пункту 3 поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги згідно із Законом України № 3551-XII.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 373 цей Порядок визначає механізм надання громадянам у грошовій формі пільг на оплату житлово-комунальних послуг, а саме житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі.

Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 373 починаючи з 01.12.2022 заяви про призначення пільг подаються до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку № 373 суму пільги на оплату житлово-комунальних послуг розраховують щомісяця виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім`ї, які мають таке право, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.

Згідно з пунктом 6-1 Порядку № 373 у разі зміни обставин, що впливають на розмір пільг, проводиться перерахунок розміру пільг з місяця виникнення таких обставин; строк перерахунку за минулі періоди не обмежується.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 373 пільговики, яким надається пільга у грошовій формі, зобов`язані сплачувати щомісяця вартість фактично спожитих житлово-комунальних послуг з урахуванням суми виплаченої їм пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (далі - Постанова № 409) установлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком, - 21 кв. метр загальної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю (підпункт 1 пункту 2), а також соціальний норматив житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком, що визначається за формулою, наведеною в підпункті 8 пункту 3 цієї постанови.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житловою послугою є послуга з управління багатоквартирним будинком.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Статус позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, його проживання в кімнаті № 804 гуртожитку коледжу та право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України № 3551-XII, сторонами не оспорюються.

Аналіз пунктів 4 та 5 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII свідчить, що законодавець передбачив дві самостійні пільги: 100-процентну знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами.

Кожна з цих пільг має власний предмет - відповідний вид витрат пільговика, тому надання однієї з них не виключає і не замінює надання іншої.

Частина друга статті 13 Закону України № 3551-XII прямо визначає, що пільги щодо плати за житло надаються незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Гуртожиток відповідно до статей 6, 127 Житлового кодексу Української РСР є видом житлового приміщення.

Отже, проживання позивача в гуртожитку бюджетного закладу освіти не позбавляє його права на пільгу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 13 цього Закону.

Плата, яку позивач вносить коледжу за користування житловим приміщенням згідно з пунктом 3.1 Договору, за своєю правовою природою є платою за користування житлом у розумінні пункту 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII.

Вона не є платою за житлову послугу - послугу з управління багатоквартирним будинком, яка відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надається управителем.

Пунктом 6-1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що в гуртожитках, у яких усі житлові та нежитлові приміщення є виключно державної або комунальної власності, управитель визначається органом, уповноваженим управляти відповідним майном.

Водночас відповідач не надав доказів того, що щодо гуртожитку коледжу визначено управителя, а позивач отримує послугу з управління багатоквартирним будинком і сплачує за неї.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач вносить плату безпосередньо коледжу на підставі Договору, а її розмір установлює коледж.

Натомість відповідач, нараховуючи позивачу пільгу на «житлову послугу» за соціальним нормативом послуги з управління багатоквартирним будинком (8,96 грн за 1 кв. м), застосував норматив, установлений для послуги, якої позивач не отримує, і не врахував фактичного розміру плати за користування житловим приміщенням, визначеного Договором.

Отже, пільгу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII, позивачу фактично не надано.

Те, що Порядок № 373 не містить окремого механізму розрахунку пільги щодо плати за проживання в гуртожитку, не може бути підставою для позбавлення особи права, прямо гарантованого законом.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Пункт 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII обмежує розмір пільги лише нормою площі житла (21 кв. метр загальної площі на кожну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю) і не передбачає її обмеження вартісними соціальними нормативами, встановленими Постановою № 409 для інших видів послуг.

Отже, пільга повинна обчислюватися виходячи з фактичного розміру плати за користування житловим приміщенням, установленого Договором, у межах зазначеної норми площі.

Доводи відповідача про те, що позивач не звертався із заявою про перерахунок пільг, суд відхиляє, оскільки 16.04.2026 позивач звернувся до відповідача саме з вимогою про призначення та виплату 100-процентної знижки плати за користування житлом, що відповідач визнає у відзиві на позовну заяву.

Водночас суд вважає помилковими доводи позивача про те, що знижку плати за користування житлом необхідно розраховувати виходячи з площі 31,5 кв. м (21 кв. м + 10,5 кв. м) з урахуванням місць загального користування гуртожитку.

Норма 21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, визначена пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII, є граничною, тобто встановлює максимальну площу, в межах якої надається знижка, а не площу, на яку пільга нараховується в будь-якому разі.

Відповідно до частини третьої статті 13 цього Закону площа житла, на яку нараховується 100-процентна знижка, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення.

Загальна площа житлового приміщення, наданого позивачу в користування, згідно з Договором становить 11,2 кв. м, і саме виходячи з цієї площі та кількості осіб, які проживають у приміщенні, коледж обчислює плату за користування ним (пункт 3.1 Договору).

Сходи, коридори, кухня, санвузли, душова та балкони є місцями загального користування гуртожитку, не входять до складу житлового приміщення, наданого позивачу, і плата за користування ними окремо не нараховується.

Крім того, позивач проживає в кімнаті сам, а додаткова норма 10,5 кв. метра встановлена на сім`ю.

Отже, фактична площа житла позивача (11,2 кв. м) не перевищує граничної норми, і знижка повинна надаватися в розмірі 100 відсотків плати за користування житловим приміщенням, обчисленої на цю площу.

Також суд не погоджується з доводами позивача щодо необхідності надання 100-процентної знижки на всю суму щомісячної плати за гуртожиток (1734,95 грн) та припинення надання пільги на оплату комунальних послуг.

Згідно з підпунктом 2.3.1 та пунктом 3.1 Договору щомісячна плата позивача складається з трьох частин: плати за користування житловим приміщенням, плати за комунальні послуги та витрат на обслуговування об`єкта проживання.

Пільга, передбачена пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII, поширюється лише на першу з них - плату за користування житлом.

Витрати позивача на комунальні послуги (теплова та електрична енергія, газ, водопостачання, водовідведення, управління побутовими відходами) відповідач уже компенсує як пільгу, передбачену пунктом 5 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII, у межах соціальних нормативів.

Включення вартості цих самих послуг до складу плати за користування житлом і надання на неї ще однієї 100-процентної знижки означало б подвійну компенсацію одних і тих самих витрат за рахунок бюджетних коштів, що законом не передбачено.

Подвійна компенсація неможлива.

Закон України № 3551-XII не передбачає й права пільговика відмовитися від однієї пільги на користь іншої або замінити одну пільгу іншою: кожна пільга компенсує свій вид витрат.

Витрати на обслуговування об`єкта проживання (заробітна плата обслуговуючого персоналу, освітлення місць загального користування, накладні витрати тощо) не є платою за користування житлом або платою за комунальні послуги, тому знижка на них не надається.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині ненадання позивачу 100-процентної знижки плати за користування житловим приміщенням, а в частині надання знижки на всю суму плати за проживання в гуртожитку, включно з платою за комунальні послуги та витратами на обслуговування, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не довів правомірності ненадання позивачу пільги, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України № 3551-XII.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене, для ефективного захисту порушеного права позивача належить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу 100-процентної знижки плати за користування житловим приміщенням з 01.01.2026 та зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити позивачу таку пільгу з 01.01.2026 виходячи з розміру плати за користування житловим приміщенням, визначеного Договором, з урахуванням раніше виплачених сум пільги на оплату житлової послуги.

Розмір плати за користування житловим приміщенням відповідач повинен з`ясувати на підставі умов Договору та інформації, отриманої від коледжу.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, інших судових витрат у справі не заявлено, тому відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427; місцезнаходження: 49094, м Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фаховий коледж зварювання та електроніки імені Є.О. Патона (ідентифікаційний код: 00129314; місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. В. Моссаковського, 2-А), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пільги у вигляді 100-процентної знижки плати за користування житлом, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, щодо плати за користування житловим приміщенням - кімнатою № 804 гуртожитку Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2026 пільгу у вигляді 100-процентної знижки плати за користування житловим приміщенням - кімнатою № 804 гуртожитку Фахового коледжу зварювання та електроніки імені Є.О. Патона відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту з урахуванням раніше виплачених сум пільги на оплату житлової послуги.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон