Рішення № 140836913, 13.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9833/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю,

при секретарі судового засідання Кухтея В.Р.,

за участю представника позивача Мартинюк О.І.,

представника відповідача Торгун С.В., Паньківа А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьк, за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми Р №00996803202407 від 21.04.2026.

Визнання протиправним та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Волинській області форми Ф №0009418-1304-0320 від 17.06.2026.

Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області №12724/6/03-20-13-04-06 від 19.06.2026 про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі акту №8154/03-20-24-07/2777406977 від 01.04.2026 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2023 по 31.12.2025 винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №00996803202407 від 21.04.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 552 441,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55 244,10 грн.

З даного акту перевірки та податкового повідомлення-рішення вбачається, що донарахування податку на додану вартість відбулося нібито в результаті порушення мною положень п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 «а» ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України (необхідності обов`язкової реєстрації платником ПДВ при перевищенні доходу в 1 000 000,00 грн платником на загальній системі оподаткування).

17.06.2026 відповідачем винесено податкову вимогу №0009418-1304 0320, у якій йшлося про наявність податкового боргу в сумі 607 685,10 грн з податку на додану вартість.

Крім того, 19.06.2026 Головним управлінням ДПС у Волинській області прийнято рішення №12724/6/03-20-13-04-06 про опис майна у податкову заставу.

Позивач вважає вказане вище податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки донарахування податку на додану вартість відбулося через анулювання відповідачем реєстрації позивача, як платника єдиного податку, переведення позивача з 01.01.2024 на загальну систему оподаткування, декларування доходу на суму більшу ніж 1 млн грн, як наслідок необхідності зареєструватися платником ПДВ після протиправного переведення на загальну систему оподаткування.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 11:00 год. 07 вересня 2026 року.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції вказав, що у зв`язку із ненаданням відповіді на запит Головного управління ДПС у Волинській області від 16.01.2026 №144/12/03-20-24-07-06, який були надісланий засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на підставі пп.78.1.1., п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2023 по 31.12.2025.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача сформований акт від 01.04.2026 №8154/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , у якому встановлено порушення позивачем, а саме: п.181.1 ст.181, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 «а» ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), СПД Матвієвим В.М. занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за 2024р.- 2025р. на загальну суму 552 441 грн, в т.ч. за 2024 рік на суму 323 861 грн та за 2025 рік на суму 228 580 грн.

На підставі висновку акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2026 року №00996803202407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 607 685,10 (у тому числі 552 441,00 грн - сума податкового зобов`язання та 55 244,10 грн штрафна санкція).

17.06.2026 відповідачем було сформовано податкову вимогу №0009418-1304-0320, у зв`язку з наявністю у позивача станом на 16.06.2026 податкового боргу у сумі 607 685,10 грн. Вказана податкова вимога надсилалась позивачу та була ним отримана 29.06.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

19.06.2026 було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 , та 13.07.2026 за №262 було складено акт опису майна. Вказаний акт №262 опису майна було надіслано позивачу, однак лист повернувся на адресу відправника 24.07.2026.

У зв`язку із чим, представник відповідача вважає висновки, викладені в акті перевірки, та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу правомірними.

З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу суду на те, що основний акцент відзиву зроблено на тому, що статус позивача платника єдиного податку було скасовано 01.01.2024 за результатами камеральної перевірки та на підставі рішення №2071/03-20-24-06 від 29.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Однак, відповідач повністю упустив та жодним чином не прокоментував того факту, що його статус платника єдиного податку було відновлено з моменту припинення рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі №140/61/25, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026, ухвалою Касаційного адміністративного суду від 02.06.2026 Головному управлінню ДПС у Волинській області відмовлено у відкритті касаційного провадження, тобто вказаний спір вирішено остаточно.

Відтак, починаючи із 01.01.2016 по даний час позивач безперервно перебуває на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка податку 5%).

В свою чергу, відповідачу було достеменно відомо про факт наявності судового спору по справі №140/61/25 та про рішення суду першої інстанції, тобто за довго до направлення запиту, призначення перевірки та її проведення відповідачу були достеменно відомі наслідки скасування судом рішення про анулювання моєї реєстрації, як платника єдиного податку.

Тим не менше Головне управління ДПС у Волинській області продовжило вчиняти протиправні дії донарахувавши податкові зобов`язання із податку на додану вартість вважаючи мене платником податку на загальній системі оподаткування.

В запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача акцентував увагу суду на тому, що 31.12.2023 ГУ ДПС у Волинській області було анульовано реєстрацію позивача, як платника єдиного податку внаслідок наявності податкового боргу по єдиному податку протягом двох послідовних кварталів.

Відповідно, з 01.01.2024 року підприємець ОСОБА_1 застосовував загальну систему оподаткування.

Рішення №2071/03-20-24-06 від 27.12.2023 про анулювання реєстрації платника єдиного податку було оскаржено позивачем до суду.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі №140/61/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27 грудня 2023 року. Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області поновити статус платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 01 січня 2024 року.

Водночас, вказане рішення ВОАС набрало законної сили лише 04.05.2026, після прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 про залишення апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській області без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 без змін.

Про відновлення статусу платника єдиного податку позивача було повідомлено листом №10863/6/03-20-24-06-06 від 22.05.2026, що наявний у матеріалах справи.

Відтак, у період проведення перевірки (з 23.03.2026 по 27.03.2026) позивач перебував на загальній системі оподаткування, а тому був зобов`язаний зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПК України.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначила, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 року у справі №140/61/25, Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 року у справі №140/61/25 щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області від 27.12.2023 року №2071/03-20-24-06 про анулювання платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в інтегрованій картці платника податків ІКС «Податковий блок» Матвіїва Вадима Миколайовича було відновлено статус платника єдиного податку та внесені відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації - 01.01.2024 року.

Інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) приведено у відповідність.

Відповідні дії з приведення ІКП позивача у відповідність були проведені після надходження на адресу відповідача постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026 року у справі №140/61/25, що підтверджується листом №10863/6/03-20-24-06-06 від 22.05.2026, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Ухвалою суду від 21.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 13 жовтня 2026 року.

У судовому засіданні 13.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечили та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 03.02.2026 №329-п та повідомлення від 03.02.2026 №68, на підставі пп.78.1.1., п.78.1.4 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2023 по 31.12.2025, за результатами якої складено акт перевірки від 01.04.2026 №8154/03-20-24-07/ НОМЕР_1 .

В акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.04.2026 №8154/03-20-24-07/ НОМЕР_1 встановлено порушення СПД ОСОБА_1 , зокрема: п. 181.1 ст.181, п. 183.2 п.183.4 п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 «а» ст.187, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), СПД ОСОБА_1 занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за 2024 р.- 2025 р. на загальну суму 552441 грн, в т.ч. за 2024 рік на суму 323861 грн та за 2025 рік на суму 228580 грн.

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2026 року №00996803202407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 607 685,10 (у тому числі 552 441,00 грн - сума податкового зобов`язання та 55 244,10 грн штрафна санкція).

ГУ ДПС у Волинській області на поштову адресу позивача було направлено вказане податкове повідомлення-рішення, яке було повернуто на адресу відправника «неправильно зазначена/відсутня адреса» 23.04.2026.

17.06.2026 відповідачем було сформовано податкову вимогу №0009418-1304-0320, у зв`язку з наявністю у позивача станом на 16.06.2026 податкового боргу у сумі 607 685,10 грн.

Податкова вимога надсилалась позивачу та була ним отримана 29.06.2026 за адресою АДРЕСА_1 .

19.06.2026 було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 , та 13.07.2026 за №262 було складено акт опису майна.

Вказаний акт №262 опису майна було надіслано позивачу, однак лист повернувся на адресу відправника 24.07.2026.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, звернувся до суду за захистом свої прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до п.183.4 ст.183 ПК України, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п.181.1 ст.181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 183.10 ст.183 ПК України унормовано, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В свою чергу, підпунктом 1 п.297.1 ст.297 ПК України унормовано, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п.п.1 п.293.3 статті 293 цього Кодексу (3% від доходу), а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

При цьому, з аналізу акту перевірки від 01.04.2026 №8154/03-20-24-07/277740697, на підставі якого ГУ ДПС у Волинській області винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00996803202407 від 21.04.2026, податкова вимоги форми Ф №0009418-1304-0320 від 17.06.2026 та рішення №12724/6/03-20-13-04-06 від 19.06.2026 про опис майна у податкову заставу, можна дійти висновку, що донарахування податку на додану вартість відбулося через анулювання ГУ ДПС у Волинській області реєстрації ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, як наслідок, переведення відповідачем останнього із 01.01.2024 на загальну систему оподаткування, а також декларування позивачем доходу на суму більшу ніж 1 000 000,00 грн та необхідності зареєструватися платником ПДВ після протиправного переведення на загальну систему оподаткування та перевищення доходу за 12 місяців в 1 000 000,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.05.2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець з наступними видами діяльності: 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

З 01.01.2016 ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група, ставка податку 5% від доходу).

Водночас, судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області, на підставі акту про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування №21871/03-20-24-06 від 27.12.2023, було прийняте рішення №2071/03-20-24-06 від 29.12.2023 про анулювання реєстрації ОСОБА_1 , як платника єдиного податку.

Із вказаного рішення вбачається, що анулювання реєстрації платника єдиного податку відбулося у зв`язку з наявністю порушень абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298, абз.3 п.299.10 ст.299 ПК України (несплата протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань з єдиного податку).

У зв`язку із чим, починаючи з 01.01.2024 позивача було виключено з Реєстру платників єдиного податку та переведено на загальну систему оподаткування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вважаючи незаконним рішення Головного управління ДПС у Волинській області про анулювання реєстрації, як платника єдиного податку, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 по справі №140/61/25, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.05.2026, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27.12.2023.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Волинській області поновити статус платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з внесенням відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації 01 січня 2024 року.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2026 Головному управлінню ДПС у Волинській області відмовлено у відкритті касаційного провадження.

Отже, скасування в судовому порядку рішення Головного управління ДПС у Волинській області №2071/03-20-24-06 від 27.12.2023 про анулювання реєстрації ОСОБА_1 , як платника єдиного податку, призводить до відновлення юридичного становища особи, яке існувало до його прийняття.

Тобто, за результатами розгляду справи №140/61/25 статус ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 3-ї групи зі ставкою податку 5%, був відновлений з моменту його припинення - 01.01.2024, а відтак є безперервним із 01.01.2016, про що також свідчить відповідь Головного управління ДПС у Волинській області №10863/6/03-20 24-06-06 від 22.05.2026.

Безперервне перебування на спрощеній системі оподаткування не вимагає від особи обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість навіть за умови перевищення доходу в 1 000 000,00 грн.

Таким чином, як встановлено судом, притягнення позивача до відповідальності за неподання заяви про реєстрацію платником ПДВ (п.183.4, п.183.10 ст.183 ПКУ) є наслідком протиправних дій самого контролюючого органу безпідставного скасування реєстрації платником єдиного податку та незаконного переведення на загальну систему оподаткування, а отже також є незаконним.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У зв`язку із чим, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми Р №00996803202407 від 21.04.2026, податкової вимоги форми Ф №0009418-1304-0320 від 17.06.2026 та рішення №12724/6/03-20-13-04-06 від 19.06.2026 про опис майна у податкову заставу, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 12 385,36 грн платіжною інструкцією від 19.06.2026 №393.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 12 385,36 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 03.07.2026, розрахункову квитанцію від 03.07.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 24.07.2026, відповідно до яких сума витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечив щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.

Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).

Враховуючи складність та категорію справи (предметом оскарження є одне рішення про коригування митної вартості товарів), обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, а також заперечення іншої сторони щодо їх надмірної вартості, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 17 385, 36 грн (12 385, 36 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 5000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області форми Р №00996803202407 від 21.04.2026.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Волинській області форми Ф №0009418-1304-0320 від 17.06.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області №12724/6/03-20-13-04-06 від 19.06.2026 про опис майна у податкову заставу.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12 385 (дванадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 36 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 44106679).

Суддя Ю.Ю. Сорока

Повний текст судового рішення складено 22.10.2026.