Рішення № 140836362, 21.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2969/26

Єдиний унікальний № 742/4436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судового засідання Шептун В.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

установив:

Представник позивача звернувся до суду, через електронний суд, з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19.02.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт винуватості Відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Цивільно-правова відповідальність Відповідача, як водія транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-210143952.

Позивачем було здійснено врегулювання страхового випадку та обчислено розмір страхового відшкодування відповідно до Закону №1961-IV, що підтверджується матеріалами страхової справи. Враховуючи матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування Позивачем шкоди третій особі за полісом страхування №EP-210143952 у зв`язку з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . За полісом страхування №EP-210143952 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб - 2.500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 23 600 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-210143952, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 23 600,00 грн., що підтверджується платіжними документами.

Позовні вимоги ґрунтуються на праві регресу до Відповідача у зв`язку з тим, що укладений договір страхування не передбачав використання автомобіля в таксі, проте, в результаті розслідування страхової справи було підтверджено експлуатацію транспортного засобу Відповідача в якості таксі. Відповідно, при укладенні договору ОСЦПВ, Страховику було надано недостовірні відомості з метою приховати факт використання автомобіля в таксі для отримання заниженого тарифу у зв`язку з чим Позивач вимагає стягнення 50% виплаченого відшкодування на підставі ст. 38-1 Закону України «Про ОСЦПВ».

Відповідно до наданої Страхувальником інформації щодо транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 при укладенні Полісу було невірно зазначено «Сфери використання транспортного засобу (К3)» та застосовано коригуючий коефіцієнт лише - К3=1, як до легкового автомобіля, що не передбачає використання транспортного засобу як таксі. Разом з тим, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено що зазначений транспортний засіб використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Підтвердженням даного факту є наявність на вказаному транспортному засобі ознак використання транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме розпізнавального знака «Таксі». Крім вищевказаного, у страховика наявна інформація щодо використання транспортного засобу також в інших службах таксі, в тому числі Uber (ТОВ «Убер Україна»).

Страховиком також встановлено здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 , який є страхувальником та власником транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , а саме наявність відповідного виду економічної діяльності у сфері таксі та перевезень за плату, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З метою розслідування та встановлення обставин настання страхового випадку, Страховиком було залучено асистуючу компанію, яка має відповідні коди видів економічної діяльності у ЄДРПОУ ГФ, а саме: 66.21 Оцінювання ризиків та завданої шкоди; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення. Згідно Висновку асистуючої компанії (асистансу) за результатом аналізу страхової справи №41738 встановлено факт використання транспортного засобу у сфері таксі та перевезень за плату. Таким чином, встановлено факт використання транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.

Таким чином, Полісом щодо транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 % виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 23 600 грн. - 50% = 11 800 грн.

Крім того, представник позивача заявив ще вимогу про стягнення з Відповідача штрафних санкцій, а саме: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом. Також представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір та 8 022, 50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 серпня 2026 року дану справу передано на розгляд судді Фетісовій Н.В.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, яке було відкладено до 21 жовтня 2026 року.

Представник позивача у підготовче засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розглянути справу за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у підготовче засідання також не з`явився, згідно поданої заяви просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає та не заперечує проти стягнення матеріальної шкоди.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом установлено, що 19 лютого 2023 року о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_5 по вул. Світла у м. Києві, перед зміною напрямку руху не впевнився в безпечності маневру, в результаті чого скоїв наїзд на автомобіль «Опель», д.н.з. НОМЕР_6 , в результаті чого останній зіткнувся з автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_7 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів.

10 березня 2023 року постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/3334/23 (провадження №3/753/2011/23) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. на користь держави. Постанова набрала законної сили 21.03.2023 (а.с.16, зворот).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не потребує доведенню.

Згідно з копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-210143952 від 20.07.2022, відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_5 , була зареєстрована ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» (а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , власником транспортного засобу Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_7 є ОСОБА_3 (а.с.17 зворот).

23.02.2023 було складено Акт огляду транспортного засобу Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_7 та визначено обсяг пошкоджень (а.с.18, 19, зворот).

Згідно з копії заяви від 06.03.2023 ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» з заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.17 зворот).

Відповідно до копії Страхового акта №41738/1 від 07.04.2023, складеного ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» сума страхового відшкодування складає 23 600, 00 грн. (а.с.20).

Згідно з копії платіжної інструкції №5279 від 10 квітня 2023 року ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило ОСОБА_3 страхове відшкодування згідно страхового акту №41738/1 (Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_7 ). Без ПДВ (а.с.20).

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ОСОБА_2 з 23.09.2015 зареєстрований в якості ФОП, який може здійснювати, зокрема, такий вид діяльності, як «49.32 Надання послуг таксі» (а.с.25).

Згідно з роздруківки з сервісу #OpenData.Taxi, транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_5 зареєстрований у двох службах таксі станом на 23.06.2026 (а.с.25).

Згідно з копії висновку асистуючої компанії №42589106/41738 від 31.07.2026, асистанс підтверджує, що за результатом аналізу страхової справи №41738 було встановлено факти використання авто для здійснення перевезень за плату (використання в якості таксі з реєстрацією в онлайн сервісах). Зазначене підтверджується фотоматеріалами де видно зазначений ТЗ з розпізнавальним знаком «Таксі» на ньому щодо надання таких послуг. Одночасно з цим, встановлено наявність державної реєстрації за відповідним кодом економічної діяльності щодо надання послуг платних перевезень. Наявна інформація з відкритого джерела opendata.taxi щодо наявності реєстрації для роботи в якості таксі. Таким чином, Полісом щодо транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами. З урахуванням наведеного, відповідно до п. 38-1 Закону України №1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Враховуючи винність Відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, керуючись положеннями п.381.1 ст.381 Закону №1961-IV, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до Відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 23.600,00 грн. - 50% = 11.800,00 грн. (а.с.25 зворот).

Проте під час укладення полісу №ЕР-210143952 страхувальник зазначив, що транспортний засіб Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_5 , не використовується як таксі/маршрутне таксі.

Таким чином, під час укладення договору страхування щодо транспортного засобу Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_5 , було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, тоді як з урахуванням фактичної сфери використання транспортного засобу мав застосовуватися коригуючий коефіцієнт у розмірі від 1,1 до 1,4.

Нормами ст. 11 ЦК України регламентовано виникнення цивільних прав та обов`язків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання чи утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з п.2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ці відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, і в разі розбіжностей застосовуються норми Закону №1961-IV.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати на відновлювальний ремонт з урахуванням зносу, включаючи витрати на евакуацію транспортного засобу.

Згідно з п.36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплату без проведення експертизи, якщо страховик і потерпілий узгодили розмір та спосіб виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право регресної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п.17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Розпорядження Держфінпослуг №566 страховий платіж визначається шляхом застосування базового платежу та коригуючих коефіцієнтів, у тому числі коефіцієнта К3 залежно від сфери використання транспортного засобу.

Згідно з таблицею коригуючих коефіцієнтів (Розділ ІІІ Розпорядження №566), для транспортних засобів, що використовуються як таксі або для перевезення пасажирів, встановлено коефіцієнт К3 = 1,1-1,4.

Відповідно до п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо страховик здійснив відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, особа, відповідальна за шкоду, зобов`язана компенсувати страховикові 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована позивачем за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій особі було завдано майнової шкоди, у зв`язку з чим позивач здійснив страхове відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору страхування сфера використання забезпеченого транспортного засобу була визначена без урахування його фактичного використання для надання послуг з перевезення пасажирів, тобто як таксі.

При цьому використання транспортного засобу як таксі передбачає застосування іншого, більшого коригуючого коефіцієнта К3, ніж той, який був застосований при укладенні договору страхування.

Таким чином, фактична сфера використання транспортного засобу відрізнялася від зазначеної при укладенні договору страхування, що мало істотне значення для визначення страхового ризику та розміру страхового платежу.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач мав повідомити страховика про фактичне використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає застосування більшого коригуючого коефіцієнта.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п.17.3 ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок повідомлення страховика про відомі страхувальнику обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, покладено саме на страхувальника.

Отже, укладення договору страхування на підставі відомостей, наданих страхувальником, саме по собі не звільняє останнього від обов`язку повідомляти страховика про істотні обставини, які впливають на оцінку страхового ризику та розмір страхового платежу.

Разом з тим суд зазначає, що для вирішення даного спору визначальним є не питання добросовісності дій страховика при укладенні договору страхування, а встановлення обставин, передбачених п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме факту здійснення страховиком страхового відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування.

Страховий випадок настав під час дії договору страхування, а позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі.

При цьому встановлено, що транспортний засіб фактично використовувався як таксі, тоді як при укладенні договору страхування відповідна сфера використання транспортного засобу не була врахована, внаслідок чого страховий платіж визначався із застосуванням меншого коригуючого коефіцієнта.

Отже, між фактичними умовами використання транспортного засобу та умовами, виходячи з яких визначався страховий платіж, наявна відмінність, яка має істотне значення для визначення страхового ризику.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність передбачених п.38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстав для компенсації 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Розмір заявленої до стягнення суми відповідає 50 відсоткам здійсненої позивачем страхової виплати. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

У постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №452/3519/15 зазначено, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, - є грошовим зобов`язанням.

У постанові від 25.09.2019 у справі №757/26834/15-ц Верховний Суд зазначив, що, оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.625 ЦК України щодо стягнення зі страхової компанії трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

У постанові ВС від 30.10.2019 (справа №200/4309/14-ц, провадження №61-23763св18) також зазначено, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання здійснюється не залежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Аналізуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки договірні зобов`язання відсутні, рішення суду про стягнення з нього заборгованості не виносилося, а тому він не повинен нести відповідальність у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов висновку, що вимоги у ТДВ «Страхова група «Оберіг» підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Звертаючись із позовом до суду, представник ТДВ «Страхова група «Оберіг» зазначив розрахунок судових витрат у розмірі 8 022,50 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір про надання професійної правничої допомоги №04/26 від 09.02.2026 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТДВ «Страхова група «Оберіг», яким сторони погодили вид та вартість послуг, Акт прийому-передачі наданих послуг №41738/1 від 31.07.2026, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу у розмірі 8 022,50 грн. (а.с.29 зворот, 30, зворот).

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами статті 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019 року, № 320/11366/20 від 13.05.2022 року.

Враховуючи складність справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення судових витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. суд вважає законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 11 800 грн. (одинадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі гривень) 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ФЕТІСОВА