Рішення № 140835942, 22.10.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1581/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача Мазурової К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хотінської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати за позивачем право власності на на житловий будинок з надвірними та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка з 1996 року по серпень 2024 року фактично проживала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. Вищевказаний житловий будинок належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок відповідно до рішення сільської Ради народних депутатів від 13.08.1996 року №17. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Заповіту за життя померла не складала. Позивачка, не зважаючи на іншу адресу реєстрації проживала разом з померлою до дати та на дату її смерті. Після смерті ОСОБА_2 позивачка доглядала за житловим будинком, підтримувала в належному стані, відкрито, безперервно володіла будинком. За весь період проживання у вищевказаному будинку, а саме з 1996 року і по серпень 2024 року жодної інформації або відомостей про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило.

У судовому засіданні позивач, представник позивача адвокат Мазурова К.Д. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Хотінської селищної ради в судове засідання не з`явився, в своїй заяві просив проводити судове засідання у його відсутність, при винесені рішення покладались на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивачку представника позивача, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва на право власності на житловий будинок від 09.09.1996 року ОСОБА_3 на праві власності, згідно з рішенням виконкому Біловодської сільської ради народних депутатів від 13.08.1996 року 317 належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ( а.с.9)

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хотінської селищної ради Сумського району від 11.03.2026 №135 ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року по серпень місяць 2024 року( а.с.8)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть( а.с.12)

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хотінської селищної ради Сумського району від 11.03.2026 №134 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті ОСОБА_2 була зареєстрована в даному житловому будинку з донькою покійного чоловіка ОСОБА_1 (без реєстрації).Заповіт від імені ОСОБА_2 у виконкомі Хотінської селищної ради не посвідчувався.( а.с.13)

Відповідно до платіжних інструкцій АТ «Універсал банк», наданих позивачкою, про сплату за електроенергію в АДРЕСА_1 за особовим рахунком ОСОБА_4 за період з 2022 року по 2024 року зазначаються суми нараховані та сплачені ОСОБА_5 за електропостачання за вказаною адресою( а.с.14-24)

Як вбачається з відповіді Сумської районної державної нотаріальної контори від 17.06.2026 року №905/01-16 за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в Сумській районній державній нотаріальній конторі не відкривалася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.( а.с.43)

Позивачка зазначає, що після смерті ОСОБА_2 доглядала за житловим будинком, підтримувала в належному стані, відкрито, безперервно володіла будинком, за весь період проживання у вищевказаному будинку, а саме з 1996 року і по серпень 2024 року жодної інформації або відомостей про рідних, знайомих, можливих спадкоємців позивачу не відомо, прохання звільнити житловий будинок не надходило.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знає позивачку з дитинства та проживає в с.Біловоди. Знає, що позивачка проживала по АДРЕСА_1 . Цей будинок купила її ОСОБА_7 . У 1996 році померла мачуха. Вона спочатку приїздила до мачухи, допомагала їй по городу, доглядала за нею, здійснила її поховання. У мачухи дітей не було. Спочатку в цей будинок переселився чоловік позивачки, це десь приблизно у 2000 роках, а потім на постійне місце проживання десь через рік переїхала сама позивачка. Вони жили за цією адресою до початку війни.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що знає чоловіка позивачки ОСОБА_9 . У с. Біловоди він став жити десь з 1992 року та бував у гостях у позивачки. Вони з чоловіком жили в АДРЕСА_1 . Коли він прийшов до них вперше, десь у 1995 році, то вони жили ще з якоюсь бабусею, яка потім померла і вони жили самі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що позивачку знає, ще зі школи. У 2020 році позивачка приїхала з АДРЕСА_1 , номер будинку не пам`ятає. Проживала вона з мачухою. Спочатку їздила доглядала за нею, садила город. Потім мачуха померла. ОСОБА_11 переїхала з м.Суми і стала там жити з чоловіком. Вони там жили поки не розпочалася війна. Ніяких родичів у померлої не було.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №201/12550/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №175/2338/16-ц, від 22 лютого 2021 року у справі №607/21758/19.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18 не знайшла підстав для відступлення від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом ч.1 ст.344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 січня 2023 року у справі № 278/2443/18 (провадження № 61-19963св21), від 01 листопада 2023 року у справі № 369/2190/22 (провадження № 61-3246св23).

Встановивши, що ОСОБА_1 достовірно знала та зазначила у своїй позовній заяві про те, що власником жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 обізнана відносно того, хто є власником житлового будинку, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, тому не можна вважати володіння позивачем будинком, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 добросовісним.

Також, відповідно до статті 555 ЦК УРСР ( в редакції, яка діяла на час смерті ОСОБА_2 -04.07.1996 року) були передбачені підстави переходу спадщини до держави, в тому числі й відповідно до пункту 2 частини 1 зазначеної статті, відповідно до якого спадкове майно за правом спадкоємця переходить до держави якщо у спадкоємця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини ( пункт 5 частини 1 статті 555 ЦК УРСР). Таким чином, після смерті ОСОБА_2 спадщина відповідно до вищезазначеної норми права перейшла до держави в особі відповідної ради, що виключає застосування до виниклих правовідносин набувальної давності.

Доводи позивачки про те, що утримання будинку тощо підтверджує давність та відкритість володіння чужим майном, не дають підстав для висновку, щодо застосування до виниклих правовідносин набувальної давності, оскільки право власності може бути набуте лише на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18, після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 316, 344,1277 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Хотінської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2026.

Суддя Л.М. Гончаренко