Рішення № 140835805, 21.10.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/777/26

2/950/673/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.07.2025-100001545 від 15 липня 2025 року у загальному розмірі 16 697 грн, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 15.07.2025-100001545.

За первісними умовами договору відповідачці було надано кредит у сумі 1500 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення 29 грудня 2025 року.

Надалі за ініціативою позичальниці сторони уклали додаткові договори, відповідно до яких розмір кредитної лінії послідовно збільшувався: 23 липня 2025 року - на 1000 грн, 24 липня 2025 року - на 2100 грн, 25 липня 2025 року - на 1300 грн. Таким чином, загальна сума фактично наданого кредиту становила 5900 грн.

Позивач свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав, тоді як відповідачка належним чином умов договору не виконала.

Позивач зазначив, що відповідачкою 28 липня 2025 року було здійснено частковий платіж у сумі 840 грн, однак у подальшому зобов`язання за договором виконані не були.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на день звернення до суду заборгованість відповідачки становить 16 697 грн, з яких: 5900 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

7021 грн - заборгованість за процентами; 826 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 2950 грн - неустойка.

Позивач просив стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі та покласти на відповідачку судові витрати.

Крім того, позивач зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Справу відповідно до вимог статей 19, 274, 279 ЦПК України розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відзиву на позовну заяву, заперечень щодо розміру заборгованості, доказів повернення кредиту чи сплати заявленої позивачем заборгованості відповідачкою суду не надано.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

15 липня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 15.07.2025-100001545.

Електронний кредитний договір складався з пропозиції про укладення кредитного договору, заявки позичальника та відповіді про прийняття пропозиції - акцепту, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора.

З матеріалів договору вбачається, що відповідачкою для підписання договору використано одноразовий ідентифікатор E631, направлений на зазначений нею фінансовий номер телефону.

Ідентифікаційні дані позичальниці також підтверджуються інформацією, отриманою через систему BankID НБУ, відповідно до якої користувачем є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 .

Таким чином, надані докази у своїй сукупності підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі та погодження нею його істотних умов.

Згідно з первісними умовами кредитного договору від 15 липня 2025 року відповідачці надано кредит у сумі 1500 грн зі строком кредитування 168 днів та кінцевою датою його повернення 29 грудня 2025 року.

Факт виконання кредитодавцем цього обов`язку підтверджується документом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 15 липня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було перераховано 1500 грн із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 15.07.2025-100001545».

23 липня 2025 року сторони уклали додатковий договір, відповідно до якого загальний розмір кредиту збільшено до 2500 грн шляхом надання другого траншу в розмірі 1000 грн.

Факт перерахування другого траншу в сумі 1000 грн на ту саму платіжну картку підтверджується відповідним документом платіжної установи.

24 липня 2025 року сторонами укладено наступний додатковий договір, яким загальний розмір кредиту збільшено до 4600 грн шляхом надання третього траншу у сумі 2100 грн.

Фактичне перерахування зазначених коштів підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої 24 липня 2025 року на картку відповідачки було перераховано 2100 грн.

25 липня 2025 року укладено ще один додатковий договір, яким загальний розмір кредиту збільшено до 5900 грн та передбачено надання четвертого траншу у сумі 1300 грн.

Зазначений транш також фактично перерахований відповідачці 25 липня 2025 року.

Отже, належними та допустимими доказами підтверджується, що ТОВ «Споживчий центр» фактично надало відповідачці кредитні кошти у загальному розмірі: 1500 грн + 1000 грн + 2100 грн + 1300 грн = 5900 грн.

Кошти за всіма траншами були перераховані на один і той самий платіжний засіб, реквізити якого зазначені відповідачкою при укладенні договору та який за умовами договору визначений як належний їй платіжний засіб.

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитодавець свої договірні обов`язки щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

За змістом статей 207, 639 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір та її прийняття іншою стороною.

Електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Акцепт пропозиції відповідачкою здійснений шляхом використання одноразового ідентифікатора, отриманого на зазначений нею номер телефону.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначений номер телефону або платіжна картка не належали відповідачці чи що треті особи неправомірно скористалися її персональними даними.

Навпаки, подальше отримання декількох кредитних траншів та здійснення часткового платежу у сумі 840 грн свідчать про фактичне виконання відповідачкою укладеного договору та визнання існування договірних відносин.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, встановлених договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

Судом встановлено, що відповідно до остаточних умов кредитної лінії загальна сума кредиту становила 5900 грн, а після укладення останнього додаткового договору денна процентна ставка була визначена у розмірі 0,93 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 14 587 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 8687 грн.

Визначений сторонами розмір денної процентної ставки не перевищував максимально допустимого законом розміру.

Позивачем надано розрахунок, відповідно до якого заборгованість за процентами становить 7021 грн.

Суд враховує, що проценти нараховані за визначений договором строк кредитування, а саме до 29 грудня 2025 року, тобто не після закінчення строку кредитування.

Доказів неправильності здійсненого розрахунку процентів, іншого розміру заборгованості або сплати відповідачкою процентів у більшому розмірі матеріали справи не містять.

З огляду на наведене суд вважає вимоги про стягнення 5900 грн основного боргу та 7021 грн процентів обґрунтованими.

Позивач просить також стягнути 826 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

З умов кредитного договору та додаткових договорів убачається, що комісія за обслуговування встановлювалася за конкретно визначені договором послуги, зокрема організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення доступу до особистого кабінету, інформування про строки платежів та консультаційне обслуговування.

При цьому безпосередньо умовами договору передбачено, що до такої комісії не включається плата за послуги, які кредитодавець відповідно до законодавства зобов`язаний надавати споживачеві безоплатно, у тому числі за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про стан кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу, що нікчемною є умова кредитного договору саме в частині встановлення плати за інформацію про стан кредитної заборгованості, яку закон зобов`язує кредитодавця надавати споживачу безоплатно.

Разом із тим у договорі, укладеному між сторонами цієї справи, комісія визначена за комплекс інших послуг, а послуги, які мають надаватися безоплатно, прямо виключені з її складу.

Тому правових підстав для незастосування відповідної умови договору судом не встановлено.

Враховуючи погоджені сторонами умови договору, суд вважає вимогу про стягнення 826 грн комісії обґрунтованою.

Таким чином, належними доказами підтверджена заборгованість відповідачки за договором у сумі: 5900 грн + 7021 грн + 826 грн = 13 747 грн.

Окремо суд враховує здійснення відповідачкою 28 липня 2025 року платежу в сумі 840 грн.

Зазначена обставина свідчить не лише про часткове виконання договору, а й підтверджує визнання відповідачкою існування кредитних правовідносин.

При цьому з наданого позивачем розрахунку вбачається, що зазначений платіж уже врахований при визначенні остаточного розміру заборгованості.

Так, відповідно до остаточних умов договору орієнтовна загальна вартість кредиту становила 14 587 грн. Після врахування сплачених відповідачкою 840 грн несплаченою залишилася сума 13 747 грн: 14 587 грн - 840 грн = 13 747 грн, що відповідає сукупному розміру заявлених до стягнення позивачем основного боргу, процентів та комісії без урахування неустойки.

Зазначене додатково підтверджує послідовність та арифметичну узгодженість поданого позивачем розрахунку.

Разом із тим вимога позивача про стягнення з відповідачки 2950 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами за прострочення виконання зобов`язань, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

Кредитний договір між сторонами укладено 15 липня 2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану.

Заявлені позивачем 2950 грн за своєю правовою природою є саме неустойкою, нарахованою за неналежне виконання відповідачкою грошових зобов`язань за кредитним договором.

Наведена норма є імперативною та не ставить звільнення позичальника від сплати неустойки у залежність від причин невиконання ним кредитного зобов`язання.

Отже, умови договору про право кредитодавця нараховувати неустойку за прострочення не можуть бути підставою для її судового стягнення всупереч спеціальній нормі закону.

Тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 2950 грн неустойки необхідно відмовити.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів: факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі; факт погодження відповідачкою істотних умов договору та додаткових договорів; факт надання відповідачці чотирьох кредитних траншів на загальну суму 5900 грн; факт часткового виконання договору відповідачкою шляхом внесення 840 грн; факт неналежного виконання відповідачкою зобов`язання з повернення кредиту, процентів та комісії; наявність заборгованості у розмірі 13 747 грн.

Водночас вимога про стягнення 2950 грн неустойки суперечить імперативному припису пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов ТОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню зі стягненням із ОСОБА_1 13 747 грн заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги задоволені на суму 13 747 грн із заявлених 16 697 грн, тобто у розмірі приблизно 82,33 % заявлених вимог.

Відтак із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам: 2662,40 грн ? 13 747 грн / 16 697 грн = 2192,01 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивач у позовній заяві повідомив про намір подати докази їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На час ухвалення цього рішення належні докази фактичного розміру таких витрат суду не подані, тому питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується та за наявності передбачених ЦПК України підстав може бути вирішене судом додатково.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, заборгованість за кредитним договором № 15.07.2025-100001545 від 15 липня 2025 року у загальному розмірі 13 747 (тринадцять тисяч сімсот сорок сім) грн 00 коп., яка складається з: 5900 грн 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 7021 грн 00 коп. - заборгованість за процентами; 826 грн 00 коп. - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 2950 грн 00 коп. неустойки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) грн 01 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ