Рішення № 140835426, 22.10.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8522/25

Провадження №2/523/303/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Бузовського В.В.,

при секретарі - Петровської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №16, в м. Одесі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303175, місцезнаходження: вул. Євгенія Танцюри, буд.22, м.Одеса) про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю,-

встановив:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом та просила визначти місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із нею, оскільки досягти згоди із батьком дитини, який перебуває за межами України, вона не може.

Позивачка в судовому засіданні вимоги позову підтримала.

Від представника відповідача надійшла заява про визнання відповідачем ОСОБА_2 , вимог позову про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Крім визнання відповідачем позову встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення суду від 04.04.2023 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає із матір`ю. Батько дитини надає матеріальну допомогу на утримання дитини.

Згідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації №01-11/2366/1вих від 05.12.2025р., орган опіки вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю (а.с. 67).

Частина 2 статті 7 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина має право на проживання у безпечному середовищі та на розвиток у сімейному оточенні. У подібних правовідносинах Верховний Суд неодноразово зазначав: «Питання виїзду дитини за кордон вирішується з урахуванням її найкращих інтересів, а не виключно волі одного з батьків» (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 761/24311/16-ц).

Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до ст.3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 151 СК України визначено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Так, у статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. №789-XII,ч.7 ст.7 СК України закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У пункті 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, проголошено правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Відповідно до вимог ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За нормами ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до вимог ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

При визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (справа «Мамчур проти України»).

Нормами ч.1 ст.13 ЦПК закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінивши надані докази в сукупності, а також визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,258-259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26303175, місцезнаходження: вул. Євгенія Танцюри, буд.22, м.Одеса) про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із матір`ю - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: