Рішення № 140835365, 20.10.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/650/24

Провадження № 2/510/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Івановой Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 40161 грн. 37 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не явився, відзиву на позов не надав, згідно наданої суду заяви позовні вимоги визнав частково, оспорює розмір відсотків, нарахованих за користування кредитом, просив про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судове засідання не явився, просив про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, на задоволенні позову наполягав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021р. (із Додатком №1 Графіком платежів); копія довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 18.03.2024р. про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 ; копія письмової вимоги від 27.12.2023р., адресованої ОСОБА_1 , про наявність кредитної заборгованості; копія договору факторингу №03/11/2021 від 03.11.2021р., укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»; копія акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу №03/11/2021 від 03.11.2021р.; копія витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №03/11/2021 від 03.11.2021р.; копія платіжної інструкції №102 від 05.11.2021р. на суму 1564644,42; копія довідки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» від 15.03.2024р. про здійснення транзакції 30.11.2021р. за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 ; картка обліку договору (розрахунок заборгованості) станом на 02.11.2021р.; копія Правил надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС Україна»; копії статутних та реєстраційних документів позивача.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 із вимогами про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021р. (із Додатком №1 Графіком платежів), у якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 40161,37 грн., судовий збір в сумі 2430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.02.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №3680273 .

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, а саме в сумі 15000,00 грн.

03.11.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» було укладено Договір факторингу №03-11-01/2021, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №4258649 від 03.06.2021р., що був укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Відповідач не повернув своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, відповідач має заборгованість в сумі 40161 грн. 37 коп., яку добровільно не погашає, зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що 16.02.2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договір №3680273 про надання споживчого кредиту. За вказаним договором сума кредиту становить 15000 гривень, строк повернення кредиту 30 днів із можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору. Відповідно до п.1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день, знижена процентна ставка 0,33 % в день.

Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання за вказаним кредитним договором та за розрахунком, проведеним ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 3680273 від 16.02.2021 року складає 40161,37 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 12351,00 грн.; заборгованості за відсотками 27810,37 грн.

Приписами ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

03 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» укладений договір факторингу №03/11/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» зобов`язується передати (сплатити) суму фінансування ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язується відступити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» права вимоги за кредитним договором, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відтак, оскільки вказані договори про надання коштів у кредит та факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними чи нікчемними, то в силу положень ст.ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642 і 1077 ЦК України ці правочини є правомірними, чинними та обов`язковими для виконання, що у відповідності до вимог ст.ст. 12 і 81 ЦПК України не спростовано відповідачем ОСОБА_1 жодними доказами.

Отже, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3680273 від 16.02.2021 року становить 40161,37 грн. (із яких: заборгованості за тілом кредиту - 12351,00 грн.; заборгованості за відсотками 27810,37 грн.).

Відповідач після відступлення права грошової вимоги за кредитним договором своєчасно платежі первісному кредитору не сплачував (ст. 1082 ЦК України), у зв`язку з чим має перед позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» непогашену заборгованість за кредитним договором №3680273 від 16.02.2021р. в загальній сумі 40161,37 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно ст.ст.1,3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВСУ №61-20799св19 по справі №561/77/19 від 16.12.2020 щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначила, що особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Таким чином, договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та первісним позивачем не було б укладено.

При укладенні кредитного договору ідентифікація особи здійснюється банком-емітентом через певну фінансову установу, який здійснює перерахування коштів на банківську картку клієнта, номер якої клієнт вказує при укладенні кредитного договору.

Відтак, було узгоджено розмір кредиту за кредитним договором, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року в справі № 2-879/13 (провадження № 61-10802св18) зазначено, що «сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом».

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що факт укладення договору про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 знайшов своє належне підтвердження.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

У відповідності до укладеного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а саме за договором про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021р., укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 : знижена процентна ставка 1,33 %; стандартна процентна ставка - 1,99 %; строк користування кредитними коштами - 30 днів; строк повернення кредиту 18.03.2021р.

Договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, із його умовами відповідач був ознайомлений.

Положеннями Договору була встановлена відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Згідно позовних вимог та розрахунку кредитної заборгованості загальна заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами склала 27810,37 грн. Відповідач, викладаючи свої заперечення (по суті фразу-думку у заяві) щодо нарахування відсотків, зазначив, що не згоден із розміром нарахованих відсотків, причому не навів будь-яких доводів, посилань на вимоги законодавства, міркувань та цифрових підрахунків з цього приводу.

Суд із такими твердженнями представника відповідача не погоджується, виходячи із наступного.

15 серпня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Укладення та підписання договору згідно з цивільним законодавством України (ст. 638 ЦК України) означає, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов і добровільно взяли на себе зобов`язання їх виконувати. Підписи сторін у договорі підтверджують, що вони (сторони) висловили свою волю на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено:

-за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4 Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку п.п. 4.2 Договору;

-в порядку автопролонгації на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 Договору.

Згідно п. 4.2. кредитного договору, Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.2.2 Договору.

Відповідно п. 4.2.2 кредитного договору, Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо споживач, здійснюючи вказаний платіж, не бажає продовжувати строк користування кредитом, споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство в один із вказаних нижче способів.

Так, як було встановлено судом, строк дії кредитного договору №3680273 закінчувався 18.03.2021р.

Як виходить з картки обліку договору, позичальником неодноразово було здійснено часткове добровільне погашення заборгованості за кредитним договором №3680273 на загальну суму 16575,07 грн.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, кожне таке погашення зумовлювало пролонгацію строку дії кредитування на строк, аналогічний первісно встановленому сторонами при його укладенні. Згідно картки обліку договору (розрахунку заборгованості) 19.03.2021р. відповідач зарахував плату за кредит (відсотки), у зв`язку із чим строк кредитного договору пролонгувався ще на 30 днів, 18.04.2021р. відповідач знов сплатив за кредит (відсотки), у зв`язку із чим строк кредитного договору пролонгувався ще на 30 днів і діяв по 19.05.2021р.

Надалі, відповідач припинив вносити будь-які грошові суми на рахунок погашення кредиту, не повідомив Товариство про те, що не бажає продовжувати строк користування кредитом в порядку п. 4.2.2 Договору, у зв`язку із чим до договірних правовідносин почали застосовуватися вимоги п. 4.3 Договору.

Згідно п. 4.3 Договору «Порядок автопролонгації строку кредиту» Сторони домовились, що у випадку , якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль.

За п. 4.3.2 Договору споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 Договору.

Таким чином, після закінчення строку повторної пролонгації за ініціативою споживача після 19.05.2021р., у нього була наявна заборгованість за кредитом, про пролонгацію договору шляхом внесення грошової суми (відсотків) відповідач не заявив, у зв`язку із чим після 19.05.2021р. відбулась автопролонгацію кредитного договору на 90 днів, тобто по 19.08.2021р.

Після цієї дати будь-які платежі відповідачеві не нараховувались. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом станом на 19.08.2021р. заборгованість відповідача склала 40161,37 грн., з яких : 12351,00 грн. тіло кредиту; 27810,37 грн. сума заборгованості за відсотками.

Також суд звертає увагу і на те, що не зважаючи на нечітке формулювання відповідача у його заяві , в якій він не визнає суму заборгованості по відсотках, у суду немає також правових підстав і для зменшення нарахованого розміру відсотків за кредитним договором.

Так, діючим законодавством передбачено право суду щодо зменшення розміру нарахованих відсотків в межах кредитних спорів. Умовами для такого зменшення виступають несправедливий та непропорційно великий розмір процентів по відношенню до фактично отриманої суми коштів, що суперечить вимогам ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

В даному випадку не підлягають застосуванню положення ч.3 ст. 551 ЦПК України, оскільки вказані норми можуть бути застосовані до щодо нарахованих штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема, неустойки (штрафу, пені), відсотків нарахованих в порядку ст. 625 ЦПК України, а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних, які передбачені умовами договору.

Таким чином, зменшення відсотків чинним законодавством не передбачено.

При цьому, суд також зазначає, що у розрахунку заборгованості чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відповідач здійснив дії щодо укладення кредитних договорів, якими підтвердив, що ознайомився з умовами та правилами надання коштів в позику. Відсотки нараховані відповідно до умов договору та строку кредитування, умови договору у судовому порядку не оскаржувалися. Таким чином, зменшення відсотків чинним законодавством не передбачено.

З урахуванням вищевикладених положень та практики Верховного суду, суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення відсотків в період дії строку кредитного договору в повній сумі.

Отже суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог щодо договору про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021р.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відтак, позивач правомірно набув права вимоги до щодо виконання зобов`язань, вимоги про стягнення заборгованості за користування кредитними коштами підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд також стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 2430,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» (01054, м. Київ, вул.Ярославів вал, будинок 14а, код ЄДРПОУ 44024387) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №3680273 від 16.02.2021 року (станом на 19.08.2021 року) в розмірі 40161 грн. 37 коп., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 12351,00 гривень; заборгованості за відсотками 27810,37).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «К9» (01054, м. Київ, вул.Ярославів вал, будинок 14а, код ЄДРПОУ 44024387) 2430 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Вячеслав ДУДНИК