Рішення № 140835297, 21.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/19739/26-Е

Провадження №2-а/522/468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Гресько Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить суд скасувати постанову ГУ ДМС України в Одеській області від 24.09.2026 №ПН МОД 013520 про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з власної ініціативи у Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області належним чином засвідчену копію особової (міграційної) справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та матеріали справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про адміністративне правопорушення.

Судове засідання по справі призначено на 15 жовтня 2026 року та було відкладено на 20 жовтня 2026 року.

15 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ГУ ДМС в Одеській області надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

19 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити.

У судове засідання, призначене на 20.10.2026 з`явився представник позивача та представник відповідача. У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що текст рішення буде проголошено 21 жовтня 2026 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

24 вересня 2026 року головним спеціалістом ДМС України в Одеській області Захаріним Олександром Вячеславовичем було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013433 за ч.2 ст.203 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що 24.09.2026 о 17 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Кордонна, 22 співробітниками ГВ КР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУ ДМС в Одеській області в рамках профілактичних заходів, а саме, операції під умовною назвою «Мігрант» було виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянина Лівану Аджамі ОСОБА_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Постановою начальника ГУ ДМС в Одеській області від 24.09.2026 серії ПН МОД №013520 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 24.09.2026 о 17 годині 00 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Кордонна, 22 співробітниками ГВ КР УСБУ в Одеській області спільно з співробітниками ГУ ДМС в Одеській області в рамках профілактичних заходів, а саме, операції під умовною назвою «Мігрант» було виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянина Лівану Аджамі ОСОБА_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме, проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає про те, що від 30.06.2026 звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Начальник управління у усній формі відмовив у прийнятті заяви і без жодних пояснень направив до канцелярії, де його заяву було зареєстровано за вх.№М-503/6/5101-26. Вказує, що він звернувся за захистом у встановлений законом спосіб та після тривалого її не розгляду був вимушений оскаржувати бездіяльність ГУ ДМС в Одеській області, а тому, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 ст.203 КУпАП.

Відповідно до п. 2.2. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця і додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 р. № 649 (далі за текстом Правила) рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається територіальним органом ДМС протягом робочого дня, в який до нього звернулась відповідна особа.

Відповідно до п. 3.2 наказу МВС «Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» від 07.09.2011 № 649 у день отримання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС видає заявникові під підпис у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні (додаток 4) довідку про звернення за захистом в Україні, про що заносить відповідні відомості до зазначеного журналу. Довідка видається строком на один місяць.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов`язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

Пунктом 4.7 розділу 4 Правил № 649 встановлено, що у разі використання особою права на оскарження уповноважена посадова особа територіального органу ДМС до прийняття рішення за скаргою залишає на зберігання документи, що посвідчують особу заявника, та інші надані заявником документи, про що робиться відмітка в розписці про зберігання документів. Строк дії довідки про звернення за захистом в Україні продовжується територіальним органом ДМС на три місяці. Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія скарги на рішення територіального органу ДМС з підтверджуючими документами її відправлення або у випадку оскарження в судовому порядку - копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копія ухвали суду про відкриття провадження у справі або належним чином оформленої судової повістки. Подані документи належним чином долучаються до особової справи.

У випадку оскарження рішення в судовому порядку подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації про стан розгляду справи в суді від юридичної служби територіального органу ДМС. Про продовження строку дії зазначеної довідки уповноважена посадова особа територіального органу ДМС заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

До позовної заяви долучено заяву від 30.06.2026, адресовану ГУ ДМС в Одеській області про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

Вказана обставина не оспорювалася відповідачем у відзиві.

Окрім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі судом було витребувано у ГУ ДМС в Одеській області в тому числі копію особової справи позивача. В супереч цьому, ГУ ДМС в Одеській області у встановленому законом порядку ухвалу суду від 09.10.2026 виконало не у повному обсязі, та не надало суду належним чином засвідчену копію особової справи.

Тому, факт звернення позивача 30.06.2026 до органів ГУ ДМС в Одеській області не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

У зв`язку із тим, що позивач звернувся до органів ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, в останнього були правомірні очікування того, що його заява буде прийнята та розглянута у встановленому законом порядку, а на період розгляду такої заяви він буде документований довідкою про звернення за захистом в Україні, яка на період розгляду заяви даватиме йому право на перебування на території України.

При цьому, сам факт тривалого розгляду заяви чи невидання довідки про звернення за захистом в Україні за умови звернення особи у встановленому законом порядку до органів ДМС не є підставою вважати, що особа перебуває на території України без належних на те підстав та не може покладати на особу додатковий тягар, пов`язаний із законністю свого перебування на території України.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що під час виявлення позивача, у нього був відсутній паспортний документа для виїзду за кордон.

Проте, вказана обставин спростовується копією паспортного документа, що була долучена до позовної заяви.

Стаття 6 Конвенції та повний спектр передбачених нею процесуальних прав, які гарантують право на справедливе судочинство, не застосовуються до процедури надання притулку або процедури видворення. Проте застосовується стаття 13 Конвенції, яка гарантує право на ефективні засоби правового захисту.

Європейський суд неодноразово наголошував, що людина повинна мати достатньо інформації про процедуру надання притулку, якої необхідно дотримуватися. Це вимагає наявності надійної системи комунікації між органами влади й шукачами притулку. Крім того, людина повинна мати ефективний доступ до такої процедури. Це, у свою чергу, може вимагати наявності перекладачів і доступу до юридичної допомоги.

Оцінюючи доступ заявників до ефективних засобів правового захисту, Європейський суд, як правило, розглядає внутрішню систему в цілому. Він установив, що: «Навіть у випадку, коли один засіб правового захисту сам по собі не повною мірою відповідає вимогам статті їм може відповідати сукупність засобів, передбачених внутрішнім законодавством» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гебремедін проти Франції» (Gebremedhin [Gaberamadhien] v. France), 25389/05, ЄСПЛ 2007-II.).

Ефективний засіб правового захисту має бути доступним як на законодавчому рівні, так і на практиці (Рішення ЄСПЛ у справі «М.С.С. проти Бельгії та Греції» (M.S.S. v. Belgium and Greece [GC]), 30696/09, ЄСПЛ 2011 р.).

Компетентний національний орган не обов`язково має бути судовим. Проте його правомочність і гарантії будуть братися до уваги під час розгляду ефективності засобу правового захисту. Такий національний орган повинен бути незалежним, проводити пильну й сувору перевірку клопотання про надання притулку, а також розглядати справу по суті.

Особлива увага приділяється швидкості реалізації засобів правового захисту, оскільки довгі затримки й надмірна тривалість можуть зменшувати їхню ефективність (Рішення ЄСПЛ у справі «Де Соуза Рібейро проти Франції» (De Souza Ribeiro v. France [GC]), 22689/07, ЄСПЛ 2012 р.).

Стаття 13 також вимагає автоматичної призупиняючої дії засобу правового захисту іншими словами, заплановане видворення має бути призупинено до прийняття остаточного рішення (Рішення ЄСПЛ у справі «Чонка проти Бельгії» (Иonka v. Belgium), 51564/99, ЄСПЛ 2002-I, і рішення ЄСПЛ у справі «Гебремедін проти Франції» (Gebremedhin [Gaberamadhien] v. France), 25389/05, ЄСПЛ 2007-II.).

ДМС України в Одеській області будучи органом, уповноваженим на розгляд заяви про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту першочергово прийняв рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, ігноруючи той факт, що ОСОБА_1 звернувся до них із заявою про визнання особи біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, яка на момент притягнення до адміністративної відповідальності не була розглянута у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Конструкція зазначеної статті вказує нам на те, що будь-яка людина без національної або громадянської приналежності це найвища соціальна цінність.

Зазначеною постановою ДМС України в Одеській області нівелював норму статті 3 Конституції України, відповідно до якої людина це найвища соціальна цінність, та замість того, аби сприяти реалізації законних прав та інтересів позивача, прийняв рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності до розгляну заяви про визнання особи біженцем або такою, що потребує додаткового захисту та до закінчення процедури оскарження прийнятого рішення порушує встановлене ЄКПЛ право позивача на ефективний правовий захист, не відповідає принципу правової визначеності та верховенству права в цілому.

Твердження відповідача про те, що позивач не був документований паспортом громадянина України та перебував на території України без належних на те підстав спростовуються матеріалами справи, оскільки, позивач має чинний паспортний документ та відповідно до чинного законодавства мав право на законне перебування на території України до моменту закінчення процедури отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За таких обставин, висновки ГУ ДМС України в Одеській області викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення від 24.09.2026 серії ПН МОД №013520 про те, що ОСОБА_1 проживає на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні на момент прийняття оскаржуваної постанови були передчасними, оскільки, ГУ ДМС України в Одеській області належним чином не вирішило його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та така постанова прийнята до моменту закінчення процедури отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту в цілому..

Відповідно до наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України» від 28.08.2013 № 825, складати протоколи про правопорушення та протоколи про затримання, а також у передбачених законодавством випадках доставляти осіб, які порушили правила перебування в Україні та транзитного проїзду через її територію, у приміщення ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, мають право уповноважені посадові особи головних управлінь (управлінь) ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013433 вбачається, що його було складено головним спеціалістом Захаріним Олександром Вячеславовичем.

Проте, відповідачем не надано копію наказу (розпорядження), яким би Захаріна Олександра Вячеславовича уповноважено на складання протоколу.

Відповідачем не надано копії посадової інструкції Захаріна Лдександра Вячеславовича, де б було передбачено повноваження на складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

Тому, у суду відсутні підстави вважати, що протокол у справі про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на те особою, а тому, суд вважає, що зазначений доказ не є належним, та таким, що може підтвердити наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.

Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тому, оскільки на момент притягнення позивачки до адміністративної відповідальності орган ДМС у встановленому законом порядку не вирішив заяву позивача про визнання його біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, та процедура отримання такого статусу не була завершена у встановленому законом порядку, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24.09.2026 серії ПН МОД №013520 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.2 ст.203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.