Ухвала суду № 140834492, 22.10.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/1527/26

Провадження № 2/499/1100/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

22 жовтня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засіданні Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області заяву СФГ «Тілець» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом СФГ «Тілець» до ОСОБА_1 , Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

ВСТАНОВИВ:

В провадження Іванівського районного суду Одеської області 24.09.2026 року надійшла цивільна справа за позовом СФГ «Тілець» до ОСОБА_1 , Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, станом на 22.10.2026 року провадження по справі відкрито.

Представником позивач було подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої представник позивача просить суд накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 5121881200:01:002:0097, а також заборонити власнику вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та бідь-яким іншим фізичними юридичним особам вчиняти будь які дії спрямовані на передачу у власність або користування, оренду іншим особам щодо вказаної земельної ділянки.

В обґрунтування заяви вказано, що 05.08.2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі.

За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 зобов`язується передати в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5121881200:01:002:0097, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бузинівської сільської ради (нині Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області), загальною площею 8,6 га, а СФГ «Тілець» зобов`язується сплачувати орендну плату. Строк дії даного договору становив 49 років.

В подальшому, 08.11.2018 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої пункт 8 договору від 05.08.2016 року було викладено в такій редакції: «у п.8 змінити строк дії договору на 10 років. Після закінчення строку додаткової угоди до договору оренди землі, вона автоматично пролонгується на 5 років, якщо орендодавець не подав письмову заяву про розірвання додаткової угоди до Договору оренди землі на пізніше 6 місяців до закінчення Угоди.»

Можливо дійти висновку, що строк дії договору закінчився 05.08.2026 року, натомість такий строк може автоматично продовжитися на 5 років з моменту закінчення строку Договору, тобто до 05.08.2031 року, якщо орендодавець не подав письмову заяву про розірвання додаткової угоди до Договору оренди земля не пізніше 6 місяців до закінчення угоди. Позивач посилається на те, що орендодавець не подав письмову заяву про розірвання додаткової угоди до Договору, а тому такий договір автоматично повинен був продовжитися на 5 років, тобто до 2031 року.

Натомість, незрозуміло з яких правових підстав державний реєстратор Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області зареєструвала припинення речового права, індексний номер рішення 86806631 від 11.09.2026 року, відомості внесено до реєстру 16.09.2026 року, чи незаконного припинила дію Договору оренди землі, який був укладений 05.08.2016 року.

Наразі виникла необхідність у накладені арешту на вищевказану земельну ділянку, яка належить відповідачу ОСОБА_1 та заборонити останній вчинити будь які дії , спрямовані на передачу у власність або користування іншим особам, щодо такого майна, оскільки позивач наразі перебуває у невизначеному становищі та залишається без оренди земельної ділянки, натомість має повне право на таку оренду в силу пролонгації договору та додаткової угоди, але внаслідок протиправних дій таку оренду втратив, тому позивач повинен мати гарантію, що така земельна ділянка не буде передаватись іншим особам в оренду протягом строку розгляду даної справи, адже у разі задоволення позову позивач буде й надалі орендувати вищевказану земельну ділянку та з метою уникнення різних роду протиріч (у разі ймовірно відчуження земельної ділянки чи передачі її іншим особам в оренду) таке забезпечення позову є необхідним та обґрунтованим втручанням, з метою виконання рішення суду у разі його задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

З огляду на вищевказане, суд розглядає питання забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача. Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст.ст. 156, 158 ЦПК України).

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 1 ст. 151 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Так, згідно вказаних вище положень цивільного процесуального законодавства, заходи забезпечення позову вживаються судом виключно у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, крім того, такі заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Верховний Суд у постанові від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17 конкретизував положення процесуальних норм щодо підстав для вжиття заходів забезпечення позову та вказав, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно; забороною вчиняти певні дії.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Тобто дії суду із забезпечення позову - обрання та застосування відповідних заходів забезпечення позову, спрямовуються на забезпечення можливості в подальшому реально виконати рішення суду та захистити права особи, яка звернулась до суду за захистом.

Також, суд звертає увагу, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Враховуючи, що арешт на земельну ділянку та заборона укладання будь-яких правочинів щодо вказаного нерухомого майна відповідачем та будь-яким іншим особам є співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані на забезпечення можливості в подальшому виконати рішення суду, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

У даному контексті арешт майна та заборона розпорядження є повністю пропорційними та виправданими, оскільки вони безпосередньо пов`язані з предметом спору і спрямовані виключно на збереження статусу об`єкту до вирішення справи по суті. Метою цих заходів є недопущення ситуації, за якої відповідач під час судового процесу зможе відчужити ділянку або передати її в оренду третім особам. Поява нових користувачів чи власників призведе до виникнення нових спорів, накладення взаємовиключних прав на один об`єкт, що в свою чергу зробить виконання майбутнього рішення суду ілюзорним та змусить позивача знову звертатися за судовим захистом.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зазначене не перешкоджає учасникам справи, за наявності підстав, в порядку ст. 156 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву СФГ «Тілець» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом СФГ «Тілець» до ОСОБА_1 , Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 5121881200:01:002:0097, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бузинівської сільської ради (нині Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області) загальною площею 8,6 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заборонити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або користування іншим особам щодо земельної ділянки кадастровий номер 5121881200:01:002:0097, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бузинівської сільської ради (нині Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області) загальною площею 8,6 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта: 1044998651218.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СФГ «Тілець» код ЄДРПОУ 22503931, місцезнаходження вулиця Шевченка 4А, селище Іванівка Березівський район Одеська область.

ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 .

Копію ухвали направити заявнику, відповідачам до відома, Ширяївському відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до виконання.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ