Рішення № 140832841, 22.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12737/26

Справа №754/13542/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 29 560,00 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за споживчим кредитним договором № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025 у загальному розмірі 29 560,00 грн, яка складається з 9 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 630,00 грн заборгованості за сумою відсотків, 2 430,00 грн заборгованості за комісіями (з яких 810,00 грн - комісія за надання кредиту та 1 620,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості) та 4 500,00 грн відсотків за статтею 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та Відповідачем в електронній формі за допомогою вебсайту та мобільного застосунку "ШвидкоГроші" було укладено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) № 20.11.2025-100002275 відповідно до умов Закону України "Про електронну комерцію". Невід`ємними частинами пропозиції є Заявка та Відповідь про прийняття пропозиції (акцепт). Перед укладенням договору Відповідач пройшов процедуру електронної ідентифікації та верифікації через Систему BankID НБУ. Примірник договору підписаний Позивачем кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи Поштовика Р.В., а Відповідачем - електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом E543), надісланим на його фінансовий номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до умов договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 5 000,00 грн на строк 217 днів із датою повернення 25.06.2026. Перерахування кредитних коштів здійснено 21.11.2025 о 12:00:27 на належний Відповідачу електронний платіжний засіб (банківську картку) № НОМЕР_2 хх-хххх-4575 через надавача платіжних послуг ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (платіжний сервіс iPay.ua, транзакція № 926504554). За умовами Заявки сторони погодили фіксовану процентну ставку "Стандарт" у розмірі 1,00% за кожен день користування протягом перших 3 чергових періодів та процентну ставку "Економ" у розмірі 0,50% за кожен день користування на наступні періоди, а також комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту (450,00 грн) та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 450,00 грн у другому та третьому чергових періодах.

29.11.2025 між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір до кредитного договору № 20.11.2025-100002275, підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора (SMS-коду K473 / A473), за умовами якого за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшено суму кредиту на 2-й транш у розмірі 4 000,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 9 000,00 грн. Надання 2-го траншу коштів у розмірі 4 000,00 грн здійснено 29.11.2025 о 17:14:06 на банківську картку Відповідача № 4441-11хх-хххх-4575 через сервіс iPay.ua (транзакція № 934291830). За Додатковим договором також визначено комісію за надання 2-го траншу кредиту в розмірі 9% (360,00 грн) та збільшено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості до 810,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим (всього 1 620,00 грн).

Позивач вказує, що Відповідач взятими на себе зобов`язаннями з повернення кредиту та сплати процентів знехтував, порушивши встановлений Графік платежів, та не здійснив погашення заборгованості.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення відсотків за статтею 625 ЦК України у сумі 4 500,00 грн, Позивач зазначає, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 (набрав чинності 24.01.2024), а тому кредиторам за договорами, укладеними після 24.01.2024, дозволено здійснювати нарахування за прострочення зобов`язань. Позивач стверджує, що Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, який має перевагу над загальними нормами Цивільного кодексу України (принцип lex specialis derogat generali).

За розрахунком Позивача станом на 02.07.2026 заборгованість Відповідача становить 29 560,00 грн, яка складається з: 9 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 630,00 грн - заборгованість за процентами; 2 430,00 грн - заборгованість за комісіями (з яких 810,00 грн - за надання кредиту та 1 620,00 грн - за обслуговування заборгованості); 4 500,00 грн - відсотки, нараховані за статтею 625 ЦК України.

Також Позивач просит покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на пересилання документів Відповідачу у паперовій формі листом з описом вкладення в сумі 130,98 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи у суді. Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідача ( АДРЕСА_1 ). Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням про розгляд справи та врученням ухвали про відкриття провадження у справі (стаття 190, пункт 5 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Суд вирішує справу за наявними матеріалами у зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і незаявленням клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

21.11.2025 ОСОБА_1 та ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" уклали в електронній формі Кредитний договір (кредитної лінії) № 20.11.2025-100002275 за допомогою вебсайту та мобільного застосунку "ШвидкоГроші".

29.11.2025 між Позивачем та Відповідачем укладено Додатковий договір до кредитного договору № 20.11.2025-100002275 за допомогою одноразового ідентифікатора (SMS-коду K473 / A473), надісланого на фінансовий номер телефону 0973453110, за умовами якого збільшено суму кредиту шляхом надання 2-го траншу в розмірі 4 000,00 грн, унаслідок чого загальний розмір наданого кредиту склав 9 000,00 грн на строк 209 днів з дати укладення Додаткового договору (до 25.06.2026).

Перед підписанням договору Відповідач проходив ідентифікацію з використанням системи BankID НБУ. Кредитодавець здійснив отримання ідентифікаційних даних Відповідача та їх верифікацію із використанням цієї системи.

Позивач підписав примірник договору та додатки кваліфікованим електронним підписом (КЕП) уповноваженої особи Поштовика Р.В. із позначкою часу. Відповідач підписав акцепт і Заявку з Графіком платежів електронним підписом одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом E543), який був надісланий на його фінансовий номер телефону 0973453110.

Введення вказаної алфавітно-цифрової послідовності у спеціальне поле на вебсторінці Позивача фактично прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи та свідчить про безумовне прийняття (акцептування) умов оферти (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.08.2026 року у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 04.02.2026 року у справі № 758/14925/23).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3, 3.3.5, 3.3.6 Пропозиції про укладення Кредитного договору (оферти) від 21.11.2025, а також пунктів 1, 2, 3, 4 Заявки та Акцепту до Кредитного договору (кредитної лінії) № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025, які є невід`ємними частинами договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредит у формі кредитної лінії з початковим розміром 5 000,00 грн на строк 217 календарних днів із кінцевою датою повернення 25.06.2026.

Згідно з пунктом 15 Заявки зазначена сума кредиту в розмірі 5 000,00 грн є одночасно 1-им траншем кредитної лінії, наданим Позичальнику 21.11.2025.

Надалі, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 1.7 Додаткового договору до Кредитного договору № 20.11.2025-100002275 від 29.11.2025, за замовленням Позичальника суму кредиту було збільшено шляхом надання 2-го траншу у розмірі 4 000,00 грн (унаслідок чого загальна сума наданого кредиту склала 9 000,00 грн), при цьому сторони узгодили та підтвердили у новій редакції пункту 1.7 Додаткового договору, що загальний строк, на який надається кредит за договором, становить 217 днів із дати надання 1-го траншу, з остаточною датою повернення кредиту 25.06.2026

21.11.2025 на виконання умов укладеного договору ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" через платіжну систему iPay.ua (ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ") перерахувало кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн на електронний платіжний засіб (банківську картку) ОСОБА_1 № НОМЕР_2 хх-хххх-4575 з призначенням "Видача за договором кредиту № 20.11.2025-100002275". Транзакції в системі iPay.ua було присвоєно номер 926504554. Переказ коштів виконано на виконання умов Договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, укладеного між ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" та ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР".

29.11.2025 о 17:14:06 ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" перерахувало кошти 2-го траншу в сумі 4 000,00 грн на електронний платіжний засіб Відповідача № 4441-11хх-хххх-4575 через сервіс iPay.ua (транзакція № 934291830).

У період з 21.11.2025 по 25.06.2026 Позичальник користувався наданими кредитними коштами за договором № 20.11.2025-100002275. У визначений договором термін 25.06.2026 сума основного боргу у розмірі 9 000,00 грн та нараховані проценти у розмірі 13 630,00 грн повернуті не були, у зв`язку з чим у Позичальника виникло зобов`язання з їх погашення перед Кредитодавцем.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справах про стягнення заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21.02.2024 у справі № 415/160/17, від 20.11.2024 у справі № 243/7840/15, від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 (провадження № 61-8803св22)).

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Стандарт доказування "вірогідність доказів" підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів за відсутності доказів протилежного вважається доведеним (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26); постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19).

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідача. Відповідач не заперечував проти факту укладення договору та отримання коштів, не надав суду жодних доказів на спростування вказаних обставин, не посилався на те, що його персональні дані були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, не спростував, що банківська картка, на яку зараховано кредитні кошти, та номер телефону, використаний для підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, належать йому (постанова Верховного Суду від 31.08.2026 у справі № 583/5039/25 (провадження № 61-7156св26)).

Суд звертає увагу, що факт надання коштів і укладення договору встановлюється як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів. Відповідач не надав банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляв, не посилався на неправомірне використання його персональних даних, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів, доходить висновку, що факт укладення договору та видачі коштів у загальному розмірі 9 000,00 грн є доведеним.

Перевіряючи порядок нарахування процентів за користування кредитом та розрахунок заборгованості за процентами у розмірі 13 630,00 грн, наданий Позивачем, Суд виходить з такого.

Суд встановив, що у період з 21.11.2025 по 25.06.2026 Кредитодавець здійснював щоденне нарахування процентів за користування кредитом за договором № 20.11.2025-100002275 за встановленими договором ставками 1,00% та 0,50% на день від суми кредиту (з урахуванням надання 2-го траншу). За період з 21.11.2025 по 25.06.2026 загальна сума нарахованих процентів за користування кредитом склала 13 630,00 грн. Після закінчення встановленого договором 217-денного строку кредитування 25.06.2026, починаючи з 26.06.2026, Кредитодавець припинив подальше нарахування процентів за користування кредитом, що підтверджується Розрахунком заборгованості за договором № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025 станом на 02.07.2026.

Нарахована Позивачем сума процентів у розмірі 13 630,00 грн є обґрунтованою та повністю відповідає законодавчим обмеженням.

Розглядаючи вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за комісіями у загальному розмірі 2 430,00 грн (зокрема 810,00 грн - комісія за надання кредиту та 1 620,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості), Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до пунктів 8 та 9 Заявки до Кредитного договору № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025, а також пунктів 1.3 та 1.4 Додаткового договору від 29.11.2025, Позивач визначив до сплати Відповідачем комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 9% від суми кредиту (що склало 450,00 грн за 1-й транш та 360,00 грн за 2-й транш, а всього - 810,00 грн), а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 810,00 грн у кожному з двох чергових періодів (№ 2 та № 3), наступних за першим черговим періодом, на загальну суму 1 620,00 грн (що з урахуванням первинного розміру комісії 450,00 грн за періоди до збільшення суми кредиту становить загалом 2 430,00 грн комісій за договором).

Згідно з умовами пункту 9 Заявки до Кредитного договору № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025 (та відповідного пункту Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту)), економічна сутність та підстава встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначена Кредитодавцем як плата за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, а також інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. При цьому в пункті 9 Заявки Кредитодавець окремо зазначив, що до вказаної комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).

Підставність оцінки судом нікчемності умов кредитного договору визначається безпосередньо положеннями ЦК України, а саме абзацом другим частини п`ятої статті 216, згідно з яким суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (пункт 58 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Отже, встановивши, що позивач не надав суду доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавець встановив комісію, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісіями (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 22.06.2026 у справі № 947/21999/24 (провадження № 61-7521св25)).

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

У постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22 Верховний Суд, розглядаючи справу, де предметом спору була недійсність окремих пунктів договору споживчого кредиту від 12.12.2021, укладеного з ТОВ "Мілоан", зокрема щодо умов про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту (в тому числі й пункт 1.5.1 договору), зробив висновок, що такі умови договору є нікчемними, оскільки не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія, а тому ТОВ "Мілоан" не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів. Положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

З огляду на викладене, ураховуючи те, що Позивач не надав доказів того, що включені до розрахунку комісія за надання кредиту (810,00 грн) та комісія за обслуговування кредитної заборгованості (1 620,00 грн) являють собою оплату окремих самостійних послуг, які надавалися Відповідачу та замовлялися ним, відповідні умови кредитного договору є нікчемними в силу закону, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 810,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1 620,00 грн слід відмовити.

Оцінюючи вимоги Позивача про стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 4 500,00 грн, Суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Позивач обґрунтовує правомірність нарахування відсотків за статтею 625 ЦК України тим, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" було виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, а Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальною нормою.

Суд відхиляє ці доводи Позивача, оскільки спеціальні норми мають пріоритет над загальними у разі конкуренції згідно з принципом lex specialis derogat generali. У випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою (lex specialis), яка регулює конкретне питання - цивільно-правову відповідальність боржника перед кредитодавцями (банками та іншими фінансовими установами) саме в особливий період (під час воєнного стану). Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Виключення Законом № 3498-IX пункту 6-1 із Закону України "Про споживче кредитування" лише вилучило дублюючу норму зі спеціального галузевого закону. Проте це жодним чином не скасувало і не обмежило дію пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який є чинним та поширюється на всі кредитні правовідносини за участю банків та небанківських фінансових установ.

Наведене узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду про те, що на час дії воєнного стану законодавець звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а нараховані суми відповідальності підлягають списанню в силу закону (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2025 у справі № 727/1788/23 (провадження № 61-3512св24); постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2026 у справі № 465/1735/23 (провадження № 61-4833св26)).

Отже, ураховуючи, що прострочення зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, нарахування Позивачем відсотків за статтею 625 ЦК України в сумі 4 500,00 грн є безпідставним, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (частина перша статті 526 ЦК України).

Позивач довів факт укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора та надання кредитних коштів, порушення Відповідачем умов цього договору шляхом неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Натомість Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої кредитної заборгованості.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого Позивачем розрахунку в частині тіла кредиту та процентів, а також не надав свій власний контррозрахунок заборгованості.

Суд перевірив розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, та визнав його обґрунтованим у частині стягнення тіла кредиту - 9 000,00 грн та процентів - 13 630,00 грн, що сукупно становить 22 630,00 грн.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд вирішив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 22 630,00 грн, а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 2 430,00 грн та відсотків за статтею 625 ЦК України у розмірі 4 500,00 грн - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становила 29 560,00 грн. Позов задоволено на суму 22 630,00 грн, що становить 76,56% від ціни позову. Судовий збір у розмірі 2 038,33 грн (2 662,40 грн х 76,56%) підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Суд встановив, що Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", у зв`язку з чим Позивач поніс витрати на надсилання копії позовної заяви з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення через поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е-ПОСТ" у розмірі 130,98 грн. Зазначені витрати пов`язані з вчиненням обов`язкових процесуальних дій відповідно до статті 177 ЦПК України та підлягають відшкодуванню відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 100,28 грн (130,98 грн х 76,56%).

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 2 138,61 грн (з яких 2 038,33 грн - судовий збір та 100,28 грн - витрати на поштове пересилання документів).

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 133, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за Кредитним договором № 20.11.2025-100002275 від 21.11.2025 у загальній сумі 22 630,00 грн, що включає: 9 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 13 630,00 грн заборгованості за сумою відсотків, а також судові витрати у розмірі 2 138,61 грн (з яких 2 038,33 грн - судовий збір та 100,28 грн - витрати на поштове пересилання документів). Загальна сума стягнення становить 24 768,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 2 430,00 грн, відсотків, нарахованих за статтею 625 ЦК України, у розмірі 4 500,00 грн, судового збору в сумі 624,07 грн та витрат на поштове пересилання в сумі 30,70 грн) - відмовити.

Позивач (Стягувач) Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А, код ЄДРПОУ 37356833, IBAN: НОМЕР_3 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у м. Києві).

Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО