Рішення № 140832819, 22.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9092/26

Справа №754/7542/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Панченко О. М. ,

за участю секретаря Черниш К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою звернулось ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) до ОСОБА_1 (далі -Відповідач), посилаючись на те, що 26 грудня 2024 року між Відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою Веб-сайту "creditkasa.com.ua'' було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії 1488-7887, сума кредиту - 19 000 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 28 днів, знижена процентна ставка 1,00%., стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).; комісія за видачу кредиту - 15.00% від суми кредиту. Відповідач зобов`язання за вказаним кредитом не виконує, у зв`язку з чим станом на 18.03.2026 має заборгованість у сумі 98 090,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 65 090,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами, заборгованість по комісії - 3 000 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 10 000,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в судове засідання не прибув, однак разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не подавав.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.12.2024 выдповыдачем дистанційно за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) підписано Договір про відкриття кредитної лінії №1488-7887 продукту "CreditKasa" з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За положеннями статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, зокрема, що договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином між сторонами у письмовій формі в електронному вигляді укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1488-7887 від 26.12.2024 (далі у тексті - Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Умовами Кредитного договору передбачено: сума кредиту 19 000,00 грн.; строк кредитування - 365 днів; базовий період* - 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена процентна ставка 1,00%., стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.75% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).; комісія за видачу кредиту - 15.00% від суми кредиту.

Підписавши Кредитний договір за допомогою електронного підпису, відповідач добровільно прийняла умови цього договору, погодилася з ними і взяла на себе відповідні договірні зобов`язання.

04.01.2025 між ОСОБА_1 та Кредитодавцем укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1488-7887 на видачу кредиту у розмірі 1 000,00 грн.

Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією LIQPAY №2570316203 за призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором 1488-7887, 2024-12-26» на суму 19 000 грн. та квитанцією LIQPAY №2575490096 за за призначенням платежу: «Видача кредитних коштів за договором 1451-7511, 2025-01-04» на суму 1 000 грн., відповідно.

Факти укладення додаткових угод до Кредитного договору та отримання на його виконання зазначених вище сум кредитних коштів відповідачем не оскаржувалося.

Як слідує зі змісту Розрахунку заборгованості за Кредитним договором 1488-7887 від 26.12.2024 року, станом на 18.03.2026 за період часу з 26.12.2024 по 03.01.2026 були нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, які позичальник не сплатив. Залишок нарахованої заборгованості станом на 18.03.2026 склав 98 090,00 грн, сума основного боргу 20 000,00 грн., залишок відсотків 65 090,00 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 10 000.00 грн., залишок комісій - 3 000 грн.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум процентів та комісії у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони нараховані відповідно до умов укладеного Кредитного договору та чинного законодавства: у розмірі, які передбачені Кредитним договором; суми процентів за користування кредитом нараховані у період строку кредитування.

Таким чином, суд встановив, що відповідач в порушення умов Кредитного договору кредитні кошти не повернув, нараховані проценти не сплатив.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування врегульовані Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII (далі у тексті - Закон №1734-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-VIII до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, положення Закону №1734-VIII передбачають право кредитодавця - небанківської фінансової установи встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, у т.ч. пов`язані з наданням кредиту.

Суд установив, що відповідач, який отримав кредитні кошти та користувався ними, не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором - кредит не повернув, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом не сплатив, чим порушив права позивача як кредитодавця.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і їх слід задовольнити та стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 88 090,00 грн., яка складається із з простроченої заборгованості за кредитом - 20 000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 65 090,00 грн., залишок комісій - 3 000 грн..

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 10 000,00 грн, нарахованими відповідно до ст.625 ЦК України, є необґрунтованими з наступних міркувань.

У пункті 8.2. У разі несвоєчасного повернення отриманого Кредиту Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1 (один) процент від неповерненої суми Кредиту за кожен день прострочення сплати в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення отриманого Кредиту здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день після закінчення строку кредитування до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту.

Так, статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до зазначеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості, наявного у матеріалах справи, позивачем нараховані проценти річних згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором період з 28.12.2024 по 18.12.2025, тобто в період дії воєнного стану.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за ст. 625 ЦК України, позивач покликається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання грошових зобов`язань, виключено. А чинна норма Закону №1734-VIII не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, встановленого пунктом 6 цього ж розділу. Тому, на думку позивача, з 23.01.2024 (тобто з тридцятого дня після дня набрання чинності згаданим вище Законом) він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів. У зв`язку з наведеним вважає, що мають застосовуватися норми Закону №1734-VIII, які є спеціальними щодо правовідносин за договором про надання споживчого кредиту.

Суд не може погодитися з такими доводами позивача з наступних міркувань.

Так, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, зміст якого наведений вище, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2020 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022.

Цим же Законом було доповнено розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII пунктом 6-1 аналогічного змісту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1734-VIII було виключено, а пункт 6 зазначеного розділу Закону №1734-VIII було викладено у наступній редакції: «у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.».

При цьому, норма п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України не зазнала змін.

Тобто, і Цивільний кодекс України, і Закон №1734-VIII однаково регулювали цивільні відносини у період з 17.03.2022 до 24.12.2023, вказуючи на звільнення позичальника (споживача) від відповідальності у виді сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором, у т.ч. за договором споживчого кредиту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, допоки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-IX не були внесені згадані вище зміни до Закону №1734-VIII.

Частиною другою статті 4 ЦК України закріплено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У своєму рішенні від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України прийняття спеціального закону має відбуватися у спосіб, передбачений абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу (ЦК України), за яким, якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення до нього змін. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Кодексу.

Виходячи з наведеного Конституційний Суд України стверджує, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу.

Спираючись на вищезгадану позицію КСУ, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 зроблено такий правовий висновок: якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

З огляду на викладене вище, доводи позивача про те, що з 23.01.2024 він має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки у випадку, коли таке прострочення тривало після 24.01.2024, однак у період дії в Україні воєнного стану, то підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яка має пріоритет над нормами Закону №1734-VIII.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за процентами річних в розмірі 10 000,00 грн, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 390,97 грн ( 88 090,00*2662,40/98 090,00).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 1054, пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ЦК України, положень Законів України «Про споживче кредитування» та «;Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 38548598, адреса: 01133, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд.26, оф.407) суму заборгованості за кредитним договором 1488-7887 від 26.12.2024 у розмірі 88 090,00 грн., та судовий збір у розмірі 2 390,97 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко