Рішення № 140832453, 22.10.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/3913/26

Провадження № 2/484/2821/26

Рішення

іменем України

22.10.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Максютенко О.А.

за участю секретаря судового засідання Завірюха В.Ю.

у відсутність сторін, їх представників згідно заяв,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку

встановив

17.06.2026 року позивач ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Ремського Є.В. звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку, мотивуючи тим, що 10 липня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу набула права власності об`єкт нерухомого майна, що складається з житлового будинку незавершеного будівництва, літньої кухні, господарських будівель та споруд, сараю, погреба та огорожі, розташованих на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено 10.07.2002 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області В.Ф. Сулімою, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій №1636.

Зазначений об`єкт нерухомого майна, що належить позивачці, розташований на земельній ділянці площею, 0.05697 га, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-МК №018510, виданого 12.11.1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №5509.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

На даний час позивачу необхідно визнати за собою право власності на земельну ділянку, на які розташований придбаний нею об`єкт нерухомого майна, незавершений будівництвом житловий будинок, тобто за адресою АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок.

Ухвалою суду 26.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначеного в загальному порядку до підготовчого судового засідання.

31.07.2026 року від представника відповідача Первомайської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, де вони просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відсутні докази переходу у спадок земельної ділянки від спадкодавця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , яка розпорядилась нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці.

19.08.2026 року з Державного нотаріального архіву Миколаївської області надійшла копія спадкової справи, що була витребувана судом.

31.08.2026 року відповідач ОСОБА_2 суду надала заяву про слухання справи у її відсутність, позов визнала.

28.09.2026 року ухвалою суду закрито підготовче судове засідання, справу призначеного до судового розгляду.

В судове засідання сторони надали заяви про слухання справи у їх відсутність з урахування поданих заяв та заперечень.

Оскільки всі учасники справи заявили клопотання про розгляд справи в їх відсутність, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд на підставі наявних у суду матеріалів, що відповідає вимогам ЦПК України.

Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, наданих сторонами та витребуваних судом, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої Другою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області була заведена спадкова справа №407/1995 від 10.11.1995 року.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину, належне ОСОБА_3 майно, а саме незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 14% в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, розміром 576 кв.м, що належало померлій на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого 2-ю Первомайською держконторою 06.08.1964 року №3681 успадкувала її донька ОСОБА_2 .

Зазначене майно, а саме незакінчений будівництвом житловий будинок розташоване на земельній ділянці площею 0,0576 га., яка на підставі рішення № 310 від 28.12.1993 року виконкому Первомайської міської Ради народних депутатів надана ОСОБА_3 , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії МК №018510 від 12.11.1997 року.

10 липня 2002 року на підставі договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 придбала право власності об`єкт нерухомого майна, що складається з житлового будинку незавершеного будівництва, літньої кухні, господарських будівель та споруд, сараю, погреба та огорожі, розташованих на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний договір було посвідчено 10.07.2002 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області В.Ф. Сулімою, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій №1636.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі чи споруди.

Згідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених для попереднього землевласника.

Системний аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (правова позиція Верховного Суду в постанові від 19 листопада 2020 року в справі №686/9580/16-ц).

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №689/26/17).

Отже чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому за нею слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0597 га, цільове призначення землі для обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0597 га, кадастровий номер, цільове призначення землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Первомайська міська рада Миколаївської області, код ЄДРПОУ 35926170, адреса: вул. Грушевського Михайла, 3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає та зареєстрована АДРЕСА_2 .

Суддя: