Рішення № 140831929, 12.10.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" жовтня 2026 р. Справа № 924/634/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С. розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Летичівської селищної ради, с.Летичів Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області , м.Хмельницький

до Фермерського господарства "РОС-АГРО", с.Голосків Хмельницький район Хмельницька область

до Фермерського господарства "Агро-Повіт" с.Голосків Хмельницький район Хмельницька область

про розірвання договорів оренди, визнання недійсними договорів суборенди, скасування державної реєстрації, зобов`язання звільнити та повернути земельні ділянки

Представники сторін:

позивача: не з`явився

третьої особи: не з`явився

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Рохов О.В. адвокат згідно ордеру.

за участю Самбір О.І. прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.07.2026. У підготовчих засіданнях 20.07.2026, 29.07.2026 оголошувалась перерва до 13.08.2026. Ухвалою від 13.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 08.09.2026. Протокольною ухвалою від 08.09.2026 закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду по суті на 16.09.2026. У судовому засіданні 16.09.2026 оголошувалась перерва до 12.10.2026.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Заступника керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Летичівської селищної ради звернувся із позовом до суду в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.08.2026 просить:

1. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки № б/н площею 64,2073 га із кадастровим номером 6823083300:05:004:0001, номер запису про речове право 10967006.

2. Визнати недійсним, укладений ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:004:0001 площею 64,2073 га.

3. Скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914), номер запису про речове право 10967006 та суборенди ФГ "РОС -АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" ( код ЄДРПОУ 32231405) на земельну ділянку площею 64,2073 га з кадастровим номером 6823083300:05:004:0001, номер запису про речове право 10967038.

4. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:05:004:0001 площею 64,2073 га.

5. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки № б/н площею 18,2868 га із кадастровим номером 6823083300:04:004:0001, номер запису про речове право 10966319.

6. Визнати недійсним, укладений між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:04:004:0001 площею 18,2868 га.

7. Скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914), номер запису про речове право 10966319 та суборенди між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) на земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:04:004:0001 площею 18,2868 га, номер запису про речове право 10966255.

8. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:04:004:0001 площею 18,2868 га.

9. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки № б/н площею 31,883 га із кадастровим номером 6823083300:04:003:0006, номер запису про речове право 10967945.

10. Визнати недійсним, укладений між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:04:003:0006 площею 31,883 га.

11. Скасувати державну реєстрацію права оренди ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914), номер запису про речове право 10967945 та суборенди між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) на земельну ділянку площею 31,883 га з кадастровим номером 6823083300:04:003:0006, номер запису про речове право 10967980.

12. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:04:003:0006 площею 31,883 га.

Обґрунтовуючи подану позовну заяву прокурор зазначає, що розпорядженням Летичівської районної адміністрації Хмельницької області № 68/2012-р від 08.02.2012 відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" та статей 17, 31, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 50 Закону України "Про землеустрій", громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надано в оренду строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 235,4016 га для ведення фермерського господарства, з них земельні ділянки площею 114,3771 на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, які розташовані за межами населених пунктів.

В подальшому 03.05.2015 між Летичівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено три договори оренди земельних ділянок строком на 25 роки площами: 64,2073 га (кадастровий номер 6823083300:05:004:0001); 31,8827 га (кадастровий номер 6823083300:04:003:0006); 18,2868 га (кадастровий номер 6823083300:04:004:0001). Відповідно до п. 5.1 Договорів земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення 01.02 - для ведення фермерського господарства. Пунктом 9.3 вказаних договорів оренди ОСОБА_1 надано право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов цих договорів. Після отримання вказаних земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 21.05.2012 одноосібно створив фермерське господарство "РОС - АГРО" та на теперішній час є його єдиним засновником.

Таким чином, зазначає прокурор, надані в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарство, з моменту державної реєстрації фермерського господарства, а саме ФГ "РОС-АГРО" набуло статусу суб`єкта господарювання, в інтересах якого земельні ділянки були надані для ведення фермерського господарства та яке фактично здійснювало діяльність, пов`язану з використанням таких земель. Наведене свідчить, як вважає прокурор, про те, що починаючи з моменту державної реєстрації ФГ "РОС - АГРО" саме це фермерське господарство повинно було здійснювати права та обов`язки землекористувача щодо спірних земельних ділянок, а їх використання мало бути безпосередньо пов`язане із здійсненням діяльності створеного фермерського господарства.

Повідомляє, що 29.05.2015 ОСОБА_1 уклав як фізична особа 3 договори суборенди з ФГ "Агро-Повіт" на вищезазначені земельні ділянки строком на 22 роки, незважаючи на те, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства права та обов`язки землекористувача щодо спірних земельних ділянок здійснювалися ФГ "РОС - АГРО", а саме: договір суборенди № 12 на земельну ділянку 64,2073 га (кадастровий номер 6823083300:05:004:0001); договір суборенди № 13 на земельну ділянку 31,8827 га (кадастровий номер 6823083300:04:003:0006); договір суборенди № 11 на земельну ділянку 18,2868 га (кадастровий номер 6823083300:04:004:0001).

Речові права (суборенди) на вказані земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.08.2015, реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна - 10967980,10966255, 10967038. Вказані договори суборенди укладені на підставі листа Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №31-22-0.8-13743/2-15 від 27.05.2015, яким надано згоду громадянину ОСОБА_1 на передачу земель в суборенду без зміни їх цільового призначення. В свою чергу, вважає вказане рішення Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області по своїй природі незаконним, оскільки такий дозвіл мав би надаватися не як фізичній особі, а ФГ "РОС-АГРО", яке після його створення ОСОБА_1 є орендарем вказаних земельних ділянок. Крім того, сплата за користування земельного податку земельними ділянки з кадастровим номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006 та 6823083300:04:004:0001 загальною площею 114,3771 самостійно задекларовано ОСОБА_1 при подачі податкової декларації за 2020-2025 роки.

Таким чином, підсумовує прокурор, передача земельних ділянок у суборенду фактично відбулася за наявності дозволу, наданого особі, яка після створення фермерського господарства вже не була належним суб`єктом відповідних земельних правовідносин, що свідчить про порушення встановленого законом порядку користування землями фермерського господарства.

Актами приймання-передачі об`єкта суборенди (земельної ділянки) № б/н від 29.05.2015, в яких орендарем зазначено ОСОБА_1 як фізичну особу, а суборендарем - ФГ "Агро-Повіт", останньому передано у строкове платне володіння та користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення площами 64,2073 га, 31,8827 га та 18,2868 га, розташовані за межами населених пунктів на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 727-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області Кудинська сільська рада Летичівського району Хмельницької області увійшла до складу Летичівської територіальної громади". Правонаступником майна, прав та обов`язків Кудинської сільської ради є Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області.

27.12.2024 на підставі наказу Головного управління Держгеокадстру у Хмельницькій області № 22-986І-СГ від 20.12.2018, рішенням шістдесят п`ятої сесії Летичівської селищної ради VIII скликання від 20.09.2024 № 59 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у користуванні гр. ОСОБА_1 " Летичівська селищна рада та ОСОБА_1 уклали додаткові угоди до договорів оренди землі № б/н від 03.05.2012, якими внесли зміни до зазначених договорів, зокрема щодо заміни орендодавця на Летичівську селищну раду Хмельницького району Хмельницької області як правонаступника відповідних прав та обов`язків. При цьому строки дії договорів залишилися незмінними.

Таким чином, як вказує прокурор, згідно інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок із кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006 та 6823083300:04:004:0001 є Летичівська селищна рада Хмельницького району. Відповідні зміни 30.01.2025 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єктів нерухомого майна з реєстраційними номерами 10966255, 10967945 та 10966255. Фактичним користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006 та 6823083300:04:004:0001 загальною площею 114,3771 га на даний час є ФГ "Агро-Повіт".

Тобто земельні ділянки, які були надані громадянину ОСОБА_1 саме для створення та ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, фактично використовуються іншою юридичною особою, яка не отримувала їх у користування у порядку, передбаченому земельним законодавством.

Крім того відмічає, що договори оренди землі № 11,12,13 від 03.05.2012 та додаткові угоди № б/н про внесення до них змін від 27.12.2024 не містять умов щодо наявності права надання земельної ділянки в суборенду без згоди власника земельної ділянки. Інші рішення власника земельних ділянок в особі Летичівської селищної ради щодо надання згоди на їх передачі в суборенду відсутні. За таких обставин, констатує, що матеріалами справи не підтверджується наявність належного волевиявлення власника земельних ділянок щодо передачі спірних земельних ділянок у користування ФГ "Агро-Повіт". Крім того, спірні земельні ділянки були надані ОСОБА_1 саме для створення та ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, що є спеціальним порядком набуття права користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Водночас після створення ФГ "РОС - АГРО" та переходу до нього прав та обов`язків землекористувача спірні земельні ділянки фактично були передані у користування іншій юридичній особі - ФГ "Агро-Повіт", яке не отримувало зазначені земельні ділянки у користування безпосередньо від власника та не набувало відповідного права на конкурентних засадах. Фактично внаслідок укладення договорів суборенди відбулася заміна особи, яка здійснює господарське використання земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, без дотримання процедури, встановленої земельним законодавством.

Прокурор звертає увагу суду, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі, зокрема, в оренду з конкретною метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницької діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі. У спірних правовідносинах, ФГ "Агро-Повіт" фактично набуло право користування земельними ділянками державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст.116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Проведення таких торгів відповідно до законодавства значно збільшило б надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету.

Вказує, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах Летичівської селищної зумовлене бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо захисту порушених інтересів держави.

Окрім того, зазначає, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації права суборенди спірної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) є похідною від вимог про розірвання договору оренди, а тому також підлягає задоволенню разом з основними вимогами.

20.07.2026 ФГ "Агро-Повіт" подано до суду відзив на позовну заяву у справі, де зазначив, що після створення ОСОБА_1 фермерське господарства "РОС-АГРО" впродовж трьох років на орендованих земельних ділянках здійснювало виробничу діяльність і не мало жодних правовий перешкод для передачі орендованих земельних ділянок в суборенду ФГ "Агро-Повіт", отримавши дозвіл на це у, на той час власника та орендодавця земельної ділянки - Летичівської РДА, та окремо отримав дозвіл ще й у Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області, відповідно до положень ст.8 Закону України "Про оренду землі". Зауважує, що у відповідності до приписів зазначеної норми Закону дозвіл на передачу ФГ "Рос-Агро" в суборенду ФГ "Агро-Повіт" земельних ділянок із земель державної власності для ведення фермерського господарства на строк дії договорів оренди було надано ФГ "Рос-Агро", а не фізичній особі ОСОБА_1 , Розпорядженням Летичівської РДА № 283/2013р., яка відповідно до чинної на той час норми ст.122 ЗК України мала право розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності с/г призначення за межами населених пунктів, а листом Першого заступника ГУ Держземагентства у Хмельницькій області № 31-22-0.8-13743/2-15 від 27.05.2015р. Головне управління Держземагентства у Хмельницькій області надало згоду на передачу земельних ділянок загальною площею 235,4016 га, які перебувають на умовах оренди у гр. ОСОБА_1 , згідно договорів оренди від 03.05.2012 року в суборенду без зміни цільового призначення.

Також зазначає, що передача в суборенду спірних земельних ділянок від ФГ "Рос-Агро" до ФГ "Агро-Повіт" не призвела до зміни цільового призначення цих земельних ділянок, оскільки обидва господарства за своїм правовим статусом є Фермерськими господарствами, основним видом діяльності обох з яких є виробництво сільськогосподарської продукції на орендованих землях. Крім того, від передачі в суборенду зазначених земельних ділянок іншому фермерському господарству не відбулося ніяких порушень (не кажучи вже про істотні порушення, в сенсі приписів ст.651 ЦК України) умов договорів оренди від 03.05.2012 року, оскільки орендодавець за вказаними договорами - Летичівська РДА надала орендарю ФГ "Рос-Агро" розпорядження від 01.08.2013 року, яким дозволила передавати вказані ділянки в суборенду саме ФГ "Агро-Повіт".

Крім того, відповідач 2 вказує на пропуск прокурором без поважних причин строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Зокрема вказує, що прокурору про порушення інтересів держави під час укладення договорів оренди та суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001; 6823083300:05:004:0001; 6823083300:04:003:0006, загальною площею 114,3771 га, було відомо ще в 2017 році, коли Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звертався з порушенням правил підсудності до Летичівського районного суду в межах цивільної справи № 678/890/17, провадження № 2/678/373/17 з позовом до Летичівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Агро-Повіт" про визнання незаконними та скасування розпоряджень Летичівської районної державної адміністрації від 06.10.2011р. №615/2011-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної власності на території Греченецької та Кудринецької сільських рад", про визнання незаконним та скасування розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 08.02.2012р. №68/2012-р "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Летичівського району", про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 03.05.2012р., загальною площею 114,3771га, укладених між Летичівською РДА та ОСОБА_1 , про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, загальною площею 114,3771га, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Агро-Повіт".

У даному випадку прокурору не могло бути не відомо про те, що оспорювані до Господарського суду Хмельницької області договори суборенди були укладені в 2015 році, а провадження у справі за позовом прокурора № 678/890/17 Хмельницьким апеляційним судом в 2017році було закрито саме через порушення позивачем правил підсудності під час звернення прокурора до Летичівського районного суду. З огляду на викладене, у позові просить відмовити.

Прокурор у запереченнях на відзив від 28.07.2026 зазначає, що ОСОБА_1 отримав земельні ділянки комунальної власності без проведення земельних торгів у порядку, передбаченому для громадян, які мають намір створити та вести фермерське господарство. Разом із тим після набуття права оренди спірні земельні ділянки були передані у суборенду іншому суб`єкту господарювання, який фактично здійснював їх використання, тоді як сам ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ "Агро-Повіт", де працював агрономом. У сукупності зазначені обставини свідчать про те, що спеціальний порядок набуття права користування земельними ділянками був використаний не для досягнення тієї мети, з якою законодавець пов`язав можливість його застосування.

Посилання відповідача на незмінність цільового призначення земельних ділянок, допустимість укладення договорів суборенди та відсутність прямої законодавчої заборони на їх передачу в користування іншим особам вважає такими, що не спростовують встановлених у справі обставин, оскільки предметом цього спору є не оцінка окремого правочину, а перевірка законності використання спеціального механізму передачі земель комунальної власності без проведення земельних торгів. Також безпідставними є доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності, оскільки вони не враховують положення статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку її перебігу, а також спеціальні приписи пунктів 12 та 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, якими законодавець продовжив перебіг відповідних строків на період дії карантину та воєнного стану.

Констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені прокурором обставини або підтверджували правомірність використання спеціального порядку набуття права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства у спосіб, який фактично склався між відповідачами.

У додаткових поясненнях від 02.09.2026 прокурор зазначив, що станом на 27.05.2015 Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області не мало повноважень надавати згоду на передачу спірних земельних ділянок у суборенду. Відповідно, згода датована 27.05.2015 не може вважатись належною письмовою згодою уповноваженого орендодавця, а договори суборенди від 29.05.2015 №11, №12, №13 укладено із порушенням вимог ст.8 ЗУ "Про оренду землі".

Третя особа у заяві від 31.08.2026 просить розглядати справу за відсутності представника. Додаткового повідомляє, що Головне управління ніяким чином не вчиняло жодних дій, які б могли порушувати права позивача. Предметом спору не є дії чи бездіяльність, права та обов`язки управління, а тому ухвалене судом рішення не вплине на його права та обов`язки.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Позивач в судове засідання 12.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 16.09.2026 до електронного кабінету позивача.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 16.09.2026.

Представник відповідача 2 присутній в судовому засіданні 12.10.2026 проти задоволення позову заперечив, з підстав наведених у поданих ним відзиві та промові в судових дебатах.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Розпорядженням Летичівської районної адміністрації Хмельницької області № 68/2012-р від 08.02.2012 відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" та статей 17, 31, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 50 Закону України "Про землеустрій", громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надано в оренду строком на 25 років земельні ділянки загальною площею 235,4016 га для ведення фермерського господарства, з них земельні ділянки площею 114,3771 га на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, які розташовані за межами населених пунктів.

На підставі вказаного розпорядження, 03.05.2015 між Летичівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено три договори оренди земельних ділянок строком на 25 роки площами:

- 64,2073 га (кадастровий номер 6823083300:05:004:0001);

- 31,8827 га (кадастровий номер 6823083300:04:003:0006);

- 18,2868 га (кадастровий номер 6823083300:04:004:0001).

Відповідно до п. 5 Договорів земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення 01.02 - для ведення фермерського господарства. Умовами збереження стану об`єкту оренди є використання його за цільовим призначенням та у відповідності до вимог законодавства України.

Пунктом 9.3 вказаних договорів оренди має право господарювати на землі з дотриманням умов цих договорів, а також орендовану земельну ділянку або її частину передавати в суборенду без зміни цільового призначенні. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Договори підписані сторонами та скріплені відтиском печатки орендодавця.

Сторонами складено акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок до вищезазначених договорів оренди.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 727-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області Кудинська сільська рада Летичівського району Хмельницької області увійшла до складу Летичівської територіальної громади". Правонаступником майна, прав та обов`язків Кудинської сільської ради є Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області.

Додатковими угодами від 27.12.2024 до договорів оренди від 03.05.2012 замінено сторону "Орендодавець" на Летичівську селищну раду, викладено в новій редакції п.2.3 Розділу "Об`єкт оренди" та п.4.1 Розділу "Орендна плата".

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ від 14.05.2026, 21.05.2012 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "Рос-Агро" створеного одноосібно ОСОБА_1 .

Розпорядженням Летичівської районної державної адміністрації від 01.08.2013 №283/2013-р надано ФГ "Рос-Агро" дозвіл на передачу в суборенду ФГ "Агро-Повіт" на весь строк дії договорів оренди земельні ділянки загальною площею 235,4016га за межами населених пунктів в т.ч. на території Кудринської сільської ради площами 64,2073га, 18,2868га та 31,8830га.

Листом від 27.05.2015 №31-22-0.8-13743/2-15 Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області надано дозвіл на передачу земельних ділянок загальною площею 235,4016га, які перебувають в користуванні на умовах оренди ОСОБА_1 згідно договорів оренди від 03.05.2012 в суборенду без зміни цільового призначення земельної ділянки.

В подальшому між ОСОБА_1 (орендар) та ФГ "Агро-Повіт" (суборендар) укладено договори суборенди вказаних вище земельних ділянок, а саме:

- договір суборенди земельної ділянки №12 від 29.05.2015 п.п. 1.1, 1.2 якого орендар надає згідно листа Головного управління Держгеокадастру від 27.05.2015 №31-22-0.8-13743/2-15, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в Летичівському районі Хмельницької області за межами населеного пункту, на території Кудинської сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 6823083300:05:004:0001. Договір укладено строком на 22 роки;

- договір суборенди земельної ділянки №11 від 29.05.2015 п.п. 1.1, 1.2 якого орендар надає згідно листа Головного управління Держгеокадастру від 27.05.2015 №31-22-0.8-13743/2-15, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в Летичівському районі Хмельницької області за межами населеного пункту, на території Кудинської сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 6823083300:04:004:0001. Договір укладено строком на 22 роки;

- договір суборенди земельної ділянки №13 від 29.05.2015 п.п. 1.1, 1.2 якого орендар надає згідно листа Головного управління Держгеокадастру від 27.05.2015 №31-22-0.8-13743/2-15, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в Летичівському районі Хмельницької області за межами населеного пункту, на території Кудинської сільської ради. Кадастровий номер земельної ділянки 6823083300:04:003:0006. Договір укладено строком на 22 роки.

На виконання вказаних договорів суборенди між сторонами підписано акти приймання - передачі земельних ділянок та акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.12.2019р. №22-9861-СГ передано Летичівській селищній раді Летичівської селищної об`єднаної територіальної громади Летичівського району Хмельницької області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 4848,6236га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Летичівської селищної ради в т.ч. спірні земельні ділянки.

Право оренди та суборенди вказаних земельних ділянок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.06.2026 №479985088, від 04.06.2026 №480378089.

Окрім того, згідно з зазначеним вище витягом, на даний час власником 3 земельних ділянок за кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 є Летичівська селищна рада.

05.06.2026 Хмельницька обласна прокуратура звернулась до Летичівської селищної ради із листом №53-2077 ВИХ-26 із проханням повідомити чи погоджується Летичівська селищна рада з викладеними прокуратурою у листі доводами щодо порушення вимог земельного законодавства при передачі в користування ФГ "Агро-Повіт" земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006 та 6823083300:04:004:0001; чи підтримує Летичівська селищна рада необхідність захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах; у разі незгоди з доводами прокуратури повідомити мотиви такої незгоди та надати підтверджуючі документи; чи вживалися Летичівською селищною радою заходи досудового або судового характеру щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства та захисту інтересів територіальної громади; чи проводилася претензійно-позовна робота щодо вказаних земельних ділянок, які саме заходи вживалися, коли та з якими результатами; чи зверталася Летичівська селищна рада до суду з позовами щодо захисту прав власника земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006 та 6823083300:04:004:0001; у разі незвернення до суду повідомити причини невжиття відповідних заходів та чи планується звернення до суду найближчим часом.

Летичівська селищна рада листом від 12.06.2026 повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру, що погоджується з викладеними прокуратурою доводами щодо порушення вимог земельного законодавства при передачі в користування ФГ "Арго-Повіт" земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:04:004:0001, 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006; підтримує необхідність захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах; рада не вживала заходи досудового та судового характеру щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства та захисту Інтересів територіальної громади; претензійно - позовна робота Летичівською селищною радою не проводилася; з позовом до суду Летичівська селищна рада не зверталася.

Листом від 15.06.2026 Хмельницька обласна прокуратура повідомила Летичівську селищну раду про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Летичівської селищної ради в Господарському суді Хмельницької області шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 в особі голови ФГ "Рос-Агро" та ФГ "Агро-Повіт" про розірвання договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права оренди, визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки комунальної власності територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради.

У відповідь на зазначений лист Летичівська селищна рада повідомила, що не заперечує проти наміру здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Летичівської селищної ради в Господарському суді Хмельницької області шляхом пред`явлення позову до ОСОБА_1 в особі голови ФГ "Рос-Агро" та ФГ "Агро-Повіт" про розірвання договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права оренди, визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки комунальної власності територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради (лист від 16.06.2026 №2509).

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц від 05.10.2022 у справах №923/199/21.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 3 земельних ділянок за кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 є Летичівська селищна рада.

Пунктами 4 п.1 ч.1 ст.38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 15 ст. 42 зазначеного Закону, сільський, селищний, міський голова звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів. З наведених норм права вбачається, що Летичівська селищна рада є розпорядниками земельних ділянок і майном, яке на них розташоване, та наділена повноваженнями звертатись до суду, якщо це необхідно для захисту прав комунальної власності на нерухоме майно.

Спірні земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, а зважаючи на положення пункту 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, в якому визначено, що з дня набрання ним чинності землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, ці земельні ділянки належать до земель комунальної власності Летичівської селищної ради, які є уповноваженими державою органами здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зверненню прокурора до суду з позовом у даній справі передувало направлення до Летичівської селищної ради від 05.06.2026 із інформацією про отримання Максимовим О.Г. земельних ділянок за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, які фактично вибули з користування фермерського господарства для діяльності якого вони надавались, та були передані іншій юридичній особі, а також щодо наміру звернутися до суду з позовом про повернення спірних земельних ділянок.

Летичівська селищна рада листом від 11.06.2026 №2465 повідомила, що не зверталась до суду з приводу усунення зазначених порушень та не заперечує щодо здійснення прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави в її особі.

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", Хмельницькою обласною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено Летичівську селищну раду про представництво прокуратурою інтересів держави відповідними листами.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду.

Щодо суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також - договором оренди землі.

Нормами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Нормами ст. 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, водночас орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Частиною 2 статті 18 ЗК України визначено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Поділ земель України за основним цільовим призначенням на категорії врегульовано у ч. 1 ст. 19 ЗК України, серед яких виділено землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані, в тому числі для виробництва сільськогосподарської продукції, до яких належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 3 статті 22 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Статтею 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено поняття фермерського господарства. Так, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Згідно з ст. 8 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону України "Про фермерське господарство" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 і суд враховує такий висновок відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 р. у справі № 922/989/18 та від 01.04.2020 р. у справі № 320/5724/17.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 р. у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю, як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

З аналізу норм статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 на умовах договорів оренди землі від 03.05.2012 передані ОСОБА_1 у строкове платне користування (оренду) із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Надавши оцінку умовам укладених договорів оренди землі від 03.05.2012 відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства, суд відзначає, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентній) основі, зокрема, в оренду з певною (конкретною) метою, а саме: для реалізації громадянином права на створення фермерського господарства, як прогресивної форми підприємницького діяльності цього громадянина у галузі сільського господарства України та подальшого використання наданої в оренду земельної ділянки виключно створеним фермерським господарством у межах виду її цільового призначення, визначеного власником землі.

Як вбачається із матеріалів справи, земельні ділянки, передані в оренду ОСОБА_1 за договорами оренди землі від 03.05.2012 надані для ведення фермерського господарства в межах категорії "землі сільськогосподарського призначення".

Відповідно до п. 5 Договорів земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення 01.02 - для ведення фермерського господарства. Умовами збереження стану об`єкту оренди є використання його за цільовим призначенням та у відповідності до вимог законодавства України.

Пунктом 9.3 вказаних договорів оренди має право господарювати на землі з дотриманням умов цих договорів, а також орендовану земельну ділянку або її частину передавати в суборенду без зміни цільового призначенні. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватись умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Отже, у спірних правовідносинах обов`язок забезпечувати використання земельних ділянок за визначеним цільовим призначенням (видом використання), а саме: "для ведення фермерського господарства" стосується безпосередньо та виключно орендаря за договорами оренди землі ОСОБА_1 .

В порушення вимог ст.14 Закону України "Про фермерське господарство", та п.5 договорів оренди, ОСОБА_1 , передавав спірні земельні ділянки в суборенду ФГ "Агро-Повіт" за договорами №11, 12, 13 від 29.05.2015 зі строком дії договорів - 22 роки.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 перебувають в оренді ОСОБА_2 та в суборенді ФГ "Агро-Повіт".

Судом враховується, що у спірних правовідносинах ФГ "Агро-Повіт" фактично набуло право користування земельними ділянками державної (комунальної) власності без проведення земельних торгів, що є порушенням вимог ст.116, 118, 121, 124, 134 ЗК України. Проведення таких торгів відповідно до законодавства збільшило б надходження коштів за оренду земельних ділянок до місцевого бюджету.

Суд вважає, що підстави і порядок отримання ОСОБА_2 спірних земельних ділянок в оренду, а також передача земельних ділянок в суборенду та, відповідно, використання земель іншою юридичною особою, а не створеним ним фермерським господарством, свідчать про порушення мети з якою надавалася така земельна ділянка поза межами проведення аукціону (безкоштовно) на привілейованих умовах.

Згідно з ст.210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладені між ОСОБА_1 та ФГ Агро-Повіт" договори суборенди земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 порушують публічний порядок, оскільки фактично земельні ділянки набуті поза процедурою аукціону для чітко визначеної мети - ведення фермерського господарства, у користування третій особі, яка могла б набути право користування нею лише на аукціоні.

У відповідності до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, щодо застосування норм права, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.228 ЦК України, договір суборенди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, є нікчемним.

При зазначених обставинах суд вважає, що позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсними договорів суборенди землі №11, 12, 13 від 29.05.2015 щодо передачі в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 є правомірними та обґрунтованими.

Згідно приписів статті частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Агро-Повіт" повернути територіальній громаді земельні ділянки передані за недійсними договорами суборенди також є правомірними та обґрунтованими.

Разом з тим, суд зауважує, що навіть за наявності у договорах оренди землі умови про право на передачу земельної ділянки в суборенду, і призначення земельної ділянки за договором суборенди не змінюється, має місце недотримання обов`язку забезпечувати використання земельної ділянки за визначеним призначенням, а саме: "для ведення фермерського господарства" всупереч нормам ч. 1 ст. 24, ст. 25 Закону України "Про оренду землі".

Так, згідно з ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, а орендодавець, відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Наслідком невиконання орендарем обов`язку щодо використання земельних ділянок за призначенням (видом цільового призначення/видом використання) стало отримання ФГ "Агро-Повіт" у користування земельних ділянок, які він міг би отримати лише на конкурсній основі (за результатами аукціону).

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що після створення ОСОБА_1 фермерське господарства "Рос-Агро" впродовж трьох років на орендованих земельних ділянках здійснювало виробничу діяльність і не мало жодних правовий перешкод для передачі орендованих земельних ділянок в суборенду ФГ "Агро-Повіт". Крім того, відповідачем було отримано дозвіл на передачу в суборенду спірних земельних ділянок у Летичівської РДА, та окремо отримав дозвіл ще й у Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області. Також зазначає, що передача в суборенду спірних земельних ділянок від ФГ "Рос-Агро" до ФГ "Агро-Повіт" не призвела до зміни цільового призначення цих земельних ділянок, оскільки обидва господарства за своїм правовим статусом є Фермерськими господарствами, основним видом діяльності обох з яких є виробництво сільськогосподарської продукції на орендованих землях.

На спростування зазначеного судом береться до уваги, що відповідно до статей 124 та 134 Земельного кодексу України передача земель державної та комунальної власності в оренду, як правило, здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів. Надання земельної ділянки громадянину для створення фермерського господарства без проведення земельних торгів є винятком із цього правила, який застосовується виключно з метою забезпечення реалізації права громадянина на створення та ведення фермерського господарства.

Натомість судом встановлено, що після отримання земельних ділянок за спеціальною процедурою право їх фактичного використання було передано іншому суб`єкту господарювання. Унаслідок цього саме ФГ "Агро-Повіт" отримало можливість користуватися земельними ділянками комунальної власності без участі у земельних торгах. При цьому законодавством не передбачено передання в суборенду земельних ділянок між фермерськими господарствами без процедури проведення земельних торгів. Суд виснує, що земельна ділянка надається фізичній особі саме для створення фермерського господарства і саме це фермерське господарство зобов`язане використовувати її в своїй господарській діяльності за цільовим призначенням. Таким чином, істотність порушення полягає не в самому факті передачі земельних ділянок у суборенду, а в тому, що спеціальний порядок набуття права оренди земельних ділянок був використаний для досягнення результату, який суперечить меті його законодавчого запровадження та фактично призвів до обходу вимог статей 124 і 134 Земельного кодексу України.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 905/5/21, у якій суд дійшов висновку, що передача земельної ділянки, наданої громадянину для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у користування іншому суб`єкту господарювання свідчить про невиконання орендарем обов`язку використовувати земельну ділянку відповідно до спеціальної мети її надання та є підставою для застосування передбачених законом способів захисту.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Критерієм істотного порушення договору закон визначає таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Виходячи з системного аналізу наведених норм земельного законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також норми ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають норми ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування норм ч. 2 ст. 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 р. у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Судом встановлено, що у цій справі орендодавець надав орендарю земельну ділянку саме для ведення фермерського господарства, а не з метою подальшого передання орендарем такої земельної ділянки в суборенду іншим особам, які не мають права на користування землями комунальної власності поза конкурсною процедурою. Тобто метою договору було подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки, і використання землі всупереч такому цільовому призначенню є істотним порушенням легітимної мети договору, на яку орендодавець розраховував при укладенні договору.

Відповідно до вимог статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами пунктів 10.3 спірних договорів оренди землі передбачено, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договорами.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи, що умови договорів оренди землі від 03.05.2012 передбачали особисте використання орендарем земельних ділянок, а чинне законодавство не передбачає наступне передання наданих для ведення фермерського господарства земельних ділянок іншій юридичні особі в суборенду, яке мало б отримати їх на конкурсній основі, наведене свідчить про порушення принципу добросовісності та істотне порушення орендарем умов договорів.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6823083300:05:004:0001, 6823083300:04:003:0006, 6823083300:04:004:0001 від 03.05.2012 є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги про розірвання договорів оренди землі від 03.05.2012 та визнання недійсними договорів суборенди є обґрунтованими, то правовим наслідком є повернення ФГ "Рос-Агро" (до якого після створення перейшло право користування) спірних земельних ділянок її власнику, і такий спосіб визначено у п.7.1 спірних договорів оренди землі, що відповідає нормам ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" та ч.1 ст.783 ЦК України.

Також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки передані за договорами суборенди, суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ФГ "Агро-Повіт" повернути територіальній громаді земельні ділянки передані за недійсними договорами суборенди є правомірними та обґрунтованими.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги про повернення спірних земельних ділянок ФГ "Рос-Агро" та ФГ "Агро-Повіт", а не ОСОБА_1 є обґрунтованими з урахуванням того, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства з 21.05.2012, до фермерського господарства перейшли обов`язки землекористувача.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, а також у Постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту порушеного права, суд враховує норми ч.ч.1, 2 ст.5 ГПК України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Натомість, суд враховує пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред`явлення позову про витребування інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц)

Таким чином, позов заступника керівника Летичівської окружної прокуратури в частині вимог про скасування державної реєстрації права оренди та суборенди не підлягає задоволенню, оскільки у цій частині ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права власника земельної ділянки.

Водночас, відповідачем 2 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

В свою чергу, прокурор проти пропуску строку позовної давності заперечує, вказуючи, що в даному випадку має місце триваюче правопорушення.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

В частині застосування строку позовної давності, суд покликається зокрема на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20, які сформульовані безпосередньо щодо договору оренди землі, про незастосування позовної давності до вимог про його розірвання у зв`язку з триваючим порушенням договірних обов`язків.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у пунктах 70-76 вказаної постанови звертає увагу на таке:

"70.Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

71. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

72. Зі змісту наведених вище норм слідує, що за договором оренди землі (зобов`язанням з визначеним строком виконання (дії) обов`язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов`язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням).

73. Обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.

74. Слід звернути увагу, що використання відповідачем земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню - це протиправні дії, які тривають у часі, існують на момент звернення позивача до суду.

75. Отже, протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

76. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок про відмову відповідачу у задоволенні його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи при цьому з мотивів, викладених у цій постанові."

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду прямо зазначила, що договір оренди землі є зобов`язанням із визначеним строком виконання, а обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення існує безперервно протягом усього строку дії договору. Саме тому правова позиція Великої Палати стосується не негаторних позовів, а зобов`язальних правовідносин, що повністю відповідає предмету даного спору.

Суд також звертає увагу, що дотримання законодавства при укладенні спірних договорів про оренду земельних ділянок не свідчить про додержання орендарем вимог законодавства під час дії таких договорів.

Отже, за договором оренди землі існує безперервний обов`язок орендаря використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням, цей обов`язок виконується протягом усього строку дії договору, використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню є триваючим правопорушенням, протягом строку дії договору орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з вимогою про усунення такого порушення, у тому числі шляхом розірвання договору, а тому позов може бути пред`явлений у будь-який момент існування такого порушення.

Таким чином, у даній категорії спорів перебіг позовної давності не пов`язується із датою укладення договору чи його державною реєстрацією, оскільки порушення виникає та триває під час виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 зауважує, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem). З цих причин він може бути пред`явлений лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач та правопорушник-відповідач не перебувають між собою у договірних чи в інших зобов`язальних правовідносинах, або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності.

Речове право захищається за допомогою негаторного позову, якщо вчинене особою порушення такого права в принципі було можливим для будь-якої особи з кола зобов`язаних за відповідним абсолютним цивільним правовідношенням (тобто фактично - з необмеженого кола осіб) і не створює саме по собі зобов`язального правовідношення.

Вказане відображається в правових висновках Великої Палати Верховного Суду. У постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, зокрема, встановлено, що позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, - припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Однієї з умов застосування негаторного позову є відсутність між сторонами спору договірних відносин.

Натомість, якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів.

Отже, обґрунтованими є твердження про те, що позов про розірвання договору оренди земельної ділянки належить до зобов`язально-правових способів захисту, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини.

Метою позову є захист інтересів власника як учасника зобов`язальних відносин, та розрахований він на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов`язальних правовідносинах. Тобто позов про розірвання договору не є негаторним позовом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для застосування строків позовної давності, з огляду на те, що порушення умов договорів триває під час їх виконання, а тому позов прокуратури в частині вимог щодо розірвання договорів оренди та як наслідок - визнання договорів суборенди недійсними, зобов`язання повернути спірні земельні ділянки, є таким, що підлягає задоволенню.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10.05.2011 року, пункт 58).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати із сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки №б/н площею 64,2073 га із кадастровим номером 6823083300:05:004:0001, номер запису про речове право 10967006.

2. Визнати недійсним, укладений ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:05:004:0001 площею 64,2073 га.

3. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:05:004:0001 площею 64,2073 га.

4. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки №б/н площею 18,2868 га із кадастровим номером 6823083300:04:004:0001, номер запису про речове право 10966319.

5. Визнати недійсним, укладений між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:04:004:0001 площею 18,2868 га.

6. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:04:004:0001 площею 18,2868 га.

7. Розірвати укладений 03.05.2012 між Летичівською селищною радою Хмельницького району (на момент укладення - Летичівською районною державною адміністрацією) та ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) договір оренди земельної ділянки № б/н площею 31,883 га із кадастровим номером 6823083300:04:003:0006, номер запису про речове право 10967945.

8. Визнати недійсним, укладений між ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) договір суборенди землі від 29.05.2015 про передачу в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 6823083300:04:003:0006 площею 31,883 га.

9. Зобов`язати ФГ "РОС - АГРО" (код ЄДРПОУ 38072914) та ФГ "Агро-Повіт" (код ЄДРПОУ 32231405) повернути територіальній громаді в особі Летичівської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:04:003:0006 площею 31,883 га.

Стягнути з Фермерського господарства "РОС-АГРО" (вул. Квітнева, 87, с. Голосків, Летичівська селищна територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область, ЄДРПОУ 38072914) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 14976 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Повіт" (вул. Молодіжна, 2, с. Голосків, Летичівська селищна територіальна громада, Хмельницький район, Хмельницька область, ЄДРПОУ 32231405) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 14976 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про скасування державної реєстрації права оренди ФГ "РОС - АГРО" та суборенди між ФГ "РОС -АГРО" та ФГ "Агро-Повіт" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.10.2026р.

Суддя М.Є. Муха