Рішення № 140831837, 22.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3026/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомКомунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (місцезнаходження: 63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд.52; код ЄДРПОУ:02002380)доКвартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (місцезнаходження: 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, 61; код ЄДРПОУ: 07923280)простягнення 15 013,48 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області(позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором №946 від 26.11.2025 в сумі 15 013,48 грн. з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (відповідач).

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.08.2026 судом позовну заяву Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3026/26. Справу № 922/3026/26 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановити п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

03.09.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив (вх.№21685 від 03.09.2026). В обґрунтування заперечень проти позову зазначено, що 26.11.2025 між КЕВ м. Харків, позивачем та В/Ч укладено трьохсторонній договір №946 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном. Відповідно до п.8.2. договору КЕВ м. Харків взяло на себе зобов`язання відшкодування вартості комунальних послуг, що були спожиті військовою частиною. КЕВ м. Харків на заперечує проти того, що укладало зазначений договір, але відповідно до п.3.3 договору підставою для відшкодування відповідачем за В/Ч комунальних послуг є укладені договори на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів. Позивач не звертався вчасно до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування за спожитий природний газ за спірний період чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. Не має вини в діях відповідача в тому, що позивач не звертався за відшкодуванням у встановлені розумні строки, коли відповідач мав можливість оплатити за взятими на себе зобов`язаннями по договору інакше як за рішенням суду. Крім того, відповідач зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. З наведеного вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.Зауважено, що дана ситуація зумовлена дефіцитом бюджетних призначень на фінансування таких виплат у загальнодержавному масштабі. В зв`язку з тим, що позивач не звертався в 2025 році до відповідача вчасно з належним пакетом документів за спожитий Військовою частиною природний газ за період з листопада 2025 по грудень 2025, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити в 2026 році послуги інакше, як на підставі рішення суду.

07.09.2026 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№21860 від 07.09.2026). В обґрунтування заперечень зазначено, що доводи відповідача про відсутність обов`язку відшкодувати вартість комунальних послуг у зв`язку з відсутністю окремого договору про їх надання є безпідставними та суперечать усталеній практиці Верховного Суду. Військова частина у спірний період фактично користувалася майном на підставі договору користування майном, а відтак отримувала та споживала комунальні послуги, необхідні для забезпечення функціонування цього майна. Факт споживання комунальних послуг підтверджується фактичним користуванням об`єктом нерухомості та не спростований належними доказами. При цьому недоліки в оформленні документів щодо користування майном або відсутність окремого договору про надання (відшкодування вартості) комунальних послуг не змінюють правової природи спірних відносин та не спростовують факту реального споживання таких послуг. Таким чином, вказано, що вирішальне значення для правильного вирішення спору має не формальна наявність чи відсутність окремого договору на комунальні послуги, а встановлення факту їх реального отримання та споживання відповідачем. Оскільки військова частина фактично користувалася майном та споживала комунальні послуги, вона не може бути звільнена від обов`язку відшкодувати їх вартість лише з підстав недоліків у документальному оформленні відповідних правовідносин. Сам факт отримання комунальних послуг підтверджується актами виконаних робіт, які підписані ВЧ та надані до суду.

09.09.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№22218 від 09.09.2026), в яких фактично продубльовано позицію відповіачда, викладену у відзив.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3026/26 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

26.11.2025 між Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області (Сторона 1), з однієї сторони, Військовою частиною НОМЕР_1 , як користувачем (Сторона 2) з другої сторони, та Харківським Квартирно-експлуатаційним відділом, як платником (Сторона 3) було укладено договір спільного тимчасового безоплатного користування № 852 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1 нежитлові приміщення: загальною площею 384,44 кв.м., розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,1282 га за адресою: Харківська область та нежитлові приміщення: загальною площею загальною площею 141,87 кв.м., що розташовано за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Гвардійська.

Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб (п.1.2.Договору).

Сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання майна у термін указаний у ньому Договорі та актах передачі майна (п.2.1.Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору Спільне користування майном не тягне за собою виникнення в Сторони 2 будь-якого права на це майно, крім права спільного тимчасового використання цього майна на умовах та праві, що передбачено цим Договором.

Пунктом 2.3 Договору встановлено обов`язок щодо складання Акту передачі майна Сторони 2, а також Акту повернення майна покладається на Сторону 1 (п.2.3.Договору).

Спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі (п.3.1.Договору).

Сторона 3 зобов`язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору (п.3.2.Договору).

Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідводення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз мусору) за відповідним пакетом документів до них (п.3.3.Договору).

Згідно п.3.4 Договору Сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями Сторони 2 крім тих зобов`язань, що визначені в цьому Договорі.

За змістом пункту 4.8. Договору до обов`язків користувача віднесено обов`язок укласти із Стороною 1 та Стороною 3 договори на відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.

Згідно з п.8.2. Договору обов`язком Сторони 3 є відшкодування Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.

Пунктом 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2025) встановлено, що дія цього договору відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 08 жовтня 2025 року до 31 грудня 2026 року включно.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

За Актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.11.2025 згідно Договору безкоштовного використання, Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла у користування нежитлові приміщення.

Як стверджує позивач, між Харківським Квартирно-експлуатаційним управлінням, як платником (Сторона 1/ платник), Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області, (Сторона 2 / балансоутримувач) та Військовою частиною НОМЕР_1 , як користувачем (Сторона 3 / користувач) було укладено Договір про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу (надалі - Договір про відшкодування).

Наявний в матеріалах справи Договір про відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу підписаний Комунальним некомерційним підприємством "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області, як балансоутримувач, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як користувачем. Зі сторони Харківського Квартирно-експлуатаційного управління вказаний Договір не підписано.

Відповідно до п.1.1 Договору про відшкодування, Сторона 2 забезпечує постачання та оплату природного газу та розпоідлу природного газу для опалення приміщення, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати за спожитий природний газ та розподіл природного газу Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни передбачені даним Договором.

Пунктами 1.2 та 1.2.1 встановлено, що відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу здійснюються пропорційно до займаної площі та/або відповідно до показників лічильнику, згідно договору на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном №946 від 26.11.2025 р.. Загальна опалювальна площа складає 341,97 м.

Відповідно до п.2.1 Договору Вартість постачання електричної енергії становить з 01.01.2025 року за 1 м. куб - 17,0526 грн. з ПДВ.

Згідно п. 2.2 Договору Вартість розподілу природного газу становить з 1. 01.01.2025 року за 1 м.куб. - 2,388 грн. з ПДВ

Згідно п.2.3.Договору загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 15013 грн , в т. ч. ПДВ 2502,25 - грн.

Загальна вартість, зазначена в п. 2.3., може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

На виконання Договору про відшкодування Стороною 1, Стороною 2 та Стороною 3 було складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) на підтвердження того, що в період з 01.11.2025 по 31.12.2025 сума відшкодування витрат за спожити природний газ та розподіл природного газу складає 15013,48 грн.,а саме:

- За листопад 2025 року (з 01.11.2025 по 30.11.2025). Відшкодування за спожитий природний газ та розподіл природного газу на суму 5941,82 грн.

- За грудень 2025 року (з 01.12.2025 по 31.12.2025). Відшкодування за спожитий природний газ та розподіл природного газу на суму 9071,66 грн.

Відповідні загальні обсяги споживання природного газу в спірний період та сплата вартості газу з боку Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області підтверджуються актами наданих послуг з розподілу природного газу (а.с.24,25) та актами приймання-передачі природного газу (а.с.26,27).

Як стверджує позивач, з аналізу положень п.п.1.1, 4.2.2 Договору про відшкодування, можна дійти висновку, що саме на відповідача покладене зобов`язання з відшкодування витрати з оплати на користь позивача. За таких обставин належним та ефективним способом захисту права позивача буде вимога про стягнення саме з відповідача вартості заявлених до відшкодування витрат за комунальні послуги за Договором. Таким чином, на підставі наведених вище документів, відповідач (платник) має зобов`язання з відшкодування на користь позивача (балансоутримувача), використаних користувачем комунальних послуг (природного газу) за період : з 01.11.2025 по 31.12.2025, у розмірі 15 013,48грн.

Також, як стверджує позивач, останнім 08.04.2025 була направлена відповідачу відповідна вимога №01-19/2549 від 14.07.2026 (претензія).

22.07.2026 відповідачем надана відповідь №583/6216, в якій він зазначає про неможливість проведення оплати за спірний період з огляду на закінчення бюджетного року, та як наслідок неможливість передати до органу Казначейства України доручення на здійснення такої оплати зазначеного періоду. Також відповідач рекомендував позивачу звернутися до Господарського суду Харківської області задля відшкодування заборгованості.

З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 15 013,48 грн.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно частини 1 статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з п.п. 6, 7 частини 1 статті 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За приписами частини 1 статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до статті 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 1 статті 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи убачається належне виконання позивачем зобов`язань за договорами спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, оскільки між сторонами оформлено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном 946 від 26.11.2025, відповідно до якого сторона 1 передає, а сторона 2 приймає нежитлові приміщення розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв.

Крім того, матеріалами справи підтверджено оформлення Актами наданих послуг від 30.11.2025,31.12.2025, та актами приймання передачі природного газу від 30.11.2025 та 31.12.2025.

Водночас як зазначено судом вище та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору позивач звернувся на адресу відповідача з претензією стосовно погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги , в якій просив виконати зобов`язання за договором спільного тимчасового безоплатного користування майном №946 від 26.11.2025 та договором відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу належним чином та погасити протягом десяти робочих днів з дати отримання претензії заборгованість за спожиті послуги по постачанню природного газу у розмірі 15013,48 грн. за листопад-грудень 2025. У відповідь на претензію у листі відповідачем зазначено, зокрема, про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно з претензією директора КНП "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка". Водночас щодо відшкодування заборгованості за спожитий природний газ відповідачем вказано про необхідність звернутися до Господарського суду Харківської області.

З матеріалів справи убачається, що відповідач проти існування заборгованості за спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 послуги з постачання природного газу у приміщення, яке перебувало у користуванні за договором спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном №946 від 26.11.2025 та за договором про відшкодування витрат за спожитий природний газ у період з листопада по грудень 2025 року у розмірі 15013,48 грн. не заперечує.

При цьому не оспорює факт отримання послуг Військовою частиною НОМЕР_1 з постачання природного газу за вказаний період та їх обсяг, а також необхідність сплати відповідачем вказаної суми заборгованості. Поряд з цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять листування претензійного характеру з боку відповідача щодо повноти наданого відповідачу пакету документів для здійснення відповідного розрахунку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення сплати вартості витрат на постачання природного газу, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 15013,48 грн. є обґрунтованою та правомірною, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-р/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов`язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов`язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вимог статті 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 15013,48 грн.

Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (місцезнаходження: 61024, м. Харків, вулиця Горигорія Сковороди,61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Комунального некомерційного підприємства "Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка" Чугуївської міської ради Харківської області(місцезнаходження: 63503, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, буд.52; код ЄДРПОУ:02002380) заборгованість з відшкодування витрат за спожитий природний газ та розподіл природного газу в сумі 15013,48 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "22" жовтня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3026/26