Рішення № 140831771, 22.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2026м. СумиСправа № 920/1161/26

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАМОНТ-АГРО (вул. Козацький Вал, буд. 2-Б, офіс 320, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41947062)

про стягнення 127 339,26 грн

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти за користування частиною земельної ділянки в розмірі 127 339,26 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач без укладання договору розташував своє майно та здійснив діяльність зі складування вантажів на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:13:002:0072, що розташована на території станції Супрунівка, та знаходиться на праві постійного користування у позивача.

Відповідачу була направлена вимога про сплату коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 176 540,08 грн за квітень 2024 серпень 2026. Відповідач частково оплатив заборгованість, а саме 49 200,82 грн. Тому позивач просить стягнути залишок боргу у розмірі 127 339,26 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином шляхом доставки ухвали про відкриття провадження у справі від 16.06.2026 в його електронний кабінет (а.с.56).

Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Рух справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.09.2026 у справі №920/1161/26 позовну заяву від 16.09.2026 (вх №4267 від 16.09.2026) було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18.09.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №4839 від 18.09.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачем, в особі Департаменту ЦКБ, проводилася перевірка ефективності цільового використання земельних ділянок Залізниці, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:13:002:0072 площею 22,8641 га (далі Земельна ділянка), що розташована на території станції залізничної Супрунівка в межах Полтавської міської ради та знаходиться на праві постійного користування позивача згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 22.04.2005 серії ЯЯ № 222004, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2-157 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

В ході цієї перевірки на вантажному дворі станції залізничної Супрунівка було виявлене ведення господарської діяльності ТОВ «МАМОНТ-АГРО» на частині земельної ділянки площею 203,3 кв.м (далі частина Земельної ділянки): бездоговірне розташування рухомого майна та здійснення діяльності зі складування вантажів. Розташування та межі частини Земельної ділянки на якій здійснюється відповідачем господарська діяльність відображені у План-схемі будівель та споруд МЧУ ст. Супрунівка, вул. Половки, 84, загальна площа 228641,0 м.кв. кадастровий номер 5310136400:13:002:0072 та Кадастровим планом земельної ділянки Південна залізниця Полтавська дистанція колії, вантажний двір м. Полтава, Супрунівський промвузол.

Позивачем до відповідача була направлена вимога щодо погашення заборгованості, що виникла внаслідок ведення господарської діяльності на території підприємства АТ «Укрзалізниця» від 26.01.2026 № Д-02-06/29. У даній вимозі позивач зазначив, що ТОВ «МАМОНТ-АГРО» здійснює свою господарську діяльність з навантаження/вивантаження вантажів в межах колії № 23 на території вантажного двору станції залізничної Супрунівка. Також було повідомлено про виниклу заборгованість у ТОВ «МАМОНТ-АГРО» за таке безпідставне здійснення господарської діяльності на частині Земельної ділянки з квітня 2024 р. по грудень 2025 р.

Актом огляду земельної ділянки по станції залізничній Супрунівка регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 27.04.2026 зафіксовано, що відповідач продовжує вести господарську діяльність на частині Земельної ділянки розташував належне йому майно: трактор із навантажувальним пристроєм, 4 вантажівки із причепами, 2 напівпричепа, трактор, стаціонарні автомобільні ваги, побутове приміщення, генератор, тритонний контейнер та дрібне побутове приладдя. На освітлювальній щоглі, розміщеній поблизу побутового приміщення, встановлені 4 камери відеоспостереження.

Акт огляду від 27.04.2026 підписаний без зауважень представником відповідача.

Договір на користування вищевказаною земельною ділянкою (оренда, сервітут тощо) чи організацію складування між Залізницею та відповідачем не укладався.

Отже, відповідач з квітня 2024 року фактично користується частиною Земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування, не сплачуючи за це кошти (земельний податок, плата за складування вантажів), які за звичайних умов мала б сплачувати позивачу.

Позивач здійснив розрахунок коштів, які відповідач зобов`язаний сплатити за користування земельною ділянкою за період з квітня 2024 по серпень 2026 на загальну суму 176 540,08 грн.

Позивач надсилав відповідачу 26.01.2026 вимогу про оплату коштів за використання земельної ділянки позивача, внаслідок чого відповідачем було сплачено 49 200,82 грн.

Тому на день звернення до суду із позовом, заборгованість відповідача складає 127 339,26 грн.

Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.

Згідно з частинами першою та другою ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 509 ЦК України регламентовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша ст. 526 ЦК України).

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (частина друга ст. 526 ЦК України).

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється главою 83 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту укладення Відповідачем договору про користування вищевказаною земельною ділянкою (оренда, сервітут тощо) чи договору про організацію складування вантажів на частині Земельної ділянки тощо відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору та недоотримання позивачем доходів за таке користуванння є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти позивачу на підставі положень частини першої ст. 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц, від 20 вересня 2018 року в справі № 925/230/17 та від 08 квітня 2026 року в справі № 161/6330/24.

Позивач здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів (а.с. 18,19).

За період безпідставного здійснення господарської діяльності з квітня 2024 року по серпень 2026 року відповідач зберіг у себе за рахунок позивача кошти в сумі 176 540,08 грн, а саме:

- з квітня 2024 р. по грудень 2024 р. з ПДВ 34761,78 грн;

- з січня 2025 р. по грудень 2025 р. з ПДВ 63639,86 грн;

- з січня 2026 р. по серпень 2026 р. з ПДВ 78138,44 грн.

Ціни за складування вантажу, застосовані у розрахунках за період з квітня 2024 р. по грудень 2025 р. та за період з січня 2026 р. по серпень 2026 р., були затверджені та введені в дію наказами директора виконавчого регіональної філії «Південна залізниця» від 13.12.2023 № 696/Н, від 05.04.2024 № 214/Н, від 05.08.2024 № 378/Н, від 30.10.2024 № 529/Н, від 31.01.2025 № 63/Н, від 02.06.2025 № 345/Н, від 03.09.2025 № 544/Н, від 02.12.2025 № 707/Н, від 08.12.2027 № 719/Н, від 19.02.2026 № 76/Н, Переліком договірних цін на товари, роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, які реалізуються філією «Термінальний оператор» АТ «Укрзалізниця» іншим суб`єктам господарювання за вільними цінами які вводяться в дію з 24.05.2026 року та Переліком цін на виконання робіт (послуг) та реалізацію товарів виробничими підрозділами філії «Термінальний оператор» АТ «Укрзалізниця» від 19.08.2026.

07.09.2026 року відповідач частково відшкодував, сплативши 49200,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.09.2026 № 927 та актом щодо погашення заборгованості, що виникла внаслідок ведення господарської діяльності на території підприємства АТ «Укрзалізниця» згідно вимоги від 26.01.2026 № Д-02-06/29, складеного 07.09.2026.

Враховуючи часткове погашення заборгованості, станом на день подання позовної заяви за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 127 339,26 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені повністю, то на відповідача покладаються витрати прокурора зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Акціонерного товариства Українська залізниця до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МАМОНТ-АГРО про стягнення 127339 грн 26 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАМОНТ-АГРО (вул. Козацький Вал, буд. 2-Б, офіс 320, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 41947062) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815; р/р НОМЕР_1 , АТ «ОЩАДБАНК», код ЄДРПОУ 40081216) 127 339 грн 26 коп. безпідставно збережених коштів за користування частиною земельної ділянки, 2662 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати в електронній формі наказ після набрання рішенням законної сили. Для видачі наказу у паперовій формі, стягувачу звернутись до суду з окремою заявою.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко