Рішення № 140831689, 15.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 917/432/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Центральна, 191, м.Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000

в інтересах держави

до відповідача Глобинської міської ради, вул.Центральна, 285, м.Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000

про зобов`язання вчинити дії,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники учасників процесу: відповідно протоколу судового засідання,

установив :

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Глобинська окружна прокуратура Полтавської області в інтересах держави прсить суд зобов`язати відповідача Глобинську міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Глобинської міської територіальної громади на частину 9/50 будівлі Заможненського старостату, що знаходиться за адресою: вул.Нагірна, 2, с.Заможне, Кременчуцького району Полтавської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що Глобинська міська територіальна громада є власником вказаної частини об`єкту нерухомості, право власності на яку не зареєстроване у встановленому законом порядку, унаслідок бездіяльності відповідача. Відповідно, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог цивільного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та без оформлення правовстановлюючих документів. Безпідставне зволікання з державною реєстрацією права власності громади на частину 9/50 будівлі Заможненського старостату, що знаходиться за адресою : вул.Нагірна, 2, с.Заможне, Кременчуцького району Полтавської області, свідчить про ухилення відповідача від виконання вказаного обов`язку та може призвести до нецільового використання приміщень або їх вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог прокурор надав, зокрема, наступні докази в копіях (арк.с. 12-41): витяг з ЄДРПОУ щодо Глобинської міської ради, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, лист Глобинської міської ради від 23.02.2026 № 02.1-28 372, рішення Глобинської міської ради № 210 від 15.01.2021, Додаток № 1 до рішення Глобинської міської ради № 210 від 15.01.2021, Додаток № 2 до рішення Глобинської міської ради № 210 від 15.01.2021, рішення Глобинської міської ради № 462 від 23.02.2021, передавальний акт юридичної особи публічного права Заможненської сільської ради Глобинського району, технічний паспорт.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

19.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до відповідача Глобинської міської ради про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Глобинської міської територіальної громади на частину 9/50 будівлі Заможненського старостату, що знаходиться за адресою: вул.Нагірна, 2, с.Заможне, Кременчуцького району Полтавської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2026 справу № 917/432/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 24.03.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 23.04.2026 року на 09:45 год, залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край", встановити учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

У судовому засіданні 23.04.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 21.05.2026 до 10:00 год.

Присутній у судовому засіданні 23.04.2026 представник третьої особи заявив суду усне клопотання про проведення судових засідань у цій справі без участі представників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський край".

Відповідач надав суду за вх№6892 від 20.05.2026 клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір.

У судовому засіданні 21.05.2026 року прокурор підтримав клопотання відповідача, суд задовольнив означене клопотання та оголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 23.06.2026 на 09:05 год.

Відповідач неодноразово заявляв суду клопотання (за вх№8647 від 22.06.2026, вх№9975 від 21.07.2026) про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювання спору з огляду на виявлення державним реєстратором неточностей у ідентифікаторі об`єкта нерухомості, що унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на нього, про відкладення розгляду справи (за вх№10927 від 11.08.2026) через необхідність приведення у відповідність цільового призначення земельної ділянки шляхом виготовлення відповідної документації).

З огляду на наведені обставини розгляд справи неодноразово відкладався : у судовому засіданні 23.06.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.07.2026 на 09:30 год, у судовому засіданні 21.07.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.08.2026 на 10:00 год, у судовому засіданні 11.08.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2026 на 11:30 год.

Відповідач надав суду за вх№12499 від 17.09.2026 заяву про розгляд справи без участі його представників.

У судовому засіданні 17.09.2026 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 ГПК України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.10.2026 року на 10:30.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд зазначає, що Глобинська міська рада представництво у жодне судове засідання не забезпечила, відзив на позов не надала, причин щодо цього суду не повідомила, була належним чином завчасно повідомлена про дату, час і місце проведення судових засідань з розгляду цієї справи та встановлені судом процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Крім того, означена ухвала суду була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 15.10.2026 під час розгляду справи по суті суд дослідив всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи та проголосив рішення згідно із ст. 233, ст. 240 ГПК України.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Прокурор у позовній заяві стверджує, що у власності Глобинської міської територіальної громади в особі Глобинської міської ради перебуває нерухоме майно, а саме частина будівлі Заможненського старостату (9/50), що знаходиться за адресою: с. Заможне, вул.Нагірна, 2, Кременчуцького району, Полтавської області, речові права на яке в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не зареєстровано.

Глобинською міською радою 15.01.2021 прийняте рішення №210 "Про прийняття в комунальну власність Глобинської міської територіальної громади в особі Глобинської міської ради майна юридичної особи публічного права: Заможненської сільської ради Глобинського району" (арк.с. 30), п. 1 якого вирішено прийняти в комунальну власність Глобинської міської територіальної громади в особі Глобинської міської ради майно юридичної особи публічного права: Заможненської сільської ради Глобинського району (код ЄДРПОУ 22549873, місцезнаходження: 39013, вул. Нагірна, 2, с. Заможне, Глобинський район, Полтавська область) згідно додатку №1 (Додаток №1. Перелік майна Заможненської сільської ради Глобинського району, що підлягає прийняттю в комунальну власність Глобинської міської ради).

Так, п. 1 Додатку 1 до вказаного рішення визначено, що у власність громади передано частину приміщення сільської ради, а саме: приміщення сільської ради 9/50, яке відповідно до п. 2 рішення передано в оперативне управління виконавчого комітету Глобинської міської ради (арк.с. 31, 32).

В подальшому 23.02.2021 Глобинською міською радою прийняте рішення №462 "Про затвердження передавального акту юридичної особи публічного права : Заможненської сільської ради Глобинського району" (арк.с. 33), яким:

- затверджено Передавальний акт юридичної особи публічного права : Заможненської сільської ради Глобинського району (п. 1 рішення);

- вирішено прийняти у комунальну власність Глобинської міської ради майно згідно переліків Передавального акту (Переліки майна Передавального акту Заможненської сільської ради Глобинського району (п. 2 рішення), до якого увійшло приміщення, дії щодо реєстрації якого є предметом цього спору (арк.с 34-35).

Глобинською окружною прокуратурою 19.02.2026 на адресу Глобинської міської ради скеровано запит про надання інформації (арк.с. 29), у відповідь на який Глобинська міська рада листом №02.1-28/372 від 29.02.2026 повідомила, що балансоутримувачем та органом управління приміщення старостату за адресою: вул. Нагірна, 2, с. Заможне, Кременчуцького району, Полтавської області, є виконавчий комітет Глобинської міської ради, Технічний паспорт на вказаний об`єкт нерухомого майн виготовлений 17.02.2025 Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово-промислової палати, право власності не реєструвалося (арк.с. 29).

Прокурор стверджує, що право власності територіальної громади на частку об`єкту нерухомого майна 9/50, яке тривалий період, а саме: з 2021 року, перебуває у комунальній власності Глобинської міської ради, залишається не зареєстрованим, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог цивільного законодавства шляхом користування будівлями, спорудами без державної реєстрації права власності та без оформлення правовстановлюючих документів.

Вважаючи інтереси держави порушеними, прокурор звернувся до суду з цим позовом як самостійний позивач.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад (ч. 1 ст. 142).

Територіальні громади через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції України).

Статтею 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із частиною п`ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом частини першої статті 10 вказаного Закону визначено статус міських рад як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частин першої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

У відповідності до ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом

Частинами першою, другою ст. 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

За приписами пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності). Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

З огляду на викладене, Глобинська міська рада, як орган, який уповноважений управляти комунальним майном, була зобов`язана, згідно з вимогами чинного законодавства, вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на частину будівлі Заможненського старостату (9/50), що знаходиться за адресою: с. Заможне, вул.Нагірна, 2, Кременчуцького району, Полтавської області.

Вжиття заходів до державної реєстрації права комунальної власності на означений об`єкт є обов`язком Глобинської міської ради в силу положень ст. 172, 327 ЦК України, ч.1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка реалізує повноваження власника такого нерухомого майна з метою його належного утримання та використання за цільовим призначенням.

Проте, всупереч наведеним вимогам законодавства, упродовж більш ніж п`яти років з часу ухвалення рішення про прийняття вищезазначеного нерухомого майна у комунальну власність, а саме з 15.01.2021, Глобинська міська рада не вжила належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на цю будівлю, чим допущено протиправну бездіяльність.

Матеріали справи не містять доказів існування об`єктивних причин неможливості вжиття відповідачем заходів для оформлення права власності та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

З огляду на те, що дії з державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно прямо залежать від безпосередніх дії відповідача, що ним не заперечується, разом з тим безпідставне зволікання з державною реєстрацією права власності громади в особі Глобинської міської ради на будівлю Заможненського старостату, що знаходиться за адресою: вул. Нагірна, 2, с. Заможне, Кременчуцького району, Полтавської області, свідчить про ухилення відповідача від виконання вказаного обов`язку та може призвести до нецільового використання приміщень або їх вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держав, суд дійшов висновку про ефективність обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Також зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Глобинська міська рада, представляючи інтереси територіальної громади міста Глобине, проявила бездіяльність щодо реєстрації права власності територіальної громади на означену частину нерухомого майна.

За висновком суду, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи у процесуальному статусі позивача у справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону; порушення інтересів держави прокурором доведено.

Суд при вирішенні цього спору враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18, у якій сформовано єдину правозастосовчу практику щодо комплексного застосування норм частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України задля вирішення питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, визначено прокурором як одного з відповідачів.

Подібні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі № 912/1742/21, від 06.08.2024 у справі № 922/1156/21, від 03.09.2024 у справі № 910/5698/23, від 10.09.2024 у справі № 910/5550/19, від 10.09.2024 у справі № 914/1261/22.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази, зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими доказами та відповідають нормам права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" ід 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стосовно розподілу судових витрат.

При пред`явленні позову прокуратура платіжною інструкцією №528 від 12.03.2026 сплатила судовий збір в розмірі 3 328,00 грн. (арк.с. 40).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 43).

У зв`язку із задоволенням позову у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Глобинську міську раду (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавської області, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Глобинської міської територіальної громади на належну територіальній громаді частину 9/50 будівлі Заможненського старостату, що знаходиться за адресою: вул. Нагірна, 2, с. Заможне, Кременчуцького району, Полтавської області.

3. Стягнути з Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавської області, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) 3 328,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 22.10.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик