Рішення № 140831658, 21.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Справа № 917/869/26

за позовною заявою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД), Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737, від імені та в інтересах якого діє "Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД", вул. Миру, 3, поверх 7, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 26626659,

до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307

про стягнення 248 500 000,00 грн,

Суддя Тимощенко О. М.,

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Чудовський Д. О.,

від відповідача: Козачук О. А.

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі "Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" про стягнення за договором позики №25-Ф (поворотної строкової фінансової допомоги) від 30.09.2021 року заборгованості у розмірі 248 500 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення коштів, отриманих за договором позики №25-Ф (поворотної строкової фінансової допомоги) від 30.09.2021 року.

Позивач на підтвердження позову подав такі докази: копії свідоцтва про реєстрацію, положення про представництва, інформації з ЄДР, банківської виписки, договору позики з додатковою угодою.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 25-Ф, укладений 30.09.2021 між Компанією та АТ «Укртатнафта», є нікчемним, оскільки дійсна мета укладення вказаного правочину свідчить про порушення публічного порядку. Після змін у складі акціонерів і ревізії економічного та технічного стану АТ «Укртатнафта» та АТ «Укрнафта» були виявлені ознаки кримінальних правопорушень, в зв`язку з чим 24.01.2023 Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження № 72023140000000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (далі за текстом КК України ), а саме: легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, та ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів). З аналогічних підстав 30.02.2023 Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Полтавській області було відкрито кримінальне провадження № 72023170000000001 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 209 та частиною 3 статті 212 КК України.

Також відповідач вказував, що посадовими особами АТ «Укртатнафта» на паливний ресурс впродовж 2022 року укладено договори комісії на реалізацію нафтопродуктів та без належного відображення в податковій звітності передано підприємствам-операторам АЗС групи «Приват». В подальшому суб`єкти господарювання реалізували отримане по комісії пальне, використовуючи мережу АЗС «Авіас», «ANP» без відображення в податковій звітності. З метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, останні провели сумнівні операції з виводу грошових активів, в тому числі, шляхом надання фінансової допомоги, чим умисно нарощували кредиторську заборгованість. Разом з цим, загальний обсяг накопиченого та не сплаченого до державного бюджету обов`язкового податку на додану вартість з реалізації вищевказаної продукції впродовж 2022 року складає понад 260 млн. грн. Окрім цього, колишнім керівництвом АТ «Укртатнафта», у змові з акціонерами товариства, організовано схему з безоплатного відпуску готових нафтопродуктів на адресу комерційних структур, афілійованих до ФПГ «Приват», в обмін на отримання від останніх фінансової допомоги. Такий механізм дозволяв протиправно виводи активи компанії без зупинки операційної діяльності Кременчуцького НПЗ. Встановлено, що загальна сума отриманої АТ «Укртатнафта» фінансової допомоги від вищевказаних компаній складає близько 11 млрд. грн. Така ситуація фактично призвела до збільшення кредиторської заборгованості АТ «Укртатнафта» на відповідну суму у разі отримання вимог з повернення такої допомоги. Поряд з цим, посадовими особами АТ «Укртатнафта» у змові з окремими акціонерами товариства впродовж 2022 року системно виводились кошти підприємства та нарощувалась безнадійна дебіторська заборгованість шляхом укладання непрозорих договорів з пов`язаними з акціонерами комерційними структурами, серед яких є Представництво «Моментум Ентерпрайзес Лімітед» Україна (код 26626659) та ТОВ «Юнайтед Енерджі» (код 41963985). Підсумовуючи слід дійти висновку, що договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 25-Ф, укладений 30.09.2021 між Компанією та АТ «Укртатнафта», був укладений без наміру досягнення визначеної ним мети. На думку відповідача, договір не був спрямований на встановлення між сторонами господарських відносин з надання у строкове користування грошових коштів, а фактично був укладений з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, з метою ухилення від сплати податків та доведення АТ «Укртатнафта» до банкрутства шляхом нарощування дебіторської заборгованості підприємства.

До відзиву відповідач додав такі докази: копії повідомлення на сайті ДКЦПФР, рішення про вилучення акцій, супровідного листа БЕБ, витяг з ЄРДР, роздруківки ухвали суду.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

01.05.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі "Представництва "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" до відповідача Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" про стягнення за договором позики №25-Ф (поворотної строкової фінансової допомоги) від 30.09.2021 року заборгованості у розмірі 248 500 000,00 грн (вх. № 903/26).

Ухвалою від 05.05.2026 року суд залишив позовну заяву Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) без руху та надав строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. Позивачу необхідно було уточнити позовну заяву із узгодженням зазначених сторін у судовому процесі у вступній частині позовної заяви з прохальною частиною позовної заяви.

05.05.2026 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. №6101).

Відповідно до поданої уточненої позовної заяви позивач виконав вимогу, зазначену в ухвалі суду від 05.05.2026 року.

Ухвалою від 07.05.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 04.06.2026 року на 10:00 год. та встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

22.05.2026 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти позову (вх.№7026).

19.05.2026 року до суду від представника відповідача - Козачука О. А. надійшла заява про його участь у судовому засіданні 04.06.2026 р. та у всіх судових засіданнях по справі №917/869/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №6839), яка задоволена ухвалою суду від 21.05.2026 року.

21.05.2026 року до суду від представника позивача - Чудовського Д. О. надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні 04.06.2026 р. та у всіх судових засіданнях по справі №917/869/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №7010). Ухвалою від 25.05.2026 року суд задовольнив вказану заяву.

У відзиві відповідач просив суд залучити до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДЕРЖАВНУ ПОДАТКОВУ СЛУЖБУ УКРАЇНИ.

Протокольною ухвалою у судовому засіданні 04.06.2026 року суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.07.2026 року до 11:00 год.

08.06.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №7789).

26.06.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на іншу дату (вх. № 8903).

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 07.07.2026 року не відбулося.

Ухвалою від 20.07.2026 року суд ухвалив продовжити строки підготовчого провадження на 30 днів, призначив підготовче засідання по справі № 917/869/26 на 01.09.2026 року на 11:00 год. Ухвалив забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/869/26, призначеного на 01.09.2026 року на 11.00 год., зал №35 (ВКЗ), для представника позивача - Чудовського Д. О. та представника відповідача - Козачука О. А. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом досліджено всі подані учасниками справи докази.

За результатами розгляду спору суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

30.09.2021 року між Компанією MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED, від імені та в інтересах якої діяло в межах повноважень «ПРЕДСТАВНИЦТВО «МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД» (позивач, позикодавець) та Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «УКРТАТНАФТА» (відповідач, позичальник) укладено Договір позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № 25-Ф ( Договір № 25-Ф, арк. справи 5-6).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору № 25-Ф в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець надає Позичальнику поворотну строкову (безпроцентну) фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим Договором термін.

Пунктом 2.1 Договору № 25-Ф встановлено, що розмір фінансової допомоги за цим Договором становить 248 500 000,00 грн. (Двісті сорок вісім мільйонів п`ятсот тисяч гривень 00 коп.).

У п. 4.1 Договору № 25-Ф погоджено, що термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування грошових коштів Позикодавцем згідно п. 3.3 Договору, до 31 серпня 2022 року.

Згідно із пунктом 4.2. Договору № 25-Ф, термін користування фінансовою допомогою може бути продовжений за погодженням Сторін.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 25-Ф, після закінчення терміну, визначеного у п. 4.1 цього Договору, Позичальник шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця зобов`язується протягом 1-го календарного дня, повернути суму отриманої фінансової допомоги Позикодавця.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

30.09.2021 року позивач перерахував 248 500 000 грн поворотної строкової фінансової допомоги на рахунок АТ «Укртатнафта», що банківською випискою за 30.09.2021 р. (арк. справи 8).

Суд також встановив, що 12.08.2022 року між Компанією та АТ «Укртатнафта» було укладено додаткову угоду № 1 від 12.08.2022 року до Договору № 25-Ф, якою Сторони погодили викласти пункт 4.1. Договору у новій редакції та узгодили, що термін користування фінансовою допомогою становить з моменту перерахування грошових коштів і до 31.07.2023 року (арк. справи 7).

Позивач вказував, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором № 25-Ф належним чином поворотну строкову фінансову допомогу (позику) не повернув, що й стало підставою для звернення позивача до суду зі цим позовом.

Відповідач позов заперечував.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поворотної фінансової допомоги № 25-Ф, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою цей правочин є договором позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Подані докази свідчать, що позивач 30.09.2021 року перерахував 248 500 000 грн поворотної строкової фінансової допомоги на рахунок АТ «Укртатнафта», що відповідною банківською випискою за 30.09.2021 р. (арк. справи 8).

Факт отримання коштів відповідач не заперечував та не спростував.

Суд встановив, що 12.08.2022 року між Компанією та АТ «Укртатнафта» було укладено додаткову угоду № 1 від 12.08.2022 року до Договору № 25-Ф, якою Сторони погодили викласти пункт 4.1. Договору у новій редакції та узгодили, що термін користування фінансовою допомогою становить з моменту перерахування грошових коштів і до 31.07.2023 року (арк. справи 7)..

Отже, відповідач повинен був повернути отримані як позика кошти в сумі 248 500 000 грн. до 31.07.2023 року.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Враховуючи умови Договору та Додаткової угоди щодо терміну користування позикою, положення статті 1049 Цивільного кодексу України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу за позовом станом на день розгляду справи є таким, що настав.

Натомість, станом на день розгляду справи доказів повернення позики за Договором позики (поворотної строкової фінансової допомоги) від 30.09.2021 № 25-Ф, як і доказів спростування позовних вимог відповідач не надав.

Суд на підставі матеріалів справи дійшов висновку, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення грошових коштів у встановлений договором строк, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 248 500 000 грн.

Стосовно посилання відповідача на нікчемність Договору поворотної фінансової допомоги №25-Ф та відсутність у зв`язку з цим підстав для стягнення заборгованості, суд вказує про наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №759/24061/19).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів нікчемності Договору поворотної фінансової допомоги №25-Ф від 30.09.2021. Також відсутнє судове рішення про визнання недійсним Договору поворотної фінансової допомоги №25-Ф чи його окремих частин. Тобто вказаний договір є чинним і підлягає виконанню сторонами.

Щодо посилань відповідача на відкриті кримінальні провадження та ухвалу Львівського апеляційного суду від 01.08.2023 у справі № 463/658/23, то суд враховує відсутність вироків у вказаних кримінальних провадженнях.

У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 904/3100/21 сформульований висновок, про те, що: «При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін й повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині першій статті 62 Конституції України. Визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили».

Обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України).

За відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

В межах даної справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами і нікчемності Договору позики.

Вказані відповідачем у відзиві обставини не є підставою для неповернення отриманої ним позики. Заперечення відповідача базуються на припущеннях.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 248 500 000 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 164 800 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "УКРТАТНАФТА" (вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) на користь Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХАУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737), від імені та в інтересах якого діє "ПРЕДСТАВНИЦТВО "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД" (вул. Миру 3, поверх 7, м. Полтава, 36022 код ЄДРПОУ 26626659, реквізити рахунку: IBAN НОМЕР_1 , ПАТ АБ "ПІВДЕННИЙ" м. Одеса, МФО 328209) 248 500 000,00 грн заборгованості за договором позики № 25-Ф (поворотної строкової фінансової допомоги) від 30.09.2021 р. та 1 164 800,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 22.10.2026 року

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко