Ухвала суду № 140831578, 21.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про розстрочку виконання рішення

"21" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2359/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

секретар судового засідання Ніконова Д.І.,

розглянувши заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс про розстрочення виконання рішення (вх.№2-1846/26 від 21.09.2026) у справі №916/2359/26

за позовом: Одеської міської ради (площа Біржова, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс (вул. Грецька, № 40, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 33017660)

про стягнення 522 890,34 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву про розгляд заяви за його відсутності /вх. 35924/26 від 19.10.2026/.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/2359/26 за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:07:001:0021, загальною площею 0,3230 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 40-А, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за період з 02.04.2020 по 30.11.2025 у розмірі 522 890,34 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області у складі судді Цісельського О.В. від 04.08.2026 вирішено позов задовольнити повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс (вул. Грецька, № 40, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 33017660) на користь Одеської міської ради (площа Біржова, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691; за наступними реквізитами: Одеська міська територіальна громада, отримувач ГУК в Одеській області /м. Одеса/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA278999980314080544000015744, код класифікації доходів бюджету 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету - Інші надходження) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в розмірі 522 890 (п`ятсот двадцять дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн 34 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс (вул. Грецька, № 40, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 33017660) на користь Одеської міської ради (площа Біржова, № 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691; на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради за наступними реквізитами: код 26302537, р/р UA 198201720344290213000034995, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 274 (шість тисяч двісті сімдесят чотири) грн 68 коп.

Рішення набрало законної сили 01.09.2026 та 08.09.2026 було видані відповідні накази.

21.09.2026 судом від Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс отримано заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/2359/26 /вх.№2-1846/26/, згідно з якою відповідач просить заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 916/2359/26 за позовною заявою Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство Сервіс про стягнення 522 890, 34 грн задовольнити та розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04 серпня 2026 року, у справі № 916/2359/26 за позовною заявою Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство Сервіс про стягнення 522 890, 34 грн, строком на п`ять місяців, шляхом здійснення наступних платежів за графіком:

100 000 грн сплата до 18.10.2026;

100 000 грн сплата до 18.11.2026;

100 000 грн сплата до 18.12.2026;

100 000 грн сплата до 18.01.2027;

22 890,34 грн сплата до 18.02.2027.

В обґрунтування заяви посилається на те, що під час розгляду справи відповідач після ознайомлення з матеріалами справи визнав повністю позовні вимоги. До звернення з даною заявою про розстрочення виконання рішення суду відповідач сплатив на рахунок виконавця суму у розмірі 100 000 грн. Відповідач зауважує, що не має фінансової можливості одноразово виконати рішення суду в повному обсязі, а одночасне примусове стягнення такої суми заблокує господарську діяльність товариства та унеможливить дотримання взятих на себе договірних зобов`язань у господарській діяльності.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 для розгляду заяви визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 23.09.2026 прийнято до провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс про розстрочення виконання рішення у справі №916/2359/26 (вх.№2-1846/26 від 21.09.2026); розгляд заяви призначено на 07.10.2026 на 10:15 год.

Однак, 07.10.2026 о 10:15 судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони в м. Одеса та Одеській повітряної тривоги. Ухвалою суду від 07.10.2026 призначено судове засідання по суті у справі № 916/2359/26 на 21.10.2026 о 09:30 год.

До судового засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі, відповідач надав заяву про розгляд заяви за його відсутності /вх. № 35924/26 від 19.10.2026/ та просить заяву задовольнити та додає ще одну платіжну інструкцію про сплату 100 000,00 грн. на рахунок приватного виконавця по ЗВП.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви розстрочку виконання рішення суду, виходячи з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За правилами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ч. 5 ст. 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Отже, у ГПК України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Тобто, перелік "обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення" у національному законодавстві є доволі нечітким. Відповідно, суд, який приймав рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав для надання відстрочки/розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а також беручи до уваги те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43), Вищий господарський суд України у постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 922/796/15 вказує, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку/розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Отже, виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом досліджено платіжну інструкції № 1571 від 18.09.2026 та № 1592 від 16.10.2026 щодо перерахування відповідачем на користь приватного виконавця Парфьонова Г.В. грошових коштів у розмірі по 100 000,00 грн з призначенням платежа - сплата заборгованості за ЗВП 81937996.

Проаналізувавши встановлені обставини, враховуючи визнання відповідачем вимог та часткове виконання рішення після його ухвалення судом, суд приходить до висновку про можливість розстрочити виконання рішення суду на 5 місяців за графіком, запропонованим відповідачем.

Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З урахуванням вказаного, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ст. 331 ГПК України для розстрочки виконання рішення у справі № 916/2359/26. У зв`язку із чим, заява відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс про розстрочення виконання рішення (вх.№2-1846/26 від 21.09.2026) у справі №916/2359/26 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 254, 255, 331 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс про розстрочення виконання рішення (вх.№2-1846/26 від 21.09.2026) у справі №916/2359/26 задовольнити.

2. Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю Спецпідприємство-Сервіс виконання рішення Господарського суду Одеської області від 04.08.2026 у справі № 916/2359/26, шляхом сплати заборгованості на 5 місяців за графіком:

- 100 000 грн сплата до 18.10.2026;

- 100 000 грн сплата до 18.11.2026;

- 100 000 грн сплата до 18.12.2026;

- 100 000 грн сплата до 18.01.2027;

- 22 890 грн 34 коп сплата до 18.02.2027.

Ухвала складена та підписана 22.10.2026.

Ухвала набрала законної сили 21.10.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 254, 255 ГПК України.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна