№ 140831570, 13.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/968/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Толкунової М.Г.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Резонанс Енерджі (03110, м. Київ, вул. Кочура Григорія, буд. 19, корп. 6)

до відповідача: Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 13)

про стягнення 413 967, 31 грн

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від позивача: Моісеєнко М.Ю. (брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

від відповідача: не з`явився.

Судове засідання 13.10.2026 проведено в порядку ст. 197 ГПК України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.09.2026 позов задоволено; стягнуто з Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Енерджі" заборгованість за договором № 13/Б про постачання електричної енергії споживачу від 13.05.2025 у розмірі 84 781, 04 грн та вартість безпідставно отриманої (спожитої) електричної енергії у розмірі 329 186, 27 грн, а також судовий збір у розмірі 4967, 61 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Резонанс Енерджі" (далі ТОВ "Резонанс Енерджі", позивач) звернулося із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 29.09.2026 (вх. № 2-1900/26 від 29.09.2026), в якій просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4967, 61 грн, а всього судових витрат на загальну суму 40 967, 61 грн.

Басейнове управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (далі БУВР річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, відповідач) у заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 08.10.2026 (вх. № 34536/26 від 08.10.2026), просило відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Резонанс Енерджі" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000, 00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 4 967, 61 грн, а всього судових витрат на загальну суму 40 967, 61 грн.

Зазначає, що представник позивача брав участь у 4-х судових засіданнях з розгляду справи по суті 15.06.2026, 29.06.2026, 03.09.2026, 24.09.2026; у всіх засідання представник брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Загальна тривалість судових засідань з участю представника ТОВ "Резонанс Енерджі" становить 77 хвилин з розрахунку 20+24+25+8=77, або 1 година 17 хвилин, що з урахуванням погодженої сторонами у п. 2.3 договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) від 23.02.2026 вартості однієї години надання послуг буде складати загальну суму оплати за участь у всіх судових засіданнях 2340 грн з розрахунку 2000х1,17=2340. Однак, всупереч умовам договору про надання юридичних послуг (правничої допомоги) і матеріалам справи, позивачем безпідставно заявлено до стягнення оплату, виходячи з розміру 5000 грн за кожне судове засідання.

Вказує, що дана справа не є складною, фабула стандартна, типовий господарський спір з приводу оплати за спожиту електричну енергію, обставини зрозумілі і не оспорювались, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин є сталим і не змінювалося. Написання та подання позовної заяви не вимагало поглибленого вивчення судової практики, напруженої аналітичної праці чи будь-яких інших додаткових зусиль. Вважає, що визначена до стягнення оплата за написання та подання позовної заяви в сумі 8000 грн не є співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). Просить звернути увагу на те, що в акті надання послуг № 24/9 від 24.09.2026 сторони визначили, що загальна вартість робіт (послуг) склала 14 000 грн, а в заяві про ухвалення додаткового рішення заявлено вимогу про стягнення 36 000 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області суду від 02.10.2026 прийнято та призначено до розгляду заяву (вх. № 2-1900/26 від 29.09.2026) ТОВ "Резонанс Енерджі" про ухвалення додаткового рішення на 13.10.2026 об 11:45.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення на неї, вислухавши позивача, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача ТОВ "Резонанс Енерджі" у справі № 916/968/26 представляв адвокат Моісеєнко М.Ю. згідно ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 2154142 від 17.03.2026, виданого на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги від 23.02.2026.

Між адвокатом Моісеєнком М.Ю., як виконавцем, та ТОВ "Резонанс Енерджі", як замовником, 23.02.2026 був укладений договір про надання юридичних послуг (правничої допомоги) (далі договір), п. 1.1. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати юридичні послуги, а саме: надання усних та/або письмових консультацій, довідок та роз`яснень щодо практичного застосування чинного законодавства України; розробка в інтересах замовника проектів та наліз документів правового характеру, у тому числі листів, заяв, запитів, звернень, вимог, позовів, клопотань, відзивів, письмових пояснень, рапортів та інших документів, необхідних для забезпечення належного захисту прав та інтересів замовника та/або третіх осіб визначених замовником; представництво та захист інтересів замовника в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій незалежно від їх юрисдикції по всій території України, з будь-яких питань що стосуються діяльності замовника, з усіма правами, які надано законом замовнику, які необхідні виконавцю для належного представництва та захисту інтересів замовника та інше.

У відповідності до п. 2.1. договору вартість послуг за договором визначається сторонами в актах наданих послуг, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору вартість послуг, вказана в п. 2.1. договору, є гонораром виконавця та поверненню не підлягає.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що вартість однієї години надання послуг виконавцем становить 200 грн.

Замовник здійснює оплату послуг виконавця протягом двох тижнів з дати підписання сторонами акта наданих послуг (п. 2.4. договору).

Між адвокатом Моісеєнком М.Ю. та ТОВ "Резонанс Енерджі" був складений та підписаний акт надання послуг № 24/09 від 24.09.2026, згідно якого у межах справи № 916/968/26 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуг): написання та подання позовної заяви до БУВР річок Причорномор`я та нижнього Дунаю про стягнення коштів та участь у судових засіданнях по справі № 916/968/26 на суму 36 000 грн без ПДВ. При цьому, в акті вказано, що загальна вартість робіт (послуг) 14 000 грн.

Адвокатом Моісеєнком М.Ю. виписаний рахунок № 24/09 від 24.09.2026, згідно якого оплата за надання професійної правової допомоги відповідно до акту надання послуг № 24/09 від 24.09.2026 в межах судової справи № 916/968/26 становить 36 000 грн. При цьому, в рахунку вказано, що всього на суму 14 000 грн без ПДВ.

Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частиною 4 ст. 244 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Окрім цього, п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України унормовано, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 2 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1. складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2. часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3. обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4. ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом зазначеної норми Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) виснувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

З аналізу положень ч. 5 ст. 126 ГПК України вбачається, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У сталій послідовній практиці низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо, вбачається, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, господарський суд, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України. При цьому, таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справах East/West Alliance Limited проти України" та Ботацці проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Верховний Суду у постанові від 05.02.2019 у справі №906/194/18, звертає увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Такий висновок повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, представник позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подав відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, проте, умову щодо здійснення відповідної заяви на виконання приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України до закінчення судових дебатів не виконав, про що свідчить протокол судового засідання від 24.09.2026.

Судом встановлено, що представником позивача на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правову допомогу адвоката в сумі 36 000 грн надано: договір від 23.02.2026 про надання юридичних послуг (правничої допомоги); акт надання послуг № 24/09 від 24.09.2026; рахунок № 24/09 від 24.09.2026.

При цьому, як в акті надання послуг № 24/09 від 24.09.2026, так і в рахунку № 24/09 від 24.09.2026 вказано суму 36 000 грн та загальну суму 14 000 грн.

Суд бере до уваги, що адвокат Моісеєнко М.Ю. брав участь у судових засіданнях як представник позивача у режимі відеоконференції; подавав позовну заяву, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання про долучення доказів.

Суд також ураховує неявку обох представників в судове засідання 15.07.2026; наявність заперечень БУВР річок Причорномор`я та нижнього Дунаю, в яких викладено прохання відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Резонанс Енерджі" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000, 00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 4 967, 61 грн, а всього судових витрат на загальну суму 40 967, 61 грн.

Разом з тим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Оцінивши наявні матеріали справи, суд виснував, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 18 000 грн суми, яка була заявлена з позовною заявою, оскільки інших заяв з іншим заявленим до стягнення розміром або про намір подати таку заяву протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення з обґрунтованим розрахунком понесених витрат до закінчення судових дебатів позивачем не заявлено. Крім того, суд при обґрунтуванні цього додаткового рішення бере до уваги доводи відповідача, що: справа за своєю категорією не є складною; обсяг наданих адвокатом послуг, затрачений адвокатом часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвокатом підготовлено лише позовну заяву, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про долучення доказів, протягом розгляду справи представник позивача брав участь в режимі ВКЗ, а в одне з судових засідань 15.07.2026, як вбачається з матеріалів справи, обидві сторони не з`явилися.

Ураховуючи положення наведених норм, сталу судову практику в питаннях відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та фактичні обставинм справи, керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору у розмірі 4967, 61 грн суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.09.2026 вже вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема, стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 4967, 61 грн.

Ураховуючи те, що питання стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору вирішено під час ухвалення рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення відповідної вимоги позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 76, 86, 123, 129, 234, 235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх. № 2-1900/26 від 29.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Енерджі" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 13; ідентифікаційний код юридичної особи: 01038950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Енерджі" (03110, м. Київ, вул. Кочура Григорія, буд. 19, корп. 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 45225029) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18 000 грн.

3. В решті заяви (вх. № 2-1900/26 від 29.09.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Резонанс Енерджі" про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання додатком рішенням законної сили.

Повне додаткове рішення складено та підписано 22 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко