Ухвала суду № 140831193, 16.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36459/26

Провадження № 1-кс/127/13998/26

У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026020000000230 від 06.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 10.10.2026 під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:04:002:0197, загальною площею 35,4889 га, яка належить до земель невизначеної форми власності, земель запасу сільськогосподарського призначення та розташована за межами с. Гоноратка Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Прокурор ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власник майна в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені №12026020000000230 від 06.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадська організація звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій викладено факт того, що на території низки територіальних громад має місце системне використання земельних ділянок без належних правових підстав, які відповідно до законодавства повинні передаватися у користування виключно на конкурентних засадах, однак фактично використовуються заздалегідь визначеними суб`єктами господарювання без проведення земельних торгів та без належного оформлення прав користування.

У низці випадків земельні ділянки офіційно обліковуються як такі, що не передані у користування, однак фактично обробляються: здійснюється оранка, посів та збір урожаю із застосуванням сільськогосподарської техніки. Така діяльність має відкритий характер та здійснюється на значних площах.

Для перевірки вказаної інформації в межах досудового розслідування надано доручення оперативному підрозділу, під час виконання якого встановлено факт самовільного зайняття та використання суб`єктами господарської діяльності земельних ділянок на території Гоноратської селищної ради Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення 10.10.2026 у порядку ст. ст. 233, 237 КПК України проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:04:002:0197, загальною площею 35,4889 га, яка належить до земель невизначеної форми власності, земель запасу сільськогосподарського призначення та розташована за межами с. Гоноратка Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області. На зазначеній земельній ділянці вирощується сільськогосподарська культура соняшник, урожай якого частково зібрано.

Також під час збирання вищевказаного врожаю на земельній ділянці з кадастровим номером 0523181700:04:002:0197 виявлено та вилучено сільськогосподарську техніку, а саме: зернозбиральний комбайн марки «NEW HOLLAND CX 6090», д.н.з. НОМЕР_1 , із жаткою; вантажний автомобіль марки «ЗИЛ 431410», д.н.з. НОМЕР_2 , із зерном соняшнику вагою 4660 кг; вантажний автомобіль марки «MAN TGS 18.440», д.н.з. НОМЕР_3 , із причепом марки «SHWARZMULER 3A», д.н.з. НОМЕР_4 , із зерном соняшнику вагою 13 550 кг.

Зазначені зернозбиральний комбайн із жаткою, вантажні автомобілі та насіння соняшнику, що перебувало в них, передано власникам на відповідальне зберігання.

Вилучена сільськогосподарська техніка належить таким фізичним особам та суб`єктам господарювання:

- зернозбиральний комбайн марки «NEW HOLLAND CX 6090», д.н.з. НОМЕР_1 , із жаткою на праві власності належить СФГ «Валентина» (код ЄДРПОУ 32213145);

- вантажний автомобіль марки «ЗИЛ 431410», д.н.з. НОМЕР_2 , на праві власності належить ОСОБА_4 ;

- вантажний автомобіль марки «MAN TGS 18.440», д.н.з. НОМЕР_3 , на праві власності належить ОСОБА_5 ;

- причіп марки «SHWARZMULER 3A», д.н.з. НОМЕР_4 , на праві власності належить ОСОБА_6 .

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №12026020000000230 від 06.05.2026 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою слідчого від 05.10.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 10.10.2026 під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0523181700:04:002:0197, загальною площею 35,4889 га, яка належить до земель невизначеної форми власності, земель запасу сільськогосподарського призначення та розташована за межами с. Гоноратка Оратівської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, а саме на вантажний автомобіль марки «ЗИЛ 431410», д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом позбавлення права розпоряджатися вказаним майном будь-яким чином, однак без позбавлення власника та користувачів права користування зазначеним майном.

Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Зобов`язати прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя