Рішення № 140830983, 20.10.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1512/26

Провадження № 2/147/794/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участі прокурора: Романової Л. М.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільної справи за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2026 року керівник Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації. В обґрунтування позову покликається на те, що громадянка РФ ОСОБА_1 прийняла у спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, площею 1,7455 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області (нині Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, серія та номер ВСМ №596688, виданого 13.10.2005 державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Середою Н. М.

Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру установлено, що у власності громадянки РФ ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, площа земельної ділянки становить 1,7455 га. Земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 - 16.08.2007.

Водночас у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо зареєстрованих речових прав на вказану земельну ділянку відсутня.

Перебування у власності громалянки РФ ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення підтверджується інформацією з Поземельної книги, а саме: в розділі 3 "Право власності" вказано, що ОСОБА_1 , яка проживає на АДРЕСА_1 , має у приватній власності земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, площею 1,7455 га.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку в розділі "Інформація про власників земельної ділянки" вказано, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, площею 1,7455 га є ОСОБА_1 , у розділі «Документ, який є підставою для виникнення права» зазначено свідоцтво про право на спадщину від 13.10.2005, яке зареєстроване у реєстрі за №1635; у розділі «Документ, що посвідчує право» зазначено Державний акт, серія та номер ЯД 368293 від 16.08.2007.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 08.04.2026 №0-2-0.6-2801/2-26 встановлено, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай), згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯД 368293 від 16.08.2007, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер ВСМ 596688 від 13.10.2005.

Відповідно до витягу №НВ-9963004122026 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 22.04.2026 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 становить 82601,72 грн.

Відповідно до інформації Державної міграційної служби України від 10.04.2026 №6.5-6570/6-26, за наявними за обліками територіальних органів ДМС України (крім ГУДМС України в АР Крим, УДМС України в місті Севастополь та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії) рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в установленому порядку не приймалося. Інформація про оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон відсутня.

Належність відповідачки до громадянства РФ підтверджується інформацією, наявною у Державному земельному кадастрі, де зазначено, що ОСОБА_1 має паспорт іноземної особи № НОМЕР_1 , виданий 03.06.2005 1-им міським відділом міліції УВС м. Норильська Красноярського краю, країна громадянства: РФ.

Отже, на момент державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 та до теперішнього часу ОСОБА_1 є громадянкою РФ.

Таким чином, всупереч положенням ч.4 ст. 81 ЗК України відповідач, будучи громадянкою РФ, не відчужила дану земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року та продовжує нею володіти по цей час, а тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимог ст. 81 ЗК України.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли додаткові пояснення у справі, у яких просили позов задовольнити, а судові засідання у справі проводити без участі представника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор Романова Л. М. позов підтримала з підстав наведених в ньому, просила його задовольнити. Заперечень проти ухвалення заочного рішення у справі не висловлювала.

Як зазначалося вище позивач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у своїх поясненнях на позовну заяву просили проводити розгляд справи без їхньої участі.

Відповідач ОСОБА_1 немає зареєстрованого, у передбаченому законом порядку, місця проживання в Україні, відповідно до вимог ч.1 ст. 496 ЦПК України є іноземцем, оскільки є громадянинкою РФ (паспорт громадянина РФ серії та номер: НОМЕР_1 , виданий 03.06.2005 1-им міським відділом міліції УВС м. Норильська Красноярського краю, країна громадянства: РФ).

Згідно з положеннями Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022, який набрав чинності 23.12.2022, зупинено у відносинах з РФ та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинену від імені України у м. Мінську 22.01.1993, та Протоколу до вказаної Конвенції від 28.03.1997. Україна вийшла із вказаної Конвенції та протоколу до неї.

З вказаних підстав суд здійснював виклик відповідача ОСОБА_1 через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, що відповідає вимогам ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.72, 81, 87, 93).

Відповідач ОСОБА_1 на виклик суду не прибула, відзив на позовну заяву та зустрічного позову не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно із ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч.3 ст. 211, статей 280-282 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що у власності громадянки РФ ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, площа земельної ділянки становить 1,7455 га. Земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 - 16.08.2007.

На момент державної реєстрації права власності зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 (16.08.2007), та до теперішнього часу відповідач ОСОБА_1 є громадянкою РФ, проживає на території РФ.

Окрім того, Гайсинська окружна прокуратура зверталася до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із проханням надати інформацію про те, чи відомо їм про факти володіння земельними ділянками сільськогосподарського призначення іноземними особами та чи вживалися ними заходи, спрямовані на примусове припинення прав, в тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100, яку передано у власність ОСОБА_1 .

На вказаний запит Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь 08.04.2026 №0-2-0.6-2801/2-26 про те, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0524185900:01:001:0100 зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай), згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 включений до списку громадян, які отримують державні акти на право приватної власності на землю (земельні частки (паї) із земель ТОВ «Тростянчик ЛТД» Тростянецького району, який затверджений розпорядженням Тростянецької районної державної адміністрації від 08.11.2002 та є невід`ємною частиною технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у натурі з виготовленням державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів на території Тростянчицької сільської ради Тростянецького району вінницької області. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 виданий Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер ВН №019844 від 30.05.2003.

ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯД 368293 від 16.08.2007, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер ВСМ 596688 від 13.10.2005.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Конституції України, Законом України «Про міжнародне приватне право», положеннямиЦивільного кодексу України (далі ЦК України), Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Відповідно до статтей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Конституції України зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).

Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ст. 318 ЦК України).

За приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності припиняється у разі: конфіскації (п.10 ч.1 ст. 346 ЦК України).

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно із ч.1 ст. 39 вказаного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На підставі ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно із положеннями ч.1, ч.2, ч.5 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

За змістом частин 2, 3 та 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільноправовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно із п.«е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.«в» ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

За змістом частин 1, 2 та 4 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 148 ЗК України встановлено, що земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Приписами статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК Українипередбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа №6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Водночас у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

ОСОБА_1 протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не відчужила її, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на зазначену земельну ділянку шляхом конфіскації підлягають до задоволення, з огляду на наявну справедливу рівновагу між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, яка мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням ч.4 ст.81, ч.2, ч.4 ст.145 ЗК України.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, з урахуванням норм ст. 131-1 Конституції України, ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч.3 ст. 56 ЦПК України, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Задоволення даного позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

Таким чином, враховуючи установлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури потрібно стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №1035 від 13.05.2026.

Керуючись ст. 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, на земельну ділянку площею 1,7455 га, кадастровий номер 0524185900:01:001:0100, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, р/р UA568201720343110002000003988, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору в сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Тростянецьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

орган державної влади, який звернувся до суду в інтересах позивача Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області, код ЄДРПОУ 02909909, адреса місцезнаходження: вул. Волонтерів, 15 а, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700;

позивач Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 39767547, адреса місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницький район, Вінницька область, 21027;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка російської федерації, РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.10.2026.

Суддя О. Г. Борейко