Рішення № 140830807, 22.10.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1179/26

Провадження № 2/131/671/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Шелюховського М.В., розглянувши у спрощеному провадженні в м. Іллінці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Процент» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , зазначаючи, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 37216 від 14.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , Відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 730 днів (до 14.07.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 834757 направлявся Відповідачу 14.07.2025 року о 18:23:09 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений Кредитному договорі та ІТС.

Кредитний договір був підписаний 14.07.2025 року о 18:23:26 год. шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 834757 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua . Кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. були відправлені Відповідачу року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Починаючи з 03.08.2025 року, Відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 14.07.2025 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань.

Позивач звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 14.07.2025 року по Позивач не вимагає та не пред`являє вимоги 19.06.2026 року. дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.1.6, 4.7 Кредитного договору, ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.4 ст. 16 Закону України « Про споживче кредитування». Таким чином, в порушення умов Кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором станом на 19.06.2026 року становить: 23800,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 14.07.2025 року по 19.06.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів та 14000,00 грн. штраф за порушення умов Кредитного договору (за наявності).

А тому просив суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 37216 від 14.07.2025 року в розмірі 23800,00 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 липня 2026 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Сторони в судове засідання не викликались, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву суду не надав, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, шляхом надсилання поштової повістки рекомендованим повідомленням, яке вручено 30.07.2026 р. та оголошенням на сайті суду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та ухвалити у справі рішення, яким позов задоволити із наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 14.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 37216, згідно умов якого ТОВ «ФК «Процент» надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн., строком на 730 днів (до 14.07.2027 року), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (365,00% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https:// procent .com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 834757, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також судом встановлено, що відповідач був ознайомлений із розміром необхідних щомісячних внесків, які наведено в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за договором згідно затверджених Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки, яка є додатком №1 до кредитного договору, підписавши дану таблицю електронним підписом одноразовим ідентифікатором 834757. В Таблиці зазначено дату видачі кредиту/дату платежів, кількість днів у розрахунковому періоді, що становить 20 днів, чисту суму кредиту/сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором/погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом по 1400 грн., загальну вартість кредиту 58100,00 грн., про що свідчить її копія.

Згідно з Інформаційним повідомленням, яке є Додатком №2 та невід`ємною частиною Кредитного договору №37216 від 14.07.2025 р., ОСОБА_1 повідомив Товариству свої персональні дані.

Відповідно до Інформаційного повідомлення, яке є Додатком №3 та невід`ємною частиною Кредитного договору №37216 від 14.07.2025 р., ОСОБА_1 , повідомив Товариству власні контактні номери телефонів, за якими може здійснюватися взаємодія між ним та Товариством.

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «Процент» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом.

Окрім цього, позивачем надано повідомлення ТзОВ «Пейтек» від Вих. № 20260618-2 Від 18.06.2026 14:39:12 про успішне перерахування коштів у розмірі 7000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджує факт виконання кредитором своїх зобов`язань.

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором № 37216 від 14.07.2025 р. встановлено, що станом на 19.06.2026 року за Договором 37216 від 14.07.2025 року становить 44800 гривень 00 коп., в тому числі: - строкова заборгованість за сумою кредиту становить 7000,00 грн.; - строкова заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитом становить 0,00 грн.; - строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн.; - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн.; - прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 23800,00 грн.; - прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.; - заборгованість за штрафами становить 14000,00 грн. - заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п.3.3. Договору становить 0,00 грн.

Водночас, позивач пред`явив вимоги лише щодо стягнення виключно процентів за користування кредитом за період з 14.17.2025 року по 19.06.2026 року.

Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №2-383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Згідно статті 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач підтвердив виконання умов договору, а саме перерахування на картку відповідача кошти в розмірі 7000,00 грн., що підтверджено листом ТОВ «Пейтек», яким повідомлено ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» на суму 7000,00 грн., в якому вказано номер транзакції, дата і час виконання, електронний платіжний засіб, призначення платежу перерахування коштів за договором № 37216 від 14.07.2025 р. на умовах фінансового кредиту.

На підтвердження вимог в частині стягнення процентів, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, надано договір, паспорт споживчого кредиту, які підписаний відповідачем, у яких міститься інформація щодо процентної ставки за кредитом.

Оскільки сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Враховуючи наведене, а також те, що проценти позичальником в добровільному порядку не повернуті, ОСОБА_1 односторонньо порушив взяті на себе зобов`язання за договором, відтак суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 37216 від 14.07.2025 р. за процентами за користування кредитом у розмірі 23800,00 грн. за період з 14.07.2025 року по 19.06.2026 року підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23, провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір тощо.

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф за порушення умов кредитного договору під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п.15 та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Таким чином в частині стягнення штрафу за порушення умов кредитного договору не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 37216 від 14.07.2025 р. за процентами за користування кредитом у розмірі 23800,00 грн. за період з 14.07.2025 року по 19.06.2026 року, частково задовольнивши позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» в позовній заяві просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Позивачем на підтвердження таких витрат надано договір №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2412 від 23 жовтня 2018 року, виданого Руденку Костянтину Васильовичу на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області №18 від 23 жовтня 2018 року №18, акт приймання-передачі наданих послуг №144 від 30.04.2026 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, витяг з реєстру №1 від 30.04.2026 до акту приймання-передачі наданих послуг №144 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, де вказано послуги та їх вартість на суму 10000,00 грн., платіжна інструкція кредитового переказу коштів №70 від 30.04.2026 про оплату ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» Руденко К.В. 100000,00 грн. за надання юридичних послуг по договору №03/06/2024 від 03.06.24 згідно акту №144 від 30.04.2026 р.

Відповідно до ст.59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали цивільної справи, враховуючи принципи розумності, співмірності й нескладності справи, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядалася у спрощеному провадженні, аналіз фактичних обставин справи та складення шаблонної позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду для професійного досвідченого адвоката не складає дуже багато часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, необґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 5000 гривень. А тому на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

З матеріалів справи убачається, що під час звернення до суду із позовом позивачем сплачено 2662,40 грн.

З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1676,25 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.14, 207, 526, 527, 530, 626, 628, 638, 1048, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.12, 13, 19, 43, 76, 81, 133, 141, 177, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» код ЄДРПОУ 41466388 на поточний рахунок IBAN: НОМЕР_5 банк отримувач: АТ "Сенс Банк", заборгованість за Кредитним договором № 37216 від 14.07.2025 року у розмірі 23800,00 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 14.07.2025 року по 19.06.2026 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом (365,00% річних) та Графіку платежів

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ЄДРПОУ 41466388) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1676,25 (одна тисяча шістсот сімдесят шість гривень 25 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ЄДРПОУ 41466388) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Процент», адреса: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, ел. пошта legal@procent.com.ua тел. 0665938547, ЄДРПОУ 41466388.

Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович, РНОКПП НОМЕР_6 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: