Рішення № 140830491, 20.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 Справа № 914/1821/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Дицької С. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с. Надичі Львівської обл.

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дідич Марії Миколаївни, м. Львів

про стягнення 19 566,41 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Хомич В. В.;

від відповідача: Морар С. С.

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Дідич Марії Миколаївни про стягнення 19 566,41 грн заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою від 17.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків.

22.06.2026 через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 11.08.2026.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 20.10.2026 з`явилися представник позивача, який позовні вимоги підтримав, та представник відповідача, який проти позову заперечив.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні 20.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Позивач стверджує, що без укладення письмового договору, на підставі домовленостей сторін та замовлень відповідача, поставив відповідачу м`ясну продукцію (філе куряче) за видатковими накладними № 554 від 09.01.2025 на суму 2 747,68 грн, № 1262 від 16.01.2025 на суму 2 613,05 грн, № 1686 від 20.01.2025 на суму 2 661,21 грн, № 2973 від 01.02.2025 на суму 2 607,08 грн, № 3684 від 07.02.2025 на суму 3 543,82 грн, № 4208 від 13.02.2025 на суму 3 260,57 грн та № 4755 від 18.02.2025 на суму 3 536,09 грн, а також товарно-транспортними накладними до них.

Відповідач оплатила товар лише частково, перерахувавши у березні 2026 року 5 000,00 грн.

Посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2026, позивач вважає, що заборгованість відповідача становить 19 566,41 грн.

Позивач зазначає, що надсилав відповідачу претензію № 28/07-02 від 28.07.2025 про сплату 24 566,41 грн, яка повернулася без вручення, а також надсилав її у месенджері Viber на номер телефону відповідача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що товар доставлявся до закладу мережі «Авокадо» у ТЦ «Спартак» у м. Львові, в якій працювала відповідач, що підтверджується показаннями водіїв та менеджера зі збуту позивача, а також листуванням у месенджері Viber. Відповідач, заперечуючи належність їй підписів у накладних, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявила.

Позивач просить стягнути з відповідача 19 566,41 грн заборгованості, 3 328,00 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує. Вона не заперечує існування між сторонами господарських відносин з поставки товару та здійснення нею в межах цих відносин оплати у сумі 5 000,00 грн, однак вважає, що позивач не довів поставки їй саме того товару, вартість якого заявлена до стягнення.

На думку відповідача, позивач не надав доказів замовлення кожної партії товару; підписи у видаткових накладних відрізняються між собою, з документів неможливо встановити, хто їх підписав від імені відповідача і чи мала ця особа повноваження на прийняття товару; акт звірки нею не підписаний і не підтверджує ні поставки, ні визнання боргу; платіж на 5 000,00 грн здійснено з призначенням «Оплата за товар» без посилання на конкретну накладну, тому він не свідчить про визнання заявленої заборгованості.

Пояснити за що проведена оплата відповідач не змогла.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Письмового договору поставки сторони не укладали.

Позивач передав відповідачу товар (філе куряче охолоджене) за видатковими накладними

- № 554 від 09.01.2025 на суму 2 747,68 грн;

- № 1262 від 16.01.2025 на суму 2 613,05 грн;

- № 1686 від 20.01.2025 на суму 2 661,21 грн;

- № 2973 від 01.02.2025 на суму 2 607,08 грн;

- № 3684 від 07.02.2025 на суму 3 543,82 грн;

- № 4208 від 13.02.2025 на суму 3 260,57 грн;

- № 4755 від 18.02.2025 на суму 3 536,09 грн, всього на суму 20 969,50 грн.

У кожній видатковій накладній покупцем зазначено ФОП Дідич Марію Миколаївну, адресою доставки - «(Спартак) Авокадо», накладні містять підпис у графі «Отримав(ла)».

Перевезення товару за кожною видатковою накладною оформлено товарно-транспортними накладними № Р554 від 09.01.2025, № Р1262 від 16.01.2025, № Р1686 від 20.01.2025, № Р2973 від 01.02.2025, № Р3684 від 07.02.2025, № Р4208 від 13.02.2025 та № 4755 від 18.02.2025, у яких вантажоодержувачем зазначено ФОП Дідич Марію Миколаївну, пунктом розвантаження - «(Спартак) Авокадо», а водіями - працівники позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Основним видом діяльності відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10).

18.03.2026 відповідач перерахувала на поточний рахунок позивача 5 000,00 грн (платіжна інструкція № 916856477.1) з призначенням платежу «Оплата за товар». Інших оплат матеріали справи не містять.

Претензію № 28/07-02 від 28.07.2025 про сплату заборгованості позивач надіслав відповідачу поштою за адресою її місцезнаходження. 01.09.2025 позивач надіслав текст цієї претензії з проханням про оплату у месенджері Viber на номер телефону НОМЕР_1 , який значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як номер відповідача, а також зазначений відповідачем як її контактний номер у відзиві на позовну заяву.

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2026, на який посилається позивач, підписаний лише позивачем.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною другою цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Видаткові накладні містять найменування, кількість і ціну товару, тобто всі істотні умови договору поставки. Відтак між сторонами склалися правовідносини з поставки товару, а кожна видаткова накладна є документом, що підтверджує передачу відповідної партії товару, за умови що такий факт підтверджується сукупністю доказів у справі.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Між сторонами немає спору про існування між ними господарських відносин з поставки товару та про те, що відповідач в межах цих відносин сплатила позивачу 5 000,00 грн. Спір виник щодо того, чи підтверджують надані позивачем докази передачу відповідачу товару за спірними накладними, та щодо розміру заборгованості.

Частиною першою статті 74 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тобто цією статтею закріплено стандарт доказування «вірогідності доказів» (переваги більш вагомих доказів), за яким суд має встановити, які доводи сторін є більш вірогідними з урахуванням поданих доказів.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 922/4558/24 зазначив, що факт поставки товару може підтверджуватися не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які свідчать про реальне здійснення господарської операції. Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності. Відсутність окремих документів, зокрема товарно-транспортних накладних, або непроведення почеркознавчої експертизи не спростовують факт поставки, якщо сторона, яка її заперечує, не довела протилежного.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановити, хто підписав накладні від її імені, суд зазначає таке.

Доказів того, що товар за спірними накладними прийняла стороння для неї особа, відповідач не надала, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляла.

Водночас усі сім видаткових накладних та товарно-транспортних накладних до них містять однакову адресу доставки - «(Спартак) Авокадо».

Відповідач, основним видом діяльності якої є діяльність ресторанів, не заперечує, що здійснювала підприємницьку діяльність у закладі мережі «Авокадо» та що між нею і позивачем існували відносини з поставки товару. Номер телефону, на який позивач надсилав претензію, відповідає номеру відповідача, зазначеному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у її відзиві на позовну заяву, а контакт у месенджері збережено позивачем як «Дідич Марія Авокадо».

Поставки здійснювалися однотипним товаром, регулярно, протягом січня - лютого 2025 року, за тією самою адресою.

Відповідач не пояснила, які саме інші поставки здійснював їй позивач у межах визнаних нею господарських відносин, якщо не ті, що оформлені спірними накладними, і не надала жодних документів щодо інших поставок.

Доказів того, що вона повідомляла позивача про неотримання товару, про помилкову доставку чи про відсутність у осіб, які приймали товар у її закладі, повноважень, матеріали справи не містять.

Крім того, 18.03.2026 відповідач перерахувала позивачу 5 000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за товар». Відповідач визнає, що цей платіж здійснено в межах господарських відносин з позивачем, однак не вказала, за який інший товар чи по якій накладній проведено оплату у сумі 5000 грн, крім поставленого за спірними накладними.Не заслуговує на увагу суду твердження відповідача,що 5000 грн. сплачено не за спірними накладними , оскільки доказів за що проведена оплата суду не представлено. У спірних накладних відсутня сума яка була сплачена відповідачем, а відтак суд виснує , що сторони не погоджували оплату кожної партії окремо, а платіж здійснено без посилання на конкретну накладну, тобто як часткову оплату загальної вартості поставленого товару.

Матеріали справи не містять відомостей про інші поставки чи інші зобов`язання відповідача перед позивачем..

За таких обставин суд вважає, що платіж здійснено в рахунок оплати товару, поставленого за спірними накладними, а такі дії відповідача свідчать про прийняття нею цього товару

Відповідно до частини першої статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у випадку, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Отже, навіть за відсутності доказів повноважень осіб, які підписали накладні в закладі відповідача, часткова оплата відповідачем поставленого товару свідчить про схвалення нею цих поставок.

Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає більш вірогідними доводи позивача і дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № 554, 1262, 1686, 2973, 3684, 4208 та 4755 на загальну суму 20 969,50 грн, а відповідач оплатила його частково, у сумі 5 000,00 грн.

Строк оплати товару відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України настав, проте решту вартості товару в сумі 15 969,50 грн відповідач не сплатила.

Відтак вимога про стягнення 15 969,50 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо решти заявленої до стягнення суми суд виходить з такого.

Позивач визначив розмір заборгованості 19 566,41 грн на підставі акта звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2026, виходячи із загальної вартості поставленого товару 24 566,41 грн.

Водночас на підтвердження поставки позивач надав лише сім видаткових накладних на загальну суму 20 969,50 грн.

Первинних документів, які б підтверджували поставку відповідачу товару на решту суми 3 596,91 грн, позивач не надав.

Акт звірки станом на 31.03.2026 відповідач не підписувала, тому він не підтверджує ні поставки товару на суму 3 596,91 грн, ні визнання відповідачем заборгованості в цій сумі.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 15 969,50 грн заборгованості. У стягненні 3 596,91 грн слід відмовити як недоведених.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається 2172, 97 грн витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дідич Марії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробутсервіс" (80371, Львівська обл., Львівський р-н, с. Надичі, вул. Грушевського, будинок 77, код ЄДРПОУ 20822425) 15 969, 50 грн та 2172, 97 грн судового збору.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.