Рішення № 140830351, 22.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2433/26

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,

до відповідача Фурсівської сільської ради, с. Фурси Київської області,

про стягнення 79 621,73 грн.,

без виклику представників;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (далі по тексту ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), 13.08.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача Фурсівської сільської ради, с. Фурси Білоцерківського району Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 79 621,73 грн., з яких:

- 40 747,98 грн. основного боргу за Договором постачання природного газу від 01.07.2025 №09-9213/25-БО-Т за газ, спожитий у жовтні 2025 року,

- 27 162,13 грн. пені, нарахованої за період з 02.12.2025 по 31.07.2026,

- 9024,08 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по червень 2026 року,

- 2687,54 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.12.2025 по 31.07.2026.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Позов обґрунтований тим, що позивач на виконання умов Договору від 01.07.2025 №09-9213/25-БО-Т передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 179222,46 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 11.08.2025, від 10.09.2025, від 10.10.2025, від 11.11.2025. Всупереч умовам Договору відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та здійснив лише часткову оплату за спожитий газ у розмірі 138 474,48 грн., внаслідок чого виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2026 відкрито провадження у справі №911/2433/26 за правилами спрощеного позовного провадження.

28.08.2026 через систему «Електронний суд» представник Фурсівської сільської ради подав відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме у частині сплати основного боргу, що становить 40 747,98 грн. по Договору №09-9213/25-БО-Т від 01.07.20205 за фактично спожитий газ у жовтні 2025 року.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідач просить зменшити розмір нарахувань на 95%.

Відповідач зазначає, що для оплати за фактично спожитий газ обсягом 10,36117 тис.куб.м. у жовтні 2025 року за Актом приймання-передачі від 11.11.2025 направив до органу Казначейства платіжний документ № 467852727 на суму 176 684,86 грн., проте орган Казначейства відхилив платіж у зв`язку з перевищенням граничної суми Договору та закінченням строку його дії, що унеможливило реєстрацію бюджетних зобов`язань.

З метою врегулювання заборгованості Рада ініціювала листування щодо зарахування переплати, яка виникла за іншими договорами з позивачем, у рахунок погашення боргу. За результатами перерахунку, шляхом зарахування переплати за іншими договорами в рахунок погашення заборгованості за спірним договором, розмір основного боргу було зменшено до 40 747,98 грн.

В обґрунтування підстав для зменшення нарахованої пені відповідач зазначає, що вартість запланованого обсягу газу згідно з Договором та вартість фактично спожитого газу відрізняються лише на 6158,86 грн. При цьому, відповідач не заперечував факт споживання природного газу та не ухилявся від виконання обов`язку щодо його оплати, а навпаки вчиняв дії, спрямовані на належне виконання своїх договірних зобов`язань. З огляду на те, що затримка в оплаті виникла внаслідок відмови органу Казначейства у проведенні платежу, ступінь вини Відповідача у виникненні спірної заборгованості є мінімальною.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач при розмірі основного боргу 40747,98 грн., заявляє до стягнення пеню у розмірі 27 162,13 грн. Розмір пені становить близько 66,66% від суми основної заборгованості. Таке співвідношення є очевидно значним та свідчить про істотну неспівмірність заявленої пені з фактичними наслідками порушення. При цьому Позивачем не наведено та не доведено наявності реальних збитків, які б були спричинені саме простроченням Відповідача, та співмірні із заявленою до стягнення сумою пені.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив.

Позивач вважає, що Відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві щодо стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних, а відтак останній не спростував заявлених позовних вимог.

Позивач заперечує доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені, процентів річних та інфляційних втрат.

09.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

З початку договірних відносин між радою та позивачем не виникало боргових зобов`язань. Однак з 2023 року виникла переплата за фактично спожитий газ за договорами:

№ 09-5213/24-БО-Т від 25.12.2023 28 694,82 грн.;

№ 09-7213/24-БО-Т від 27.09.2024 3 854,74 грн.;

№ 09-11213/25-БО-Т від 24.10.2025 103 387,32 грн.

Загальна сума переплат становить 135 936,88 грн., яка була зарахована Постачальником тільки перед подачею до суду позову 18.05.2026 року.

Зазначене свідчить про те, що позивач, всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства, без належних правових підстав користувався коштами Відповідача, не здійснюючи їх зарахування як передоплати за природний газ. Така поведінка Позивача є порушенням пункту 6.4 Договору, а також суперечить загальним засадам цивільного законодавства добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач звертає увагу на те, що наданий Позивачем у додатках до позовної заяви розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних станом на 31.07.2026 є неправильним та необґрунтованим, оскільки здійснений без урахування переплати, яка виникла заздалегідь до виникнення заборгованості.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши первісний позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до Фурсівської сільської ради про стягнення 79 621,73 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

01.07.2025 Фурсівська сільська рада звернулась до ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» із заявою вих.№874/02-14 про приєднання до Договору постачання природного газу, розміщеного на веб-сайті позивача.

Обсяг (об`єм) природного газу, запланований для споживання у період з липня 2025 року по 31 жовтня 2025 року (включно) становить 10 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: липень 0,3 серпень 0,3, вересень 0,3, жовтень 9,1. Загальна вартість договору на дату укладення становить 170 526,00 грн. в тому числі ПДВ.

01.07.2025 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Фурсівською сільською радою (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №09-9213/25-БО-Т (далі Договір) шляхом приєднання споживача до умов Договору, розміщеного на веб-сайті позивача, з урахуванням умов та інформації, зазначених споживачем в Заяві приєднання до договору постачання природного газу від 01.07.2025. Договір набрав чинності 01.07.2025 із строком дії до 31.10.2025.

За умовами укладеного між сторонами Договору постачання природного газу для бюджетних установ/організацій відповідно до Бюджетного кодексу України, закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо) (далі по тексту Договір):

- постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1);

- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб (п.1.2);

- цей договір є договором приєднання відповідно до статті 634 ЦК України та може бути укладений лише шляхом приєднання споживача до всіх його умов в цілому. Цей договір не є публічним договором в розмірі статті 633 ЦК України (п.1.5);

- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу за формою згідно з додатком №3 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору (п.3.5);

- споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу (п.5.1);

- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» передало, а Фурсівська сільська рада прийняла природний газ в обсязі 10,50998 тис.куб.м. загальною вартістю 179 222,46 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме

від 11.08.2025 на суму 991,61 грн., за яким у липні 2025 року спожито 0,05815 тис.куб.м газу;

від 10.09.2025 на суму 470,99 грн., за яким у серпні 2025 року спожито 0,02762 тис.куб.м газу;

від 10.10.2025 на суму 1075,00 грн., за яким у вересні 2025 року спожито 0,06304 тис.куб.м газу;

від 11.11.2025 на суму 176 684,86 грн., за яким у жовтні 2025 року спожито 10,36117 тис.куб.м газу.

Суд звертає увагу, що фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу перевищив замовлений обсяг, зазначений в заяві приєднання. Однак відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. (п.2.2 Договору). Крім того, згідно з пунктом 2.4 Договору споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів.

Споживання природного газу понад замовлений обсяг є наслідком дій відповідача, та не звільняє останнього від сплати вартості спожитого газу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок постачальника, відповідно до акта приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

Відповідно до ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суд встановив, що розрахунок за фактично переданий природний газ

у липні 2025 року мав бути здійснений до 01.09.2025, а з 02.09.2025 настало прострочення;

у серпні 2025 року мав бути здійснений до 30.09.2025, а з 01.10.2025 настало прострочення;

у вересні 2025 року мав бути здійснений до 31.10.2025, а з 01.11.2025 настало прострочення;

у жовтні 2025 року мав бути здійснений до 01.12.2025, а з 02.12.2025 настало прострочення.

Відповідач оплатив поставлений природний газ у липні-вересні 2025 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями та не заперечується сторонами, а саме

№7365 від 13.08.2025 на суму 991,61 грн.

№8812 від 29.09.2025 на суму 470,99 грн.

№9779 від 29.10.2025 на суму 1072,00 грн.

19.11.2025 Фурсівська сільська рада звернулась до ТОВ «ГК «Нафтогаз трейдинг» з листом №1356/02-14, в якому просила переплату по договору від 25.12.2023 №09-5213/24-БО-Т в сумі 28 694,82 грн. та переплату по договору від 27.09.2024 №09-7213/24-БО-Т в сумі 3854,74 грн., що склалися станом на 01.11.2025, зарахувати в оплату по акту приймання-передачі за спожитий природний газ за жовтень 2025 року на суму 32 549,56 грн. (договір від 01.07.2025 №09-9213/25-БО-Т).

Факт наявності переплати за вказаними договорами був визнаний ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», про що свідчить підписаний між сторонами акт звірення розрахунків станом на 30.09.2025.

Крім того, 19.05.2026 Фурсівська сільська рада звернулась до ТОВ «ГК «Нафтогаз трейдинг» із листом №581/02-14, якому повторно просила зарахувати переплату по вищезазначеним договорам в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ у жовтні 2025 року за спірним договором, а також просила переплату по договору №09-11213/25-БО-Т від 24.10.2025 в сумі 103 387,32 грн. зарахувати в оплату по договору №09-9213/25-БО-Т від 01.07.2025.

Таким чином, суд встановив, що наявну переплату у загальному розмірі 135 936,88 грн. було зараховано в рахунок погашення вартості спожитого у жовтні 2025 року природного газу за договором від 01.07.2025 №09-9213/25-БО-Т.

Станом на дату звернення до суду, сума основного боргу становить 40 747,98 грн., яка визнається відповідачем. З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 40 747,98 грн. є обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 27 162,13 грн. пені, нарахованої за період з 02.12.2025 по 31.07.2026,

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем троків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд частково не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені з огляду на таке.

Як уже було встановлено судом, розрахунок за фактично переданий відповідачу природний газ у жовтні 2025 року мав бути здійснений до 01.12.2025, а з 02.12.2025 настало прострочення.

За договорами від 25.12.2023 №09-5213/24-БО-Т від 27.09.2024 №09-7213/24-БО-Т у відповідача була наявна переплата у загальному розмірі 32 549,56 грн., яку він листом №1356/02-14 від 19.11.2025 просив зарахувати в рахунок оплати за спожитий природний газ за жовтень 2025 року за договором від 01.07.2025 №09-9213/25-БО-Т.

Вказана переплата не заперечується позивачем, однак була зарахована ним лише після повторного звернення позивача із листом від 19.05.2026.

За заповнення поля «призначення платежу» платіжної інструкції відповідає платник.

Обґрунтувань чому, всупереч наявному листу №1356/02-14 від 19.11.2025, переплата за договорами від 25.12.2023 №09-5213/24-БО-Т від 27.09.2024 №09-7213/24-БО-Т не була одразу врахована в рахунок оплати за спожитий природний газ у жовтні 2025 року за спірним договором, матеріали справи не містять. Суд погоджується з тим, що позивач користувався коштами переплати за договорами від 25.12.2023 №09-5213/24-БО-Т та від 27.09.2024 №09-7213/24-БО-Т, яка надійшла на його рахунок, у зв`язку з чим нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат на вказану суму за період, коли кошти вже перебувати на рахунку позивача, є неправомірним.

Таким чином, суд встановив, що станом на 02.12.2025 (початок прострочення) заборгованість відповідача перед позивачем становила 144 135,30 грн. і сама така сума є вірною базою для нарахування пені за період з 02.12.2025 по 18.05.2026.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір пені, належної до стягнення з відповідача на користь позивача становить 22 614,99 грн.

Крім того, позивач, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, нараховує та просить стягнути з відповідача 2687,54 грн. 3% річних, нарахованих за період з 02.12.2025 по 31.07.2026 та 9024,08 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по червень 2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи за межі періодів, заявлених позивачем, визначивши вірну базу нарахування, встановив, що вірно розрахований розмір процентів річних становить 2238,09 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат за заявлений період становить 8351,18 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 95%, суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Разом з тим, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).

Суд, проаналізувавши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи сторін щодо наявності та відсутності підстав для зменшення розміру пені, дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення пені, а саме на 50%.

Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд бере до уваги таке.

- відповідач є органом місцевого самоврядування, а проведення платежів за його зобов`язаннями здійснюється через органи Державної казначейської служби України;

- виникнення заборгованості за спірний період є наслідком відмови органом Казначейства у проведенні платежу у зв`язку з невідповідністю фінансового зобов`язання відповідному бюджетному зобов`язанню, відображеному в бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів. Фактично, причиною відмови органу Казначейства у проведенні платежу стало перевищення фактично спожитого обсягу природного газу над замовленим обсягом, унаслідок чого збільшилася загальна сума, яка підлягала оплаті за спірним договором;

- відповідач вживав активних дій, спрямованих на погашення спірної заборгованості, зокрема шляхом подання заяв про зарахування переплат за іншими договорами в рахунок спірної заборгованості;

- відповідач своєчасно виконував грошові зобов`язання за договором за інші розрахункові періоди, що свідчить про відсутність систематичного ухилення від виконання договірних зобов`язань;

- розмір заявленої пені становить 66,66% від суми основного боргу;

- матеріали справи не містять доказів істотних негативних майнових наслідків для позивача, спричинених простроченням виконання зобов`язання відповідачем;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, які в достатній мірі компенсують всі майнові втрати позивача від несвоєчасного погашення заборгованості відповідачем;

- пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Суд звертає увагу на необхідність дотримання балансу інтересів сторін і співмірності майнової відповідальності наслідкам порушення зобов`язання.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 50%, тобто до 11 307,50 грн.

Суд звертає увагу, що відповідач також просив зменшити розмір процентів річних та інфляційних втрат на 95%.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача у цій частині, з огляду на таке.

Інфляція це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.

При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

У даній справі позивач нараховує та просить стягнути з відповідача встановлені у ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми, відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір, не підлягає зменшенню судом.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» частково та ухвалює рішення про стягнення з Фурсівської сільської ради 40 747,98 грн. основного боргу, 11 307,50 грн. пені, 2238,09 грн. процентів річних та 8351,18 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі 2662,40 грн. повністю.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фурсівської сільської ради (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, ідентифікаційний код 04363225)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд.1, ідентифікаційний код 42399676, рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Укрексімбанк»)

40 747,98 грн. (сорок тисяч сімсот сорок сім гривень дев`яносто вісім копійок) основного боргу,

11 307,50 грн. (одинадцять тисяч триста сім гривень п`ятдесят копійок) пені,

2238,09 грн. (дві тисячі двісті тридцять вісім гривень дев`ять копійок) процентів річних,

8351,18 грн. (вісім тисяч триста п`ятдесят одну гривню вісімнадцять копійок) інфляційних втрат,

2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх